Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Ярослава ДУХА, Надії КОБЕЦЬКОЇ (доповідач), Олега КОЛІУША, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
за участю:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Олени СТАДЧЕНКО,
представника Громадської ради доброчесності Дмитра ТУЗОВА,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Стадченко Олени Вікторівни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
І. Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Статтею 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Згідно з частиною першою статті 79 Закону конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.
Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Частиною другою статті 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Визначено критерії кваліфікаційного оцінювання: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). Пунктами 1.3–1.4 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.
Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.
У грудні 2023 року Стадченко О.В. звернулася до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація), оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
ІІ. Стислий опис проходження першого та другого етапів кваліфікаційного оцінювання.
Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Стадченко О.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.
Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп- 23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення.
Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах конкурсу. Стадченко О.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 19 грудня 2024 року № 377/зп-24 визначено графік проведення тестування когнітивних здібностей у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), для 703 кандидатів, які успішно склали тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація), зокрема Стадченко О.В.
Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах. До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду допущено 507 кандидатів (кримінальна спеціалізація), які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту, зокрема Стадченко О.В.
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами). Допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, зокрема Стадченко О.В.
Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
З огляду на зазначене Стадченко О.В. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу: 1) когнітивні здібності – 49,20 бала; 2) знання історії української державності – 40 балів; 3) знання у сфері права та зі спеціалізації суду – 150 балів; 4) здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 129,50 бала. Загальний результат за критерієм професійної компетентності – 368,70 бала.
Рішенням Комісії від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 до другої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 включено, зокрема, Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді. Встановлено строк подання кандидатами на посаду судді заяви про намір претендувати на посаду судді в суді, включеному до другої групи судів на першій стадії конкурсу.
До Комісії 24 липня 2025 року надійшла заява Стадченко О.В. про намір претендувати на посаду судді Дніпровського апеляційного суду.
Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 встановлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Дніпровського апеляційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.
Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Стадченко О.В. визначено члена Комісії Кобецьку Н.Р.
Комісією в межах повноважень та на виконання вимог статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції», надіслано запити до уповноважених державних органів з метою перевірки відомостей стосовно кандидата щодо його відповідності вимогам, визначеним Законом, та достовірності поданих документів. Отримані відповіді від уповноважених державних органів (результати спеціальної перевірки) враховано при ухваленні рішення Комісії у складі колегії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до кандидатів на посади суддів в апеляційних загальних судах з пропозицією надати пояснення та докази (за наявності), які, на їхню думку, підтверджують відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
У відповідь Стадченко О.В. надіслано до Комісії обґрунтування щодо її відповідності критеріям особистої та соціальної компетентності, зокрема за показниками критерію особистої компетентності: «рішучість та відповідальність», «безперервний розвиток», та показниками критерію соціальної компетентності: «ефективна комунікація», «ефективна взаємодія», «стійкість мотивації», «емоційна стійкість».
До Комісії 23 червня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), затверджений 22 червня 2026 року, про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Стадченко О.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
ГРД зазначила у висновку, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» (підпункт 6 пункту 17 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники доброчесності).
У 2014 році кандидат, обіймаючи посаду старшого прокурора прокуратури Микитівського району міста Горлівки Донецької області, разом зі своїм чоловіком виїжджала (у період з 17 до 30 червня 2014 року) на територію тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим. У період з 18 червня до 09 липня 2015 року на територію тимчасово окупованого Криму нею було відправлено сина разом з її батьком та рідною сестрою. До окупованого Криму також їздили члени родини кандидата, зокрема в 2014 році – матір, протягом 2014–2016 років щонайменше 6 разів – батько, та щонайменше 5 разів – рідна сестра.
Відвідування тимчасово окупованої території України відбувалося без нагальної потреби – за відсутності критичних та/або невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо було усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.
Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребувала пояснень кандидата та стала предметом аналізу в засіданні Комісії у складі колегії 25 червня 2026 року.
Під час співбесіди Комісією у складі колегії обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріям доброчесності та професійної етики. Предметом детального обговорення і мотивованої оцінки Комісією у складі колегії стали також обставини, викладені в рішенні ГРД, пояснення кандидата щодо пунктів висновку та інформації, відображеної в рішенні ГРД.
