Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича Віктора Леонідовича на відповідність займаній посаді | Вища кваліфікаційна комісія суддів України

Вища кваліфікаційна комісія суддів України

Рішення

29.10.2026

№

57/ко-26

Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича Віктора Леонідовича на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА (доповідач),

членів Комісії: Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА,

за участі:

судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Віктора ДЗЮБИЧА,

уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Світлани ІЛЬНИЦЬКОЇ,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича Віктора Леонідовича на відповідність займаній посаді,

встановила:

І. Інформація про кар’єру судді та проходження кваліфікаційного оцінювання.

Дзюбич Віктор Леонідович, дата народження – ________, громадянин України.

У 2002 році Дзюбич В.Л. закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.

Наукового ступеня та вченого звання Дзюбич В.Л. не має.

Указом Президента України від 14.04.2008 № 346/2008 Дзюбича В.Л. призначено на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області строком на п’ять років (дата складення присяги 18.06.2008).

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 18.04.2013 № 207-VII Дзюбича В.Л. обрано на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області безстроково.

Рішенням Комісії від 07.06.2018 № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання та визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зокрема на 15.08.2018 призначено іспит (цивільна спеціалізація) для судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л.

Рішенням Комісії від 12.12.2018 № 313/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема, Дзюбичу В.Л.

За підсумками тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей психологом складено висновок.

Рішенням Комісії від 26.11.2018 № 281/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема Дзюбича В.Л. Комісія вирішила допустити Дзюбича В.Л. до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-ІХ (набрав чинності 07.11.2019) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.

У зв’язку з припиненням 07.11.2019 повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України кваліфікаційне оцінювання судді Дзюбича В.Л. не завершено.

Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01.06.2023.

З метою вирішення питання щодо продовження процедури оцінювання, передбаченої Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), на підставі рішення Комісії від 05.06.2024 № 152/зп-24 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України зокрема стосовно: суддів, яких обрано безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та стосовно яких надійшли висновки Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності (згідно з додатком 1 до цього рішення); суддів, яких обрано безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та стосовно яких призначалась дата проведення співбесіди з Комісією у складі колегії, однак кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді не завершено (згідно з додатком 2 до цього рішення).

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 12.06.2024 доповідачем у справі визначено члена Комісії Гацелюка В.О.

На підставі викладеного процедуру кваліфікаційного оцінювання стосовно судді Дзюбича В.Л. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Співбесіду із суддею Дзюбичем В.Л. було призначено на 09.06.2026.

За результатами співбесіди оголошено перерву до 29.10.2026 з метою отримання від судді додаткових пояснень.

За результатами засідання 29.10.2026 ухвалено рішення.

ІІ. Правові підстави та загальний порядок проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри» передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.

Факт відмови судді від проходження оцінювання на відповідність займаній посаді встановлюється рішенням Комісії у пленарному складі. Під час ухвалення такого рішення в засіданні Комісії може брати участь представник Громадської ради доброчесності.

У разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.

Згідно з частиною першою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);

професійна етика;

доброчесність.

Частиною п’ятою статті 83 Закону передбачено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено главою 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.

З метою проведення кваліфікаційного оцінювання суддів за визначеними законом критеріями Комісією рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення).

Відповідно до пункту 1 розділу V Положення організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення визначено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.

За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).

Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.

У главі 3 розділу ІІ Положення визначено показники, за якими оцінюється відповідність судді кожному критерію.

Відповідність критерію професійної компетентності визначається за показниками: рівень знань у сфері права (оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту), рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту), ефективність здійснення правосуддя (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди), діяльність щодо підвищення фахового рівня (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди).

Відповідність критерію особистої компетентності визначається за показниками особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості (оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).

Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння та дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість (оцінюється на підставі висновку про підсумки тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди).

Відповідність судді критерію професійної етики визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.

Відповідність судді критерію доброчесності визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

Водночас, оцінюючи відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія мала би виходити з таких засадничих положень.

Пунктом 34 розділу ІІІ Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку ГРД про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.

Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), яка, зокрема, надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

Відповідно до пункту 120 параграфа 9 розділу ІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23 зі змінами, далі – Регламент) висновок або інформація Громадської ради доброчесності розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 10 листопада 2021 року (справа № 9901/355/21): «доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23).

Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді, а також суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади і утвердження авторитету правосуддя. Відповідно до статті 3 цього Кодексу саме суддя має докладати зусиль до того, щоб, на думку звичайної розсудливої (законослухняної людини, яка будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини за сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.

У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України (Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)») і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.

Так, відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюватимуться законом.

Відповідна процедура здійснюватиметься виключно за вказаними критеріями та у порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та буде тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеціанської комісії в Остаточному висновку від 26 жовтня 2015 року (документ CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».

Крім того, повноваження суддів, призначених на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», будуть припинені із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді у порядку, визначеному законом. Надалі на посаду судді призначатимуться особи, які відповідатимуть усім вимогам, передбаченим змінами до Конституції України, з урахуванням певних особливостей (наприклад, без необхідності таким особам проходити навчання в Національній школі суддів, якщо особа вже працювала суддею протягом п’яти років, тощо).

На тимчасовість кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді та дотримання гарантій суддів під час його проведення звернула увагу і Венеціанська комісія у своєму висновку від 26 жовтня 2015 року № 803/2015 щодо проєкту змін до Конституції України в частині правосуддя, зазначивши у пункті 36 таке:

«У своєму спільному висновку «Щодо Закону «Про судоустрій і статус суддів» і внесення змін до Закону «Про Вищу раду юстиції» Венеціанська комісія й Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права, безумовно, врахували пояснення органів української влади про те, що необхідно зробити вибір: або звільнити всіх суддів і запропонувати їм повторно подати свої кандидатури на зайняття посад, або оцінити їх у спосіб, запропонований в законі. Венеціанська комісія й Директорат висловили свою думку про те, що «може бути необхідним і виправданим вжити надзвичайних заходів» для подолання «корупції і некомпетентності працівників судових органів, які є результатом політичного впливу на призначення суддів у попередній період», але «звільнення кожного з представників судової влади, призначеного на посаду у відповідний період, не буде належним вирішенням проблем, зазначених владою». Крім того, вони підкреслили, що навіть «такий захід, як кваліфікаційне оцінювання, передбачене статтею 6 Перехідних положень, слід розглядати як цілком винятковий і такий, що має підпадати під надзвичайно суворі гарантії захисту тих суддів, які відповідають зайнятій посаді», а також що «це питання має більш детально розглядатися в правовому положенні основної частини Закону та вимагає підкріплення в Конституції».

