Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Винара Любомира Вікторовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 3:

головуючого – Сергія ЧУМАКА,

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА (доповідач), Романа САБОДАША,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Любомира ВИНАРА,

представника Громадської ради доброчесності Елеонори ЄМЕЦЬ,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Винара Любомира Вікторовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

І. Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

1. Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. 
2. Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс). Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).
3. Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. 
4. Статтею 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. 
5. Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). Пунктами 1.3–1.4 Положення про кваліфікаційне оцінювання передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді. 
6. Комісія відзначає, що необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд є належне функціонування судів всіх інстанцій і юрисдикцій. Забезпечення належної кадрової спроможності є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного на доступ до правосуддя. З огляду на значну кількість вакансій та надмірне навантаження в апеляційних судах, у тому числі загальної юрисдикції, виникла об’єктивна потреба у проведенні конкурсу на вакантні посади суддів апеляційних судів.
7. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах. 
8. Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.
9. Винар Л.В. у визначений строк звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
10. Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Винара Л.В.

ІІ. Основні відомості про кандидата. 

11. Винар Любомир Вікторович, дата народження – ______________ року, громадянин України.
12. У 2002 році закінчив Львівський національний університет ім. Івана Франка; отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію спеціаліста.
13. У 2006 році закінчив Львівський національний університет ім. Івана Франка та на підставі прилюдного захисту дисертації здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук зі спеціальності «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право».
14. Має стаж роботи на посаді судді понад п’ять років.

ІІІ. Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

15. Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1–2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.
16. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
17. Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).
18. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).
19. Крім того, відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
20. Згідно з пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.
21. З огляду на зазначене Винар Л.В. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

22. Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
23. Отже, загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит – 366,80 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження Винаром Л.В. здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності. 

ІV. Проведення спеціальної перевірки. 

24. Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Винара Л.В.
25. Запити про надання відомостей стосовно Винара Л.В. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. На запити одержано інформацію з Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.
26. Комісією установлено, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, що може свідчити про невідповідність Винара Л.В. вимогам до кандидата на посаду судді, та визначено, що результати спеціальної перевірки мають бути враховані при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

V. Дослідження досьє та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).          

V-І. Стислий опис проходження другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

27. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Винара Л.В.
28. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23: Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Київський апеляційний суд – 45 вакантних посад суддів; Львівський апеляційний суд – 28 вакантних посад суддів; Миколаївський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Одеський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Харківський апеляційний суд – 47 вакантних посад суддів.
29. До Комісії надійшла заява Винара Л.В. про намір претендувати на посаду судді Львівського апеляційного суду.
30. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії доповідачем у справі кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Винара Л.В. визначено члена Комісії Пасічника А.В.
31. Комісія звернулась до кандидатів на посади суддів в апеляційних загальних судах з пропозицією надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів було звернуто на пункт 5.6 розділу 5 Положення про кваліфікаційне оцінювання, яким визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання: особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). 
32. До Комісії 18 серпня 2025 року надійшли пояснення та докази від кандидата Винара Л.В. У своїх поясненнях кандидат навів інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість». 
33. До Комісії 28 квітня 2026 року надійшов висновок про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності (далі – ГРД) 27 квітня 2026 року. 04 травня 2026 року до Комісії надійшли пояснення кандидата щодо обставин, зазначених у цьому висновку. У вказаних документах повідомлено таке.
34. У пункті 1 висновку ГРД зазначено, що кандидатом розглянуто 956 справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (домашнє насильство), з яких 498 справ (45,39%) закрито у зв’язку із закінченням строків притягнення до відповідальності. На думку ГРД, у кандидата була реальна можливість розглянути 81 справу протягом встановленого строку.
35. Кандидат надав письмові пояснення, у яких звернув увагу на помилку в розрахунках ГРД, зазначивши, що за закінченням строків накладення адміністративного стягнення ним було закрито 489 справ, а не 498, як вказано у висновку.
36. Також кандидат зазначив, що більшість із цієї кількості справ надійшла на розгляд судді вже тоді, коли передбачений законом строк притягнення особи до адміністративної відповідальності закінчився, що унеможливлювало ухвалення іншого рішення, окрім закриття справи.
37. Стосовно 81 справи, які, за твердженням ГРД, суддя мав реальну можливість розглянути (1 справа за 2018 рік, 73 справи за 2020 рік, 3 справи за 2021 рік та 4 справи за 2022 рік), кандидат наголосив, що строки були пропущені виключно з поважних та об’єктивних причин, які не залежали від дій чи бездіяльності судді.
38. Так, у 2020 році кандидат був єдиним суддею в суді у всіх категоріях справ. Крім цього, кандидат виконував обов’язки слідчого судді і відповідно до вимог процесуального законодавства був зобов’язаний надавати пріоритет розгляду клопотань органів досудового розслідування та кримінальних проваджень, де до осіб застосовані запобіжні заходи.
39. Протягом 2020 року кандидатом розглянуто 1 191 справу, протягом 2021 року – 1 161 справу, протягом 2022 року – 1 289 справ.
40. Кандидат також зазначив, що в певний час справи за статтею 173-2 КУпАП необхідно було розглянути протягом доби. Належний порядок виклику особи залишився попереднім – надсилання судової повістки. Доставити судову повістку засобами поштового зв’язку до адресата та повернути повідомлення про вручення до суду протягом трьох діб неможливо. Крім того у 2020–2022 роках у суді часто не було можливості відпраляти повістки поштою у зв’язку з відсутністю поштових марок (довідки додаються). Також в активну фазу поширення коронавірусу SARS (2019–2021 роки) виклик осіб та явка осіб до суду ускладнилися, оскільки людей закликали максимально обмежити відвідування будь-яких приміщень. Органи поліції не доставляли до суду осіб, щодо яких складено протоколи, мотивуючи це обмеженими робочими можливостями та коронавірусом. Відсутність належного повідомлення особи унеможливлювало своєчасний розгляд справи.
41. Кандидат також зазначив, що не має можливості надати детальні документальні підтвердження (копії поштових повісток, розписок чи повідомлень про вручення) щодо кожної з цих справ, адже вони були фізично знищені у зв’язку із закінченням встановленого законом строку їх зберігання, що підтверджено доданими кандидатом актами про знищення.
42. Також у пункті 1 висновку ГРД зазначено, що кандидатом розглянуто 1 187 справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані сп’яніння), з яких 75 справ (6,32%) закрито у зв’язку зі спливом строків. Із 75 справ лише в 16 випадках матеріали надходили до суду вже після або близько до спливу строку притягнення до відповідальності. ГРД вважає, що у кандидата була можливість розглянути 59 справ у межах встановленого строку.
43. Кандидат надав письмові пояснення, що ним вчинялись усі необхідні дії для розгляду цих справ у встановлені строки. Однак через поважні причини: стан здоров’я, службові відрядження, відсутність своєчасного повідомлення осіб (наслідок незадовільної роботи поштового зв’язку), відсутність знаків поштової оплати, поширення коронавірусної хвороби та здійснення правосуддя в суді лише одним суддею, унеможливили своєчасний розгляд наведених справ.
44. Кандидат зазначив, що не має можливості  надати детальну інформацію щодо рекомендованих повідомлень, які поверталися, оскільки відповідно до правил діловодства в суді ці справи фізично знищено. Кандидат надав копії відповідних актів.
45. Також кандидат пояснив, що кількість таких справ є незначною порівнянно з кількістю вчасно розглянутих справ цієї категорії. Зокрема, для прикладу, у період з 01 січня 2020 року до 31 серпня 2022 року ним розглянуто 318 справ про адміністративні правопорушення, у яких притягнуто осіб до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП та накладено штрафів на загальну суму 5 461 800,00 (п’ять мільйонів чотириста шістдесят одна тисяча вісімсот) гривень.
