17-20 березня 2026 року
Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Віталія ГАЦЕЛЮКА, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Олега КОЛІУША (доповідач), Ігоря КУШНІРА, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
Громадська рада міжнародних експертів у складі:
Голови – Роберта Гайна БРУКХАЙЗЕНА (доповідач),
членів Громадської ради міжнародних експертів: Нормана ААСА, Ґабріелє ЮОДКАЙТЕ-ҐРАНСКІЄНЕ, Мері К. БАТЛЕР, Джесіки ЛОТ ТОМПСОН, Джона Дж. О’САЛЛІВАНА,
розглянувши у спеціальному спільному засіданні питання про відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду Маслова Віктора Васильовича критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»,
встановили:
1. Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.
Маслов В.В. у 2007 році закінчив Українську академію банківської справи Національного банку України й отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.
У 2012 році Маслов В.В. закінчив Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста. Вченого звання та наукового ступеня кандидат не має.
Трудову діяльність кандидат розпочав у 2007 році на посаді секретаря судового засідання у Господарському суді Сумської області. З 05 листопада 2007 року до 16 вересня 2011 року працював на посаді головного спеціаліста сектору представництва інтересів держави в судах Головного управління юстиції у Сумській області.
Також кандидат з 16 вересня 2011 року до 14 травня 2012 року обіймав посаду начальника відділу аналітичної роботи, документування та контролю Головного управління юстиції у Сумській області.
Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 Маслова В.В. призначено на посаду судді Тростянецького районного суду Сумської області.
Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 128/2019 Маслова В.В. призначено на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
2. Інформація про участь кандидата в конкурсі.
Рішенням від 03 червня 2025 року №112/зп-25 Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі – Комісія) оголосила конкурс на зайняття 23 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду (далі – ВАКС), з яких: 10 вакантних посад суддів в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду; 13 вакантних посад інших суддів у Вищому антикорупційному суді (далі – Конкурс).
Кваліфікаційне оцінювання для участі в конкурсі проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про Вищий антикорупційний суд» (далі – Закон № 2447-VІІІ) та відповідними актами Комісії, з особливостями, встановленими параграфом 10 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Регламент).
Частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VІІІ визначено, що з метою сприяння Комісії у встановленні для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів ВАКС критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності ВАКС, утворюється Громадська рада міжнародних експертів (далі – ГРМЕ).
Рішенням Комісії від 29 квітня 2024 року № 111/зп-24 призначено членів ГРМЕ.
Маслов В.В. 30 липня 2025 року подав до Комісії заяву про допуск до участі в конкурсі та проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 2447-VІІІ.
Рішенням Комісії від 16 вересня 2025 року № 37/вс-25 кандидата допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі.
Рішенням Комісії від 19 вересня 2025 року № 174/зп-25 призначено кваліфікаційне оцінювання кандидатів та встановлено черговість його етапів.
Рішенням Комісії від 02 жовтня 2025 року № 185/зп-25 затверджено результати тестування знань з історії української державності, згідно з якими кандидат отримав 40 балів. Цим же рішенням Комісії його допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації ВАКС.
Рішенням Комісії від 14 жовтня 2025 року № 187/зп-25 затверджено результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації ВАКС, кандидат отримав 147 балів. Цим же рішенням Комісії його допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 29 жовтня 2025 року № 195/зп-25 затверджено результати тестування когнітивних здібностей, кандидат отримав 41,78 бала. Цим же рішенням Комісії його допущено до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації ВАКС.
Рішенням Комісії від 22 грудня 2025 року № 223/зп-25 затверджено результати виконання практичного завдання, згідно з якими кандидат отримав 123,25 балів.
Рішенням Комісії від 04 лютого 2026 року № 7/зп-26 кандидата допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Згідно з положеннями частини п’ятої статті 8 Закону № 2447-VІІІ ГРМЕ ініційовано розгляд у спеціальному спільному засіданні питання відповідності кандидата на посаду судді Маслова В.В. критеріям, визначеним частиною четвертою цієї статті. Відповідно до вимог пунктів 137–140 параграфа 10 Регламенту до Комісії надіслано відповідне повідомлення.
Комісія та ГРМЕ 24 лютого 2026 року проведено спеціальне спільне засідання щодо кандидата (https://www.youtube.com/watch?v=LcDCV5ngmUQ&t=1s).