Венеціанська комісія вважає, що незрозуміло, чи призначено це перехідне положення Конституції забезпечити конституційне підкріплення не лише для процедури оцінювання, передбаченої в пункті 6 Перехідних положень Закону «Про забезпечення права на справедливий суд», але й для процедури перевірки, викладеної в Законі «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» чи люстраційної процедури, передбаченої в Законі «Про очищення влади». Венеціанська комісія вважає, що існування декількох паралельних частково збіжних процедур є вкрай проблематичним, оскільки оцінювання професіоналізму, етичності та доброчесності всіх суддів може бути тільки винятковим заходом, що вимагає найвищої міри обережності: паралельне здійснення істотно різних процедур різними органами навряд чи забезпечить дотримання обов’язкових гарантій для суддів, які дійсно відповідають цим критеріям. Венеціанська комісія вважає, що надзвичайні заходи мають бути обмежені в часі й повинні вживатися швидко та ефективно» (пункт 38).

Так само, ухвалюючи Закон України «Про судоустрій і статус суддів», законодавець в Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету закону – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.

Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2020 (справа № 200/9195/19-а) із започаткуванням судової реформи та набранням чинності Законом для утвердження незалежності судової влади, зокрема шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу необхідно запровадити кваліфікаційне оцінювання суддів. Кваліфікаційне оцінювання суддів зумовлене істотною метою, що полягає у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеційською комісією (пункти 98–99).

Водночас, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, звільнення судді внаслідок невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є серйозним, якщо не найсерйознішим заходом, який може бути застосовано до особи. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правом судді на приватність.

І хоча слід зважати на презумпцію, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.

Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність (невідповідність) судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.

З огляду на вказане кваліфікаційне оцінювання здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (далі – КО на здатність) та оцінювання відповідності судді займаній посаді (далі – КО на відповідність) – не є тотожними процедурами, незважаючи на однакові правила їх проведення.

КО на здатність здійснюється з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Це стандартна процедура в межах суддівської кар’єри, що дає підстави для переходу судді з нижчої до вищої інстанції або зміни спеціалізації.

КО на відповідність – особлива процедура, встановлена Конституцією України (підпункт 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення»). Вона стосується всіх суддів, яких на момент набрання чинності конституційними змінами 2016 року призначено на посаду строком на п’ять років або обрано на посаду безстроково. Тобто всі особи, які на той момент були суддями, несуть конституційний обов’язок проходження КО на відповідність.

На відміну від обмежених у часі приписів підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону положення щодо кваліфікаційного оцінювання суддів, передбачені главою 1 розділу V Закону, розраховані на постійне застосування.

Отже, Законом встановлено дві різні процедури оцінювання:

1) оцінювання судді на відповідність займаній посаді;

2) кваліфікаційне оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Вочевидь основними відмінностями цих процедур є:

- темпоральний характер (КО на відповідність є одноразовою ad hоc процедурою, тоді як КО на здатність є повторюваним процесом із можливістю проходження суддею цієї процедури не обмежену кількість разів);

- мета (КО на здатність має на меті визначення найкращих кандидатів на посади суддів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду, тоді як мета КО на відповідність полягає у визначенні відповідності осіб, які вже володіють статусом судді, займаним посадам);

- наслідки (негативним наслідком КО на відповідність є звільнення судді з посади, а КО на здатність – припинення участі в конкурсі).

Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16.06.2022 в справі № 9901/57/19 вже сформувала відмінність між процедурами кваліфікаційного оцінювання та притягнення до дисциплінарної відповідальності: «Інформація із суддівського досьє використовується під час проведення кваліфікаційного оцінювання суддів для цілей встановлення відповідності його займаній посаді судді чи продовження кар’єри з метою зайняття посади в іншому суді. Використання інформації про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є формою (елементом) охоплення і застосування значеннєвих обставин, котрі за професійними та морально-етичними ознаками характеризують здатність позивача бути суддею. Потрібно ще раз нагадати, що кваліфікаційне оцінювання за законом не є дисциплінарним провадженням; це, попри певну схожість, сутнісно різні, відмінні процедури. На стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею» (пункт 18).

У цьому ж рішенні Велика Палата Верховного Суду встановила критерії оцінки судді у процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність: «Мета, процедура та правові наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів чітко визначені та врегульовані Конституцією України, законами «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя». Положення цих законів, що регулюють спірні правовідносини, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Цим законодавством, зокрема, передбачена можливість звільнення судді в тому випадку, коли об’єктивні результати його оцінювання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої обов’язки на мінімально прийнятному рівні» (пункт 15).

З цього випливає, що звільнення судді з посади за результатами КО на відповідність можливе за таких умов: 1) результати оцінювання мають відповідати критерію об’єктивності; 2) ці результати мають прямо підтверджувати нездатність або небажання судді виконувати свої обов’язки; 3) межа допустимості поведінки судді як такого, що відповідає займаній посаді, визначена як «мінімально прийнятний рівень» з урахуванням правил кваліфікаційного оцінювання, вимог до поведінки судді, визначених законом та зазначеними вище правилами професійної етики (далі – трискладовий тест кваліфікаційного оцінювання на відповідність).

У справі «Джоджай проти Албанії» (Xhoxhaj v. Albania) ЄСПЛ зазначив: звільнення з посади є серйозним, якщо не найсерйознішим дисциплінарним покаранням, яке може бути застосовано до особи. Застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті людини, вимагає розгляду переконливих доказів, що стосуються етичних норм, доброчесності та професійної компетентності людини (пункт 403).

Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону, кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

Зважаючи на наведені вище відмінності між процедурами кваліфікаційного оцінювання, Комісія виходить із більш високих вимог до спростування презумпції доброчесності судді порівняно з кандидатом на посаду судді з урахуванням змісту критерію доброчесності, визначеного законодавцем у статті 69 Закону.

Згідно з пунктом 10 частини сьомої статті 56 Закону суддя зобов’язаний підтверджувати законність джерела походження майна у зв’язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

У сукупності з положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, у тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання, слід тлумачити цю норму як обов’язок судді взяти в ньому участь шляхом, зокрема, активної реалізації права бути заслуханим у разі виникнення сумнівів Комісії в його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди.

Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності, спростування такого сумніву відбувається в результаті реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, складанням суддею кваліфікаційного іспиту, проходженням тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також реалізацією суддею права на надання Комісії чітких та переконливих доказів під час дослідження досьє та проведення співбесіди.

Пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 (справа № 9901/623/18) установлена легітимна мета дій Комісії щодо з’ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання (пункт 38).

