У липні Велика Палата Верховного Суду ухвалила 21 судове рішення у справах, пов’язаних із конкурсними процедурами на посади суддів, 20 із яких на користь Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Основні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо ключових категорій таких спорів уже були висвітлені у попередньому огляді судової практики.
Сьогодні детальніше зупинимося на постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2026 року у справі № 990/389/25, якою задоволено апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, скасовано рішення суду першої інстанції від 27 січня 2026 року та відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Спір у справі № 990/389/25 виник у правовідносинах кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді в апеляційному адміністративному суді.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 27 січня 2026 року:
- визнав протиправним та скасував рішення Першої палати Комісії від 16 липня 2025 року № 176/ас-25 в частині висновку про визнання позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм особистої компетентності;
- зобов’язав Комісію поновити участь позивача у конкурсі на посаду судді апеляційного адміністративного суду та повторно розглянути питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів його кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у цьому рішенні.
Одними з основних у цій справі стали питання належного мотивування рішення Комісії, розмежування підходів в оцінюванні кандидата за визначеними законом критеріями, а також можливості врахування Комісією обставин приватного життя кандидата під час оцінювання його особистої компетентності, зокрема відповідності показнику «рішучість та відповідальність», який, зокрема, характеризує здатність кандидата брати на себе відповідальність за власні рішення та їх наслідки.
Стосовно першого питання Велика Палата Верховного Суду повторила, що суди повинні утримуватися від переоцінки обґрунтованості дискреційних актів адміністративних органів, контролюючи водночас, чи не є викладені в них висновки щодо обставин справи довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або помилковими щодо фактів.
Перевіряючи оскаржуване рішення Комісії на предмет його вмотивованості [відсутності ознак свавільності], Велика Палата Верховного Суду зауважила, що кожен член Комісії індивідуально оцінює ступінь відповідності кандидата конкретному показнику і висловлює своє оціночне судження у вигляді числового значення. Така форма фіксації результату оцінювання є нормативно передбаченою та становить узагальнений висновок про відповідність кандидата певному показнику. Вона не передбачає обов’язку докладно розкривати мотивацію кожного індивідуального бала. Результати такої оцінки виражаються у вигляді числових балів, які є змістовним узагальненням враження члена Комісії щодо відповідності кандидата показнику. Тобто сама числова форма не означає відсутність мотивації, вона є результатом оціночного судження, здійсненого після аналізу сукупності обставин (пункт 167).
Відсутність в оскаржуваному рішенні Комісії покликання на певні обставини не свідчить про те, що вказані обставини не були враховані Комісією під час ухвалення рішення. Надані позивачем документи та відповіді на питання були оцінені Комісією шляхом проставлення кожним членом індивідуального бала за їх внутрішнім переконанням, що відповідає вимогам закону (пункт 168).
Незгода суду першої інстанції з рівнем деталізації виставлених компетентним органом балів, яка ґрунтується на власній оцінці встановлених цим органом фактів і обставин, не свідчить про відсутність належних мотивів в оспорюваному рішенні (пункт 209).
Відповідаючи на ключові у справі питання Велика Палата Верховного Суду також акцентувала увагу на нормативних та методологічних особливостях оцінювання відповідності кандидатів критеріям особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що підхід суду першої інстанції ґрунтується на помилковому припущенні існування презумпції відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності. Натомість Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не встановлює такої презумпції, а оцінювання цих критеріїв здійснюється за іншою методологією, ніж оцінювання професійної етики чи доброчесності.
Велика Палата Верховного Суду нагадала, що порядок оцінювання судді (кандидата на посаду судді) за критеріями особистої і соціальної компетентностей є відмінним від порядку оцінювання за критеріями професійної етики і доброчесності. Саме під час оцінювання судді (кандидата на посаду судді) на його відповідність критеріям професійної етики і доброчесності Комісія зобов’язана керуватися презумпцією відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким критеріям (пункт 5.9 Положення № 20/зп-25). Виключно у разі вмотивованого спростування Комісією цієї презумпції гарантовані судді (кандидату на посаду судді) 300 балів можуть бути зменшені.
Натомість оцінювання судді (кандидата на посаду судді) за критеріями особистої і соціальної компетентностей здійснюється за його активної участі в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критеріїв. У цьому випадку саме на суддю (кандидата на посаду судді) покладається обов`язок довести свою відповідність цим критеріям, а Комісія, оцінивши надані суддею (кандидатом на посаду судді) пояснення, за своїм внутрішнім переконанням виставляє конкретні бали, які не можуть бути вищими за максимальні, встановлені для відповідного показника (пункти 150–151).
У пунктах 184–186 постанови Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що поведінка особи у повсякденному (приватному) житті досить чітко, об’єктивно та всесторонньо характеризує особу, у тому числі як потенційного спеціаліста та претендента на певну посаду.
Вміння особи будувати соціальні зв’язки, врегульовувати конфліктні ситуації, брати на себе відповідальність за власні рішення, піддаватися критиці та визнавати помилки в особистому житті, безумовно, корелюються з аналогічними вміннями особи у професійній діяльності та, по суті, є їх дзеркальним відображенням.
Суддя не поєднує (і не повинен поєднувати) в собі дві окремі особистості: умовні casual (з англ. – повсякденний, побутовий, звичайний) та formal (з англ. – офіційний, діловий). Навпаки, суддя повинен відповідати високим вимогам, які ставляться до нього, незалежно від того, в якій сфері життя перед ним постають ті чи інші виклики.
Тому Велика Палата Верховного Суду виснувала, що Комісія на етапі дослідження досьє та співбесіди вправі оцінювати обставини особистого (приватного) життя кандидата, якщо такі прямо чи опосередковано впливають на відповідність кандидата показникам згаданих критеріїв. Водночас, безумовно, Комісія має неухильно забезпечувати гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя (пункт 189).
Підсумовуючи свої висновки, Велика Палата Верховного Суду у пункті 199 зазначила, що згадані обставини безпосередньо свідчать про особу кандидата, його вміння брати на себе відповідальність за свої вчинки та обґрунтовано оцінені Комісією в контексті відповідності заявника показнику відповідальності в критерії особистої компетентності. Крім того, така оцінка здійснена членами Комісії в межах конкурсної процедури в порівнянні з іншими кандидатами.
Також у постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки ще з кількох важливих питань.
Зокрема, Суд визнав правомірним застосування до конкурсу законодавчих змін, які набрали чинності вже під час його проведення, оскільки на цей момент конкурс ще не був завершений. Крім того Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи позивача про порушення права на повагу до приватного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначив, що недопуск до наступного етапу конкурсу не є остаточним запереченням права на доступ до професії. Обставини особистого життя кандидата обговорювалися в закритій частині співбесіди, Комісія не допустила їх протиправного розголошення.
З детальним обґрунтуванням цих та інших висновків можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138502341