3. Обставини, які досліджувалися.
Комісія та ГРМЕ ретельно проаналізували всю зібрану інформацію, що могла мати значення для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидата критеріям доброчесності, а також наявність знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду. Комісія та ГРМЕ, зокрема, досліджували такі обставини.
3.1. Стосовно обставин порушення суддею Масловим В.В. таємниці нарадчої кімнати.
У справі № 757/7845/19-к колегією суддів Вищого антикорупційного суду, до складу якої входив суддя Маслов В.В., 05 квітня 2024 року ухвалено вирок, відповідно до якого ОСОБУ 1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 205-1, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 209, частиною 1 статті 255, частиною 1 статті 263, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 364-1, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 388 Кримінального кодексу України (в редакції, чинній на момент вчинення злочинів), і на підставі частини 2 статті 63, частин 1-3 статті 70, частини 1 статті 72 Кримінального кодексу України шляхом часткового складання покарань йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п’ятнадцять років та у виді штрафу в розмірі дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15 300 (п’ятнадцять тисяч триста) гривень, з конфіскацією усього належного обвинуваченому на праві власності майна та з позбавленням права бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також обіймати посади державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) та позбавлення права на підприємницьку діяльність строком на три роки. ОСОБУ 2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 205-1, частиною 2 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 209, частиною 1 статті 255 Кримінального кодексу України (в редакції, чинній на момент вчинення злочинів), і на підставі частин 1-3 статті 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим їй призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності строком на три роки та з конфіскацією всього майна. Частково задоволено цивільний позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та стягнуто солідарно з ОСОБА 1 та ОСОБА 2 на їхню користь шкоду, завдану кримінально протиправними діяннями обвинувачених, у розмірі 536 653 437,58 гривень. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто солідарно з обвинувачених на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у цьому кримінальному провадженні. Вирішено питання про речові докази й стосовно майна, на яке накладено арешт.
Вказаний вирок було оскаржено в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2025 року вказаний вирок скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Однією з підстав скасування вироку стало те, що суддями у цій справі неодноразово безпідставно переривалась нарада суддів з підстав, які не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та не зумовлені потребами справи, що беззаперечно свідчить про порушення принципу безперервності судового процесу, відповідно і таємниці нарадчої кімнати.
У спеціальному спільному засіданні Маслов В.В. пояснив, що під час перебування колегії суддів у нарадчій кімнаті у складній багатотомній справі судді дійсно брали участь у передбачених законом заходах, зокрема зборах суддів та обов’язковому навчанні в Національній школі суддів, однак були переконані, що це не порушує таємниці нарадчої кімнати. Він наголосив, що протягом цього часу жодного спілкування зі сторонами у справі чи обговорення обставин провадження поза нарадчою кімнатою не відбувалося, а сама таємниця наради суддів була повністю дотримана. Кандидат також послався на практику Верховного Суду, відповідно до якої порушенням вважаються лише випадки наявності конкретних ознак розголошення або контактів зі сторонами, а не будь-яка інша діяльність судді. Водночас він зауважив, що не може оцінювати рішення апеляційної інстанції з огляду на етичні обмеження, однак особисто не погоджується з висновком про порушення таємниці нарадчої кімнати, вважаючи його дискусійним, тим більше що ця обставина не була єдиною підставою для скасування рішення. Справу направлено на новий розгляд також з інших мотивів.
Дослідивши встановлені обставини, Комісія та ГРМЕ зазначають таке.
Апеляційний суд у рішенні дійшов висновку про те, що поведінка судді Маслова В.В. під час перебування у нарадчій кімнаті не відповідала вимогам кримінального процесуального закону.
Відповідно до положень статей 322, 366, 367 Кримінального процесуального кодексу України суд після виходу до нарадчої кімнати зобов’язаний здійснювати нараду безперервно та бути зосередженим виключно на ухваленні рішення у конкретному кримінальному провадженні, а будь-яке переривання наради допускається лише з об’єктивно необхідних причин, пов’язаних із розглядом справи.