ІІІ. Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної компетентності.

Пунктом 1 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.

Згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 2 розділу II Положення рівень знань у сфері права оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту.

Абзацом тринадцятим пункту 3 глави 2 розділу II Положення передбачено, що рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.

За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрав 90 балів, за виконання практичного завдання – 88 балів.

Отже, за показниками «рівень знань у сфері права» та «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» Дзюбич В.Л. набрав 178 балів.

Ефективність здійснення правосуддя Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та проведеної співбесіди шляхом дослідження загальної кількості розглянутих суддею справ, кількості скасованих та змінених судових рішень, підстав скасування та/або зміни судових рішень, дотримання строків розгляду справ, судового навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, а також інших передбачених пунктом 4 глави 2 розділу II Положення релевантних засобів встановлення цього показника.

Згідно з інформацією, яка міститься в суддівському досьє, рішенням зборів суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.08.2011 судді Дзюбичу В.Л. було визначено цивільну спеціалізацію, з 01.04.2018 Дзюбич В.Л. був обраний слідчим суддею, з 19.08.2020 визначено цивільну спеціалізацію, з 05.10.2021 визначено спеціалізацію з розгляду справ в порядку цивільного судочинства, адміністративного судочинства та справ про адміністративні правопорушення.

У період 2012–2025 років суддею розглянуто 10 408 справ та 16 777 матеріалів (разом 27 185 справ та матеріалів).

Загальні показники середньомісячного навантаження судді Дзюбича В.Л. в період з 2012 до 2025 року перевищує середньомісячний показник навантаження інших суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Судові рішення, ухвалені суддею Дзюбичем В.Л., скасовувалися судами касаційної інстанцій у 332 випадках (1,2 %) та змінювалися у 65 випадках (0,2 %).

Матеріали досьє не містять інформації про рішення, постановлені за участі судді Дзюбича В.Л., які були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями та за результатами яких було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань.

Комісією також встановлено порушення суддею строків оприлюднення судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР): 11 546 рішень за 2017–2025 роки внесено з порушенням установлених строків.

Стосовно порушення строків надсилання судових рішень до ЄДРСР суддя пояснив, що це було зумовлено значним службовим навантаженням та перебуванням у його провадженні великої кількості судових справ. Зокрема, у період із січня 2016 року до грудня 2025 року ним ухвалено 20 700 остаточних судових рішень, не враховуючи значної кількості ухвал, постановлених із процесуальних питань, зокрема, щодо відкриття проваджень, залишення позовних заяв без руху, їх повернення, призначення експертиз, зупинення проваджень, витребування доказів тощо.

Крім того, суддя зазначив, що випадки несвоєчасного надсилання судових рішень до ЄДРСР були пов’язані також із перебуванням у відпустці або у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, якщо відповідні рішення ухвалювалися безпосередньо перед початком такого періоду. Саме тому надсилання своєчасно не здійснювалося.

Комісія бере до уваги наведені суддею Дзюбичем В.Л. пояснення щодо причин несвоєчасного надсилання судових рішень до ЄДРСР, зокрема значне навантаження, підтверджене кількістю ухвалених ним остаточних рішень (20 700) упродовж відповідного періоду. Однак, Комісія враховує не лише загальний обсяг розглянутих справ, а й кількість судових рішень, надісланих із порушенням установлених строків, що свідчить про недотримання вимог щодо своєчасного внесення судових рішень до ЄДРСР та негативно позначається на оцінці відповідного показника.

Згідно з матеріалами суддівського досьє Дзюбич В.Л. не займав адміністративних посад, також не обирався до органів суддівського врядування та самоврядування.

З огляду на зазначене за результатами дослідження досьє та співбесіди Комісія оцінила показник «ефективність здійснення правосуддя» у 60 балів.

Діяльність щодо підвищення фахового рівня оцінено за показниками: підготовка та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді; здійснення наукової та викладацької діяльності, участь у законопроєктній роботі; наявність наукових публікацій у сфері права; участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо); наявність наукового ступеня, вченого звання.

Із матеріалів суддівського досьє Комісією встановлено, що суддя Дзюбич В.Л. у Національній школі суддів України в період з 2012 до 2025 року взяв участь у 7 заходах періодичного навчання суддів місцевих загальних суддів з метою підвищення кваліфікації, 1 підготовку суддів місцевих загальних судів, призначених на посаду вперше, 2 підготовки суддів місцевих загальних судів, обраних на посаду судді безстроково, 1 підготовку суддів окружних загальних судів.

Відповідно до матеріалів суддівського досьє наукового ступіня та вченого звання суддя Дзюбич В.Л. не має.

Викладацької діяльності Дзюбич В.Л. не здійснював.

З огляду на зазначене, за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди Комісія оцінила діяльність судді щодо підвищення фахового рівня у 2 бали.

ІV. Оцінювання відповідності судді за критерієм особистої компетентності.

Згідно з пунктом 6 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.

Комісією встановлено, що Дзюбич В.Л. пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників за критеріями особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. На підставі аналізу висновку, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність судді за критерієм особистої компетентності оцінено в 63 бали.

V. Оцінювання відповідності судді за критерієм соціальної компетентності.

Згідно з пунктом 7 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.

На підставі дослідження інформації, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, та співбесіди із суддею, ураховуючи вказані показники, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності суддя набрав 87 балів.

У підсумку за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Дзюбич В.Л. набрав 390 балів.

VІ. Оцінювання відповідності судді за критеріями професійної етики та доброчесності.

Згідно з пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення, відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, зокрема:

1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;

2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);

4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;

5) результатів регулярного оцінювання;

6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);

7) висновків або інформації ГРД (за наявності);

8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

Співбесіди із Дзюбичем В.Л. проведено 09.06.2026 та 29.10.2026.

Після проголошення доповіді за результатами дослідження досьє судді надано можливість доповнити, уточнити чи спростувати озвучену інформацію.

Члени Комісії послідовно обговорили із суддею показники щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, а також інші показники, оцінювання яких потребувало уточнення з метою прийняття остаточного рішення щодо відповідності судді займаній посаді.

Дослідивши інформацію, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, Комісією встановлено, що суддя Дзюбич В.Л. до дисциплінарної відповідальності не притягався.

У матеріалах суддівського досьє відсутні відомості щодо притягнення судді Дзюбича В.Л. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення ним правосуддя.

Відповідно до статті 87 Закону з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності (далі – ГРД), яка, зокрема, надає Комісії інформацію стосовно судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

Від ГРД стосовно судді Дзюбича В.Л. у грудні 2020 року надійшов висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.

