181/ас-26

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Михайла БОГОНОСА (доповідач),

членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ, Галини ШЕВЧУК,

за участі: кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Миколи ВОЙНАРІВСЬКОГО,

уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Юлії ОЛЕЩЕНКО,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Войнарівського Миколи Миколайовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).

За змістом частини другої статті 79³ Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.

Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.

У грудні 2023 року Войнарівський Микола Миколайович звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Войнарівського М.М. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Основні відомості про кандидата.

Войнарівський Микола Миколайович, дата народження – ______________ року, громадянин України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначені частиною другою статті 69 Закону, відсутні.

У 2003 році кандидат закінчив Український державний морський технічний університет імені адмірала Макарова і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (спеціаліст).

У 2014 році в Національному університеті «Одеська юридична академія» Войнарівський М.М. здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук.

У 2020 році Войнарівському М.М. присвоєно вчене звання доцента кафедри морського та господарського права (Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова).

Указом Президента України від 06 серпня 2010 року № 802/2010 Войнарівського  М.М. призначено на посаду судді Миколаївського районного суду Миколаївської області строком на п’ять років.

Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 295/2017 Войнарівського М.М. призначено на посаду судді Миколаївського районного суду Миколаївської області.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 Положення основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп- 23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 та від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів передбачено, що учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Войнарівський М.М. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту»:

професійна компетентність	когнітивні здібності	50,5	348
	знання історії української державності	40
	знання у сфері права та зі спеціалізації суду	134
	здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	123,5

Отже, кількість балів, отриманих Войнарівським М.М. за кваліфікаційний іспит, свідчить про його відповідність критерію професійної компетентності.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Войнарівського М.М.

Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР) перевірено відомості про кандидата на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Комісією отримано відповіді від уповноважених державних органів із інформацією стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду.

За результатами спеціальної перевірки уповноваженим представником секретаріату Комісії відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, сформовано довідку про спеціальну перевірку.

Під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка свідчить про невідповідність Войнарівського М.М. вимогам до кандидата на посаду судді.

Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Войнарівського М.М.

Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання, зокрема, кандидатів на посади суддів Миколаївського апеляційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року за результатами розгляду матеріалів кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Войнарівського М.М. доповідачем визначено члена Комісії Богоноса М.Б.

Комісією в межах наданих повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Міністерства юстиції України, Національного антикорупційного бюро України, НАЗК, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України.

У відповідь на запити отримано інформацію стосовно кандидата, яку долучено до матеріалів досьє.

Комісія 06 серпня 2025 року надіслала кандидату на посаду судді апеляційного загального суду листа № 21-6808/25, у якому запропонувала надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.

До Комісії 19 серпня 2025 року надійшли пояснення Войнарівського М.М. (на виконання листа Комісії від 06 серпня 2025 року № 21-6808/25). Кандидат надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

Під час підготовки до співбесіди доповідачем надіслано запити до Центрального районного суду міста Миколаєва, Миколаївського районного суду Миколаївської області та кандидата. У відповідь на вказані запити надано інформацію, яку долучено до матеріалів досьє.

До Комісії 06 лютого 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням ГРД від 05 лютого 2026 року.

Членом Комісії – доповідачем надіслано (лист від 06 лютого 2026 року № 32 дпс-210/24) зазначений висновок кандидату та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює обставини, викладені у висновку ГРД.

До Комісії 10 лютого 2026 року надійшли пояснення кандидата щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та копії відповідних документів. Кандидатом надсилалися до Комісії додаткові пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД.

Войнарівському М.М. було надано можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

Співбесіду з кандидатом призначено на 12 лютого 2026 року, однак розгляд питання відкладено на іншу дату у зв’язку із заявленим клопотанням Войнарівського М.М., про що ухвалено протокольне рішення.

Повторно співбесіду з кандидатом призначено на 02 квітня 2026 року. Протокольним рішенням Комісії відкладено розгляд питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання Войнарівського М.М. на 16 квітня 2026 року.

На адресу Комісії 16 квітня 2026 року надійшла заява Войнарівського М.М. про перенесення засідання у зв’язку із незадовільним станом здоров’я. Протокольним рішенням Комісії оголошено перерву в розгляді питання до 27 квітня 2026 року.

27 квітня 2026 року питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Войнарівського М.М. знято з розгляду.

Співбесіду з Войнарівським М.М. проведено 07 травня 2026 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з його правами, встановлено відсутність обставин, що перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також запропоновано надавати додаткову інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності таким показникам:

1. Рішучість та відповідальність.

2. Безперервний розвиток.

Вагу критерію особистої компетентності та її показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Пунктом 5.5 розділу 5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливого бала за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу, а також Положення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, що мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат спроможний до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Пунктом 5.7 Положення передбачено, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2026 року у справі № 990/261/25 вказано таке: «… ВККС на виконання наданих їй частиною п’ятою статті 83 Закону № 1402-VIII повноважень визначила, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності встановлюється шляхом оцінки кожного окремо та у сукупності показників «рішучість і відповідальність» та «безперервний розвиток».

Зміст означених вище показників вказує, що особиста компетентність судді (кандидата на посаду судді) проявляється у поєднанні умінь, зокрема, вчасно ухвалювати рішення [незважаючи на їх складність чи умови, в яких вони приймаються]; брати на себе відповідальність за ухвалені рішення та усвідомлювати їх наслідки; постійно розвиватися у професійній діяльності, при цьому адекватно сприймаючи критику на свою адресу.

Ці показники оцінюються членами ВККС за їх внутрішнім переконанням, яке за своєю суттю є певним (позитивним чи негативним) стійким уявленням (судженням) члена Комісії про особистість судді (кандидата на посаду судді), що має бути сформованим на підставі повної, всебічної та об’єктивної оцінки відомостей та пояснень, що містяться у досьє та які надані під час проведення співбесіди. Поряд із цим не можна залишити поза увагою, що означені показники неможливо виміряти за певними сталими формулами чи іншими кількісними чи якісними критеріями, відтак вони оцінюються саме на підставі професійного судження членів Комісії. При цьому ВККС є спеціально уповноваженим органом, якому законодавець надав дискреційні повноваження із оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) на відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Слід зазначити, що ВККС вільна у виборі будь-яких підстав, з огляду на які вона може засумніватися у можливості виставлення судді (кандидату на посаду судді) максимального бала за показниками «рішучість і відповідальність», «безперервний розвиток». Однак така свобода (дискреція) суб’єкта владних повноважень у наданні оцінки компетентностям судді (кандидата на посаду судді) не є абсолютною і обмежується обов’язком Комісії сформувати свій висновок на підставі повної і всебічної оцінки всіх істотних фактичних обставин. Відповідний висновок Комісії має бути логічним, раціональним і таким, що не видається свавільним для стороннього спостерігача».

Оцінюючи відповідність кандидата критерію особистої компетентності за показником «відповідальність», Комісія враховує події, пов’язані зі складенням щодо кандидата протоколу про адміністративне правопорушення від 27 вересня 2022 року серії ААБ № 327643 та його поведінку на під час документування адміністративного правопорушення (більш детально оцінка поведінці буде надана під час розгляду питання про відповідність кандидата критерію доброчесності та професійної етики).

Крім того, при оцінці відповідності кандидата показнику «відповідальність» Комісія звертає увагу на інформацію, що надійшла з Миколаївського районного суду Миколаївської області (лист від 29 січня 2026 року вх. № 32дпс-120/24) щодо загальної кількості поданих кандидатом заяв про самовідвід та результатів їх розгляду.

Відповідно до наданих відомостей за період з 01 січня 2019 року до 22 січня 2026 року Войнарівським М.М. подано 25 заяв про самовідвід.

Комісією здійснено аналіз судових справ, зазначених у листі Миколаївського районного суду Миколаївської області, а також підходів кандидата щодо заявлення самовідводів та розгляду відповідних процесуальних питань.

В ухвалі від 19 січня 2021 року у справі № 487/3555/20 підставою для заявлення самовідводу зазначено:  «28.12.2020 слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М. заявив про самовідвід, у зв’язку з тим, що він перебуває у професійних та достатньо дружніх стосунках із суддею ОСОБА_1, відносно якої заявник ОСОБА_2 просить слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 366 КК України, що може викликати у сторонніх осіб сумніви у неупередженості слідчого судді».

В ухвалі від 17 вересня 2020 року у справі № 945/1278/20 підставою для заявлення самовідводу зазначено: «17 вересня 2020 року головуючим суддею Войнарівським М.М. заявлено самовідвід, оскільки він є колегою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_3, який є чоловіком ОСОБА_4 - відповідач у даній справі, а також з огляду на те, що головуючий у справі суддя Войнарівський М.М. перебуває у дружніх стосунках із сім’єю ІНФОРМАЦІЯ_1. Наведена обставина може викликати сумнів у неупередженості або об’єктивності судді».

В ухвалі від 16 березня 2021 року у справі № 490/7837/20 підставою для заявлення самовідводу зазначено: «04.03.2021 слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М. заявив про самовідвід, у зв’язку з тим, що ОСОБА_5 оскаржує невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_6. Слідчий суддя Войнарівський М.М. досить тривалий час перебуває у дружніх стосунках з суддею ОСОБА_6, що може викликати у сторонніх осіб сумніви у неупередженості слідчого судді».

В ухвалі від 07 липня 2021 року у справі № 487/746/21 підставою для заявлення самовідводу зазначено: «02.06.2021 слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М. заявив про самовідвід, оскільки кримінальне провадження № НОМЕР_1 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом нібито вчинення суддею Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Слідчий суддя Войнарівський М.М. досить тривалий час перебуває у дружніх стосунках з суддею ОСОБА_7, що може викликати у сторонніх осіб сумніви у неупередженості слідчого судді».