При цьому норми чинного Кримінального процесуального кодексу України не містять законодавчої дефініції «таємниця нарадчої кімнати», однак відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року незалежність судді забезпечується порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення (пункт 4 частини 5 статті 48). Суддя зобов’язаний не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання (пункт 5 частини 7 статті 56). У разі розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні передбачено можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження (пункт 5 частини 1 статті 106). Отже, таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом і наведене положення стосується не лише дотримання таємниці наради суддів у кримінальному провадженні.
Установлено, що суддя Маслов В.В. у період перебування в нарадчій кімнаті брав участь у зборах суддів як головуючий, а також разом з іншими суддями у навчанні, що не було зумовлено потребами конкретного кримінального провадження. Такі дії апеляційним судом визнано як порушення принципу безперервності судового розгляду та таємниці нарадчої кімнати.
Комісія та ГРМЕ, не вдаючись до правової оцінки дій судді Маслова В.В., звертають увагу на їх відповідність етичним стандартам.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини суд має бути не лише фактично безстороннім, а й виглядати таким для стороннього спостерігача (об’єктивний критерій безсторонності). Участь судді в публічних та організаційних заходах у період наради у справі об’єктивно породжує сумніви щодо належної зосередженості суду на вирішенні справи та може підірвати довіру до суду як інституції. Аналогічні вимоги закріплені у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, які передбачають, що суддя повинен уникати будь-якої поведінки, яка може поставити під сумнів його незалежність, неупередженість та об’єктивність.
Крім того, згідно зі статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтями 1, 18 Кодексу суддівської етики суддя зобов’язаний дотримуватися високих стандартів поведінки як під час здійснення правосуддя, так і поза ним, діяти таким чином, щоб зміцнювати довіру суспільства до суду, а також забезпечувати пріоритет здійснення правосуддя над іншими видами діяльності.
Комісія та ГРМЕ враховують, що відповідно до підпункту 2 пункту 17 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, якщо, зокрема, але не виключно, дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.
Таким чином, Комісія та ГРМЕ вважають, що зазначені дії свідчать про недотримання суддею вимог щодо організації своєї діяльності під час ухвалення судового рішення та стандартів поведінки, спрямованих на забезпечення довіри до суду.
За таких обставин Комісія та ГРМЕ дійшли висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата показнику «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» критерію доброчесності.
3.2. Щодо отримання кандидатом позик та подарунку від батька.
У розділі 13 «Фінансові зобов’язання» декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за 2020–2021 роки кандидат зазначає про отримання 24 листопада 2020 року позики від батька на суму 400 000 гривень. Відповідно до повідомлення про суттєві зміни у майновому стані від 03 жовтня 2021 року кандидат повідомив про погашення 02 жовтня 2021 року позики на суму 780 550 гривень. Також відповідно до повідомлення про суттєві зміни у майновому стані від 03 жовтня 2021 року, кандидат 02 жовтня 2021 року отримав подарунок від батька у розмірі 1 530 550 гривень.
У відповідь на запит ГРМЕ кандидат пояснив, що у 2020 році він отримав позику від батька у розмірі 780 550 гривень за окремими розписками, оскільки у грудні 2020 року планував інвестувати у будівництво квартири у м. Вишгород. У деклараціях за 2020-2021 роки кандидат відобразив отримання та повернення лише частини зазначеної позики на суму 400 000 гривень, оскільки цей розмір позики отримувався одноразово та згідно із законодавством підлягав декларуванню.
Іншу частину коштів отримано за окремими розписками, що є самостійними правочинами, та у сумах, які згідно з нормами законодавства не підпадали під обов’язок декларування. У 2021 році він домовився із батьком, що останній подарує йому кошти для придбання земельної ділянки, на якій з часом планували разом побудувати садовий будинок. Також за домовленістю з батьком кандидат мав повернути йому кошти у сумі 780 550 гривень, після чого батько, доповнивши цю суму власними коштами, що необхідно для придбання земельної ділянки, того ж дня передасть їх кандидату за договором дарування. 02 жовтня 2021 року вказані домовленості були виконані. Після цього на виконання вимог законодавства Масловим В.В. 03 жовтня 2021 року повідомлено НАЗК про суттєві зміни у майновому стані. Кандидат зазначив, що отримання та повернення коштів, отриманих як позику, підтверджується розписками, а отримання коштів як подарунку договором дарування.