07.01.2025 від судді Дзюбича В.Л. надійшли пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД.

26.05.2026 Комісією надіслано запит судді щодо питань, які виникли під час дослідження суддівського досьє.

01.06.2026 від судді Дзюбича В.Л. надійшли пояснення.

04.06.2026 від ГРД надійшов висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. В цей же день вказаний висновок було надіслано судді.

08.06.2026 від судді Дзюбича В.Л. надійшли пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД.

Мотивуючи свій висновок, ГРД вказує на таке.

1. Суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «Незалежність», «Неупередженість», «Дотримання стичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «Чесність», «Сумлінність».

ГРД зазначає, що суддя ухвалював рішення, обумовлені політичними мотивами. Суддя допускав поведінку, яка призвела до істотних порушень правил процесу і (або) порушення основоположних прав і свобод. Наприклад, суддя вирішував справу, ігноруючи факти, що свідчать про очевидну фальсифікацію документів чи інших доказів. Суддя допускав поведінку, яка призвела до істотних порушень правил процесу, істотного порушення основоположних прав і свобод та очевидного і істотного порушення права на справедливий суд при наявності фактів, які свідчать про обгрунтованість сумніву в чесності, неупередженості чи непідкупності судді та невмотивованість таких дій судді, що негативно впливає на авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду.

ГРД зазначає, що 06.02.2014 суддя Дзюбич В.Л. ухвалив рішення у справі № 607/1193/14-ц за позовом першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави до фізичних та юридичних осіб про усунення перешкод у користуванні майном, яким зобов’язав відповідачів та інших осіб, перебування яких у будівлі Тернопільської обласної державної адміністрації не було пов’язане з виконанням трудових обов’язків, звільнити її приміщення.

За твердженням ГРД, зазначене рішення було ухвалене під час Революції Гідності, коли зайняття адміністративної будівлі в м. Тернополі було формою громадянського протесту проти дій органів державної влади. ГРД наголошує, що суддя, будучи обізнаним із суспільно-політичним контекстом подій листопада 2013 року – лютого 2014 року, не врахував конституційного права громадян на мирні зібрання та інші форми громадянської непокори, а натомість у рішенні акцентував на перешкоджанні роботі органів державної влади та підриві авторитету місцевого органу виконавчої влади.

Крім того, ГРД звертає увагу, що, на її думку, матеріали справи не підтверджували фактичного блокування адміністративної будівлі та перешкоджання роботі Тернопільської обласної ради. Зокрема, обласна рада повідомляла про відсутність перешкод у своїй діяльності та скарг із цього приводу. Також ГРД вказує на відсутність доказів неможливості самостійного звернення працівників Тернопільської ОДА до суду за захистом своїх прав, а також на те, що постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 у справі № 819/90/14-а на момент ухвалення оскаржуваного рішення не набрала законної сили.

На переконання ГРД, суддя не надав належної оцінки наведеним обставинам та конституційним гарантіям права на мирний протест, а ухвалене ним рішення фактично обмежило можливість реалізації цього права. У зв’язку із цим ГРД вважає, що суддя вийшов за межі належного здійснення правосуддя та не забезпечив належного захисту прав учасників мирних протестів.

Дзюбич В.Л. у своїх письмових поясненнях та наданих під час засідання зазначив, що в його провадженні перебувала цивільна справа № 607/1193/14-ц за позовом першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави до фізичних та юридичних осіб про усунення перешкод у користуванні майном. Справу було розглянуто у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи, на яке допущено представників засобів масової інформації, журналістів, громадських організацій та всіх охочих громадян. Крім того, суддя надав дозвіл на відеозапис судового засідання телевізійними каналами.

За словами судді, під час розгляду справи було заслухано пояснення учасників процесу, допитано свідків, досліджено письмові докази та відеоматеріали подій січня-лютого 2014 року. На підтвердження своїх пояснень суддя також надав оптичний диск із відеозаписами зазначених подій.

За результатами дослідження матеріалів справи суддя дійшов висновку, що учасники протестних акцій не лише перебували в приміщенні Тернопільської ОДА, а й створювали перешкоди діяльності органів державної влади та їх структурних підрозділів. Зокрема, було пошкоджено вхідні двері, облаштовано місця для ночівлі та їдальню, проводилися збори із використанням звукової апаратури, а окремі учасники протестів висували претензії до працівників установ, вимагали звільнення їх із посад та перевіряли вміст робочих столів. Також, за твердженням судді, у приміщенні було затримано особу із запальною сумішшю.

Суддя наголосив, що ухваленим рішенням не встановлювалися свавільні обмеження права громадян на мирні зібрання. На його переконання, рішення було спрямоване виключно на звільнення приміщень, зайнятих учасниками протестних акцій, з метою відновлення нормальної роботи державних установ, забезпечення виконання службовцями їхніх обов’язків, а також гарантування безпеки як працівників цих установ, так і самих учасників протестів.

Комісія, проаналізувавши доводи ГРД, викладені у пункті 1 висновку, письмові та усні пояснення судді, надані ним матеріали, а також зміст судового рішення у справі № 607/1193/14-ц, зокрема мотиви його ухвалення, дійшла висновку, що наведені обставини не містять достатніх і переконливих даних, які б свідчили про свідоме ігнорування суддею конституційного права громадян на мирні зібрання або умисне обмеження такого права. Ухвалюючи рішення, суддя виходив із установлених під час розгляду справи обставин щодо перешкоджання діяльності державних установ, досліджених доказів, показань свідків та відеоматеріалів подій. Судове рішення було спрямоване на усунення перешкод у користуванні адміністративною будівлею та забезпечення належного функціонування державних органів, а не на заборону проведення мирних протестів як таких.

З огляду на викладене Комісія не встановила достатніх підстав для висновку про те, що під час розгляду цієї справи суддя діяв із мотивів, несумісних із критеріями доброчесності та професійної етики, або допустив поведінку, яка свідчила б про його невідповідність цим критеріям.

2. Суддя не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «Законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав».

Суддя (кандидат на посаду судді) чи пов’язані з ним особи використовували сумнівні способи набуття майна у власність або користування, зокрема, шляхом встановлення певних юридичних фактів або ухилення від оподаткування чи ухвалення рішень, які дозволяли іншим особам вчиняти такі дії.

2.1. ГРД зазначає, що відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015–2023 роки з 25.01.2012 судді Дзюбичу В.Л. належала на праві користування квартира в м. Тернопіль загальною площею 93,3 кв.м, яка належала на праві власності братові судді з 2006 року. У 2024 році суддя набув право власності на зазначену квартиру на підставі договору дарування. Вартість квартири на дату набуття або за останньою грошовою оцінкою становить 3 911 300 гривень.