46. Також у пункті 1 висновку ГРД зазначено, що кандидатом розглянуто 1 187 справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, з яких 148 закрито у зв’язку з відсутністю події та/або складу адміністративного правопорушення та звільненням від адміністративної відповідальності, що становить 12,47%. ГРД вважає, що у 90 справах із 148 справ, закритих у зв’язку з відсутністю події та/або складу адміністративного правопорушення, виявлено обставини, які потребують додаткового з’ясування.
47. Кандидат надав письмові пояснення, що його рішення були  прийняті за результатами оцінки наявних доказів і є мотивованими.
48. Також кандидат зазначив, що звертався до поліції щодо неналежного складення протоколів та усунення недоліків у їх роботі.
49. ГРД додатково надала Комісії інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребує пояснень від кандидата.
50. У пункті 1 інформації зазначено, що в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — майнова декларація) за 2013–2019 роки кандидатом не було зазначено жодного об’єкта нерухомого майна на праві власності, оренди чи іншого права користування в місті Олевськ Житомирської області або поблизу нього.
51. Кандидат надав письмові пояснення, що в зазначений період проживав у готелі «Едем», розташованому в місті Олевську на умовах, запропонованих готелем. Також кандидат визнав, що припустився помилки, не зазначаючи в декларації відомостей про проживання в готелі.
52. У пункті 2 інформації зазначено, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру адвокатів України кандидат має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1344, видане 16 квітня 2008 року Львівською обласною КДКА. Водночас у майнових деклараціях кандидата за 2015–2021 роки відсутні відомості про його членство в Національній асоціації адвокатів України.
53. Кандидат надав письмові пояснення, що він 11 листопада 2013 року подав заяву до Львівської обласної КДКА про зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у зв’язку з призначенням на посаду судді.
54. Також кандидат зазначив, що керувався положеннями Статуту недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», відповідно до яких членство в Національній асоціації адвокатів України зупиняється у випадках подання адвокатом заяв про зупинення адвокатської діяльності. Починаючи з 2022 року та зважаючи на нові роз’яснення НАЗК, кандидат декларує членство в Національній асоціаціії адвокатів України.
55. У пункті 3 інформації зазначено, що до Вищої ради правосуддя надійшло 19 дисциплінарних скарг на кандидата, однак у жодному з цих випадків Вища рада правосуддя не встановила підстав для застосування дисциплінарного стягнення.
56. Кандидат надав письмові пояснення, що наявність значної кількості дисциплінарних скарг пов’язана з триваючим неприязним ставленням колишнього голови суду до нього. Інформація, викладена в цих скаргах, виявилась непідтвердженою, внаслідок чого Вища рада правосуддя ухвалами залишила без розгляду або відмовила у відкритті дисциплінарних справ.
57. Також ГРД зазначила, що в проміжках часу з 26 грудня 2018 року до 18 січня 2019 року, з 21 січня до 25 січня 2019 року, з 8 лютого до 7 березня 2019 року, з 18 березня до 28 березня 2019 року, з 29 березня до 6 травня 2019 року, з 8 травня до 2 червня 2019 року, з 4 червня до 21 червня 2019 року, з 24 червня до 9 липня 2019 року, з 10 липня до 3 серпня 2019 року, з 13 серпня до 16 серпня 2019 року, з 17 серпня до 23 серпня 2019 року та з 12 вересня до 27 вересня 2019 року кандидат перебував на лікуванні згідно з листками непрацездатності. У проміжках між цими періодами, за винятком кількох днів, коли він фактично був на робочому місці, він перебував або у відпустках різного виду, або у відрядженнях.
58. Кандидат надав письмові пояснення, що причиною його непрацездатності у цей період часу був незадовільний стан здоров’я.
59. У пункті 4 інформації зазначено, що у 2018 році кандидат набув у власність квартиру у м. Львові загальною площею 34,7 кв.м, вартість якої на дату набуття права становила 422 990 грн. Підставою набуття кандидатом права власності на цей об’єкт нерухомого майна був договір дарування, за яким дарувальником виступила матір кандидата.
60. Кандидат надав письмові пояснення, що джерелом походження коштів були спільні кошти його батьків, які перебувають у шлюбі.
61. На підтвердження достатності коштів для придбання цієї квартири кандидат надав витяг з ДРФО про доходи батьків за 2012–2016 роки. Зокрема, дохід батька кандидата  за цей період становив 323 161 грн, дохід матері кандидата – 239 074 грн, що в сукупності складає більшу суму ніж вартість придбаної квартири.
62. У пункті 5 інформації зазначено, що у 2006 році кандидат захистив дисертацію на тему: «Правовий статус юридичних осіб, заснованих державою» у Львівському національному університеті імені Івана Франка. За результатами аналізу тексту дисертації виявлено окремі фрагменти текстових збігів із раніше опублікованими науковими та навчальними джерелами, які за формальними ознаками можуть підпадати під визначення академічного плагіату.
63. Кандидат надав письмові пояснення, що наведені в порівняльній таблиці в листі ГРД фрагменти дисертації в сукупності за своїм обсягом становлять 18 речень, що у відсотковому відношенні становить 0,86 % обсягу дисертації і при цьому не стосуються висновків дисертації чи наукової новизни.
64. Кандидат зазначив, що сформульовані в дисертації висновки обґрунтовані на підставі аналізу чинного законодавства, матеріалів судової практики.
65. Кандидату було забезпечено можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.
66. Співбесіду з Винарем Л.В. завершено 16 червня 2026 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з його правами; встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати уточнювальну інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.
67. Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

