Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Машкіної Наталі Василівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі постійної колегії:

головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА (доповідач),

членів Комісії: Ярослава ДУХА, Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Наталі МАШКІНОЇ,

представника Громадської ради доброчесності Світлани ІЛЬНИЦЬКОЇ,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Машкіної Наталі Василівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп- 16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29  лютого  2024 року №  72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).

Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Статтею 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). Пунктами 1.3–1.4 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

Комісія відзначає, що необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд є належне функціонування судів всіх інстанцій і юрисдикцій. Забезпечення належної кадрової спроможності є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного на доступ до правосуддя. З огляду на значну кількість вакансій та надмірне навантаження в апеляційних судах, у тому числі господарської юрисдикції, виникла об’єктивна потреба у проведенні конкурсу на вакантні посади суддів апеляційних судів.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року №  94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі.

Машкіна Н.В. 20 грудня 2023 року звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, а також просила провести стосовно неї кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 березня 2024 року №  147/ас-24 Машкіну Н.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

Основні відомості про кандидата.

Машкіна Н.В. ____ року народження, громадянка України.

У 2004 році закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста.

Наукового ступеню, вченого звання не має.

Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 321/2009 Машкіну Н.В. призначено на посаду судді Куйбишевського районного суду міста Донецька строком на п’ять років.

Указом Президента України від 07 серпня 2017 року № 212/2017 Машкіну Н.В. призначено на посаду судді Куйбишевського районного суду міста Донецька безстроково та переведено шляхом відрядження на роботу на посаді судді Михайлівського районного суду Запорізької області строком до шести місяців.

Указом Президента України від 07 лютого 2018 року № 24/2018 судді Куйбишевського районного суду міста Донецька Машкіній Н.В. продовжено строк відрядження на посаді судді Михайлівського районного суду Запорізької області на шість місяців.

Указом Президента України від 20 серпня 2018 року № 228/2018 суддю Куйбишевського районного суду міста Донецька Машкіну Н.В. переведено на роботу на посаду судді Михайлівського районного суду Запорізької області.

Стаж роботи на посаді судді становить понад 16 років.

Машкіна Н.В. проходила кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 вересня 2019 року №  831/ко- 19 Машкіну Н.В. визнано такою, що відповідає займаній посаді.

Відповідно до рішення Голови Верховного Суду від 12 травня 2022 року №  154/0/149-22 Машкіна Н.В. відряджена до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська для здійснення правосуддя з 13 травня 2022 року.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1–2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня  2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14  вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 10, 13, 14 та 15 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №  94/зп-23 (зі змінами).

Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 12–14 та 17–21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів.

Крім того, відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року №  185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від  23 листопада  2023 року №  145/зп-23.

З огляду на зазначене Машкіна Н.В. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від  14  вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Критерій	Показник	Бал	Бал за критерій
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	48,4	366,9
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	147
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	131,5

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит – 366,9 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження Машкіною Н.В. здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.  

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Машкіної Н.В.

Запити про надання відомостей стосовно Машкіної Н.В. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. На запити одержано інформацію з Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка свідчить про невідповідність Машкіної Н.В. вимогам до кандидата на посаду судді.

За результатами спеціальної перевірки уповноваженим представником секретаріату Комісії відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, сформовано довідку про спеціальну перевірку.

Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією під час ухвалення цього рішення Комісії при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Дослідження досьє та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Стислий опис проходження другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 № 89/зп-25 допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Машкіну Н.В., до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від  14  вересня  2023  року № 94/зп-23 (зі змінами).

Рішенням Комісії від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 визначено, що другий етап  «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Запорізького апеляційного суду проводить постійна колегія № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії  від  21  травня  2025 року доповідачем у справі кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Машкіної Н.В. визначено члена Комісії Омельяна О.С.

Комісія 26 травня 2025 року звернулась до кандидатів на посади суддів в апеляційних загальних судах (лист № 21-4281/25) та запропонувала надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності, за відповідною формою. Водночас увагу кандидатів було звернено на пункт  5.6 розділу 5 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, яким визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: критеріями компетентності є, зокрема, особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала).

Кандидатом Машкіною Н.В. 06 червня 2025 року надіслано до Комісії відповідні пояснення та докази на їх підтвердження. У поясненнях кандидат повідомила інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

Машкіній Н.В. забезпечено можливість ознайомитись з досьє кандидата на посаду судді.

Співбесіду з кандидатом Комісією призначено на 07 жовтня 2025 року.

До Комісії 07 жовтня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді Машкіної Н.В. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 06 жовтня 2025 року. Висновок разом із додатками було вручено кандидату безпосередньо перед проведенням співбесіди у приміщенні Комісії.

У засіданні 07 жовтня 2025 року протокольним рішенням Комісії розгляд зазначеного питання відкладено з метою надання кандидату додаткового строку для підготовки письмових пояснень, а також подання документів чи іншої інформації, що доповнюють, уточнюють або спростовують обставини, викладені у висновку ГРД.

Кандидатом 27 жовтня 2025 року надіслано на адресу Комісії пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та копії відповідних документів.

Комісією 04 листопада 2025 року проведено співбесіду з Машкіною Н.В. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з її правами; встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати уточнювальну інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди 04 листопада 2025 року Машкіна Н.В. заявила клопотання про проведення частини засідання в режимі без відеотрансляції, з огляду на питання її безпеки та безпеки близьких осіб. Обґрунтування причин подання такого клопотання кандидат надала у закритій частині засідання.

Протокольним рішенням Комісії клопотання Машкіної Н.В. було задоволено.

Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання особиста компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння: приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1.1. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

1.2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

 Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення про кваліфікаційне оцінювання  ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що сам характер оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Надані кандидатом документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності під час проведеної співбесіди індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками				Розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання середній бал	Бал за критерій
Особиста компетентність	Рішучість	20	21	21	20	20,5	41
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	21	20	21	20	20,5

Надана Машкіною Н.В. інформація письмово та впродовж співбесіди продемонструвала належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 41 бал із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1.1. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

1.2. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

1.3. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

1.4. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Аналогічно оцінюванню відповідності критерію особистої компетентності при оцінюванні відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обовʼязок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

При оцінюванні критерію соціальної компетентності за аналогією оцінювання особистої компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Співбесіда є ключовим етапом, під час якого формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія наголошує, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється кожним членом Комісії відповідно до його внутрішнього переконання із застосуванням доступних засобів для її встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Надані Машкіною Н.В. документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії, за показниками				Розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання середній бал	Бал за критерій
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	10	11	11	10	10,5	42,5
	Ефективна взаємодія	10	11	11	10	10,5
	Стійкість мотивації	11	11	11	10	10,75
	Емоційна стійкість	11	11	11	10	10,75

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 42,5 бала із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виснує, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання.

Пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:

- незалежність;

- чесність;

- неупередженість;

- сумлінність;

- непідкупність;

- дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті;

- законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють зміст цих показників затверджені Вищою радою правосуддя Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Єдині показники).

Сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання кандидатом на посаду судді своїх обов’язків (пункт 19 Єдиних показників).

Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті (пункт 17 Єдиних показників).

Встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику.

У разі істотної невідповідності показнику кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. У такому разі відповідний критерій оцінюється у 0 балів. Для встановлення істотності обставин використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Пунктом 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання.

Натомість у разі суттєвої невідповідності показнику кандидату на посаду судді знижується на 15 балів оцінка за кожним показником критерію професійної етики чи доброчесності. На цьому етапі ураховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід відповідає принципу превентивності, дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для ухвалення рішень у межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. Водночас з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а застосування такого зниження потребує окремого голосування під час закритого обговорення.

Таким чином, поєднання оцінки ризику як попереднього фільтру та обґрунтованого сумніву як фінального критерію дозволяє забезпечити баланс між ефективністю процедури та захистом прав і репутації кандидатів.

Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про її невідповідність цим критеріям.

Ураховуючи наведене, Комісією під час кваліфікаційного оцінювання Машкіної Н.В. було досліджено висновок ГРД, письмові пояснення кандидата, надіслані на адресу Комісії, усні пояснення, надані під час співбесіди, подані нею як суддею декларації, а також інформацію, надану державними органами на запити Комісії стосовно кандидата.

Як зазначалось вище, до Комісії надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду критеріям доброчесності та професійної етики.

Підставою для висновку слугували виявлені ГРД обставини.

У деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру (далі – паперова декларація) за 2012–2014 роки Машкіна Н.В. у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» не задекларувала жодного об’єкта нерухомого майна, що перебував у її користуванні, де вона фактично проживала.

Кандидат пояснила, що нею помилково не були відображені відомості в паперових деклараціях за 2012–2014 роки у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» щодо нерухомого майна, де вона проживала, оскільки відповідно до чинного на той час Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за формою декларації передбачалось відображення відомостей про нерухоме майно у власності, оренді чи на іншому праві користування та витрати на придбання такого майна або на право користування ним. Протягом 2012–2014 років вона разом із своїм чоловіком та сином були зареєстровані та фактично проживали в місті Донецьку на АДРЕСА_1, що на праві власності належав її матері. Оскільки у вказаному будинку вони проживали на умовах безоплатного користування і жодних витрат на його утримання не несли, то вона вважала, що його не потрібно вказувати в розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» декларацій за 2012–2014 роки. Факт користування цим будинком нею відображено в паперових деклараціях за 2012–2014 роки в пункті  2 «Місце проживання» розділу І «Загальні відомості». Жодного наміру приховувати цей факт не було.

Також у висновку ГРД зазначено, що в декларації за 2017 рік Машкіна Н.В. не вказала жодного об’єкта нерухомого нерухомості поблизу місця роботи в суді, де б могла проживати, що може свідчити про неподання повних та достовірних відомостей.

Стосовно вказаних обставин Машкіна Н.В. пояснила, що на початку 2015 року вона разом із членами своєї сім’ї через тимчасову окупацію виїхали із міста Донецька та проживали в будинку, що належить на праві власності її батькам, за адресою: Донецька область, Волноваський район, АДРЕСА_2. Після її відрядження до Михайлівського районного суду Запорізької області в серпні 2017 року кандидат зайнялась пошуком житла в селищі Михайлівка Запорізької області, однак орендувати житло в невеликому населеному пункті для можливості проживання всією родиною виявилось досить складно. Тому щопонеділка вона приїжджала до селища  Михайлівка, чотири доби орендувала кімнату в готелі, а в п’ятницю поверталась додому в Донецьку область. В цей період вона підтримувала дружні стосунки зі ОСОБА_1, яка проживала в місті Києві, але восени 2017 року періодично приїжджала до Запоріжжя для оформлення спадщини на своїх дітей (справа №  333/3974/16-  ц). Під час перебування подруги в Запоріжжі, на її запрошення, вона зупинялась як гостя за адресою: місто Запоріжжя, АДРЕСА_3. Ключів від цієї квартири вона не мала, особистих речей там не зберігала та потрапити до житла самостійно не могла. З 25 грудня 2017  року вона перебувала у відпустці за місцем проживання в Донецькій області. Таким чином, у 2017 році в її користуванні не було житла в селищі Михайлівка, у якому вона проживала понад половину звітного періоду (більше 183  днів) або станом на останній день звітного періоду, тому місцем проживання вказала житло в Донецькій області де фактично мешкала.

У висновку ГРД також зазначила, що в деклараціях за 2018–2019 роки Машкіною Н.В. вказано, що вона та члени її сім’ї мають право безоплатного користування житлом за адресою: місто Запоріжжя, АДРЕСА_2 (загальна площа 69,1 кв.м), яка на праві власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ГРД вважає, що безоплатне користування житлом, яке належить особі, що не є близькою особою судді (кандидата), містить ознаки подарунка в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» і ознаки правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Машкіна Н.В. під час співбесіди та в письмових поясненнях вказала, що в деклараціях за  2018–2019 роки в роздiлi № 3 «Об’єкти нерухомостi» нею задекларовано право користування квартирою в місті Запоріжжя, що належить на правi власностi ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (діти ОСОБА_1), подруги кандидата в квартирі якої/яких вона тимчасово проживала в 2017 році. Право користування квартирою було їй надано у зв’язку з тим, що власники (неповнолітні діти ОСОБА_1) не користувались квартирою, оскiльки проживали в місті Києві разом із матір’ю. Мiж ними iснувала усна домовленiсть про вiдсутнiсть орендної плати за користування квартирою, однак за умови догляду за житлом, сплати комунальних послуг та проведення необхідних ремонтних робіт. Для власників це було вигідно, оскільки вони не могла продати квартиру, бо були неповнолітніми, й не хотіла здавати її стороннім особам. За період їхнього проживання в цій квартирі (2018–2019 роки) за її рахунок було замінено сантехніку, відремонтовано балкон та лоджію на загальну суму близько 24 000 грн, що підтверджується копією розписки ОСОБА_4, який виконував ці ремонтні роботи. Хоча плата за користування квартирою не встановлювалась, але це не було безоплатним – понесені витрати були співмірні з орендною платою за аналогічне житло. Кандидат визнала, що допустила помилку, зазначивши у деклараціях за 2018–2019 роки тип користування як «безоплатне», що є некоректним, адже фактично користування квартирою мало взаємний характер і супроводжувалося її матеріальними витратами.