В ухвалі від 07 липня 2021 року у справі № 487/559/21 підставою для заявлення самовідводу зазначено: «22.06.2021 слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М. заявив про самовідвід, оскільки кримінальне провадження № НОМЕР_2 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом нібито неправомірних дій слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_8. Слідчий суддя Войнарівський М.М. досить тривалий час перебуває у дружніх стосунках з суддею ОСОБА_8, що може викликати у сторонніх осіб сумніви у неупередженості слідчого судді».

В ухвалі від 01 квітня 2024 року у справі № 487/4777/23 підставою для заявлення самовідводу зазначено: «відповідача ОСОБА_9 та головуючого по справі Войнарівського М.М. було допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23. Оскільки з відповідачем ОСОБА_9 з моменту вирішення питання допуску кандидатів до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі вони перебувають в добрих дружніх стосунках. Наведена обставина може викликати сумнів у неупередженості або об’єктивності судді».

В ухвалах від 24 липня 2024 року у справах № 945/2065/23, № 945/1879/21 підставою для заявлення самовідводу зазначено: «Головуючий у справі суддя Войнарівський М.М. заявив самовідвід, посилаючись на те, що представник відповідача ОСОБА_10- ОСОБА_11, є його сусідкою».

В ухвалі від 20 вересня 2024 року у справі № 945/1856/24 підставою для заявлення самовідводу зазначено: «Головуючий у справі суддя Войнарівський М.М. заявив самовідвід, посилаючись на те, що з ОСОБА_12, який є сином позивача ОСОБА_13, особисто знайомі, навчалися разом у вищому навчальному закладі, він є суддею Центрального районного суду міста Миколаєва, до цього часу продовжують перебувати в добрих дружніх відносинах».

За результатами опрацювання вказаних вище ухвал встановлено, що окремі з наведених підстав можуть свідчити про формальний підхід до подання заяв про самовідвід та їх подання без належного усвідомлення обставин, які об’єктивно виключають участь судді в розгляді конкретної справи.

Під час співбесіди доповідач поставив кандидату уточнювальне запитання щодо можливого впливу дружніх стосунків із суддями судів перших інстанцій у разі перемоги в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційному суді, у межах територіальної юрисдикції якого здійснюють процесуальну діяльність відповідні суди першої інстанції (зокрема, у контексті ефективності здійснення правосуддя, здатності забезпечення безстороннього та об’єктивного розгляду справ під час перегляду судових рішень, ухвалених цими суддями).

Кандидат пояснив, що кожна справа є індивідуальною, як і підстави для відводу судді, у зв’язку з чим необхідним є дослідження всіх ризиків та обставин, які існують на момент розгляду відповідної справи, з метою ухвалення обґрунтованого та виваженого рішення.

Обговоривши ставлення кандидата до інституту самовідводу та практику подання ним відповідних заяв, Комісія звертає увагу на те, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону).

У Бангалорських принципах зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів).

Відповідно до статті 10 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XX чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року (далі – Кодекс суддівської етики), суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності суддів та присяжних під час здійснення правосуддя.

Згідно зі статтею 15 Кодексу суддівської етики суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

Положеннями Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року № 14, передбачено, що заявлення суддею самовідводу є допустимим лише за наявності реальних ризиків неможливості ухвалення суддею об’єктивного рішення у справі. До питання самовідводу судді треба ставитись виважено. За встановлення обставин, що викликають або можуть викликати сумнів у неупередженості або об’єктивності судді, реалізуючи право на самовідвід, суддя має також співвідносити значимість таких обставин в аспекті неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі та ймовірні негативні наслідки його відсторонення від участі у розгляді справи.

При обговоренні вказаних обставин Комісія звернула увагу, що розуміння кандидатом підстав для відводу (самовідводу) не є цілісним, зокрема, ґрунтується на помилковому розумінні змісту категорій, які є підставою виникнення конфлікту інтересів, та помилковому їх ототожненні із обставинами, що можуть викликати сумніви в неупередженості судді.

Комісія не може залишити поза увагою вказані обставини при оцінці кандидата за показником «відповідальність», враховуючи його ставлення до інституту самовідводу та практику подання ним відповідних заяв.

Також у межах цього критерію обговорено несвоєчасність надсилання до ЄДРСР судових рішень.

Із перевищенням установлених законодавством строків у період із жовтня 2017 року до грудня 2025 року Войнарівським М.М. внесено до ЄДРСР 2 517 судових рішень.

Кандидат пояснив, що внесення до ЄДРСР судових рішень з порушенням строків було пов’язано зі значним навантаженням та об’єктивними обставинами (відключення електроенергії, повітряні тривоги).

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР усі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Згідно з преамбулою цього закону його метою є забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Комісія вважає, що значна кількість судових рішень, внесених до ЄДРСР несвоєчасно, може свідчити про те, що кандидат має певні труднощі з організацією своєї роботи та недостатньо відповідально ставиться до виконання обов’язків, покладених на нього законодавством.

Показник «Відповідальність» критерію особистої компетентності означає здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Отже, всі істотні фактичні обставини, надані Войнарівським М.М. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді були індивідуально оцінені членами Комісії у складі колегії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований за п. 5.7 середній бал	Бал за критерій
особиста компетентність	рішучість	18	19	20	19	38,67
	відповідальність
	безперервний розвиток	19	20	20	19,67

За результатами оцінки письмових пояснень та інших матеріалів, долучених до досьє, співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії у складі колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 38,67 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності таким показникам:

1. Ефективна комунікація.

2. Ефективна взаємодія.

3. Стійкість мотивації.

4. Емоційна стійкість.

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Пунктом 5.5 розділу 5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливого бала за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Аналогічно оцінюванню відповідності критерію особистої компетентності при оцінюванні відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, що мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

При оцінюванні критерію соціальної компетентності за аналогією оцінювання особистої компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Пунктом 5.7 Положення передбачено, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Під час співбесіди з кандидатом обговорено інформацію, вказану ним у підпункті 2.1 «Інформація щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності за показником «Ефективна комунікація», а саме зайняття ним з 2017 року адміністративної посади в Миколаївському районному суді Миколаївської області.

Комісією встановлено, що Войнарівський М.М. чотири рази поспіль обирався на адміністративну посаду, у період перебування на посаді ним подавались заяви про дострокове припинення повноважень.

Так, відповідно до записів у трудовій книжці Войнарівський М.М. призначений на посаду голови Миколаївського районного суду Миколаївської області строком на три роки:

- з 02 жовтня 2017 року до 01 жовтня 2020 року (запис № 27);

- з 29 липня 2020 року до 28 липня 2023 року (запис № 28);

- з 28 грудня 2022 року до 27 грудня 2025 року (запис № 29);

- з 28 липня 2023 року у зв’язку з поданням головою Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівським М.М. заяви про дострокове звільнення з адміністративної посади – голови Миколаївського районного суду Миколаївської області, надати повноваження виконання обов’язків голови суду як судді, який має більший стаж роботи на посаді судді (запис № 30).

Під час співбесіди кандидат зазначив, що певний час виконував обов’язки голови суду як суддя з найбільшим досвідом, потім був головою суду, потім знову виконував обов’язки голови суду, тому питання про обрання на адміністративну посаду чотири рази поспіль є дискусійним.

Доповідач уточнив у кандидата, чи обиралася інша особа на посаду голови суду в період між періодами перебування ним на адміністративній посаді. Кандидат повідомив, що в цей період інші судді на адміністративну посаду зборами суддів не обиралися.

Під час співбесіди з кандидатом обговорено питання мети подання ним заяв про дострокове звільнення з адміністративної посади, а також того, чи вважав кандидат, що в такому випадку строк перебування на адміністративній посаді не підлягає врахуванню при оцінці системності зайняття посади.

Войнарівський М.М. повідомив, що метою подання ним відповідних заяв була необхідність з’ясування позиції колективу щодо доцільності його подальшого перебування на посаді. Водночас кандидат зазначив, що на момент виникнення вказаних питань чіткого нормативного регулювання послідовності припинення повноважень та визначення строків перебування на адміністративній посаді не було.

Крім того, під час співбесіди з’ясовувалося питання, чи вважає кандидат факт дострокового складення ним повноважень голови суду за декілька місяців до закінчення трирічного строку повноважень таким, що впливає на зарахування відповідного строку при оцінці його дій на предмет відповідності вимогам Закону, якими встановлено заборону обіймати адміністративну посаду більше ніж два строки поспіль.

Войнарівський М.М. зазначив, коли відбувались чергові або позачергові вибори голови суду, обмежень не було. Однак, в ході співбесіди кандидат визнав помилковість такого розуміння відповідних норм закону.

Комісія звертає увагу, що на момент першого обрання Войнарівського М.М. на посаду голови суду, на законодавчому рівні було чітко визначено, що суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати цю посаду більш як два строки поспіль.

У вересні 2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів», частинами третьою, четвертою статті 20 якого передбачено, що голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів відповідного суду строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, у порядку, визначеному законом.

Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники можуть бути достроково звільнені з посади за ініціативою не менш як однієї третини від загальної кількості суддів відповідного суду шляхом таємного голосування не менш як двома третинами суддів цього суду.

Частиною дев’ятою статті 20 Закону передбачено, що суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль, якщо інше не передбачено законом.

Встановлюючи відповідність кандидата критерію соціальної компетентності за показником «Ефективна взаємодія», Комісія зазначає, що ефективна взаємодія – це здатність судді (кандидата на посаду судді) будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10  Положення).

У цьому контексті незрозумілою видається ситуація з достроковим складенням повноважень Войнарівським М.М., якого суддівський колектив обрав на посаду голови суду на визначений законом строк. Висуваючи свою кандидатуру на таку посаду, суддя фактично підтверджує готовність виконувати відповідні обов’язки протягом строку, встановленого законом.