2.2. ГРД зазначає, що з 2017 до 2023 року на праві користування судді належав гараж у м Тернополі, загальною площею 25 кв.м, власником якого був брат судді. 16.05.2024 суддя набув право власності на гараж на підставі договору дарування. Вартість гаража на дату набуття або за останньою грошовою оцінкою становить 853 960 гривень. Крім того, 08.04.2019 суддя отримав 34 093 грн позики від брата.

Громадська рада доброчесності звертає увагу, що брат судді не має іншого житла на праві власності, офіційно не працює, за словами судді, підпрацьовує різноробочим, а сукупний дохід з 1998 року до травня 2024 року становив 3074 грн.

Таким чином, ГРД вважає, що укладення договору дарування єдиного житла, на думку стороннього спостерігача, є удаваним правочином, тобто договором, який сторони умисно уклали, щоб приховати інший правочин, який вони насправді вчинили.

Зважаючи на те, що заощадження сім’ї станом на 31.12.2023 становили 978 065 гривень (майнова декларація за 2023), коштів на придбання квартири та гаража за договором купівлі-продажу у судді не було, що й могло стати причиною укладення саме договору дарування.

Суддя пояснив, що з 25.01.2012 разом із сім’єю проживає у квартирі АДРЕСА_1 у м. Тернополі, яка до 2024 року належала його брату ОСОБА_1 та була подарована йому останнім у 2024 році. Крім того, із 15.01.2016 суддя та члени його сім’ї користуються автомобілем Toyota Corolla, власницею якого є його мати ОСОБА_2.

За словами судді, квартира та автомобіль були придбані за кошти його матері, яка до 1998 року працювала продавцем у кафе «Фортеця», а з 1999 року проживає та працює в Італійській Республіці. На підтвердження цього суддя надав відповідні документи. Він також наголосив, що квартира набута у власність його братом ще у 2006 році, тобто до призначення судді на посаду.

Стосовно фінансової спроможності брата суддя зазначив, що той нетривалий час офіційно працював експедитором у ТОВ «Ровекс», надалі працював різноробочим на будівництвах, зокрема неофіційно, а також виїжджав на заробітки до Республіки Польща. З огляду на це суддя вважає, що заощадження брата в розмірі 34 000 грн не викликають обґрунтованих сумнівів щодо їх походження. Відповідні підтверджувальні документи були долучені до пояснень від 06.01.2025.

Крім того, суддя пояснив, що його батьки мають у власності житловий будинок у м. Скалаті Тернопільської області. Його мати, працюючи в Італії, профінансувала будівництво квартири та гаража АДРЕСА_1 у м. Тернополі, право власності на які у 2006 році було зареєстровано за братом судді. Згодом батьки вирішили за життя розподілити нерухоме майно між синами: квартиру та гараж залишити судді, а житловий будинок у м. Скалаті його брату. На виконання цієї домовленості брат у 2024 році подарував судді квартиру.

Дзюбич В.Л. заперечив, що договір дарування квартири був удаваним правочином, укладеним для приховування іншої домовленості. Він наголосив, що жодного іншого правочину сторони не мали наміру вчиняти, а фактичним джерелом фінансування придбання квартири та гаража у 2006 році були кошти його матері, оскільки ні він, ні його брат на той час не мали достатніх власних коштів для їх придбання.

На запит Комісії стосовно перебування матері судді в Італійській Республіці з метою працевлаштування та отриманих нею доходів суддя додатково пояснив, що його мати ОСОБА_2 12.06.1999 виїхала до Італійської Республіки з метою працевлаштування, де перебуває і на цей час, загалом проживаючи за кордоном близько 26 років та відвідуючи Україну переважно під час відпусток. На підтвердження цього суддя надав копії сторінок закордонного паспорта матері зі штампами про перетин державного кордону, а також посилання на електронні матеріали з відповідними документами.

Дзюбич В.Л. зазначив, що його матір у період з 1999 до 2002 року працювала в Італії неофіційно, оскільки після в’їзду до країни не мала дозволу на офіційне працевлаштування. За його словами, вона виконувала переважно роботу з догляду за особами похилого віку та хворими людьми, а також працювала прибиральницею в адміністративних будівлях. Дозвіл на проживання та працевлаштування в Італії вона отримала лише у 2002 році в межах процедури легалізації трудових мігрантів. У зв’язку з неофіційним характером роботи за період 1999–2002 років документального підтвердження отриманих доходів не збереглося.

Водночас суддя, посилаючись на мінімальні розміри оплати праці в Італії у відповідний період, оцінив доходи матері за червень 1999 року – 2002 рік щонайменше у 15 516 дол. США, наголосивши, що фактичний заробіток міг бути більшим.

Крім того, суддя надав таблицю з відомостями про періоди перебування матері в Італії та отримані нею доходи за 1999–2024 роки. Зазначені в таблиці суми, за його словами, ґрунтуються на документах, які вдалося зберегти, та є мінімальними, оскільки не всі підтверджувальні документи збереглися, а частина доходів від додаткової роботи у вихідні дні не була врахована. На підтвердження отриманих матір’ю доходів суддя долучив наявні документи, зазначивши, що вони не охоплюють окремі періоди 2002, 2005–2007, 2016 та 2023 років.

Також суддя повідомив, що з 14.02.2010 до 15.02.2011 його мати отримувала допомогу по безробіттю на загальну суму 5 555 євро, що підтверджується наданими документами. Водночас у цей період вона, за його словами, продовжувала отримувати додатковий неофіційний заробіток від разових послуг із догляду за хворими та прибирання приміщень.

Стосовно способу передання зароблених коштів в Україну суддя пояснив, що мати зазвичай передавала їх через знайомих та водіїв, які приїжджали в Україну, або привозила особисто під час своїх відпусток.

Суддя додатково пояснив, що квартира придбавалася на підставі договору про дольову участь у будівництві від 17.01.2003, укладеного на ім’я його брата ОСОБА_1. На підтвердження цього суддя надав копію відповідного договору та зазначив, що фінансування будівництва здійснювалося за рахунок коштів його матері.

Суддя наголосив, що наведені відомості про доходи матері свідчать про її фінансову спроможність профінансувати придбання квартири у 2006 році, автомобіля у 2015 році, а також надати йому позику у 2019 році.