Комісія бере до уваги пояснення Машкіної Н.В., проте звертає увагу на таке.

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07 квітня 2011 року № 3206-VI, чинного на момент подачі декларацій за 2012–2014 роки, суб’єкти декларування зобов’язані були подавати декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру з повним і достовірним відображенням інформації про наявні у них права на майно. Вказаним нормативно-правовим актом затверджено форму декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, яка містила примітку з 14 пунктів щодо порядку її заповнення.

Зокрема затвердженою формою паперової декларації в розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» безпосередньо зазначено, що підлягає декларуванню «Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта, та витрати декларанта на придбання такого майна або на користування ним», у пункті 24 передбачено подання відомостей про такі об’єкти, як житлові будинки.

Таким чином, положення антикорупційного законодавства, які були чинні на той час, чітко визначали порядок декларування об’єктів нерухомості, що перебували у користуванні суб’єкта декларування, зокрема будинку.

Комісією встановлено, що кандидат не дотрималась вказаних вимог оскільки при заповненні паперових декларацій за 2012–2014 роки не зазначила у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» об’єкт нерухомості, який перебував у її фактичному користуванні.

Водночас проаналізувавши надані кандидатом пояснення стосовно відсутності в розділі  ІІІ «Відомості про нерухоме майно» паперових декларацій за 2012–2014 роки відомостей про будинок, який перебував в її користуванні протягом цього періоду, Комісія вважає їх достатніми для спростування сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики з огляду на те, що відомості про фактичне місце проживання кандидатом було вказано в пункті  2 «Місце проживання» розділу І «Загальні відомості» паперових декларацій за  2012– 2014 роки. Досліджені обставини враховуватимуться Комісією при визначенні кількості балів за показником «сумлінність».

Стосовно інформації про відсутність у декларації Машкіної Н.В. у 2017 році об’єктів нерухомості за місцем роботи у Михайлівському районному суді Запорізької області Комісія в складі колегії вважає прийнятними пояснення кандидата, оскільки суддя заповнила декларації, керуючись роз’ясненнями Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), з огляду на те, що жоден об’єкт нерухомості, в яких вона тимчасово проживала у селищі Михайлівка та місті Запоріжжя не перебував в її користуванні більше 6 місяців, та на кінець звітного періоду вона там не проживала, тому в неї не виникло обов’язку в їх декларуванні.

Стосовно безкоштовного користування житлом, власником якого є стороння особа, що у розумінні ГРД є подарунком.

Комісією встановлено факт проживання Машкіної Н.В. протягом 2018–2019 року в квартирі третьої особи в місті Запоріжжя, що відображено в її деклараціях за 2018 та 2019   роки. Утім інформація про витрати на користування цією квартирою в деклараціях відсутня.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» подарунок – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.

За роз’ясненнями НАЗК подарунки вважаються доходом незалежно від того, у якій формі вони отримуються – у формі грошових коштів або в іншій формі. Доходи декларуються незалежно від їх розміру. Винятком є доходи у вигляді подарунків. Подарунки у формі грошових коштів зазначаються в декларації, якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) сукупно протягом року, перевищує 5 прожиткових мінімумів (абзац другий пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у редакціях, чинних на момент заповнення суддею декларацій).

Оцінивши в сукупності пояснення кандидата та подані нею документи, Комісією з’ясовано, що Машкіна Н.В. з серпня 2017 року відряджена до Михайлівського районного суду Запорізької області, розташованому в селищі Михайлівка Запорізької області, що є невеликим населеним пунктом із обмеженими можливостями для оренди житла, тому на підставі усної домовленості із законним представником власників (неповнолітні діти) – подругою ОСОБА_1 вона разом із родиною проживала в місті Запоріжжі протягом 2018– 2019  років. Користування квартирою не було безкоштовним, оскільки вона здійснювала догляд за житлом, сплачувала комунальні послуги за проживання та виконала значну частину необхідних ремонтних робіт (замінена сантехніки у ванній кімнаті, ремонт балкона та лоджії) загальною вартістю близько 24 000 грн, що підтвердила копією розписки ОСОБА_4, виконавця цих ремонтних робіт. Відтак відсутні підстави вважати, що Машкіною  Н.В. було порушено вимоги антикорупційного законодавства щодо отримання подарунків від осіб, які не є близькими їй особами.

Комісія вважає такі пояснення Машкіної Н.В. переконливими та достатніми, такими, які не дають достатніх підстав, щоб ставити під сумнів доброчесність кандидата.

Водночас під час дослідження досьє Комісією встановлено, що кандидатом допущено певні порушення правил декларування, які полягають в такому.

У декларації за 2015 рік Машкіною Н.В. задекларовано в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» користування житловим будинком загальною площею 84,9 кв.м у АДРЕСА_4 в Донецькій області, який належить її матері, на праві сервітуту; у декларації за  2019  рік задекларовано в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» користування житловим будинком загальною площею 77,8 кв.м у АДРЕСА_5, який належить її матері, також на праві сервітуту.

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснила, що в деклараціях за 2015 та 2019 роки нею некоректно відображено відомості щодо об’єктів нерухомості – житлових будинків, власником яких була її мати, а саме зазначено право користування як – сервітут. Договір сервітуту не укладався і спільно із матір’ю вона не проживала. Помилка виникла через неправильне розуміння порядку відображення безоплатного користування майном близької особи, не є умисною і не свідчить про подання недостовірних відомостей. Також кандидат зазначила, що у 2019 році будинком у АДРЕСА_5 вона не користувалась, вказаний будинок задекларовано як місце її реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

У частині першій статті 402 ЦК України закріплено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що сервітут виникає тільки за наявності законодавчо визначеної підстави (договір, закон, заповіт або судове рішення), фактичне користування нерухомим майном членів сім’ї без договору. та без спільного проживання не створює сервітуту. Тому зазначення кандидатом у деклараціях за 2015 та 2019  роки права користування будинком матері на праві сервітуту є некоректним і не відповідає сутності та правовій природі сервітуту, закріпленій в ЦК України.

Ураховуючи викладене, Комісія доходить висновку, що Машкіна Н.В., заповнюючи декларації за 2015 та 2019 роки, припустилася помилки в трактуванні норм цивільного законодавства, якими врегульовано визначення права користування чужим майном (сервітуту), та неумисно допустила некоректне декларування відповідних відомостей. На це вказують пояснення кандидата, оскільки вона в такий спосіб намагалась відобразити безоплатне користування нерухомим майном, належним її матері.