Тому дострокове припинення здійснення таких повноважень за відсутності чітких, переконливих і зрозумілих пояснень причин цього рішення закономірно викликає запитання щодо характеру взаємодії всередині суддівського колективу. Така ситуація може свідчити як про спробу маніпулятивного застосування норм закону, якими обмежено кількість строків перебування судді на адміністративній посаді, так і про недостатній рівень комунікації, взаєморозуміння або підтримки між членами колективу, що є важливими складовими показника ефективної взаємодії. Відсутність належного пояснення мотивів прийнятого рішення не сприяє зміцненню довіри до інституту «голови суду» та ставить під сумнів повноцінну реалізацію принципів відкритості, передбачуваності та відповідальності у внутрішніх стосунках всередині суддівського колективу відповідного суду.

Указані обставини враховуються Комісією при визначенні кількості балів за критерієм «Соціальна компетентність».

Встановлюючи відповідність кандидата показнику «Стійкість мотивації», Комісія звернула увагу на те, що кандидат неодноразово брав участь у різних процедурах, пов’язаних із суддівською кар’єрою. Так, у суддівському досьє містяться заяви Войнарівського М.М. про переведення на посаду судді господарського суду Миколаївської області від 05 квітня 2012 року; про рекомендування на посаду судді господарського суду Херсонської області від 04 квітня та від 30 травня 2013 року; про рекомендування на посаду судді господарського суду Миколаївської області від 14 березня 2014 року; про участь у конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06 грудня 2016 року; про участь у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 вересня 2018 року.

У заяві про рекомендування на посаду судді господарського суду Херсонської області від 04 квітня 2013 року підставою для рекомендування кандидат вказав: «у зв’язку з бажанням працювати в галузі господарського права та процесу та наявною кваліфікацією згідно диплому про вищу освіту та навчання в аспірантурі за спеціальністю господарське право та процес».

У заяві про рекомендування на посаду судді господарського суду Миколаївської області від 14 березня 2014 року Войнарівський М.М. зазначив таке: «у зв’язку з власним бажанням присвятити подальше життя господарському правосуддю».

У мотиваційному листі кандидата на посаду судді Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 вересня 2018 року Войнарівський М.М. зазначив: «…маю нестерпне бажання змінити на краще власною працею судову практику країни приймаючи участь в ухваленні прецедентних рішень».

Також Войнарівський М.М. брав участь у конкурсі на посаду судді Конституційного Суду України. У мотиваційному листі від 06 листопада 2025 року, поданого в межах вказаного конкурсу, кандидат зазначив: «маю нестерпне бажання своєю працею змінити на краще діяльність Конституційного суду України» (https://www.rada.gov.ua/uploads/documents/76388.pdf).

Під час співбесіди на уточнювальне запитання члена Комісії щодо стійкого уявлення про пріоритетне місце продовження кар’єри та сформованого бачення професійного розвитку кандидат зазначив, що на момент написання мотиваційних листів викладена в них позиція відповідала дійсності, внутрішньому переконанню та фактичним намірам, однак на цей час вважає основним конкурс на зайняття вакантної посади судді Миколаївського апеляційного суду.

Комісія вважає прийнятними пояснення Войнарівського М.М., однак вважає, що зміст його мотиваційних листів, поданих в інших конкурсних процедурах може ставити під сумнів професійну зацікавленість кандидата у тривалому розвитку в конкретній галузі судочинства та свідчить про непослідовність професійних намірів.

Надані Войнарівським М.М. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді були індивідуально оцінені членами Комісії у складі колегії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований за п. 5.7 середній бал	Бал за критерій
соціальна компетентність	ефективна комунікація	8	9	10	9	37,67
	ефективна взаємодія	8	9	10	9
	стійкість мотивації	9	10	10	9,67
	емоційна стійкість	10	10	10	10

Отже, надана інформація та участь у співбесіді продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії у складі колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,67 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, що забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виснує, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критерію доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють змістом ці показники затверджені рішенням ВРП від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).

Встановлення невідповідності Єдиним показникам відбувається через призму істотності порушення правил та/або норм.

Згідно з пунктом 5.10. Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Для оцінювання відповідності кандидата показникам критерію використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, що є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо невідповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики.

Обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).

Відповідно до пункту 5.12. Положення кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

На переконання Комісії, такий підхід дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для ухвалення рішень у межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата.

Істотність порушень встановлюється Комісією в закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії (пункт 5.13 Положення).

Встановлення відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

До Комісії 06 лютого 2026 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням ГРД від 05 лютого 2026 року (далі – висновок), у якому вказано таке.

1. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «Сумлінність».

У ході аналізу судової практики кандидата у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП; керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння), встановлено, що Войнарівський М.М. розглянув 642 справи цієї категорії, з яких 59 було закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

ГРД зазначає, що у 46 справах суддя мав достатній часовий ресурс для їх розгляду та ухвалення рішення по суті, однак провадження були закриті саме з підстав спливу строків. Ще у 11 справах закриття відбулося в умовах обмеженого часу для розгляду, а у 2 випадках матеріали поверталися на дооформлення, після чого справи також були закриті за строками.

Таким чином, загальна частка справ, закритих у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, становить близько 9,19% від загальної кількості розглянутих справ за відповідний період. Водночас частка справ, закритих у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення,  попри наявність достатнього часу для їх розгляду, становить орієнтовно 7,1%.

ГРД вказала, що у 2018 році суддя розглянув 76 справ, з яких 7 закрив у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності; у 2019 році розглянув 122 справи, з яких 13 закрив у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності; у 2020 році розглянув 64 справи, з яких 16 закрив у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності; у 2021 році розглянув 121 справу, з яких 6 закрив у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності; у 2022 році розглянув 100 справ, з яких 1 закрив у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності; у 2023 році розглянув 159 справ, з яких 3 закрив у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Важливо також враховувати публічну критику діяльності кандидата у справах зазначеної категорії, яка підлягає оцінці під час кваліфікаційного оцінювання, оскільки свідчить про підвищену суспільну увагу до прийнятих ним рішень та їх наслідків. Низка засобів масової інформації неодноразово висвітлювала факти, за яких кандидат, розглядаючи справи за статтею 130 КУпАП, затягував строки їх розгляду, що призводило до закриття проваджень та звільнення водіїв від адміністративної відповідальності.

Зважаючи на численні факти закриття суддею проваджень у цих справах, ГРД вважає, що існує обґрунтований сумнів у доброчесності кандидата оскільки є обставини, що вказують на його невідповідність показникам сумлінності та дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті.

Крім того, ГРД зазначила, що аналіз судової практики свідчить про систематичне порушення Войнарівським М.М. строків розгляду справ у категорії адміністративних правопорушень, пов’язаних із фінансовим контролем та конфліктом інтересів, зокрема, за статтею 172-6 КУпАП (порушення вимог фінансового контролю) та статтею 172-7 КУпАП (порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів).

ГРД встановила, що в низці справ кандидат, маючи об’єктивну можливість розглянути матеріали в межах строків притягнення до адміністративної відповідальності, фактично допускав їх сплив, що призводило до закриття проваджень і уникнення відповідальності особами, стосовно яких були складені протоколи.

ГРД зазначає про справи щодо несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Декларація), у яких осіб визнано винними, однак у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності встановлення вини не мало жодних правових наслідків для порушників: справи № 945/376/20; № 480/1257/19; № 480/70/19; № 480/1947/17; № 945/242/20; № 945/240/20; № 945/490/20; № 945/1370/20; № 487/283/21; № 945/361/20; № 945/565/21; № 945/2112/21; № 490/6353/18; № 945/1220/20; № 945/2084/24; № 480/2313/18.

На думку ГРД, встановлені факти порушення строків розгляду справ у цій категорії є істотними, негативно характеризують професійну діяльність кандидата та мають бути враховані під час кваліфікаційного оцінювання з огляду на їх системність, характер та наслідки для публічного інтересу.

Войнарівський М.М. надав детальні письмові та усні пояснення під час співбесіди.

Стосовно справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, кандидат зазначив, що після надходження до суду протоколів про адміністративне правопорушення судом систематично призначались судові засідання, на які не з’являлись особи стосовно яких складались протоколи, на адресу суду повертались конверти з повістками суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою чи взагалі відсутність відомостей про вручення повістки, що унеможливлювало застосування приводу. Судом прийнято рішення про визнання винуватими осіб, стосовно яких складено протоколи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Стосовно справ про порушення вимог фінансового контролю та щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (статті 172-6 КУпАП та 172 - 7 КУпАП) кандидат пояснив, що керувався принципом індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративної відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом’якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Не вдаючись до оцінки судових рішень та мотивів їх ухвалення, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику. Суддя повинен сумлінно і компетентно виконувати покладені на нього обов’язки, вживати заходів для професійного зростання та вдосконалення практичних навичок.

Комісія враховує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року № 14, у якому вказано таке: довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Водночас Комісія звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть враховувати пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, відповідно до якого суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

За таких обставин суддя фактично поставлений перед вибором забезпечити досягнення мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав чи порушити право особи на участь у процесі, яке, як правило, включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, та інформувати про будь-які факти на свій захист.

Розглядаючи справи, у яких національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини в пункті 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. NORWAY» (заяви № 18885/04, № 21166/04) відзначив: якби співобвинувачений міг би бути поставлений у становище, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, то це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Комісія додатково зазначає, що за усталеною практикою Страсбурзького суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією, у контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (пункт 32 постанови у справі «STOYANOV v. BULGARIA», заява № 39206/07).

Комісія наголошує, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість реалізації прав, гарантованих КУпАП у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї.

Таким чином, постаючи перед зазначеним вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішенні подібних справ та насамперед вжити всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав) та забезпечивши таким чином ефективне відправлення судочинства.

Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою», самі по собі не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак такі випадки, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики з урахуванням системності таких дій, навантаження судді, наявності фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також процесуальної поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).