Комісія, проаналізувавши доводи ГРД, викладені у пункті 2 висновку, письмові та усні пояснення судді Дзюбича В.Л., а також надані ним документи щодо джерел фінансування придбання квартири, автомобіля та надання позики, дійшла висновку, що досліджені обставини не містять достатніх і переконливих даних, які б свідчили про незаконність походження коштів або надання суддею завідомо недостовірних відомостей щодо майнового стану. Зокрема, суддя пояснив, що основним джерелом фінансування зазначених придбань були доходи його матері, яка тривалий час працювала в Італійській Республіці, та на підтвердження її фінансової спроможності надав документи про періоди перебування за кордоном і отримані нею доходи, а також договір про дольову участь у будівництві квартири від 17.01.2003. Водночас наведені суддею відомості та надані документи не усувають усіх питань щодо документального підтвердження доходів матері за окремі періоди, а також безпосереднього передання нею коштів в Україну.

З огляду на викладене Комісія не встановила достатніх підстав для висновку про незаконність джерел походження коштів або набуття суддею майна за обставин, які свідчили б про його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики за показниками чесності та законності джерел походження майна. Водночас зазначені обставини, зокрема неповнота документального підтвердження окремих доходів матері та відсутність належних доказів передання нею коштів, були враховані Комісією під час визначення балів за відповідним показником.

Додатково ГРД було надано інформацію, яка не стала підставою для висновку, але потребує пояснення з боку судді. Зокрема ГРД зазначила таке.

1. У період з 02.09.2025 до 21.04.2026 син судді здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа–підприємець за видом діяльності КВЕД 62.01 «Комп’ютерне програмування». Однак у деклараціях судді не відображено доходів сина від здійснення такої діяльності. У зв’язку з цим ГРД вважає за необхідне з’ясувати, чи отримував син судді дохід від підприємницької діяльності та чи дотримувався він вимог податкового законодавства.

2. Суддя з 2021 року декларує право власності на квартиру в м. Тернополі загальною площею 70,1 кв. м, вартістю 1 114 958 грн (близько 47 000 дол. США), що, за оцінкою ГРД, відповідає її ринковій вартості. Водночас, за інформацією з оголошення щодо продажу квартир у житловому комплексі, введеному в експлуатацію також у
2021 році, вартість аналогічного житла могла передбачати додаткові витрати на ремонт. Однак із 2022 року суддя не декларує витрат на ремонт зазначеної квартири. Крім того, заощадження судді щороку збільшувалися, що, на думку ГРД, ставить під сумнів можливість здійснення ремонту за наявних фінансових ресурсів. ГРД також вважає малоймовірним, що суддя придбав квартиру, протягом кількох років не здійснював у ній ремонт та не використовував її для проживання чи отримання доходу, зокрема, шляхом здавання в оренду.

3. Із 2016 року суддя користується автомобілем Toyota Corolla, 2015 року випуску, власницею якого є його мати. Вартість автомобіля становить 507 224 грн (близько 21 000 дол. США). У зв’язку з цим ГРД звернула увагу на необхідність з’ясування джерел походження коштів, за рахунок яких мати судді придбала зазначений автомобіль.

4. За відомостями ЄДРСР, у період із 2022 до 2026 року суддя ухвалив 76 рішень про визнання фізичних осіб недієздатними, встановлення над ними опіки та призначення опікунів. Особливу увагу ГРД звернула на такі судові рішення:

- у справі № 607/24793/23 опікуном тітки призначено її двоюрідного племінника, який був особою призовного віку, попри наявність інших родичів, зокрема матері заявника, яка здійснювала догляд за сестрою. У рішенні суду не наведено мотивів, з яких сестра не могла продовжувати здійснювати такий догляд;

- у справі № 607/5104/23 із заявою про встановлення опіки звернувся чоловік племінниці особи, яку було визнано недієздатною. Попри наявність інших родичів, зокрема дружини заявника, дочки та племінниці, опікуном призначено саме заявника, який був особою мобілізаційного віку та, не належав до близьких родичів недієздатної особи;

- у справі № 607/30/23 опікуном тітки призначено її племінника, який також був особою призовного віку, попри наявність інших родичів, зокрема матері заявника, яка здійснювала догляд за сестрою. Водночас рішення не містить належного обґрунтування неможливості подальшого здійснення догляду матір’ю заявника, а лише відтворює зазначені в заяві відомості про стан її здоров’я.

На думку ГРД, наведені обставини потребують пояснень щодо мотивів призначення опікунами саме заявників за наявності інших родичів, а також повноти з’ясування судом обставин, які мали значення для вирішення відповідних справ.

5. ГРД звернула увагу на обставини, зафіксовані на відеозаписі судового засідання у справі № 1915/627/2012, яке відбувалося 26.10.2017 під головуванням судді. Зокрема, під час засідання відповідач напав на вільного слухача, який перебував у залі суду, схопив його обома руками за верхній одяг та завдав ударів кулаками в ділянку щелепи, носа й голови, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження. За цим фактом 26.10.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № НОМЕР_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України.

За твердженням ГРД, перед бійкою відповідач самовільно залишив залу судового засідання, однак суддя не відреагував на це належним чином. Також на відеозаписі не зафіксовано попереджень судді після початку конфлікту. Під час бійки суддя залишив залу судового засідання, щоб покликати представника судової охорони, після чого повернувся, закрив судове засідання, зняв мантію та нагрудний знак судді й залишив їх у залі, де перебували сторонні особи. Згодом суддя повторно залишив приміщення суду. Потерпілий залишався в залі з кровотечею, а позивачка викликала поліцію.

ГРД вважає, що така поведінка судді викликає сумніви щодо його спроможності належним чином забезпечувати порядок у залі судового засідання та керувати судовим процесом. Крім того, відповідно до матеріалів суддівського досьє, суддя звертався до чергової частини Тернопільського відділу поліції ГУНП у Тернопільській області із заявою про викрадення 26.10.2017 його нагрудного знака судді з приміщення зали судового засідання № 6 шляхом вільного доступу. У зв’язку з цим ГРД також вважає за необхідне отримати пояснення щодо обставин залишення суддею нагрудного знака без нагляду в залі, де перебували сторонні особи.