V-ІІ. Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності. 

68. Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння: приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.
69. Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:
70. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття, замість того щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

76. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.
77. Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
78. Вагу критерію особистої компетентності та його показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.
79. Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення про кваліфікаційне оцінювання об’єднані принципом особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.
80. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, що мають значення для оцінки особистої компетентності.
81. Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
82. Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки переконливо кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.
83. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.
84. Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що сам характер оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
85. Так, Комісія звернула увагу на таке.
86. Третьою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Олевського районного суду Житомирської області Винара Л.В. (ухвала від 18 червня 2025 року № 1307/3дп/15-25).
87. Дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Комісія встановила обставини, які мають значення для оцінки кандидата за критеріями особистої компетентності.
88. Відповідно до інформації ТУ ДСАУ в Житомирській області в Олевському районному суді Житомирської області в періоді з 1 січня 2021 року до 19 червня 2025 року працювали такі судді:

Винар Л.В.;

Кононихіна Н.Ю. – з 12 травня 2022 року до 30 березня 2023 року;

Русин М.Г. – з 23 грудня 2024 року;

Нижник Г.П. – з 24 січня 2025 року.

89. За даними державного підприємства «Інформаційні судові системи», в Олевському районному суді Житомирської області в період з 1 квітня 2023 року до 23 грудня 2024 року (632 дні) працював лише один суддя – Винар Л.В. У цей період було сформовано 4 300 Звітів про неможливість розподілу справи між суддями. Звіти мають 288 унікальних дат (тобто формувалися в 288 окремих днів) і стосуються 4 065 унікальних номерів справ.
90. Формування зазначених звітів пов’язано з перебуванням судді Винара Л.В. у відпустках, відрядженнях та у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
91. У матеріалах дисциплінарного провадження наявна інформація про призначення відпусток судді, перебування у відрядженні, у зв’язку із хворобою у 2023–2024 роках:

1) відпустка з 13 лютого 2023 року lо 26 березня 2023 року включно згідно p наказом голови Олевського районного суду Житомирської області від 30 січня 2023 року № 01-в. З цієї відпустки суддя Винар Л.В. був відкликаний з 16 лютого 2023 року відповідно до наказу від 16 лютого 2023 року № 03-в;

2) відпустка з 17 квітня 2023 року до 30 квітня 2023 року включно згідно з наказом голови Олевського районного суду Житомирської області від 3 квітня 2023 року № 15-в. З цієї відпустки суддя Винар Л.В. був відкликаний з 17 квітня 2023 року відповідно до наказу від 17 квітня 2023 року № 24-в;

3) тимчасова непрацездатність з 31 березня 2023 року до 2 квітня 2023 року;

4) відпустка з 3 січня 2024 року до 13 лютого 2024 року включно згідно з наказом голови Олевського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року № 56-в. З цієї відпустки суддя Винар Л.В. відкликаний з 3 січня 2024 року відповідно до наказу від 3 січня 2024 року № 01-в;

5) відпустка з 17 січня 2024 року до 27 лютого 2024 року включно згідно з наказом голови Олевського районного суду Житомирської області від 3 січня 2024 року № 01-в (цим же наказом 3 січня 2024 року відкликано суддю Винара Л.В. з попередньої відпустки). З цієї відпустки суддя Винар Л.В. відкликаний з 17 січня 2024 року відповідно до наказу від 17 січня 2024 року № 03-в.