Рішенням Комісії у складі колегії від 25 червня 2026 року № 338/ас-26 визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Стадченко О.В. набрала 699,03 бала. Питання щодо здатності Стадченко О.В. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді винесено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Рішення Комісії у складі колегії мотивовано тим, що кандидат набрала необхідну кількість голосів за усіма критеріями, а саме:
- за критерієм особистої компетентності – 37,67 бала із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, а тому кандидат відповідає цьому критерію;
- за критерієм соціальної компетентності – 37,66 бала із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому кандидат відповідає цьому критерію;
- за критеріями доброчесності та професійної етики – 255 балів із 300 можливих, що є вищим за 75% (225 балів) максимально можливого бала, тому кандидат відповідає цим критеріям.
ІІI. Основні відомості про кандидата.
Стадченко О.В., _____ року народження, громадянка України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.
У 2006 році Стадченко О.В. закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримала диплом спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (диплом серії ХА № 28329185 від 06 лютого 2006 року). У 2013 році закінчила Національну академію прокуратури України та отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» і здобула кваліфікацію магістр права (диплом серія КВ № 45463804 від 21 червня 2013 року).
Наукового ступеня та вченого звання не має.
Указом Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 Стадченко О.В. призначена на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області вперше строком на п’ять років.
Присягу судді Стадченко О.В. склала 15 грудня 2016 року.
У Стадченко О.В. 29 вересня 2021 року закінчився п’ятирічний строк повноважень судді.
Рішенням Комісії від 09 грудня 2024 року № 228/ко-24 визначено, що суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Стадченко О.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 792,875 бала. Суддю Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Стадченко О.В. визнано такою, що відповідає займаній посаді, та внесено Вищій раді правосуддя рекомендацію про призначення її на посаду судді.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 03 червня 2025 року № 362/2025 Стадченко О.В. призначено на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 12 серпня 2025 року № 1682/0/15-25 суддю Стадченко О.В. відряджено до Шевченківського районного суду міста Дніпра для здійснення правосуддя строком на один рік із 25 серпня 2025 року.
Стадченко О.В. відповідно до пункту 1 частини першої статті 28 Закону має стаж роботи на посаді судді більше п’яти років.
ІV. Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями професійної етики та доброчесності.
Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з кандидатом 08 липня 2026 року.
Дослідивши матеріали досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду, інформацію, викладену у висновку ГРД, проаналізувавши письмові пояснення Стадченко О.В., підтримані нею в засіданні, на спростування обставин та інформації, викладених у висновку ГРД, Комісія у пленарному складі виходить з такого.
Згідно з частиною дев’ятою статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті.
Надаючи оцінку інформації, викладеній у пункті 1 висновку ГРД щодо виїзду в 2014 році кандидата з сім’єю з окупованого міста Горлівка Донецької області на територію окупованої Автономної Республіки Крим, Комісія наголошує, що авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів. Саме тому одним із критеріїв оцінки кандидатів на посаду судді на відповідність займаній посаді є доброчесність як в професійній діяльності, так і в особистому житті.
Під час кваліфікаційного оцінювання Комісія перевіряє не лише його відповідність формальним критеріям, а й оцінює всі обставини, що характеризують його як особу, зокрема наскільки відповідально він ставиться до своїх обов’язків, чи своєю поведінкою не викликає обґрунтованих сумнівів щодо компетентності та доброчесності. Оцінка етичної поведінки судді здійснюється з позицій підвищених стандартів, а не формальної законності.
На засіданні Комісії у пленарному складі Стадченко О.В. пояснила, що після захоплення міста Горлівки Донецької області проросійськими бойовиками та встановлення окупаційної адміністрації ДНР у місті з’явились люди в камуфляжній формі зі зброєю, у тому числі з ними були особи, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності. Оскільки вона в той час працювала в прокуратурі, її чоловік у поліції, а в місті почали зникати люди, які працювали в державних органах, вони зрозуміли, що їхньому життю є загроза, тому вирішили поїхати з міста всією родиною (чоловік, ІНФОРМАЦІЯ_1 син, батьки, бабуся). З огляду на те, що в місті Севастополі у її рідної сестри була квартира (інших родичів чи житла на території України у них не було), вони поїхали до Автономної Республіки Крим.
Така потреба була обумовлена збереженням життя та здоров’я свої близьких. Хоча на той час місто Севастополь також було окупованим, але вона була впевнена, що такого свавілля, як у їхньому місті, там немає. Їхали туди потягом. У місті Севастополі перебували два тижні. Після звільнення міста Торецька та переведення їх (її та чоловіка) на роботу до цього міста вона зі своєю сім’єю повернулась на підконтрольну територію України. Після цього ні вона, ні чоловік більше не виїжджали на непідконтрольну Україні територію. Факт виїзду на територію Криму вона ніколи не приховувала. Після 2014 року вона та її чоловік на роботі проходили перевірку, інформація стосовно їхнього виїзду на окуповану територію перевірялась, питань до них не виникало.