Комісією при оцінюванні цих обставин враховано кількість допущених помилок, а також невжиття заходів кандидатом для належного декларування власного майнового стану.

Комісія підкреслює, що підтримання високих стандартів поведінки вимагає від кандидата на посаду судді неухильного дотримання закону та відповідального ставлення до декларування (частина 7 статті 54, пункт 6 частина 7 статті 56 Закону). Незважаючи на те, що окремі виявлені помилки не оцінюються Комісією як істотні чи суттєві, їх сукупність вказує на недостатню уважність та належну старанність при заповненні офіційних документів.

Однак саме за сукупністю помилок Машкіна Н.В. демонструє системність у неповному або неточному декларуванні інформації, тому Комісія має розглянути питання про зменшення балів кандидата за показником сумлінності з огляду на кількість несуттєвих порушень.

Під час закритого обговорення Комісія у складі колегії вирішила, що зазначені обставини становлять сукупність несуттєвих обставин, за які має бути знижено 15 балів за показником «сумлінність» за критеріями професійної етики та доброчесності.

У висновку ГРД зазначила, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.

Так, Машкіна Н.В. разом із сином в період з 2014 до 2017 року неодноразово відвідувала тимчасово окуповані території – Автономну Республіку Крим та місто Донецьк. Зокрема у 2015 році вона здійснила 14 поїздок, у 2016 році – 23 поїздки, а у 2017 році – 14 поїздок. Також Машкіна Н.В. перетинала адміністративний кордон з тимчасово окупованими територіями як водій.

У межах забезпечення права на відповідь кандидат пояснила, що поїздки на окуповані території обумовлені необхідністю вирішення побутових питань.

Водночас ГРД зазначила, що такі дії є нерозсудливими, могли поставити під ризик життя кандидата та негативно вплинути на авторитет судді. На думку ГРД, перебування осіб, які претендують на посаду судді, на тимчасово окупованих територіях створює ризики тиску, шантажу або спроб вербування з боку спеціальних служб рф, а тому викликає обґрунтований сумнів щодо відсутності альтернативності поведінки кандидата.

Також у висновку ГРД вказано, що в пунктах 17–18 розділу II декларації доброчесності судді за 2023 рік кандидат підтвердила твердження про те, що нею та членами її сім’ї не відвідувалась територія російської федерації та/або тимчасово окупована територія України. Хоча Машкіна Н.В. визнала, що їздила із членами своєї сім’ї на окуповані території. ГРД вважає, кандидат на посаду судді умисно вказала неправдиві відомості в декларації доброчесності.

У висновку ГРД також вказано, що на вебсайті «Миротворець» наявна інформація про неодноразовий незаконний перетин чоловіком кандидата адміністративного кордону з метою відвідування окупованої території України.

Крім того, не залишились поза увагою ГРД і обставини щодо відвідування окупованих територій матір’ю судді в період з 2018 до 2019 року, щонайменше 10 разів.

Машкіна Н.В. у письмових поясненнях вказала, що до середини 2014 року вона разом із чоловіком та сином проживала в місті Донецьк. Від початку окупації частини міста Донецька та після закінчення п’ятирічного строку призначення її на посаду судді (14  травня 2014 року) вони залишити місто Донецьк виїхавши до АДРЕСА_4 Великоновосілківського району, де проживали в будинку її батьків. У 2015–2017 роках нею здійснювалися поїздки до Донецька виключно з побутових причин: для усунення наслідків пошкодження житла внаслідок обстрілів, вивезення особистих речей, запобігання захопленню майна та надання допомоги її тітці, яка проживала там і потребувала ліків. На той час законодавчої заборони на відвідування тимчасово окупованої території не існувало. Кандидат вказала, що із травня 2014 року по серпень 2017 року вона не здійснювала правосуддя, не мала доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень і не виконувала повноважень судді. Рішення про тимчасові поїздки приймалися з урахуванням ризиків стосовно безпеки та незалежності судді. Після її призначення у 2017 році на посаду судді безстроково, та переведення до Михайлівського районного суду Запорізької області жодного разу тимчасово окуповану територію не відвідувала. З початку повномасштабного вторгнення російської федерації у 2022 році вона та члени її сім’ї остаточно залишили місце колишнього проживання і більше не відвідували окуповану територію. Таким чином, її дії були зумовлені виключно об’єктивними життєвими обставинами – необхідністю вирішення побутових питань.

Стосовно поїздок її чоловіка на тимчасово окуповані території їй нічого не відомо. За його словами, фактів перетину адміністративного кордону з тимчасово окупованими територіями не було. Вважає, що інформація, розміщена на вебсайті «Миротворець», підлягає критичній оцінці, оскільки ґрунтується на непідтверджених джерелах і не має офіційного підтвердження, тому викликає сумніви її достовірність.

Стосовно поїздок її матері на тимчасово окуповану територію у 2018–2019 роках кандидат зазначила, що вони мали виключно побутовий характер з метою перевірки стану будинку в АДРЕСА_5 та передачі ліків її сестрі, яка там проживала.

Під час закритої частини співбесіди Машкіна Н.В. надала докладні пояснення щодо причин і обставин в’їзду та короткочасного перебування на тимчасово окупованій території, наголосивши на винятковості ситуації та наявності об’єктивних життєвих потреб, які зумовили такі відвідування.

Під час обговорення членами Комісії та уповноваженим представником ГРД поставлено додаткові запитання з метою вичерпного з’ясування мотивів та умов поїздок як кандидатом, так і членами її сім’ї.

Оцінюючи викладені обставини, Комісія бере до уваги таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції від 15 квітня 2014  року) датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року; АР Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) із 07 квітня 2014 року.

Події 2014–2025 років свідчать, що російська федерація є воєнним противником України, що здійснює безпринципну та загарбницьку збройну агресію з метою здійснення геноциду українського народу. Цей факт є загальновідомим та не потребує доведення.

Відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів № 3 (2002) суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка судді в їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у приватному житті.

Пунктом 33 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 18 (2015) про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях визначено, що судді повинні поводитися бездоганно і під час виконання своїх функцій, і в особистому житті та бути відповідальними за свою поведінку, якщо вона виходить за межі загальноприйнятих норм.

У пункті 8 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зазначено, що повноваження, надані суддям, тісно пов’язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до правосуддя.

Відповідно до пункту 27 указаного висновку судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може функціонувати належним чином тільки тоді, коли судді не втрачають відчуття реальності.

Отже, у своїх висновках Консультативна рада європейських суддів зазначає, зокрема, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки й утримуватися від будь-якої діяльності, що може підірвати їхню незалежність та зашкодити їхній неупередженості.