Під час спеціального спільного засідання Маслов В.В. зазначив, що у 2020 році отримав від батька позику в розмірі 780 550 гривень, яку зобов’язувався повернути. За домовленістю з батьком 02 жовтня 2021 року сторони одночасно врегулювали як повернення позики, так і дарування коштів: кандидат мав повернути позику, а батько подарувати йому суму, еквівалентну приблизно 50–56 тисячам доларів США. Фактично, за словами кандидата, грошові кошти фізично не передавалися в повному обсязі «з рук у руки», оскільки частина коштів, яка підлягала поверненню батькові, залишилася у нього ж як складова подарованої суми, а інша частина була додана батьком у готівковій формі. Усі домовленості були оформлені нотаріально шляхом укладення договору дарування з метою належного документального підтвердження походження коштів та їх відображення в декларації. Кандидат зазначив, що після отримання коштів від батька вніс їх на банківський рахунок, пройшов процедури фінансового моніторингу, надавши банку підтверджувальні документи (договір дарування та відомості про доходи батька), використав їх у безготівковій формі для придбання земельної ділянки. Також кандидат зауважив, що додаткові позики від батька надавалися частинами за розписками, розмір яких не досягав порогу обов’язкового декларування, однак інформацію про них він додатково повідомляв НАЗК.
Відповідно до розписок Маслов В.В. отримав від свого батька позики: 25 лютого 2020 року – 60 000 гривень, 30 квітня 2020 року – 60 000 гривень, 02 травня 2020 року – 60 550 гривень, 03 травня 2020 року – 50 000 гривень, 30 травня 2020 року – 75 000 гривень, 31 травня 2020 року – 75 000 гривень, 24 листопада 2020 року – 400 000 гривень.
Указані розписки містять відомості про повернення кандидатом 02 жовтня 2021 року усіх зазначених позик.
Відповідно до договору дарування грошових коштів від 02 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_1, Маслов В.В. прийняв у дар від свого батька ОСОБА_2 гроші у сумі 1 530 550 гривень.
Дослідивши вказані обставини, Комісія та ГРМЕ зазначають таке.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як убачається з пояснень кандидата, грошові кошти за договорами позики ним в дійсності не передавалися позикодавцю (батьку), а стали предметом частини подарунку у грошовій формі відповідно до договору дарування грошових коштів від 02 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_1.
На думку Комісії та ГРМЕ, отримання позики частинами у розмірах, які не підлягали декларуванню (кандидат задекларував лише ту частину, що перевищувала поріг (400 000 гривень), може сприйматися як спосіб уникнення повного відображення фінансових зобов’язань у декларації, що негативно впливає на сприйняття прозорості фінансових операцій кандидата.
Спосіб, у який, зі слів кандидата, було повернено борг за договором позики та одночасно отримано значно більший за розміром подарунок від батька, створює непрозору структуру фінансових операцій, що ускладнює встановлення її реального економічного змісту, що, своєю чергою викликає обґрунтований сумнів у відповідності правової природи вчинених правочинів дійсному волевиявленню сторін.
У сукупності зазначені дії кандидата викликають обґрунтовані сумніви щодо повноти, прозорості та послідовності відображення фінансових операцій кандидата.
Комісія та ГРМЕ враховують, що відповідно до підпункту 6 пункту 18 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесність, якщо, зокрема, але не виключно, в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки.
За таких обставин Комісія та ГРМЕ дійшли висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата показнику «чесність» критерію доброчесності.
3.3. Стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 червня 2025 року № 1325/1дп/15-25 суддю Маслова В.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
У цьому рішенні констатовано, що, забороняючи підозрюваному спілкуватися з необмеженим та конкретно не визначеним колом осіб, суддя Маслов В.В. допустив істотне порушення норм процесуального права, а саме не дотримався приписів частини п’ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, що полягає в невиконанні вимог закону в частині обов’язкового визначення особи (осіб), з якою (якими) підозрюваний не має права спілкуватися, що вплинуло на реалізацію права підозрюваного на захист. Беручи до уваги, що вказане порушення судді було несистемним, ВРП визнало такі дії як вчинені внаслідок недбалості.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 16 вересня 2025 року № 1947/0/15-25 відмовлено в задоволенні скарги судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. про скасування рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 червня 2025 року № 1325/1дп/15-25 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду Маслова В.В. до дисциплінарної відповідальності. Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 червня 2025 року № 1325/1дп/15-25 залишено без змін.