Не можна вважати допустимим порушення таких строків й через безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричиняє відкладення розгляду справи на тривалий час, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки ці причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

Комісія зазначає, що Войнарівський М.М. надав детальні пояснення стосовно справ про адміністративні правопорушення, вказаних ГРД у висновку, та щодо обставин, які перешкоджали прийняттю кінцевого рішення.

Комісія не вбачає підстав вважати, що кандидатом було свавільно чи з грубою недбалістю застосовано встановлені правила провадження у справах про адміністративні правопорушення. З урахуванням викладеного Комісія вважає, що пояснення Войнарівського М.М. є достатніми, а надана ГРД інформація щодо цих проваджень не свідчить про невідповідність кандидата критерію доброчесності та професійної етики.

2. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «Чесність».

У Декларації за 2015 рік Войнарівський М.М. зазначив, що з 09 вересня 2009 року користується автомобілем Kia Cerato 2008 року випуску, власником якого є його брат. Таким чином, кандидат підтвердив факт тривалого користування цим транспортним засобом протягом кількох років, у тому числі в період до запровадження електронного декларування. Водночас у деклараціях про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2012–2014 роки відомості про зазначений автомобіль відсутні.

ГРД вважає, що, оскільки кандидат самостійно зазначив у Декларації за 2015 рік початок користування автомобілем ще у 2009 році, відсутність будь-яких відомостей про цей транспортний засіб у деклараціях про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2012–2014 роки не може бути пояснена ані зміною фактичних обставин, ані особливостями паперового декларування. Така вибірковість у відображенні одного й того самого об’єкта свідчить про неналежне та неповне декларування обов’язкових відомостей у попередніх звітних періодах.

Також ГРД зазначила, що у Декларації за 2015 рік Войнарівський М.М. вказав, що з 24 січня 2009 року його дружина ОСОБА_14 є власницею автомобіля Toyota Auris 2008 року випуску.

ГРД звернула увагу на те, що шлюб між кандидатом та ОСОБА_14 зареєстровано 11 листопада 2011 року. Проте у деклараціях про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2012–2014 роки відомості про автомобіль Toyota Auris 2008 року випуску, власником якого була ОСОБА_14, відсутні.

На думку ГРД, зазначене свідчить про неповне та неналежне декларування обов’язкових відомостей у попередніх звітних періодах і потребує оцінки в контексті дотримання кандидатом принципів прозорості та доброчесності.

Кандидат надав письмові та усні пояснення під час співбесіди.

Стосовно автомобіля Kia Cerato Войнарівський М.М. пояснив, що дата набуття права 09 вересня 2009 року вказана ним в Декларації за 2015 рік помилково, право користування автомобілем виникло у нього у 2015 році. 09 вересня 2009 року – це дата набуття первинного права власності власником (братом). Кандидат повідомив, що договір купівлі-продажу вказаного автомобіля у нього не зберігся. 

Комісією встановлено, що в розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» Декларації за 2015 рік Войнарівський М.М. зазначив про перебування у нього на праві користування автомобіля Kia Cerato 2008 року випуску, власником якого є  ОСОБА_15. Дата набуття права 09 вересня 2009 року. 

Кандидат не надав документів, які б підтверджували його пояснення в частині укладення договору купівлі-продажу 09 вересня 2009 року братом.

Ураховуючи відсутність інформації про користування кандидатом у 2012 – 2014 роках вказаним автомобілем, Комісія вважає його пояснення  прийнятними.

Стосовно автомобіля Toyota Auris Войнарівський М.М. пояснив, що з моменту, коли йому стало відомо про перебування у власності дружини цього автомобіля, відповідна інформація була відображена у Декларації. Звернув увагу, що 24 січня 2009 року – це дата реєстрації цього автомобіля, шлюб укладено 11 листопада 2011 року, що нівелює твердження ГРД щодо обізнаності про час придбання автомобіля та порушення обов’язку декларування.

Під час співбесіди кандидат пояснив, що автомобіль придбавався для брата дружини, однак був зареєстрований на неї (за прізвищем до шлюбу). У 2012 – 2014 роках автомобіль не використовувався ним та його дружиною.

Войнарівський М.М. надав лист Управління державної автомобільної інспекції (Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області) від 05 грудня 2014 року, у якому вказано, що згідно баз даних АІС «Автомобіль» УДАІ УМВС України в Миколаївській області та НАІС ДДАІ МВС України за Войнарівським М.М. та ОСОБА_14 транспортних засобів не зареєстровано.

Однак кандидат визнав, що в січні 2009 року (до реєстрації шлюбу) його дружина набула у власність зазначений вище автомобіль, і право власності існувало в зазначений ГРД період, тоді як вперше автомобіль Toyota Auris 2008 року випуску задекларовано лише у 2015 році.

Комісією встановлено, що в розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» Декларації за 2015 рік Войнарівський М.М. зазначив про перебування у власності дружини ОСОБА_14 автомобіля Toyota Auris 2008 року випуску, дата набуття права 24 січня 2009 року. 

Кодексом суддівської етики передбачено, що суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї (стаття 20).

Комісія критично оцінює пояснення кандидата щодо причин недекларування у 2012–2014 роках інформації про автомобіль Toyota Auris, власником якого була ОСОБА_14, адже Додатком до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» № 3206-VI від 07 квітня 2011 року (чинний на момент подання декларацій до 2015 року) було затверджено форму Декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру у розділі IV «Відомості про транспортні засоби» та передбачено обов’язок декларування транспортних засобів, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім’ї декларанта.

Комісія не встановила ознак умисного приховування інформації кандидатом, однак критично оцінює його пояснення щодо відображення дати користування автомобілем Kia Cerato та причин недекларування в у деклараціях про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2012–2014 роки автомобіля Toyota Auris. Враховуючи давність порушення, самостійне виявлення кандидатом помилки у 2015 році та подальше декларування транспортного засобу, виявлені порушення не є самостійною та достатньою підставою для висновку про невідповідність кандидата одному із показників критерію доброчесності.

3. У Декларації за 2021 рік кандидат зазначив, що з 01 січня 2020 року орендує квартиру у місті Миколаєві загальною площею 32,7 кв.м. У Декларації за 2020 рік відомості про вказану квартиру відсутні, попри те, що на кінець звітного періоду кандидат користувався зазначеним житловим приміщенням.

ГРД зазначає, що невідображення в Декларації за 2020 рік відомостей про оренду квартири свідчить про неповне декларування обов’язкових відомостей та порушення правил декларування, що може бути підставою обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата показнику «чесність» критерію «доброчесність».

Кандидат надав письмові та усні пояснення під час співбесіди.

Войнарівський М.М. пояснив, що при заповненні Декларації за 2021 рік мала місце описка в даті набуття права, оскільки договір оренди квартири укладено 01 січня 2021 року.

Кандидат надав копію договору оренди житлового приміщення, з якого вбачається, що договір укладено 01 січня 2021 року.

Ураховуючи викладене, Комісія вважає пояснення кандидата прийнятними, а обставини, викладені в цьому пункті висновку ГРД, такими, що не свідчать про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. 

4. Під час аналізу відомостей ЄДРСР встановлено, що 05 липня 2018 року суддею Центрального районного суду міста Миколаєва видано судовий наказ про стягнення з Войнарівського М.М. заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання в розмірі 13 085 грн.

З вказаного судового наказу слідує, що заборгованість виникла щодо об’єкта нерухомості, який, імовірно, не збігається з житловим приміщенням, відомості про яке кандидат зазначав у Декларації за відповідний період. Водночас Декларація за 2018 рік взагалі не містить відомостей про об’єкти нерухомості, які перебували у його власності (окрім квартири, яка перебуває у користуванні), що унеможливлює ідентифікацію об’єкта, щодо якого виникла заборгованість, та перевірку повноти задекларованих відомостей.

ГРД виснує, що за таких обставин існують обґрунтовані сумніви щодо можливого недекларування об’єкта нерухомості, стосовно якого було винесено судовий наказ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Окрім того, сам факт наявності заборгованості за спожиті комунальні послуги підтверджено судовим рішенням і потребує окремої оцінки в контексті стандартів доброчесності.

Кандидат надав письмові та усні пояснення під час співбесіди.

Войнарівський М.М. зазначив, що про вказаний судовий наказ йому стало відомо у 2022 році, перевіривши отриману інформацію ним встановлено помилкове нарахування заборгованості за послуги теплопостачання, які ним не отримувались. Вказана ситуація виникла у зв’язку з тим, що станом на 2018 рік новим власником не здійснено належне переоформлення нерухомого майна та договорів про надання житлово – комунальних послуг.

На уточнювальне запитання щодо об’єкта нерухомого майна, якого стосуються вказані факти, кандидат зазначив, що це квартира, яка відчужена ним у 2010 році. 

Оскільки у Комісії відсутні чіткі та переконливі докази, що заборгованість за спожиті комунальні послуги стосувалась нерухомого майна, яке належало кандидату, його пояснення Комісія вважає прийнятними, а обставини, викладені в цьому пункті висновку ГРД такими, що не свідчать про невідповідність кандидата одному із показників критерію доброчесності.

5. Кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» та «Чесність».

ГРД зазначила, що в межах оцінювання відповідності кандидата на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя Етична рада (рішення від 23 червня 2022 року № 12) встановила невідповідність Войнарівського М.М. критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя. Зазначене рішення є чинним та має враховуватися під час цього кваліфікаційного оцінювання.

Етичною радою встановлено, що Войнарівському М.М. на праві власності належала двокімнатна квартира загальною площею 50,8 кв.м у місті Миколаєві, яку він відчужив 28 серпня 2010 року за договором купівлі-продажу за ціною 21 940 грн, що на момент правочину становило приблизно 2 500 дол. США. Ця вартість була істотно нижчою за ринкову. Після відчуження цієї квартири кандидат зареєструвався за місцем проживання матері, а пізніше, у період з 07 жовтня 2011 року до 29 березня 2014 року – у Миколаївському обласному центрі обліку бездомних громадян. У 2011 році кандидат став на квартирний облік як особа, що потребує поліпшення житлових умов, а з 2020 року повернувся проживати в раніше продану квартиру, за його поясненнями, на умовах компенсації заборгованості за комунальні послуги.