6. ГРД звернула увагу на можливі розбіжності між періодами проходження суддею навчання в Національній школі суддів України (далі – НШСУ) та кількістю судових рішень, ухвалених ним у відповідні дні. Зокрема:

- 12.02.2016 суддя проходив періодичне навчання суддів місцевих загальних судів на семінарі «Написання судових рішень у цивільному та кримінальному судочинстві» на базі Чернівецького відділення НШСУ тривалістю 8 годин. У цей день суддею було ухвалено та внесено до ЄДРСР 8 судових рішень;

- 16–17.06.2016 суддя проходив періодичне навчання на базі Чернівецького відділення НШСУ тривалістю 16 годин. Однак протягом зазначеного періоду суддею було ухвалено та внесено до ЄДРСР 24 судові рішення;

- 24.03.2017 суддя брав участь у семінарі «Захист права власності у світлі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ для суддів цивільної спеціалізації» на базі Чернівецького відділення НШСУ тривалістю 6 годин. Цього дня суддею було ухвалено та внесено до ЄДРСР 29 судових рішень;

- 14.11.2018 суддя проходив періодичне навчання на семінарі «Суд і медіація: можливості та перспективи» на базі Чернівецького відділення НШСУ тривалістю 6 годин. Проте цього дня суддею було ухвалено та внесено до ЄДРСР 14 судових рішень.

На думку ГРД, наведені обставини потребують пояснень щодо фактичної участі судді в навчальних заходах та обставин ухвалення ним такої кількості судових рішень у відповідні дні.

Крім того, згідно з відомостями суддівського досьє, суддя в період із 12.01.2015 до 28.12.2015 перебував за кордоном, перетнувши пункт пропуску «Краковець». У ЄДРСР містяться чотири судові рішення, датовані періодом його перебування за кордоном, а саме:

- заочне рішення від 12.01.2015 у справі № 607/13654/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором (ідентифікатор у ЄДРСР 44363332);

- ухвала від 12.01.2015 у справі № 607/19122/14-ц про визнання ухвали про судовий наказ суду Радянського району м. Мінська Республіки Білорусь (ідентифікатор у ЄДРСР 47474411);

- ухвала від 22.01.2015 у справі № 607/20993/14-ц про відмову в задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (ідентифікатор у ЄДРСР 43261526);

- судовий наказ від 27.01.2015 у справі № 607/20993/14-ц про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (ідентифікатор у ЄДРСР 43261525).

Як зазначає ГРД, за поясненнями судді, у період із 12.01.2015 до 30.01.2015 він перебував у відпустці та не міг ухвалювати судові рішення. Суддя пояснив, що в окремих справах було допущено технічні помилки в датах ухвалення рішень, оскільки їхні проєкти були підготовлені раніше, а відповідні неточності згодом виправлено ухвалами від 03.01.2025. Крім того, окремі справи розглядалися заочно у зв’язку з неявкою сторін. ГРД вважає, що виправлення описок лише у 2025 році потребує додаткових пояснень щодо причин їх несвоєчасного виявлення та виправлення.

7. За відомостями ЄДРСР, суддя розглянув 695 справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Із них у 58 справах (близько 8,35 %) провадження закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а у 28 справах у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Стосовно останніх 28 справ ГРД зазначила, що:

- у 2 справах матеріали поверталися на доопрацювання, що надалі призвело до закриття проваджень;

- 13 справ надійшли до суду вже після закінчення встановлених строків притягнення до адміністративної відповідальності;

- у 2 справах часу, що залишався до закінчення відповідних строків, було недостатньо для їх розгляду;

- в 11 справах суддя мав достатньо часу для своєчасного розгляду, однак провадження не було завершено в межах установлених законом строків.

На думку ГРД, остання категорія справ потребує пояснень щодо причин несвоєчасного їх розгляду та закриття проваджень у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

8. Суддя також розглянув 832 справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП. Із них у 35 справах (4,21 %) провадження закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, у 52 справах (6,25 %) у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а 118 осіб (14,18 %) звільнено від адміністративної відповідальності.

Стосовно 52 справ, закритих у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, ГРД навела такі відомості:

- 13 справ надійшли до суду вже після закінчення відповідних строків;

- у 28 справах суддя повертав матеріали для дооформлення, що надалі також призвело до закриття проваджень у зв’язку із закінченням строків;

На думку ГРД, наведені показники та обставини розгляду справ потребують пояснень судді щодо причин закриття проваджень у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а також обґрунтованості повернення матеріалів на доопрацювання.

Стосовно інформації, викладеної у висновку ГРД, суддя Дзюбич В.Л. надав такі пояснення.

Стосовно підприємницької діяльності сина суддя підтвердив, що в період із 02.09.2025 до 21.04.2026 син був зареєстрований фізичною особою–підприємцем за видом діяльності «Комп’ютерне програмування». Водночас, за словами судді, син самостійно вирішив зареєструватися як ФОП з метою надання програмістських послуг, однак не зміг знайти замовників і доходу від підприємницької діяльності не отримував, у зв’язку з чим припинив її здійснення. Із 02.03.2026 син співпрацює з ТОВ «Ітсмунсофт» на підставі гіг-контракту. На підтвердження цих обставин суддя надав відповідні документи.

Стосовно відсутності витрат на ремонт квартири у м. Тернополі суддя пояснив, що в період із 2022 до 31.12.2025 ремонт у ній не проводився. Роботи розпочато лише в січні 2026 року, однак вони перебувають на початковій стадії. Також суддя зазначив, що квартирою не користується та не здає її в оренду, на підтвердження чого надав відеозапис її огляду.

Стосовно користування автомобілем Toyota Corolla, 2015 року випуску суддя пояснив, що автомобіль придбаний за кошти його матері, яка працювала в Італійській Республіці, та зареєстрований на неї. Із 2015 року автомобілем користуються суддя, члени його сім’ї, брат і батько.

Стосовно призначення опікунів у справах № 607/24793/23, № 607/5104/23 та № 607/30/23 суддя зазначив, що такі справи розглядаються судом у складі одного судді та двох присяжних, а рішення ухвалюються в нарадчій кімнаті більшістю голосів. У зв’язку з вимогами процесуального законодавства він не може розголошувати обговорення та голосування під час ухвалення рішень. Водночас суддя наголосив, що опікуна призначають за його згодою та за поданням органу опіки і піклування, а під час розгляду відповідних справ судом було дотримано вимог матеріального та процесуального права. Рішення набрали законної сили та не оскаржувалися в апеляційному порядку.

Зокрема, у справі № 607/5104/23 судом було встановлено, що мати недієздатної особи потребувала стороннього догляду, який здійснював чоловік її рідної сестри; сама сестра проживала в Іспанії, а племінниця мала малолітніх дітей, перебувала у відпустці для догляду за дитиною та згодом у неї було діагностовано онкологічне захворювання. Після смерті матері недієздатної особи відповідний родич виїхав до Іспанії. Інших близьких родичів, які могли б бути опікунами, судом не встановлено. У справі № 607/30/23 суддя зазначив, що рідна сестра недієздатної особи не виявила бажання бути опікуном через незадовільний стан здоров’я, а інших близьких родичів не було встановлено. В обох випадках кандидатури опікунів погодив орган опіки та піклування. Щодо справи № 607/24793/23 суддя повідомив, що висловив окрему думку.