Підпунктом 3.1 Бангалорських принципів встановлено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. У Бангалорських принципах також зауважено, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, наголосила, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

З урахуванням викладеного Комісія зазначає, що хоча відвідування території російської федерації не було обмежено законом, суддя з огляду на свій статус має розуміти ті наслідки і ризики, з якими пов’язується відвідування ним такої території.

У цьому випадку йдеться не про встановлені законом обмеження, а про ті добровільні обмеження, що беруть на себе судді з метою підтримання високого статусу судді та авторитету правосуддя загалом. Зрештою, йдеться про підтримку загальнодержавних цінностей. Суддя має не допустити враження у суспільства, що судді у будь-який спосіб визнають юрисдикцію держави-агресора над тимчасово окупованою територією України чи потурають порушенню такою державою прав людини на тимчасово окупованих територіях, або ж думки про те, що окупація території України не змінює звичних правовідносин між державою-агресором та Україною.

З огляду на зазначене, Комісія критично оцінює пояснення кандидата з цього приводу та зауважує, що навіть за умови відсутності законодавчої заборони суддя мала утриматися від відвідування тимчасово окупованих територій з огляду на особливість її статусу, з метою зміцнення довіри до носіїв судової влади, проявивши громадянську самосвідомість, патріотизм, повагу до української державності й конституційного ладу.

На переконання Комісії, відвідування території держави-агресора чи окупованих нею територій в умовах агресії російської федерації проти України є допустимим тільки у разі нагальної потреби й коли така потреба переважує усі ризики, з якими пов’язуються відвідування зазначених територій.

Нагальна потреба характеризується її терміновістю, задоволення її неможливо відкласти через незворотність та критичність наслідків для особи.

Під час оцінки нагальності потреби Машкіної Н.В. відвідувати тимчасово окуповану територію потрібно враховувати таке.

Нагальна потреба відвідування тимчасово окупованих територій та/чи території держави-агресора – виключна ситуація / життєва необхідність, коли особа має вагомі причини для перебування в цих регіонах, незважаючи на загрозу власній безпеці, близьким особам та національній безпеці України. Вказану потребу неможливо задовольнити в інший спосіб, без особистого відвідування цих територій.

Як встановлено Комісією, обставини, на які покликалась Машкіна Н.В. для обґрунтування своєї потреби у відвідуванні тимчасово окупованих територій, зводились до «необхідності вирішення побутових питань».

Комісія не ставить під сумнів достовірність пояснень кандидата, оскільки такі узгоджуються з відомостями, що міститься в матеріалах її суддівського досьє.

З урахуванням короткотривалості поїздок, періоду перебування кандидата або членів її сім’ї на тимчасово окупованій території може відповідати повідомленій кандидатом меті перетину адміністративного кордону. Водночас невиправдано значна кількість виїздів на тимчасово окуповану територію не може бути залишена без реагування, адже, на переконання Комісії, негативно впливає на оцінку поведінки кандидата, яка на той час мала статус судді.

Відповідно до підпункту 6 пункту 17 Єдиних показників кандидат на посаду судді відповідає показнику «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», якщо, зокрема, але не виключно, не відвідував тимчасово держави, яка перебуває у війні з Україною чи сприяє вчиненню збройної агресії проти України або не визнає територіальної цілісності України без нагальної потреби, тобто за відсутності критичних, невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.

Комісія у складі колегії одноголосно вирішила, що поведінка кандидата не свідчить про її невідповідність Єдиним показникам, однак може бути підставою для зниження кількості балів за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

Стосовно зазначення в пунктах 17–18 розділу II декларації доброчесності судді за  2023  рік твердження про те, що Машкіною Н.В. та членами її сім’ї не відвідувалась територія російської федерації та/або тимчасово окупована територія України кандидат пояснила, що під час заповнення декларації доброчесності кандидата на посаду судді за   2022  рік, відповідаючи на твердження у пункті 17 «Мною не відвідувалася територія російської федерації та/або тимчасово окупована російською федерацією територія України після 01   січня 2015 року» та в пункті 18 «Мені не відомо, чи відвідували члени моєї сім’ї територію російської федерації та/або тимчасово окуповану російською федерацією територію України після 01 січня 2015 року» вона проставила відмітку «Не підтверджую». У поясненнях до декларації вона зазначила, що вона та члени її сім’ї протягом 2015–2017 років здійснювали поїздки на тимчасово окуповану територію України у місце колишнього проживання (місто Донецьк), що було обумовлено необхідністю вирішення побутових питань. У декларації доброчесності судді за 2023 рік у пунктах 17–18 розділу II нею зазначено «Підтверджую», оскільки протягом зазначеного періоду за який подано декларацію (2023 рік) ні вона, ні члени її сім’ї не відвідували територію російської федерації або тимчасово окуповану російською федерацією територію України, що підтверджується відомостями, наявними в її суддівському досьє.

Комісія вважає такі пояснення Машкіної Н.В. обґрунтованими та достатніми, з огляду на те, що в декларації доброчесності судді зазначаються відомості щодо обставин, які мали місце упродовж звітного періоду та актуальні станом на 31 грудня звітного року. З огляду на те, що в 2023 році Машкіна Н.В. та члени її сім’ї не відвідували тимчасово окуповані території, її підтвердження у декларації доброчесності судді за 2023 рік є коректним та відповідає вимогам щодо заповнення.

Також у висновку ГРД зазначено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень під час перебування Машкіної Н.В. на посаді судді Куйбишевського районного суду міста Донецька нею ухвалено близько 260 судових рішень російською мовою.

Машкіна Н.В. під час співбесіди та в письмових поясненнях зазначила, що такі судові рішення було ухвалено впродовж 2009–2014 років у порядку розгляду справ згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України) у редакції 1960 року. У кожній справі були наявні заяви обвинувачених про необхідність використання російської мови. Судові засідання завжди починалися державною мовою, потім визначалося якою мовою буде продовжуватися розгляд справи. На той час діяло таке законодавство.

Згідно зі статтею 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що порядок застосування мов визначається виключно законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року у справі № 1-6/99 зазначено, що використання російської та інших мов національних меншин України визначається виключно законами України.

Статтею 19 КПК України, прийнятого 1960 року (у редакції, чинній до 10 серпня 2012  року) передбачено, що судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому КПК України. Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого КПК України порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.

Верховною Радою України 03 липня 2012 року прийнято Закон України «Про засади державної мовної політики».

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні в цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про засади державної мовної політики» мовою роботи та актів з питань досудового розслідування, дізнання і прокурорського нагляду в Україні є державна мова. Поряд із державною мовою при проведенні досудового розслідування, дізнання та прокурорського нагляду можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин України, інші мови. Кожна особа має право бути невідкладно повідомлена мовою, яку вона розуміє, про мотиви арешту чи затримання і про природу та причини звинувачення проти неї і захищати себе, користуючись цією мовою, у разі необхідності, з безкоштовною допомогою перекладача.