Сукупність наведених обставин: відчуження житла за заниженою вартістю, подальша реєстрація у закладі соціальної допомоги малозабезпеченим особам, перебування на квартирному обліку та фактичне повернення до проданого житла, було кваліфіковано Етичною радою як штучне погіршення житлових умов з метою отримання житла за рахунок держави.

Пояснення кандидата щодо вимушеності такої реєстрації у зв’язку з відсутністю інших можливостей для реєстрації в місті Миколаєві Етичною радою визнано непереконливими та нелогічними з огляду на встановлені фактичні обставини. У своєму рішенні Етична рада зазначила, що така поведінка не відповідає підвищеним стандартам суддівської етики, принципам бездоганної поведінки у приватному житті та підриває довіру до правосуддя як інституції.

ГРД вказала, що погоджується з викладеними в рішенні Етичної ради висновками, вважає їх належно обґрунтованими, логічно послідовними та такими, що свідчать про істотні порушення стандартів професійної етики і доброчесності. Наведені обставини не втратили своєї актуальності та мають бути враховані під час кваліфікаційного оцінювання як такі, що негативно характеризують поведінку кандидата в позасудовій сфері та формують обґрунтовані сумніви щодо відповідності його поведінки високим етичним стандартам, очікуваним від судді апеляційного суду.

Войнарівський М.М. надав письмові та усні пояснення у яких зазначив, що квартира придбана в 1999 році батьками та у зв’язку з сімейними обставинами була відчужена у серпні 2010 року за ціною 21 940 грн. Така вартість була погоджена сторонами та відповідала на момент продажу стану нерухомого майна та оціночній вартості. Кандидат зазначив, що у 2020 році тимчасово орендував кімнату у вказаній квартирі; у 2021 році і надалі орендував інше житло.

Крім того, кандидат пояснив, що в 2011 році став на квартирний облік як особа, що потребує поліпшення житлових умов, станом на 05 лютого 2026 року перебуває на вказаному обліку.

Кандидат вважає, що кваліфікація цих подій Етичною радою як штучне погіршення житлових умов, яку підтримує і на яку посилається ГРД, є помилковою.

Комісія зазначає, що відповідно до пунктів 9, 10 розділу ІІ Єдиних показників оцінювання відповідності Показникам судді (кандидата на посаду судді) може ґрунтуватися на інформації без часових обмежень з урахуванням давності та подальшої поведінки судді (кандидата на посаду судді).

Будь-який висновок чи оцінка національного або міжнародного органу:

1) не є заздалегідь визначальним та обов’язковим для врахування під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам;

2) не спростовує обґрунтованого сумніву у відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Такі висновки та оцінки можуть бути враховані під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Не підлягають перегляду під час оцінювання факти й обставини, яким у встановленому законом порядку була надана належна оцінка інституціями за участю представників міжнародних та іноземних організацій, які в конкурсних процедурах сприяють державним органам у встановленні відповідності осіб критеріям професійної етики та доброчесності, і особу було визнано такою, що відповідає або не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, крім випадків виявлення нової інформації, яка має істотне значення.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Єдиних показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Інформація, джерела походження якої установити неможливо, не має доказової сили під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам. Таку інформацію може перевірити суб’єкт оцінювання. Анонімні повідомлення не розглядаються.

Комісія враховує встановлені Етичною радою факти та обставини у процедурі кваліфікаційного оцінювання з огляду на те, що питання отримання Войнарівським М.М. службового житла та спосіб, у який кандидат намагається реалізувати це право, набуло розголосу в публічній площині (в мережі «Інтернет»), про що свідчать публікації:

• «Бездомний мільйонер: суддя з Миколаєва нарешті перестав «тинятися» по чужих квартирах» (https://www.niknews.mk.ua/uk/2026/02/04/bezdomnyj-millioner-sudja-iz-nikolaeva-nakonets-to-perestal-skitatsja-po-chuzhim-kvartiram/);
• «У Конституційному суді хоче служити миколаївський суддя, який продав квартиру і став на облік у центрі для безпритульних» (https://inshe.tv/video/2024-03-18/835530/);
• «Суддя миколаївського суду отримав службове житло, маючи понад
  1 млн грн зарплати» (https://suspilne.media/mykolaiv/1231710-sudda-mikolaivskogo-sudu-otrimav-sluzbove-zitlo-mauci-ponad-1-mln-grn-zarplati/).

Для забезпечення об’єктивної та повної оцінки всіх відомостей, отриманих у процедурі кваліфікаційного оцінювання, Комісія зауважує, що до матеріалів досьє Войнарівського М.М. долучено рішення Етичної ради від 23 червня 2022 року № 12 «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя Войнарівського М.М. критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» (далі – рішення Етичної ради). 

Комісією встановлено, що Войнарівському М.М. на праві власності належала двокімнатна квартира загальною площею 50,8 кв.м у м. Миколаєві, яку він на підставі договору купівлі-продажу від 28 серпня 2010 року продав громадянці ОСОБА_16 за 21 940 грн, що на момент продажу згідно з офіційним курсом НБУ становило приблизно 2 500 дол. США. Після цього Войнарівський М.М. зареєструвався за адресою проживання матері, а пізніше, у період з 07 жовтня 2011 року до 29 березня 2014 року, у Миколаївському обласному центрі обліку бездомних громадян за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1. У 2011 році він став на квартирний облік як особа, що потребує поліпшення житлових умов, а з 2020 року повернувся проживати в раніше продану ОСОБА_16 квартиру, з його слів, на умовах компенсації заборгованості за комунальні послуги.

Факт продажу кандидатом нерухомого майна за ціною, значно нижчою ринкової вартості, з подальшою реєстрацією без фактичного проживання в комунальній установі, основним видом діяльності якої є надання соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам, Етична рада розцінила як штучне погіршення житлових умов з метою отримання житла за рахунок держави.

Крім того, у рішенні Етичної ради вказано, що згідно з відомостями, наявними в щорічних деклараціях за 2013–2014 роки, Войнарівський М.М. не зазначив інформації про будь-які об’єкти нерухомого майна, належні йому та/або членам його сім’ї на праві власності або знаходяться в їхньому користуванні. Етичною радою ці обставини оцінені як порушення Войнарівським М.М. вимог фінансового контролю.

Про недекларування кандидатом об’єктів нерухомого майна у деклараціях про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2012–2014 роки йдеться також у підпункті 3.1 пункту 3 висновку ГРД.

ГРД зазначає, що невідображення відомостей про житло в деклараціях про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2012–2014 роки, розцінюється як порушення вимог декларування та потребує належної оцінки в контексті дотримання кандидатом стандартів доброчесності та прозорості.

Кандидат надав письмові та усні пояснення  під час співбесіди. Звернув увагу, що декларації про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру заповнювались без жодних роз’яснень, головною вимогою до їх заповнення було зазначення місця реєстрації особи. Войнарівський М.М. пояснив, що протягом 2012 – 2014 років проживав із сім’єю у батьків та родичів, а також орендував житло нетривалий час, вказана інформація за проміжком часу проживання не підлягала декларуванню. У деклараціях про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2012–2014 роки відображена інформація лише про місце реєстрації. Також зазначив, що протягом 2012–2014 років у вказаних деклараціях ним відображені всі відомості, згідно з чинним на той час законодавством.

Стосовно недекларування у 2012–2014 роках об’єктів нерухомого майна Комісія вважає за необхідне вказати таке.

У деклараціях про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2012–2014 роки в розділі 1 «Загальні відомості» Войнарівський М.М. зазначив інформацію про місце проживання: м. Миколаїв, АДРЕСА_1. Однак у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» цих декларацій він не відобразив жодного майна, що перебувало у власності, в оренді чи на іншому праві користування у нього чи членів його сім’ї, та витрат на придбання такого майна або на користування ним.

Комісія ще раз зазначає, що Додатком до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07 квітня 2011 року (чинний на момент подання декларацій до 2015 року) було затверджено форму Декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру. У розділі ІІІ Відомості про нерухоме майно було передбачено обов’язок декларування майна, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта, членів його сім’ї, та витрат декларанта на придбання такого майна або на користування ним.

Ураховуючи викладене, Комісія критично оцінює пояснення кандидата щодо причин недекларування об’єктів нерухомого майна, адже Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07 квітня 2011 року (чинним на момент подання декларацій до 2015 року) було чітко визначено обов’язок щодо декларування майна, яке перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта та членів його сім’ї.

Крім того, з метою оцінки відповідності кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання Комісія (лист від 30 березня 2026 року № 32дпс-210/24) звернулась до Миколаївського районного суду Миколаївської області з проханням надати інформацію щодо надання Войнарівському М.М. службового житла.

Миколаївський районний суд Миколаївської області (лист вх.№ 32 дпс-210/24 від 01 квітня 2026 року) повідомив, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 15 жовтня 2020 року № 984 до числа службового житла Миколаївського районного суду Миколаївської області включено житлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_2. Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М. перебував на обліку як суддя, який потребує поліпшення житлових умов.

На адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області 16 вересня 2025 року надійшов лист Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про необхідність розподілу закріпленого службового житла за діючим працівником, а у разі невикористання його за призначенням повернення службового житла міській раді для його перерозподілу.

10 листопада 2025 року зборами суддів Миколаївського районного суду Миколаївської області вирішено надати службове приміщення Войнарівському М.М. та членам його сім’ї для поліпшення житлових умов.