6) відпустка з 1 лютого 2024 року до 13 березня 2024 року включно згідно з наказом Олевського районного суду Житомирської області від 18 січня 2024 року № 04-в. Проте наказом Олевського районного суду Житомирської області від 5 лютого 2024 року № 06-в суддю Винара Л.В. відкликано з відпустки з 5 лютого 2024 року;

7) відпустка з 9 липня 2024 року до 22 липня 2024 року включно згідно з наказом Олевського районного суду Житомирської області від 25 червня 2024 року № 29-в. З цієї відпустки суддя Винар Л.В. відкликаний з 12 липня 2024 року на 11 календарних днів з 12 липня 2024 року до 22 липня 2024 року – відповідно до наказу від 12 липня 2024 року № 34-в;

8) відпустка з 5 серпня 2024 року до 18 серпня 2024 року згідно з наказом Олевського районного суду Житомирської області від 22 липня 2024 року № 38-в. З цієї відпустки суддя Винар Л.В. відкликаний на 9 календарних днів з 10 серпня 2024 року до 18 серпня 2024 року – відповідно до наказу від 10 серпня 2024 року № 47-в;

9) відпустка 2 жовтня 2024 року включно згідно з наказом Олевського районного суду Житомирської області від 2 жовтня 2024 року № 56-в;

10) відрядження (участь у семінарі) 31 жовтня 2024 року згідно з наказом Олевського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2024 року № 61-в;

11) відрядження (участь у семінарі) 1 листопада 2024 року згідно з наказом Олевського районного суду Житомирської області від 1 листопада 2024 року № 62-в;

12) відпустка 4 листопада 2024 року включно згідно з наказом Олевського районного суду Житомирської області від 4 листопада 2024 року № 63-в;

13) відрядження (участь у семінарі) 7 листопада 2024 року згідно з наказом Олевського районного суду Житомирської області від 7 листопада 2024 року № 65-в;

14) відпустка з 30 грудня 2024 року до 9 лютого 2025 року включно згідно з наказом Олевського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2024 року № 74-в. З цієї відпустки суддя Винар Л.В. відкликаний на 42 календарні дні з 13 січня 2025 року – відповідно до наказу від 13 січня 2025 року № 1-в.

92. Отже, суддя Винар Л.В. у 2023–2024 роках фактично перебував у відпустках, відрядженнях і тимчасово непрацездатним у такі дні, враховуючи відкликання з відпусток:

1) з 13 лютого 2023 року до 15 лютого 2023 року включно (відпустка);

2) з 31 березня 2023 року до 2 квітня 2023 року включно (непрацездатність);

3) з 1 лютого 2024 року до 4 лютого 2024 року (відпустка);

4) з 9 липня 2024 року до 11 липня 2024 року включно (відпустка);

5) з 5 серпня 2024 року до 9 серпня 2024 року включно (відпустка);

6) 2 жовтня 2024 року (відпустка);

7) 31 жовтня 2024 року (участь у семінарі);

8) 1 листопада 2024 року (участь у семінарі);

9) 4 листопада 2024 року (відпустка);

10) 7 листопада 2024 року (участь у семінарі);

11) 30 грудня 2024 року по 12 січня 2025 року (відпустка).

93. Також із зазначених відомостей слідує, що в низці періодів суддя брав відпустки, що мало наслідком неможливість розподілу йому справ за чотирнадцять днів до їх початку. Надалі він скасовував ці відпустки, фактично не використовуючи їх:

1) відпустка з 17 квітня 2023 року до 30 квітня 2023 року включно згідно з наказом Олевського районного суду Житомирської області від 3 квітня 2023 року № 15-в. З цієї відпустки суддя Винар Л.В. відкликаний з 17 квітня 2023 року відповідно до наказу від 17 квітня 2023 року № 24-в.

Таким чином, з 3 квітня 2023 року до 16 квітня 2023 року формувалися звіти про неможливість розподілу справ судді Винару Л.В. попри те, що фактично суддя цю відпустку не використав;

2) відпустка з 3 січня 2024 року до 13 лютого 2024 року включно згідно з наказом Олевського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року № 56-в. З цієї відпустки суддя Винар Л.В. відкликаний з 3 січня 2024 року відповідно до наказу від 3 січня 2024 року № 01-в.