Стадченко О.В. також пояснила, що у 2015 році батько та сестра їздили до міста Севастополь за особистими речами, що зберігались у квартирі сестри, та брали з собою її ІНФОРМАЦІЯ_2 сина, оскільки вона в цей період ІНФОРМАЦІЯ_3. У 2014 році ще не було достатнього усвідомлення, що окупаційна влада може нести загрозу цивільним, тому відпустила ІНФОРМАЦІЯ_4 сина до міста Севастополя зі своїм батьком, який в той час допомагав їй доглядати за сином.
Стадченко О.В. на запитання члена Комісії наголосила, що поїздки її та її рідних на окуповану територію Автономної Республіки Крим були вимушеними, зумовленими життєвими обставинами. Рішення виїхати з окупованого міста Горлівки до міста Севастополя було зумовлене наявністю там житла і було єдино можливим рішенням, продиктованим необхідністю захисту свого життя і життя членів своєї родини. В інших містах України в неї немає рідних, немає житла, де можна було б зупинитися з родиною, тому вони поїхали в місто Севастополь, де у сестри була квартира. Після переведення її на роботу на територію, підконтрольну Україні, вона з родиною переїхала у звільнене місто Торецьк. У цьому місті проживають її ІНФОРМАЦІЯ_5.
Звертаючись до історико-політичного контексту подій, які відбувалися в період лютого – березня 2014 року на території Автономної Республіки Крим, варто відтворити хронологію цих подій, яку зокрема, представлено в пункті 1 Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII:
«Збройна агресія російської федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами російської федерації всупереч міжнародно-правовим зобов’язанням російської федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і російською федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту російської федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил російської федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас відбулося створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил російської федерації, а Чорноморський флот російської федерації заблокував українські порти, де знаходилися кораблі Військово-Морських Сил України.
За цих обставин лідер партії «Русское единство» Сергій Аксьонов у незаконний спосіб проголосив себе головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та закликав Президента російської федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент російської федерації, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів російської федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил російської федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід’ємної частини України – Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела псевдореферендум про входження Автономної Республіки Крим та міста Севастополя до складу російської федерації. Сумнівні результати «референдуму» не були визнані жодною країною світу, крім російської федерації. Це підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».
17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Автономної Республіки Крим та міста Севастополя підписали з Президентом російської федерації В.Путіним «Договір про прийняття до російської федерації Республіки Крим і створення у складі російської федерації нових суб’єктів». У такий протиправний спосіб відбулася незаконна і поспішна оборудка для того, щоб створити позірність правомірності збройного вторгнення російської федерації та незаконної анексії частини території України».
Комісія констатує, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207- VIІІ допускав можливість громадян України відвідувати тимчасово окуповану територію України. Однак, оцінюючи пояснення кандидата, Комісія у пленарному складі наголошує на тому, що перебування посадової особи (прокурора, який є носієм публічної влади) у 2014 році на окупованій території (без глибокого розуміння причин та наслідків такого перебування, що продемонструвала кандидат під час співбесіди) може мати наслідком потенційну вразливість до зовнішнього впливу. Навіть за відсутності доведеного впливу, етичний стандарт вимагає уникнення самої можливості такого впливу.
З урахуванням викладеного Комісія висновує, що, хоча відвідування тимчасово окупованих територій України та території російської федерації не було обмежено законом, Стадченко О.В. з огляду на свій статус мала розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов’язується відвідування таких територій.
Відповідно до підпунктів 5, 6 пункту 17 Єдиних показників доброчесності суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, якщо він, зокрема, але не виключно: виявляв громадянську самосвідомість, патріотизм, повагу до української державності та конституційного ладу, не вчиняв дій, що свідчать про підтримку (виправдовування) агресивних дій інших держав проти України; не відвідував тимчасово держави / держав, яка / які перебуває / перебувають у збройному конфлікті (війні) з Україною чи сприяла / сприяли (сприяє / сприяють) вчиненню збройної агресії проти України або не визнає / визнають територіальної цілісності України або тимчасово окуповані території України та / чи території держави-агресора без нагальної потреби, тобто за відсутності критичних та / або невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.
На переконання Комісії, відвідування території окупованих російською федерацією територій в умовах агресії російської федерації проти України є допустимим тільки в разі нагальної потреби й коли така потреба переважує усі ризики, з якими пов’язуються відвідини зазначених територій. Нагальна потреба характеризується її терміновістю, задоволення її неможливо відкласти через незворотність та критичність наслідків для особи.