У Висновку № 27 (2024) Консультативної ради європейських суддів про дисциплінарну відповідальність суддів визначено, що повноваження судді пов’язані з цінностями істини, справедливості, чесності та свободи. Судді повинні виконувати свої обов’язки відповідно до найвищих стандартів професійної поведінки, щоб виконувати свою конституційну роль. Наслідком того, що суспільство наділило судову владу такими широкими повноваженнями, є те, що повинні існувати певні засоби притягнення суддів до відповідальності і навіть відсторонення їх від посади у випадках настільки серйозних порушень, що такий захід є виправданим. Дисциплінарна відповідальність є засобом забезпечення дотримання суддями своїх обов’язків. Тим самим вона сприяє підтримці суспільної довіри до здійснення правосуддя.
Таким чином, на підставі встановлених обставин Комісія та ГРМЕ дійшли висновку, що під час здійснення правосуддя суддя Маслов В.В. допустив порушення норм процесуального права. Сам факт дисциплінарного проступку, незалежно від застосування стягнення, свідчить про неналежну організацію роботи судді, недотримання вимог процесуального законодавства та недостатньо відповідальне ставлення до виконання професійних обов’язків.
Комісія та ГРМЕ враховують, що відповідно до підпункту 6 пункту 19 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінність, якщо, зокрема, але не виключно, наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів.
За таких обставин Комісія та ГРМЕ дійшли висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата показнику «сумлінність» критерію доброчесності.
4. Стосовно відповідності кандидата критеріям, зазначеним у частині четвертій статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».
Комісія та ГРМЕ враховують, що відповідно до пункту 11 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24, суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показникам у разі відсутності невідповідності або обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику.
Пунктом 163 Регламенту Комісії встановлено, що після обговорення інформації про кандидата на посаду судді ВАКС у спеціальному спільному засіданні на голосування виноситься питання щодо: «Чи відповідає кандидат критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».
Комісія та ГРМЕ заслухали доповідача від Комісії – Олега КОЛІУША та доповідача від ГРМЕ – Роберта Гайна БРУКХАЙЗЕНА, дослідили письмові та усні пояснення кандидата, під час закритого обговорення винесли на голосування 17 березня 2026 року питання «Чи відповідає кандидат критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону «Про Вищий антикорупційний суд».
«ЗА» визнання кандидата таким, що відповідає вказаним критеріям проголосувало два члена Комісії (Роман КИДИСЮК, Руслан МЕЛЬНИК) та п’ять членів ГРМЕ (Роберт Гайн БРУКХАЙЗЕН, Нормана ААС, Ґабріелє ЮОДКАЙТЕ-ҐРАНСКІЄНЕ, Мері К. БАТЛЕР, Джон Дж. О’САЛЛІВАН), «ПРОТИ» – одинадцять членів Комісії (Михайло БОГОНІС, Людмила ВОЛКОВА, Віталій ГАЦЕЛЮК, Ярослав ДУХ, Олег КОЛІУШ, Ігор КУШНІР, Олексій ОМЕЛЬЯН, Роман САБОДАШ, Руслан СИДОРОВИЧ, Сергій ЧУМАК, Галина ШЕВЧУК). Участь у голосуванні не брали два члени Комісії (Андрій ПАСІЧНИК, Надія КОБЕЦЬКА) та один член ГРМЕ (Джесіка ЛОТ ТОМПСОН).
Таким чином, кандидат на посаду судді ВАКС Маслов В.В. визнається таким, що не відповідає критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VІІІ. Результати спеціальних спільних засідань Комісії та ГРМЕ оголошено 20 березня 2026 року.
Керуючись статтями 8, 9 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України та Громадська рада міжнародних експертів
вирішили:
1. В конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду (Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду), оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційною комісії суддів України від 03.06.2025 № 112/зп-25, визнати кандидата на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Маслова Віктора Васильовича таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».
2. Визнати кандидата на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Маслова Віктора Васильовича таким, що припинив участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
Голова Комісії Андрій ПАСІЧНИК ___________________
(підпис)
Голова ГРМЕ Роберт Гайн БРУКХАЙЗЕН ___________________
(підпис)