Таким чином, з 20 грудня 2023 року до 2 січня 2024 року формувалися звіти про неможливість розподілу справ судді Винару Л.В. попри те, що фактично суддя цю відпустку не використав;

3) відпустка з 17 січня 2024 року до 27 лютого 2024 року включно згідно з наказом голови Олевського районного суду Житомирської області від 3 січня 2024 року № 01-в (цим же наказом 3 січня 2024 року відкликано суддю Винара Л.В. з попередньої відпустки). З цієї відпустки суддя Винар Л.В. відкликаний з 17 січня 2024 року відповідно до наказу від 17 січня 2024 року № 03-в.

Таким чином, з 3 січня 2024 року до 16 січня 2024 року формувалися звіти про неможливість розподілу справ судді Винару Л.В. попри те, що фактично суддя цю відпустку не використав.

94. Зокрема, відомості про відпустки судді Винара Л.В. вказують на те, що, коли суддя Винар Л.В. відкликав себе з відпустки за своїми власними наказами, формувалися звіти про неможливість розподілу справи навіть під час відкликання з відпустки, тобто перебування на робочому місці. А саме:

1) згідно з наказом від 17 квітня 2023 року № 24-в суддя відкликаний з відпустки з 17 квітня 2023 року до 30 квітня 2023 року.

Попри це були сформовані Звіти про неможливість розподілу справи 18–21 квітня 2023 року, 25 квітня 2023 року;

2) згідно з наказом від 3 січня 2024 року № 01-в суддя відкликаний з відпустки з 3 січня 2024 року до 17 січня 2024 року;

Попри це були сформовані Звіти про неможливість розподілу справи з 8 січня 2024 року до 17 січня 2024 року;

3) згідно з наказом від 17 січня 2024 року № 03-в суддя відкликаний з відпустки з 17 січня 2024 року до 27 лютого 2024 року.

Попри це були сформовані Звіти про неможливість розподілу справи з 17 січня 2024 року до 26 лютого 2024 року;

4) згідно з наказом від 12 липня 2024 року № 34-в суддя відкликаний з відпустки з 12 липня 2024 року до 22 липня 2024 року.

Попри це були сформовані Звіти про неможливість розподілу справи 12 липня 2024 року, 15–19 липня 2024 року;

5) згідно з наказом від 10 серпня 2024 року № 47-в суддя відкликаний з відпустки в період з 10 серпня 2024 року до 18 серпня 2024 року.

Попри це були сформовані Звіти про неможливість розподілу справи 12–16 серпня 2024 року.