З 10 серпня 2012 року статтею 19 КПК України встановлено, що мова, якою здійснюється провадження в кримінальних справах, визначається статтею 15 Закону України «Про засади державної мовної політики».

Рішенням Запорізької обласної ради «Про заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, передбачені Законом України «Про засади державної мовної політики», на території Запорізької області» від 16 серпня 2012 року № 2 встановлено, що російська мова як регіональна мова використовується на території Запорізької області в роботі місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, що визначаються Законом України «Про засади державної мовної політики».

Комісія вважає такі пояснення Машкіної Н.В. переконливими та достатніми.

З огляду на наведене, Комісія вважає пояснення Машкіної Н.В. прийнятними, підтвердженими належними документами, жодних доказів на їх спростування немає, тому обставини, викладені у висновку ГРД, не є достатніми для визнання кандидата такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

ГРД також надано Комісії інформацію стосовно кандидата, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але має бути врахована під час кваліфікаційного оцінювання.

Так, у матеріалах суддівського досьє наявна інформація, що у вересні 2019 року Машкіна Н.В. зверталась до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора із повідомленням про втручання в діяльність судді по здійсненню правосуддя. За даним фактом було розпочато кримінальне провадження від 10 вересня 2019 року НОМЕР_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 377 Кримінального кодексу України.

У декларації доброчесності за 2019 рік у пункті 15 «Випадків втручання у мою діяльність по здійсненню правосуддя не було» Машкіною Н.В. проставлено відмітку в графі «Підтверджую», у зв’язку з чим пункт 16 «Мною вживалися заходи щодо повідомлення відповідних органів про випадки втручання у мою діяльність щодо здійснення правосуддя * не заповнювався в разі відповіді «Підтверджую» на запитання 15».

Машкіна Н.В. під час співбесіди та в письмових поясненнях підтвердила, що у вересні 2019 року нею направлено повідомлення до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя за таких обставин: під час підготовчого судового засідання 09 вересня 2019 року обвинувачений грубо порушував порядок, висловлювався нецензурно, намагався пошкодити обладнання залу та підпалив аркуш паперу, погрожуючи учасникам процесу. За цим фактом відкрито кримінальне провадження, в якому її визнано потерпілою. Невідображення відомостей про цей випадок у декларації доброчесності за 2019 рік є ненавмисною помилкою, зумовленою її статусом потерпілої та емоційними наслідками пережитої події.

Оцінюючи викладені обставини, Комісія бере до уваги таке.

Згідно з пунктом 3 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді.

Загальні правила подання декларації доброчесності судді встановлено статтею 62 Закону.

Частиною першою статті 62 Закону (у редакції, чинній на момент заповнення та подання суддею декларації) передбачалося, що суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією.

Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження (частина друга статті 62 Закону).

Комісією встановлено, що суддя Михайлівського районного суду Запорізької області Машкіна Н.В. відповідно до вимог пункту 9 частини сьомої статті 56 Закону 12 вересня 2019  року надіслала повідомлення про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та Генеральному прокурору.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 лютого 2020 року № 591/0/15-20 розглянуто повідомлення Машкіної Н.В. про втручання у її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя та вирішено звернутись до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочину в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за НОМЕР_1 від 10 вересня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 377 Кримінального кодексу України.

Таким чином, у декларації доброчесності судді за 2019 рік Машкіна Н.В. мала зазначити про наявність випадків втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.

Водночас у пунктах 15, 16 декларації доброчесності судді за 2019 рік, що стосуються випадків втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя, Машкіна Н.В. не підтвердила, що такі випадки мали місце.

Під час співбесіди Машкіна Н.В. вказала, що підстав для умисного приховування цих фактів вона не мала, помилково не відобразила ці відомості в декларації доброчесності судді за 2019 рік через психологічне навантаження і травматичний досвід, пов’язані з процесуальним статусом потерпілої в кримінальному провадженні.

Ураховуючи викладене вище, Комісія доходить висновку, що Машкіна Н.В., заповнюючи декларацію доброчесності за 2019 рік, припустилася помилки та неумисно допустила некоректне декларування відповідних відомостей. На це вказують не лише пояснення судді, а й те, що Машкіна Н.В. своєчасно повідомила відповідні органи про подію та діяла у відповідності до вимог закону.

Також Комісія перевірила інші декларації доброчесності судді Машкіної Н.В.

Так, в декларації доброчесності судді за 2024 рік Машкіною Н.В. у пункті 10 «Випадків наявності потенційного та/або реального конфлікту інтересів у моїй діяльності не було» проставлено відмітку в графі «Не підтверджую», а у графі 11 «Мною вживалися передбачені законом заходи з метою запобігання та врегулювання конфлікту інтересів» – «Підтверджую».

Стосовно вказаних обставин Машкіна Н.В. під час співбесіди пояснила, що до неї на розгляд надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням прокурора. З огляду на те, що він працює прокурором та на нього покладено обов’язки з підтримання публічного обвинувачення в суді, тобто виконання функцій прокуратури та території Амур- Нижньодніпровського району міста Дніпра, багаторазово брав участь у розгляді кримінальних проваджень під її головуванням, кандидат заявила самовідвід, оскільки вказана обставина могла викликати в стороннього спостерігача сумніви щодо її неупередженості як судді під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням останнього. Вказана заява про самовідвід була розглянута та задоволена іншим суддею.

На уточнювальні запитання члена Комісії кандидат підтвердила, що жодного особистого чи приватного інтересу в цій справі вона не мала,  в неї були відсутні будь-які дружні, близькі чи інші взаємовідносин з зазначеним прокурором. У декларації доброчесності судді за 2024 рік вона зазначила про наявність конфлікту інтересів у зв’язку із заявленим самовідводом, який було задоволено. Під час співбесіди кандидат визнала, що фактичного конфлікту інтересів у цій ситуації не існувало.

Закон України «Про запобігання корупції» є основним законодавчим актом для врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, дія якого поширюється на визначене коло суб’єктів, перелік яких закріплено у статті третій Закону України «Про запобігання корупції», зокрема суддів.

У статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» закріплено: приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Аналізуючи вказані норми антикорупційного законодавства слід зауважити, що конфлікт інтересів  – це суперечність між посадовими повноваженнями судді та його приватним інтересом, що може вплинути на об’єктивність або неупередженість рішень. Водночас сам по собі самовідвід об’єктивно не завжди є автоматичним підтвердженням конфлікту інтересів. Суддя може подати заяву про самовідвід навіть при потенційній чи уявній загрозі неупередженості, не маючи конфлікту інтересів.