Стосовно подій у судовому засіданні 26.10.2017 у справі № 1915/627/2012 суддя пояснив, що відповідач несподівано залишив залу судового засідання під час оголошення позивачкою чергового відводу, тому він не мав можливості з’ясувати причини його виходу та відреагувати. Після повернення відповідач напав на вільного слухача. Суддя надав секретарю вказівку викликати судову охорону за допомогою тривожної кнопки, а згодом самостійно викликав її. Після прибуття охорони було оголошено перерву. Суддя залишив мантію та нагрудний знак на робочому місці в залі судового засідання, доручив секретарю залишатися там, а сам пішов до кабінету по засоби для надання першої допомоги потерпілому. За словами судді, після прибуття слідчо-оперативної групи працівники поліції попросили не змінювати обстановку в залі до завершення огляду місця події, тому мантію та нагрудний знак він залишив на місці. Згодом нагрудний знак зник. Після перегляду записів із камер відеоспостереження суддя встановив, що його викрав вільний слухач, та звернувся із відповідною заявою до поліції. Суддя також повідомив, що за результатами кримінального провадження щодо цієї особи було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу.

Стосовно ухвалення судових рішень у дні проходження навчань у НШСУ суддя пояснив, що відповідні заходи проводилися в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду. Більшість рішень, на які посилається ГРД, стосувалися процесуальних питань, що вирішуються без участі сторін, зокрема відкриття проваджень, повернення заяв, залишення позовів без руху чи без розгляду, виправлення описок та вирішення інших процесуальних питань. Розгляд справ за участю сторін, за словами судді, відбувався до початку навчань, під час перерв або після їх завершення. На підтвердження пояснень суддя навів перелік справ і відповідних процесуальних рішень, ухвалених у зазначені дні.

Стосовно ухвалення судових рішень у період перебування за кордоном суддя пояснив, що з 12.01.2015 до 30.01.2015 перебував у відпустці тривалістю 19 календарних днів, яка складалася з додаткової відпустки за вислугу років за 2014 рік (15 календарних днів) та частини щорічної основної відпустки (4 календарні дні).

За словами Дзюбича В.Л., справи № 607/13654/14 та № 607/19122/14-ц, розгляд яких був призначений на 12.01.2015, фактично були розглянуті після його повернення з відпустки відповідно 04.02.2015 та 02.02.2015. Помилкове зазначення дати 12.01.2015 в судових рішеннях він пояснив описками, допущеними під час їх виготовлення, оскільки проєкти рішень були підготовлені цією датою. Аналогічні помилки, за його поясненнями, були допущені й у справі № 607/20993/14-ц. Суддя також зазначив, що всі три справи розглядалися за відсутності учасників: у першій у зв’язку з поданням позивачем відповідного клопотання та неявкою відповідача, у другій на підставі заяви боржника, а третя стосувалася наказного провадження. На підтвердження своїх пояснень суддя надав копії ухвал про виправлення описок у зазначених судових рішеннях.

Стосовно розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 130 та 173-2 КУпАП, суддя пояснив, що порушення строків розгляду було зумовлено різними обставинами, зокрема відсутністю належних доказів повідомлення осіб про дату та час судового засідання, необхідністю відкладення розгляду для забезпечення такого повідомлення, а також відсутністю поштових марок для надсилання повісток. Суддя також наголосив, що відповідні порушення мали місце переважно в період дії тримісячного строку накладення адміністративного стягнення за статтею 130 КУпАП, тоді як після запровадження річного строку таких випадків, за його словами, не було. На думку судді, кількість справ, у яких провадження було закрито через закінчення строків, є незначною порівняно із загальною кількістю розглянутих ним справ відповідних категорій.

Комісією проаналізовано вказану інформацію, письмові та усні пояснення судді Дзюбича В.Л., надані ним документи, а також інші матеріали, досліджені під час кваліфікаційного оцінювання. За результатами такого аналізу Комісія не встановила обставин, які б свідчили про недоброчесність судді або його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

Крім того, Комісією проаналізовано пояснення судді та надані ним нотаріально засвідчені заяви осіб, які надавали йому грошові кошти в позику. Зазначені заяви підтверджують надання судді коштів у позику, а також їх подальшого повернення позикодавцям.

Дослідивши інформацію, викладену у висновку ГРД, пояснення, надані під час співбесіди, а також документи на обґрунтування пояснень, Комісія не встановила обставин, які можуть свідчити про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності.

За результатами повного та всебічного дослідження зазначених матеріалів Комісія дійшла висновку, що надані Дзюбичем В.Л. пояснення є прийнятними, послідовними та достатніми. Фактів, які б свідчили про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, Комісією не встановлено. Водночас обставини, викладені в зазначених матеріалах, а також інші встановлені під час дослідження суддівського досьє факти були враховані Комісією під час оцінювання судді за критеріями професійної етики та доброчесності, зокрема при визначенні кількості балів за відповідними показниками.

Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: розуміння і дотримання правил та норм, здатність відстоювати власні переконання, дисциплінованість, повага до інших.

Комісія оцінила цей показник на підставі висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей і за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди у 75 балів.

Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності оцінено за показниками: чесність і порядність, відсутність контрпродуктивних дій, відсутність схильності до зловживань.

Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, політична нейтральність, дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя, дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону, наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді, наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею, інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності, оцінено за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди.

Комісія під час проведення співбесіди оцінила показник професійної етики в 80 балів та показник доброчесності в 70 балів.

ІX. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання судді.

За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л. набрав 692,5 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Рівень знань у сфері права	90	240
	Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні	88
	Ефективність здійснення правосуддя	60
	Діяльність щодо підвищення фахового рівня	2
Особиста компетентність	Когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості	63	63
Соціальна компетентність	Комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості та моральні риси особистості	87	87
Професійна етика	Показники професійної етики	80	155
Професійна етика	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	75	155
Доброчесність	Показники доброчесності	70	147,5
Доброчесність	Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності	77,5	147,5
Всього			692,5

З огляду на наявність висновку ГРД про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики питання про відповідність судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л. займаній посаді слід внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.

Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич Віктор Леонідович за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 692,5 бала.

2. Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича Віктора Леонідовича займаній посаді.

Головуючий Віталій ГАЦЕЛЮК

Члени Комісії: Олег КОЛІУШ

Руслан МЕЛЬНИК

2026-10-29_57ko-26.docx

Повернутись до розділу Рішення