05 грудня 2025 року рішення зборів суддів та відповідні документи надіслано до Миколаївської міської ради для затвердження рішення зборів суддів про надання однокімнатної службової квартири АДРЕСА_2, судді Войнарівському М.М. на склад сім’ї дві особи (він та син ОСОБА_17, ____ р.н.) житловою площею 27,3 кв.м та видачі спеціального ордеру на заселення до службової квартири.

 Станом на 01 квітня 2026 року документів про затвердження рішення зборів суддів до Миколаївського районного суду Миколаївської області не надходило, ордеру на заселення до службової квартири Войнарівським М.М. не отримано.

Миколаївський районний суд Миколаївської області надав копії документів: контрольного списку суддів, працівників апаратів судів, працівників адміністрації, які потребують поліпшення житлових умов станом на 01 квітня 2019 року; рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 15 жовтня 2020 року № 984 «Про включення житлового приміщення до числа службових»; листа Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 16 вересня 2025 року№ 24327/02.02.01-22/02.11/10/25; листа Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 2025 року № 06/68/2025; протоколу зборів суддів  Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2025 року № 3; листа Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2025 року № 02-/141/2025; витяги з Реєстру територіальної громади № 2026/005086829, № 2026/005087052.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 183, 184 постанови від 20 листопада 2025 року у справі № 990/148/24 зазначила, що кандидат, який бере участь у конкурсі на посаду судді, повинен усвідомлювати, що усі обставини його життя можуть бути предметом уваги та обговорення. І лише у разі його відповідності найвищим стандартам поведінки він може бути визнаний таким, що відповідає таким критеріям.

Оскільки доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, то обставини, що свідчать про недоброчесність кандидата на посаду судді, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть правомірні та законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності, виходячи із загальноприйнятих уявлень до цього поняття, особливо якщо йдеться про суддю.

Комісія зауважує, що Етична рада кваліфікувала поведінку кандидата як «штучне погіршення житлових умов з метою отримання житла за рахунок держави». У цілях проведення кваліфікаційного оцінювання не встановлено нових обставин, які б давали підстави не враховувати зазначений висновок з метою встановлення відповідності кандидата критерію доброчесності.

Комісія вважає, що відчуження кандидатом у 2010 році квартири за 21 940 грн, подальша його реєстрація без фактичного проживання в комунальній установі – Миколаївському обласному центрі обліку бездомних громадян, основним видом діяльності якої є надання соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам; перебування з 2011 року на квартирному обліку як особи, що потребує поліпшення житлових умов; повернення з 2020 року проживати в раніше продану квартиру; розголос цієї інформації в Інтернеті (статті про які зазначено вище) викликають обґрунтований сумнів у відповідності кандидата показнику «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» (пункт 17 розділу ІІІ Єдиних показників).

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням (пункт 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року, ухваленої у справі № 9901/355/21).

Саме такі якості імпонують судді, оскільки поведінка судді формує суспільне уявлення про справедливий суд і довіру до судової влади. Роль, яка покладається на суддю в суспільстві, зобов’язує його до доброчесної поведінки не лише в судовому процесі, а й у повсякденному житті.

Водночас вирішальне значення також має питання про те, чи сукупність поведінкових моделей кандидата, його життєвих рішень та способу досягнення соціально значимих благ може викликати в розумного поінформованого стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви щодо бездоганності такої поведінки та відповідності кандидата очікуваному етичному стандарту.

На переконання Комісії, дії кандидата у своїй сукупності – відчуження у 2010 році квартири за 21 940 грн; його реєстрація без фактичного проживання в комунальній установі – Миколаївському обласному центрі обліку бездомних громадян, основним видом діяльності якої є надання соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам; постановка після продажу квартири у 2011 році на квартирний облік як особи, що потребує поліпшення житлових умов; повернення з 2020 року проживати в раніше продану квартиру – формують «цілісну картину» поведінки кандидата, яка не узгоджується з очікуваним стандартом стриманості, прозорості та бездоганності, притаманним суддям.

Наведені вище фактичні обставини, на думку Комісії, породжують обґрунтований сумнів щодо відповідності Войнарівського М.М. критерію доброчесності, оскільки його поведінка та спосіб дій, спрямованих на забезпечення поліпшення житлових умов, на думку стороннього спостерігача, не дають підстав демонструвати та підтримувати впевненість суспільства в бездоганній поведінці кандидата.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року № 990/71/24 колегія суду виснувала, що підстави для сумнівів у відповідності кандидата критерію доброчесності повинні бути об’єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об’єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом (пункт 18 постанови).

Для оцінки відповідності кандидата критерію доброчесності достатньо конкретної інформації, яка з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприймаються як переконливі), не спростовує наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію. Обставини також можуть встановлюватись на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча безпосередньо й не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку.

З’ясовані під час дослідження досьє та співбесіди з кандидатом обставини розглядаються Комісією в сукупності як такі, що викликають обґрунтований сумнів у відповідності Войнарівського М.М. критерію доброчесності за показником бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті. Так, відповідно до підпункту 1 пункту 17 Єдиних показників «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно, перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації.

6. Кандидат брав участь у конкурсі на посаду судді Конституційного Суду України, під час якого предметом обговорення були події 2022 року, пов’язані зі складенням протоколу щодо керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення у 2023 році провадження було закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ГРД зазначає, що вказані обставини були предметом уваги Дорадчої групи експертів (далі – ДГЕ), які акцентували, що поведінка кандидата на посаду судді Конституційного Суду України має відповідати підвищеним етичним стандартам та мати суспільну довіру. У ході співбесіди із ДГЕ обговорювалось питання щодо обставин складення адміністративного протоколу, зокрема повідомлення кандидатом відомостей про відсутність у нього місця роботи на момент зупинки транспортного засобу, обговорювалася наявність відеозапису з місця події. Кандидат послідовно ставив під сумнів автентичність і процесуальну допустимість цього відео, наголошував на відсутності безперервної хронології подій та вказував на, за його твердженням, позапроцесуальний спосіб отримання відповідного відеозапису. Крім того, кандидат заявляв про можливий тиск з боку правоохоронних органів у зв’язку з його професійною діяльністю та принциповою позицією у справах, пов’язаних із діями поліції.

Також у судовому рішенні зафіксовано керування кандидатом транспортним засобом «Mitsubishi Outlander», відомості про який відсутні в Деклараціях.

ГРД звертає увагу, що для кандидата на посаду судді, зокрема судді суду вищої інстанції, особливого значення набуває не лише відсутність формально встановленого правопорушення, а й спосіб публічної поведінки, характер наданих пояснень та готовність до відкритого й виваженого реагування на обґрунтовані зауваження. Суддя має виступати взірцем зразкової поведінки, демонструвати належний рівень самокритичності та стриманості у висловлюваннях, утримуючись від формування пояснень, що можуть сприйматися як уникнення відповіді по суті, перекладання відповідальності на інших осіб або непряме звинувачення сторонніх суб’єктів.

На переконання ГРД, вказані обставини є підставою для висновку про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Як вже зазначалось, завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді (пункти 1.3, 1.4 розділу 1 Положення).

Надаючи правову кваліфікацію поведінці кандидата через призму мети та критеріїв кваліфікаційного оцінювання, Комісія наголошує на автономності процедур кваліфікаційного оцінювання та провадження у справах про адміністративні правопорушення і, як наслідок, допустимості врахування матеріалів провадження у справах про адміністративні правопорушення під час оцінювання кандидата. При цьому Комісія не оцінює докази щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку поведінці кандидата з точки зору дотримання стандартів доброчесності та професійної етики.

Тому встановлені під час кваліфікаційного оцінювання факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення Комісією в межах своєї компетенції й жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні правопорушення.

Комісія наголошує, що оцінка поведінки Войнарівського М.М. з точки зору наявності підстав для притягнення до адміністративної відповідальності вже надана судом, рішення якого набрало законної сили, а тому не може переглядатися в позапроцесуальному порядку.

Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 січня 2023 року у справі № 490/4814/22 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно Войнарівського М.М. у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У постанові Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 січня 2023 року у справі № 490/4814/22 вказано: «Войнарівський М.М. у судовому засіданні заперечив проти обставин правопорушення викладених у протоколі. Пояснив, що алкогольних напоїв не вживав, керував транспортним засобом у тверезому стані. Таким чином підозри працівників поліції щодо наявності ознак сп’яніння та необхідності проходження огляду були необґрунтованими. Між тим, бажаючи довести свою тверезість, Войнарівський М.М. погодився проїхати до медичного закладу задля проходження огляду. Перебуваючи у медичному закладі йому було запропоновано продути прилад-алкотестер. Однак належним чином продути не вдалося, можливо у зв’язку із несправністю приладу. Надалі, не відмовляючись від проходження огляду на стан сп’яніння, Войнарівський М.М. запропонував лікареві надати для аналізу інші біологічні середовища, як те передбачено положеннями «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Натомість лікар відмовив у цьому та безпідставно склав висновок № 886, в якому зазначив про відмову Войнарівського М.М. від проходження огляду. Окрім того Войнарівський М.М. звернув увагу суду на те, що висновок лікаря складено 27.09.2022 р. о 20 год. 20 хв. В той час як направлення на огляд до медичного закладу складене працівником поліції лише о 20:45 год. Тобто фактично направлення складалося після процедури огляду, що є грубим порушенням «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». На підставі викладеного Войнарівський М.М. просив суд закрити провадження по справі у зв'язку із недоведеністю його провини та відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення».

Також у цій постанові зазначено: «Між тим, в ході огляду відеозапису з натільної камери поліцейського встановлено, що Войнарівський М.М. не має явних ознак сп’яніння, про які вказано у протоколі у вигляді тремтіння пальців рук або порушення мови. На пропозицію медичних працівників Войнарівський М.М. декілька разів намагається продути прилад алкотестер, однак з невідомих причин це йому не вдається, у зв'язку з чим останній просить лікаря взяти інші біологічні середовища. Однак на вказане, не зважаючи на бажання обстежуваної особи, в порушення п.п. 12, 13 р. ІІІ Інструкції, лікар відмовляє, повідомивши що такі дії Войнарівського М.М. слід розцінювати як відмову від проходження огляду та починає складати відповідний медичний висновок».