З урахуванням пояснень кандидата встановлено, що Машкіна Н.В., зазначивши в декларації доброчесності судді за 2024 рік відомості про наявність конфлікту інтересів, не мала для цього об’єктивних підстав, оскільки самовідвід не супроводжувався реальним чи потенційним конфліктом приватного та службового інтересів. Комісія відзначає, що під час співбесіди Машкіна Н.В. не продемонструвала достатнього розуміння поняття конфлікту інтересів.

На переконання Комісії, указана інформація в декларації доброчесності судді за  2024  рік є не зовсім достовірною, оскільки, як вже було встановлено, кандидат не мала випадків потенційного та/або реального конфлікту інтересів, однак її внесення, очевидно, зумовлене помилковим тлумаченням правових підстав для самовідводу, а не наміром ввести в оману.

Для аналізу поведінки кандидата та кваліфікації виявлених недоліків Комісія виходить із засад оцінки відповідних фактів на предмет істотності допущених порушень вказаних вимог (правил) та доходить висновку, що виявлені помилки, хоча і не свідчать про умисне приховування інформації або намагання ввести в оману, однак демонструють певну неуважність, недбалість та недостатню відповідальність у виконанні юридично значущих обов’язків судді. Така поведінка, навіть за умови її добросовісного характеру, може розцінюватися як прояв нестачі внутрішньої дисципліни, точності та схильності знецінювати вимоги до формальної сторони відповідальності.

Таким чином, ураховуючи викладені обставини, Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата на 15 балів за показником «сумлінність».

Крім того, в інформації ГРД зазначено, що потребує уточнення походження коштів, використаних для придбання батьком кандидата в 2013 році автомобіля марки «Volkswagen Golf» 2013 року випуску вартістю 12 000 доларів США та в 2017 році автомобіля марки «Volkswagen Touareg» 2017 року випуску вартістю 50 000 доларів США.

Стосовно цієї інформації Машкіна Н.В. під час співбесіди та в письмових поясненнях, вказала, що джерелом були власні заощадження батьків. Її батьки працювали в колгоспі (батько – з 1971 до 2001 року, мати – з 1978 до 2001 року), де безоплатно отримали у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення та для ведення особистого селянського господарства. У період з 2001 по 2011 рік вони вели особисте селянське господарство, доходи від якого згідно з вимогами податкового законодавства (ст. 165.1.24 Податкового кодексу України) не підлягають оподаткуванню та декларуванню. Крім того, у 2008 році мати успадкувала за заповітом земельні ділянки та все майно своїх батьків, зокрема й грошові заощадження. На підтвердження кандидат подала відповідні документи, зокрема копію свідоцтва про право на спадщину та копії державних актів щодо права власності на земельні ділянки.

Комісія дослідила подані кандидатом документи про доходи батьків і встановила, що наявні матеріали підтверджують наявність достатніх законних джерел походження коштів, які могли бути використані для придбання автомобілів батьком кандидата.

Надана інформація є логічною, узгодженою та підтверджується документами з офіційних джерел. Комісія не встановила обставин, що свідчили б про незаконність походження коштів або про намагання кандидата приховати джерела фінансування набуття майна близькими особами кандидата.

Таким чином, твердження ГРД щодо можливих сумнівів у походженні коштів не знайшли підтвердження та вважаються спростованими.

Також під час дослідження досьє Комісією встановлено, що кандидатом допущено певні порушення правил декларування, які полягають в такому.

У декларації за 2020 рік Машкіною Н.В. задекларовано у розділі ІІІ «Об’єкти нерухомості» житловий будинок вартістю 460 000 грн та земельну ділянку вартістю 50 000  грн у місті Василівка Запорізької області, придбані 01 вересня 2020 року. В деклараціях  за 2021–2024 роки вартість цих об’єктів нерухомості вказана інша, а саме: житловий будинок – 457 483 грн, земельна ділянка – 21 452 грн.

Під час співбесіди стосовно розбіжностей вартості, задекларованих об’єктів нерухомості, кандидат пояснила, що керуючись чинними у 2020 році роз’ясненнями НАЗК, в декларації за 2020  рік вона зазначила фактичну суму, сплачену за будинок і земельну ділянку за договором купівлі-продажу. З появою нових роз’яснень НАЗК з’ясувалось, що для такого майна слід відображати оціночну вартість. Тому в деклараціях за 2021–2024 роки вона вказала саме оціночну вартість будинку та земельної ділянки, яка виявилась нижчою за фактичну ціну їх придбання.

Відповідно до пункту 41 роз’яснення «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 13 лютого 2020 року №  1 (чинного на час подання декларації за 2020 рік) (далі – Роз’яснення), при відображенні відомостей про вартість об’єктів нерухомості, які набуті на підставі договору купівлі-продажу (обміну) після 01.01.2018, у зв’язку з внесенням змін до статті 172 Податкового кодексу України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», доцільно зазначати оціночну вартість такого об’єкта, розраховану органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону, та зареєстровану в єдиній базі даних звітів про оцінку, відомості про яку зазначено у правовстановлюючих документах. Для об’єктів нерухомості, які були набуті до 01.01.2018, вартість майна зазначається відповідно до правовстановлюючих документів з огляду на ціну, зазначену в договорі купівлі-продажу (обміну), за відсутності у договорі відомостей про експертну оцінку.

На переконання Комісії відповідні роз’яснення НАЗК, якими керувалася кандидат при заповненні декларації за 2020 рік, хоча й втратили чинність, однак їхній зміст щодо порядку зазначення вартості нерухомого майна фактично збережений і в нових роз’ясненнях НАЗК. Таким чином, підхід до відображення вартості об’єктів нерухомості у декларації залишився незмінним.

Комісією встановлено, що кандидат при заповненні декларації за 2020 рік не дотрималась вказаних вимог повною мірою.

Водночас встановлено, що Машкіна Н.В., подаючи декларацію за 2020 рік, некоректно інтерпретувала роз’яснення НАЗК щодо того, яку саме вартість об’єктів нерухомості, придбаних нею у вересні 2020 року, слід зазначати, у зв’язку з чим у декларації за 2020 рік була вказана неправильна вартість житлового будинку та земельної ділянки.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру довіреностей Машкіна Н.В. 26 жовтня 2015 року видала довіреність на ім’я свого чоловіка ОСОБА_5 на експлуатацію транспортного засобу – автомобіля марки «Nissan Qashqai» 2007 року випуску, який належав їй на праві приватної власності, строк дії довіреності сплив 26 жовтня 2025 року. Водночас в деклараціях за  2015–2020 роки в розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» відсутні відомості про те, що в члена сім’ї суб’єкта декларування (чоловіка) на праві користування перебуває автомобіль марки «Nissan Qashqai» 2007 року випуску.