Комісія зважає на життєві обставини кандидата, які обумовили відвідування нею окупованої території Криму в період з 17 до 30 червня 2014 року, але доходить висновку про відсутність нагальної потреби.
Комісія критично оцінює пояснення кандидата стосовно причин і обставин поїздки та зауважує, що навіть за умови відсутності законодавчої заборони кандидат мала усвідомлювати можливі наслідки своїх дій – переміщення з окупованої території Донецької області на окуповану територію Автономної Республіки Крим з огляду на особливість її статусу, проявивши громадянську самосвідомість, патріотизм, повагу до української державності й конституційного ладу.
Кандидатом не наведено переконливих підстав щодо неможливості виїхати з окупованих територій на підконтрольну територію України. Крім того, такі обставини спростовуються поясненнями самої Стадченко О.В., яка під час співбесіди з колегією Комісії зазначила, що як тільки її та її чоловіка перевели на роботу до інших регіонів, вони відразу, безперешкодно переїхали до міста Харкова, надалі – до міста Торецька. До того ж у місті Харкові у них не було житла, а в далеких родичів, які проживали у цьому місті, залишатись не було можливості. Варто нагадати, що деокупація міста Торецька відбулася 21 липня 2014 року, а отже, після виїзду з півострова Крим 30 червня 2014 року щонайменше до 21 липня 2014 року кандидат з сім’єю проживали на підконтрольній Україні території.
Відповідно до пункту 11 Єдиних показників доброчесності суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показникам у разі відсутності невідповідності або обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику. Сумнів не може ґрунтуватися лише на припущеннях або суб’єктивній думці.
Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб’єктивними, вони повинні мати об’єктивну основу (підтверджені фактичними даними, опиратись на достовірні перевірені відомості), яка може бути перевірена та оцінена суб’єктами перевірки, але саме з погляду звичайної розсудливої людини. Водночас, доказ може витікати із співіснування досить сильних, чітких і погоджених припущень чи подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справах «Єрохіна проти України» від 15 листопада 2012 року, пункт 52, «Валерій Фуклєв проти України» від 16 січня 2014 року, пункт 93).
Обставини також можуть встановлюватись на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча безпосередньо й не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку.
Для оцінки наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням, достатньо конкретної інформації, яка з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприймаються як переконливі) не спростовує переконань (сприйняття) щодо достатньої відповідності кандидата на посаду судді цим критеріям.
Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики у частині того, що високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.
Комісія також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини (далі – Суд), згідно з якою критерії відбору можуть бути суворішими в тому разі, коли йдеться про відбір суддів, які займають вищі посади в ієрархії. Так, Суд підкреслив першорядну важливість суворого процесу відбору суддів для забезпечення того, щоб на суддівські посади призначались найбільш кваліфіковані кандидати – як щодо професійної компетентності, так і щодо доброчесності. Суд зазначив, що чим вище суд перебуває в судовій ієрархії, то більш вимогливими повинні бути критерії відбору. На думку Суду, такий відбір не лише забезпечує спроможність судового органу здійснювати правосуддя, але й має вирішальне значення з погляду забезпечення довіри громадськості до судової влади (пункт 84 рішення «Беснік проти Албанії» від 04 жовтня 2022 року).
Відповідно до статей 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення доповідачем на голосування поставлено пропозицію про «визнання Стадченко О.В. такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді». Під час закритого обговорення «ЗА» визнання кандидата на посаду судді Стадченко О.В. такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді проголосувало сім членів Комісії (Людмила ВОЛКОВА, Надія КОБЕЦЬКА, Олег КОЛІУШ, Ігор КУШНІР, Володимир ЛУГАНСЬКИЙ, Роман САБОДАШ, Галина ШЕВЧУК), «ПРОТИ» – п’ять членів Комісії (Михайло БОГОНІС, Ярослав ДУХ, Олексій ОМЕЛЬЯН, Андрій ПАСІЧНИК, Сергій ЧУМАК).
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами. Таким чином, кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Стадченко О.В. визнається такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України
вирішила:
визнати Стадченко Олену Вікторівну такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС
Людмила ВОЛКОВА
Ярослав ДУХ
Надія КОБЕЦЬКА
Олег КОЛІУШ
Ігор КУШНІР
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ
Олексій ОМЕЛЬЯН
Роман САБОДАШ
Сергій ЧУМАК
Галина ШЕВЧУК