Крім того, у постанові Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 січня 2023 року у справі № 490/4814/22 йдеться про таке: «Окрему увагу суд звертає на те, що направлення Войнарівського М.М. на огляд до медичного закладу, яке міститься в матеріалах справи, складене працівником поліції 27.09.2022 р. о 20:45 год., в той час як медичний висновок складено 27.09.2022 р. о 20:20 год., тобто процедура огляду відбулась ще до того, як уповноважений працівник поліції направив особу для проходження такого огляду. Вказане, з урахуванням невстановлення явних ознак сп’яніння Войнарівського М.М. згідно оглянутого відеозапису; враховуючи відсутність деталізованого акту огляду обстежуваної особи до матеріалів справи (згідно якого лікарем підлягають з’ясуванню ряд питань щодо проявів зовнішнього вигляду особи, мовленнєвої діяльності, вегетативно-судинних реакцій, особливостей опорно-рухового апарату тощо), викликає обґрунтовані сумніви щодо наявності у Войнарівського М.М. ознак алкогольного сп’яніння, що було б підставою для проходження огляду на з’ясування стану сп’яніння.

З огляну на наведені вище істотні порушення службовою особою закладу охорони здоров’я порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також грубі порушення працівників поліції під час складання матеріалів адміністративного протоколу, дії Войнарівського М.М. не можуть бути кваліфіковані за п. 2.5 ПДР України, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, що тягне за собою закриття провадження по справі у зв’язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення».

Під час співбесіди кандидат пояснив, що відео, про яке повідомлено, виникло з невідомих йому джерел, а відображені на ньому події не відповідають дійсності. Просив врахувати, що встановити автентичність і ідентифікувати його не можливо.

Кандидат звернув увагу, що про вказані обставини повідомляв у суді. Войнарівський М.М. зазначив, що ним неодноразово здійснювались безуспішні дії для отримання відео шляхом звернення до органів поліції, медичної установи.

Під час співбесіди кандидат вказав, що протокол складений з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказані факти були встановлені рішенням суду.

Кандидат акцентував, що стосовно нього судом прийнято рішення про відсутність в діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, звернув увагу, що у 2024 та 2025 роках скаржником подавались скарги до Вищої ради правосуддя щодо вказаних обставин. Вищою радою правосуддя прийнято рішення про залишення без розгляду та повернення скаржнику дисциплінарних скарг.

Пунктом 8 Єдиних показників передбачено, що під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам може використовуватись інформація із кримінальних, адміністративних, цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення або дисциплінарних проваджень.

З метою встановлення обставин, що мають значення виключно для проведення кваліфікаційного оцінювання кандидата, Комісією скеровано запит до Центрального районного суду міста Миколаєва від 09 лютого 2026 року № 32дпс-210/24 з проханням надати копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 490/4814/22 (провадження № 3/490/3381/2022) із додатками, зокрема відеозапис з натільної камери працівника поліції, який досліджувався судом під час розгляду справи.

Центральним районним судом міста Миколаєва (лист від 447/26-Вих від 10 лютого 2026 року) надано копії матеріалів справи та відеозапис стосовно Войнарівського М.М. Оглянувши надані Центральним районним судом міста Миколаєва матеріали, Комісією встановлено такі обставини.

27 вересня 2022 року працівниками поліції був зупинений транспортний засіб марки «Mitsubishi Outlander» під керуванням Войнарівського М.М. Під час спілкування з ним у працівників поліції виникла підозра, що Войнарівський М.М. перебував у стані алкогольного сп’яніння під час керування транспортним засобом, у зв’язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера. Від огляду на місці Войнарівський М.М. відмовився та виявив бажання пройти медичний огляд у найближчому закладі охорони здоров’я. Войнарівський М.М. був доставлений у супроводі поліцейських до МОЦПЗ для огляду лікарем.

Під час транспортування поліцейськими кандидата до медичного закладу він висловив прохання «пробити по АРМОР» його особу. На запитання поліцейського –  навіщо, кандидат відповів «да просто, на всякий случай, щоб я міг Вам два слова сказати» (1:09:29 – 1:10:15). 

Згідно з оглянутим відеозаписом з натільної камери поліцейського (період часу від 0:07:20 до 0:20:07) у медичному закладі Войнарівському М.М. запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння. На відео видно, що медичним працівником детально пояснено Войнарівському М.М. процедуру огляду та особливості використання приладу алкотестер.

Комісія звернула увагу на маніпулятивну поведінку кандидата під час огляду: кандидат не прислухався до неодноразових вказівок та порад медичного працівника  (щодо дихання), які б могли забезпечити достовірність встановлення результатів огляду та імітував його використання, тому лікар, який проводив огляд у Висновку зафіксував відмову Войнарівського М.М. від медичного огляду.

У медичному закладі, попри зафіксовану відмову, Войнарівський М.М. продовжував у спілкуванні з поліцейським зазначати, що він не відмовляється пройти огляд, зазначав і про те, що йому потрібен адвокат. Крім того, кандидат перебуваючи в медичному закладі, просив викликати невідкладну медичну допомогу та отримав пояснення поліцейського, що до медичного закладу такі виїзди не здійснюються.

Комісія звернула увагу на поведінку кандидата після виходу з медичного закладу під час документування поліцейськими можливого правопорушення. Так, Войнарівський М.М. при зачитуванні протоколу перебивав поліцейського; затягував підписання протоколу, говорив про те, що не відмовляється підписувати протокол, однак і не підписував його; вкотре зазначав про те, що йому потрібен адвокат; в подальшому зазначив, що він є адвокатом (00:44:38 – 00:56:25).

Таким чином, після неодноразових пропозицій пройти медичний огляд у закладі стосовно Войнарівського М.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 327643 про притягнення Войнарівського М.М. до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП 27 вересня 2022 року, у якому зафіксовано, що 27 вересня 2022 року о 19 год 50 хв в місті Миколаїв по вулиці Північній, 9, водій Войнарівський М.М. керував ТЗ «Mitsubishi Outlander» (державний номерний знак НОМЕР_3) з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду у лікаря-нарколога у встановленому законодавством порядку відмовився, що підтверджується висновком № 886 від 27 вересня 2022 року.

У протоколі щодо підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вказано «відмовився». До протоколу додаються: висновок лікаря-нарколога № 886 від 27 вересня 2022 року, рапорт.

З урахуванням завдань та мети кваліфікаційного оцінювання Комісія не може залишити поза увагою поведінку Войнарівського М.М. з точки зору її відповідності стандартам доброчесності та професійної етики.

З огляду на принцип автономності процедур той факт, що судом закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення (із процедурних підстав), не спростовує негативних наслідків поведінки кандидата з точки зору правил доброчесності та професійної етики. Після огляду відеозапису з натільної камери поліцейського та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення пояснення Войнарівсього М.М. видаються нещирими.

Твердження кандидата про те, що вказані обставини за скаргами були предметом розгляду Вищою радою правосуддя Комісія оцінює критично, адже обставини, викладені у скаргах не досліджувались Вищою радою правосуддя по суті, про що свідчать ухвала Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 травня 2024 року № 1641/3дп/15-24 та ухвала Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 жовтня 2025 року № 2097/1дп/15-25, якими скарги залишено без розгляду.

З метою врахування практики Вищої ради правосуддя щодо кваліфікації поведінки суддів у тотожних ситуаціях Комісією досліджено підходи, які застосовуються в дисциплінарних провадженнях, та встановлено, що у випадках, коли питання за подібних обставин розглядалися по суті, ухвалювались рішення про застосування  дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. Указане підтверджується, зокрема, рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 березня 2026 року № 335/2дп/15-26 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/57797); рішенням Вищої ради правосуддя від 03 червня 2025 року № 1191/0/15-25 (https://hcj.gov.ua/doc/doc/53008).

Ключовим для кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) є не наявність чи відсутність фактів його притягнення до адміністративної відповідальності, а обставини, пов’язані із подією адміністративного правопорушення. Комісією оцінюється поведінка судді (кандидата на посаду судді) з погляду дотримання ним правил професійної етики та доброчесності.

Кваліфікаційне оцінювання має іншу правову природу, у ньому застосовується відмінний стандарт доказування. Предметом доказування у справі про адміністративне правопорушення є наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У процесі кваліфікаційного оцінювання встановлюються обставини, що свідчать про відповідність/невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання або викликають обґрунтований сумнів у його відповідності. Отже, навіть якщо стосовно судді (кандидата на посаду судді) ухвалено судове рішення про звільнення його від адміністративної відповідальності, це не виключає негативних для нього наслідків за результатами кваліфікаційного оцінювання з огляду на інший спектр оцінки обставин, що пов’язані із подією адміністративного правопорушення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення не враховує та не може враховувати контекст поведінки судді (кандидата на посаду судді) з погляду дотримання ним правил професійної етики та доброчесності, адже суб’єктом вчинення адміністративного правопорушення є «водій», а суб’єктом кваліфікаційного оцінювання – суддя, (кандидат на посаду судді), до поведінки якого встановлено додаткові вимоги для того, аби вона відповідала правилам професійної етики.

Опинившись у ситуації, яка ставить під сумнів чесність і порядність судді (кандидата на посаду судді) і може підірвати його авторитет та авторитет правосуддя загалом, суддя (кандидат на посаду судді) має вжити всіх заходів для спростування таких підозр та довести, що він є людиною з високими стандартами поведінки.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об'єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

Згідно з Бангалорськими принципами поведінки судді суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки під час здійснення будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Пункт 50 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності передбачає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно під час виконання посадових обов’язків та в особистому житті.