Під час співбесіди кандидат підтвердила, що дійсно її чоловік користувався автомобілем марки «Nissan Qashqai» 2007 року випуску, на підставі виданої нею довіреності, однак у деклараціях за 2015–2020 роки не зазначена вказана інформація у відповідному розділі, оскільки на той час не було чітких роз’яснення НАЗК з цього питання. Водночас після появи відповідних роз’яснень НАЗК у деклараціях за 2023–2024 роки вона зазначає інформацію про транспортний засіб, яким вони користується.

Згідно з підпунктом «б» пункту 3 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості.

У пункті 69 Роз’яснення (чинного на час подання декларації за 2019–2020 роки) зазначено, якщо транспортний засіб перебуває на праві власності у суб’єкта декларування та одночасно на праві користування у члена його сім’ї, то зазначаються права кожної особи на такий транспортний засіб (власність, інше право користування) у підрозділі «Права на цей об’єкт» форми декларації. Аналогічно зазначається інформація, якщо транспортний засіб перебуває на праві власності у члена сім’ї суб’єкта декларування.

Комісія бере до уваги пояснення кандидата про те, що до лютого 2020 року, згідно з попередніми роз’яснення НАЗК, транспортний засіб, який одночасно перебував у власності суб’єкта декларування та у користуванні члена його сім’ї, відображався в декларації лише як об’єкт суб’єкта декларування і не зазначався як об’єкт користування члена сім’ї. Водночас починаючи з 13 лютого 2020 року, НАЗК надало чіткі та однозначні роз’яснення щодо порядку декларування таких транспортних засобів. Таким чином, Комісія не знаходить об’єктивних причин, що могли б завадити кандидату належним чином виконати обов’язки при поданні декларацій за 2019–2020 роки. Відсутність відомостей у деклараціях за 2019–2020 роки про те, що в члена сім’ї суб’єкта декларування (чоловіка) на праві користування перебував автомобіль свідчать про недостатню уважність кандидата при заповненні цих декларацій з огляду на чіткі роз’яснення НАЗК з цього питання.

Крім того, у деклараціях за 2021–2024 роки кандидат в розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» зазначає автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» 2021 року випуску, що належить її матері, як такий, що перебуває у її користуванні та членів її сім’ї, із зазначенням типу права – «Позичка».

На уточнювальні запитання члена Комісії кандидат пояснила, що обрала саме цей тип права користування, виходячи із роз’яснень НАЗК, з метою відобразити факт безоплатного користування автомобілем, при цьому жодних договорів позички ні вона, ні її чоловік не укладали.

Комісія враховує пояснення кандидата щодо некоректного визначення типу права користування автомобілем марки «Mitsubishi Outlander» 2021 року випуску. З огляду на положення глави 60 Цивільного кодексу України, за відсутності укладеного договору позички транспортний засіб не може бути відображений як такий, що перебуває на праві «Позичка», оскільки в такому випадку має місце лише фактичне безоплатне користування автомобілем.

Під час засідання кандидат не заперечувала, що допустила помилки під час декларування, однак наголосила, що це є наслідком збігу певних обставин, та просила врахувати відсутність наміру приховати інформацію чи надати недостовірні відомості.

Оцінюючи наведені вище пояснення в сукупності, Комісія вважає, що  Машкіна Н.В. під час заповнення декларацій за 2019–2024 роки продемонструвала недостатню сумлінність, оскільки вона мала можливість і повинна була перед заповненням декларацій детально ознайомитись з вимогами антикорупційного законодавства та роз’ясненнями НАЗК щодо порядку декларування. Хоча зазначені недоліки й не свідчать про умисне приховування інформації або намагання ввести в оману, однак демонструють певну неуважність та недостатню відповідальність з боку Машкіної Н.В. у виконанні вимог антикорупційного законодавства. Така поведінка, навіть за умови її добросовісного характеру, може розцінюватися як прояв нестачі внутрішньої дисципліни і недостаток старанності, що є важливими рисами у діяльності судді.

Відповідно до підпункту 1 пункту 19 Єдиних показників кандидат на посаду судді відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, закріплено, що поведінка судді має відповідати високому статусу його посади. Кодекс суддівської етики встановлює для суддів обов’язок докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, їх поведінка була бездоганною (стаття 3).

Підсумовуючи викладене вище, Комісія вважає, що кандидатом було допущено низку добросовісних помилок при заповненні декларацій за 2019–2024 роки, які, без сумніву, не можуть вважатись обставинами, які свідчать про «істотну невідповідність» показнику «сумлінність». Це не обмежує Комісію в можливості оцінити сукупність таких несуттєвих обставин, як одну «суттєву невідповідність» зазначеному вище показнику, яка має наслідком зниження на 15 балів за показником «сумлінність». Таким чином, Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали за критерієм професійної етики та доброчесності на 15  балів.

Водночас Комісія вважає, що вказані вище факти як кожен окремо, так і в сукупності не є достатніми для визнання Машкіної Н.В. такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Досліджену інформацію належним чином враховано Комісією при дослідженні досьє та проведення співбесіди, що знайшло своє відображення при зниженні балів за виявлені порушення правил та/або норм.

Під час дослідження інших обставин, зазначених у висновку ГРД та обговорені під час співбесіди, Комісією не встановлено фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата Машкіної Н.В. критеріям професійної етики та доброчесності й впливали б на їх оцінку.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 240 балів із 300 можливих, що є вищим за 75% (225  балів) максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ  (за показником)	РЕЗУЛЬТАТ  (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	48,4	366,9
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	147
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	131,5
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	20,5	41
	Безперервний розвиток	20,5
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	10,5	42,5
	Ефективна взаємодія	10,5
	Стійкість мотивації	10,75
	Емоційна стійкість	10,75
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		240
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	690,4

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Машкіна Н.В. у сукупності набрала 690,4 бала.

З огляду на наявність висновку ГРД, питання про підтвердження здатності  Машкіної  Н.В. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді слід внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України трьома голосами «ЗА» та одним голосом «ПРОТИ»

вирішила:

Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Машкіної Наталі Василівни вимогам до кандидата на посаду судді.

Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Машкіна Наталя Василівна набрала 690,4 бала.

Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання про підтвердження здатності Машкіної Наталі Василівни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                Олексій ОМЕЛЬЯН «ЗА»           

Члени Комісії:                                                                             Ярослав ДУХ  «ПРОТИ»

                                                                                                       Ігор КУШНІР «ЗА»

                                                                                                       Володимир ЛУГАНСЬКИЙ  «ЗА»