Відповідно до пункту 22 зазначеного Висновку суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165(1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Як вбачається з відеозапису натільної камери поліцейського, поведінка Войнарівського М.М. 27 вересня 2022 року під час спілкування з працівниками патрульної поліції у медичному закладі з точки зору розсудливої, законослухняної та відповідальної особи не може вважатися бездоганною. У стороннього спостерігача така поведінка здатна поставити під сумнів відповідність моральних та етичних якостей судді вимогам, що висуваються до носія суддівської посади, а також свідчити про недотримання стандартів етичної поведінки судді, зокрема стандарту належної поведінки поза виконанням суддівських повноважень, тобто у приватному житті.

Відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також подальше ухилення від проходження такого огляду в закладі охорони здоров’я свідчать про свідоме і демонстративне ігнорування законних вимог працівників поліції та встановленого законом порядку. Така поведінка не може бути розцінена як добросовісна реалізація процесуальних прав, натомість вона об’єктивно сприймається як спроба уникнути відповідальності за правопорушення, що характеризується підвищеною суспільною небезпечністю.

Оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді), зокрема, показнику «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

Підпунктом 1 пункту 17 розділу ІІІ Єдиних показників передбачено, що дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно: перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації.

Ураховуючи викладені вище обставини, Комісія вважає, що кандидат не відповідає показнику «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» критерію доброчесності.

Водночас Комісією встановлено, що справу про вчинення Войнарівським М.М. адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, розглядав суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Дірко І.І.

У зв’язку з цим під час співбесіди обговорено стосунки кандидата із суддею Центрального районного суду міста Миколаєва Дірко І.І.

Комісія зауважує, що на запитання доповідача щодо можливого знайомства із суддею Дірко І.І. кандидат заперечив такий факт та пояснив, що йому відомо про існування та професійну діяльність цього судді, зокрема, у зв’язку з його участю як викладача у навчальних заходах для суддів. Зазначив, що вперше бачив його орієнтовно у 2010–2011 роках, коли розпочинав свою роботу на посаді судді. При цьому наголосив, що будь-які особисті, службові чи позаслужбові стосунки між ними відсутні, спільних контактів або взаємовідносин до 2023 року не підтримувалось.

З огляду на важливість врахування вказаних обставин для цілей кваліфікаційного оцінювання Комісія вважає за необхідне більш детально зупинитися на змісті відповідей кандидата на поставлені запитання (https://www.youtube.com/watch?v=tCdXPMW8x70 таймкод співбесіди 8:01:21).

Доповідач: «Із суддею Дірко Ви знайомі?».

Кандидат: «Це колега, який розглядав, ну як я знаю, що є такий суддя».

Доповідач: «Ви знайомі з ним, так чи ні?».

Кандидат: «Знову ж таки, давайте, я вибачаюсь за уточнююче питання. В якому контексті Ви маєте на увазі знайомі? Я знаю, що є такий суддя в такому-то суді».

Доповідач: «Тобто, з якого джерела Ви, із сайту Президента дізналися щодо такої особи підписано указ про призначення на посаду судді?».

Кандидат: «Ні, я бачив він виступав викладачем на одних із навчань, коли навчались судді. Це досвідчений суддя».

Доповідач: «А коли Ви це побачили?».

Кандидат: «Давно, коли тільки починав роботу суддею, десь 2010 рік, 2011».

Доповідач: «І по 2023 рік Вас не поєднували із ним … (відносини)».

Кандидат: «У нас відносин жодних немає, якщо Ви в цьому контексті задаєте питання».

Однак такі пояснення Войнарівського М.М. Комісія оцінює критично, оскільки в ЄДРСР міститься ухвала Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2021 року у справі № 490/4318/20 (суддя Шаронова Н.О.), у якій вказано таке: «у березні 2021 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області з Миколаївського апеляційного суду у порядку, визначеному ч. 2 ст. 34 КПК України, надійшла скарга ОСОБА_18 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, для розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного визначення слідчого судді від 03.03.2021 судова справа розподілена та передана слідчому судді Войнарівському М.М.

04.03.2021 слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М. заявив про самовідвід у зв’язку з тим, що ОСОБА_18 оскаржує невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Дірко І.І. Мотивом заявленого самовідводу зазначено, що слідчий суддя Войнарівський М.М. досить тривалий час перебуває у дружніх стосунках з суддею Дірко І.І., що може викликати у сторонніх осіб сумніви у неупередженості слідчого судді.

За результатами розгляду заяви про самовідвід постановлено ухвалу від 24 березня 2021 року про її задоволення. У тексті судового рішення зазначено таке: «За вказаних обставин, суддя вважає, що наявність дружніх стосунків слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівського М.М. з суддею Центрального районного суду м. Миколаєва Дірко І.І. можуть вплинути на існування гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності суду, у тому числі від стороннього впливу, а тому таке побоювання суддя вважає об’єктивно обґрунтованим».

Під час співбесіди доповідач запропонував Войнарівському М.М. прокоментувати «дружні тривалі стосунки з суддею Дірко» і раніше заявлені твердження про те, що з ним не знайомий і знає лише про існування такого судді.

Стосовно вказаної інформації про відвід кандидат зазначив, що однозначно не пам’ятає, що ним такий відвід заявлявся. Водночас зазначив, що у разі постановлення ухвали про відвід визнає факт її існування та не ставить його під сумнів.

Комісія не надає оцінки діям судді Дірко І.І. при розгляді справи про адміністративне правопорушення кандидата щодо можливого конфлікту інтересів з огляду на офіційну позицію Войнарівського М.М., викладену в заяві про самовідвід та в судовому рішенні про наявність із ним «тривалих дружніх стосунків», адже це питання виходить за межі предмета кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Однак за встановлених обставин Комісія констатує, що зміст пояснень кандидата, наданих під час співбесіди, та обставини, з’ясовані із заяви про самовідвід у справі № 490/4318/20 та із ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області про її задоволення від 24 березня 2021 року, є настільки взаємосуперечливими, що не залишають інших варіантів їх оцінки, аніж констатувати надання кандидатом неправдивих пояснень з метою отримання бажаного для себе результату у процедурі кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до пунктів 14, 18 розділу ІІІ Єдиних показників оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) показнику чесність.

Чесність – правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 24 червня 2020 року у справі № 9901/764/18, з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на зайняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція.

Ураховуючи непослідовність та суперечливий характер пояснень Войнарівського М.М., у Комісії виник обґрунтований сумнів у їх правдивості, що є підставою для визнання кандидата таким, що не відповідає критерію доброчесності за показником «Чесність».

Крім того, Комісія вважає за необхідне зазначити таке.

В Анкеті кандидата на посаду судді на запитання пункту 12 «Чи постановлялися стосовно Вас окремі ухвали (постанови), які підстави відповідних судових рішень та інформація щодо їх оскарження?» кандидат вказав «Ні, не постановлялись».

В підпункті 14.1 пункту 14 «Відомості щодо притягнення до відповідальності» стосовно надання інформації про всі випадки притягнення до будь-якого виду юридичної відповідальності за останні 5 років Войнарівський М.М. також вказав, що така інформація відсутня.

На питання пункту 1.8 мотиваційного листа «Надайте інформацію про обставини та події у Вашому житті, що можуть спричинити занепокоєння щодо Вашої участі у процедурі суддівської кар’єри та Вашої відповідності критеріям компетентності, доброчесності та професійної компетентності, і яка потребує якнайшвидшого спростування, пояснення чи роз’яснення» кандидат вказав, що така інформація відсутня.

Документи для участі в конкурсі кандидат подав до Комісії 28 грудня 2023 року. На момент подання кандидатом документів були наявні рішення Етичної ради від 23 червня 2022 року № 12 «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя Войнарівського М.М. критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя»; постанова Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 січня 2023 року у справі № 490/4814/22.

Комісія зауважує, що Войнарівський М.М. не міг не усвідомлювати, що відображення такої інформації має важливе значення для оцінювання відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.

Оскільки на момент подачі документів для участі в конкурсі кандидату було відомо про існування рішення Етичної ради та судового рішення, невідображення кандидатом відповідних відомостей розцінюється Комісією як спроба приховати їх.

Враховуючи викладене, у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності кандидата показнику «Чесність» підпункту 3 пункту 18 розділу ІІІ Єдиних показників, яким передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно: надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації.

Ураховуючи встановлені обставини, кандидат підлягає оцінці у 0 балів за критерієм доброчесності, що є підставою для визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, та припинення кваліфікаційного оцінювання.

Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку. Комісія вважає, що немає необхідності детально аналізувати обставини, вказані в додатковій інформації ГРД з точки зору суттєвості ймовірних порушень, оскільки встановлені вище обставини є самостійними та достатніми підставами для визнання невідповідності кандидата критерію доброчесності.

Відповідно до пункту 6.41 розділу 6 Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 0 (нуль) балів, тому Комісія виснує, що Войнарівський М.М. не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ  (за показником	РЕЗУЛЬТАТ  (за критерієм)
професійна компетентність	когнітивні здібності	50,5	348
	знання історії української державності	40
	знання у сфері права та спеціалізації суду	134
	здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	123,5
особиста компетентність	рішучість та відповідальність	19	38,67
	безперервний розвиток	19,67
соціальна компетентність	ефективна комунікація	9	37,67
	ефективна взаємодія	9
	стійкість мотивації	9,67
	емоційна стійкість	10
доброчесність та професійна етика	незалежність		0
	чесність
	неупередженість
	сумлінність
	непідкупність
	дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	424,34

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України двома голосами «ЗА» та одним голосом «ПРОТИ»

вирішила:

1. Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Войнарівський Микола Миколайович набрав 424,34 бала.

2. Визнати Войнарівського Миколу Миколайовича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                           Михайло БОГОНІС (ЗА)

Члени Комісії:                                                                        Надія КОБЕЦЬКА (ЗА)   

                                                                                                  Галина ШЕВЧУК (ПРОТИ)