95. У щонайменше 165 днях з 3 квітня 2023 року до 6 грудня 2024 року звіти про неможливість розподілу справи формувалися і тоді, коли суддя Винар Л.В. взагалі не перебував ні у відпустках, ні у відрядженнях, ні за непрацездатністю, і ці дні не припадали на 14-денний період до відбуття у відпустку.
96. Також в матеріалах дисциплінарного провадження містяться відомості, що відповідальні працівники апарату суду систематично не виконували обов’язку здійснення автоматизованого розподілу судових справ у робочий день, наступний за днем, коли відпали обставини, які перешкоджали розподілу. У результаті такі нерозподілені на суддю Винара Л.В. справи призначалися до повторного автоматизованого розподілу несвоєчасно.
97. Зазначені дії кандидата та працівників апарату суду призвели до значного накопичення нерозподілених справ та непропорційного розподілу навантаження між суддями Олевського районного суду Житомирської області.
98. Так, Суддя Русин Микола Григорович призначений на посаду судді Олевського районного суду Житомирської області відповідно до Указу Президента України від 16 жовтня 2024 року № 710/2024. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), перші судові рішення цей суддя почав ухвалювати 24 грудня 2024 року.
99. Після призначення Русина М.Г. на посаду судді накопичені нерозподілені справи розподілялися кількісно таким чином: 23 грудня 2024 року – 26 справ, 24 грудня 2024 року – 27 справ, 25 грудня 2024 року 12 справ, 26 грудня 2024 року – 38 справ, 27 грудня 2024 року – 2 справи, 30 грудня 2024 року – 14 справ, 31 грудня 2024 року – 32 справи, 02 січня 2025 року – 1 справа, 03 січня 2025 року – 12 справ, 06 січня 2026 року – 48 справ, 07 січня 2025 року – 51 справа, 08 січня 2025 року – 55 справ, 09 січня 2025 року – 57 справ, 10 січня 2025 року – 5 справ, 13 січня 2025 року – 62 справи, 14 січня 2025 року – 37 справ, 15 січня 2025 року – 60 справ, 16 січня 2025 року – 98 справ, 17 січня 2025 року – 132 справи, 30 січня 2025 року – 621 справа, 31 січня 2025 року – 1 160 справ, 03 лютого 2025 року – 286 справ, 04 лютого 2025 року – 110 справ, 05 лютого 2025 року – 98 справ.
100. Так, в указаний період судді Русину М.Г. розподілено 3 035 справ, які накопичилися у суді.
101. Водночас відповідно до відомостей суддівського досьє на суддю Винара Л.В. у 2021 році було розподілено 2 315 справ (надійшло до суду 2 283 справи); у 2022 – розподілено  472 справи (надійшло до суду 2 175 справ); у 2023 – розподілено 1 255 справ (надійшло до суду 3 013 справ); у 2024 – розподілено  1 111 справ (надійшло до суду 2 585 справ); у 2025 – розподілено  1 152 справи (надійшло до суду 2 998 справ).
102. Таким чином, створено значний дисбаланс між розподіленими справами на суддю Винара Л.В. та розподіленими справами на новопризначеного суддю Русина М.Г.
103. Надалі до Вищої ради правосуддя надійшла заява Русина М.Г. від 15 серпня 2025 року про звільнення з посади судді Олевського районного суду Житомирської області за власним бажанням.
104. Вища рада правосуддя рішенням від 26 серпня 2025 року № 1784/0/15-25 звільнила Русина М.Г. з посади судді Олевського районного суду Житомирської області за власним бажанням.
105. Русин М.Г. 14 січня 2025 року звернувся до Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України, Верховного Суду та Генерального прокурора з повідомленням про втручання у здійснення правосуддя та інші порушення вимог законодавства в діяльності Олевського районного суду Житомирської області.
106. У матеріалах дисциплінарного провадження містяться документи, відповідно до яких суддя Русин М.Г. пов’язує своє бажання звільнитися з посади судді, зокрема, з діями кандидата, які призвели до непропорційного розподілу справ у суді.
107. Кандидат надав пояснення, що видання наказів про відпустку чи перебування у відпустці є реалізацією основних конституційних прав особи та є складовим елементом забезпечення суддів, але в жодному разі не зловживанням, оскільки здійснюється на законній підставі.
108. Стосовно обставин звільнення судді Русина М.Г. кандидат пояснив, що це його особисте бажання та припустив, що той не витримав навантаження через складність роботи судді.
109. Також кандидат зазначив, що він як голова суду не відповідає за здійснення авторозподілу.
110. Комісія звертає увагу, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 24 Закону, голова місцевого суду контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства.
111. Окремо слід підкреслити, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі. 
112. Європейський суд з прав людини у справі «Чуйкіна проти України» (Заява № 28924/04) зазначив «Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
113. Дії і поведінка судді Винара Л.В. мали фактичним наслідком недотримання розумних строків розгляду значної кількості справ, оскільки затримки у їх розподілі внаслідок впливу на судове навантаження судді Винара Л.В. в описаний раніше спосіб призводили до того, що протягом тривалого часу в них не вчинялись будь-які процесуальні дії.
114. Таким чином, суддя Винар Л.В. як голова суду допустив не лише здійснення непропорційного  автоматизованого розподілу справ, а й порушення  права учасників справ на справедливий суд.
115. Відповідно до пункту 2.6 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
116. Комісія вважає, що зазначені обставини вказують на те, що суддя Винар Л.В. уникав повної особистої відповідальності за свої рішення та їх наслідки; через  виникнення перешкод та ускладнень у вигляді суттєвого навантаження шукав і знаходив можливість перекласти відповідальність на інших та отже, знімав із себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
117. Зазначені обставини були враховані Комісією під час формування бала за критерієм особистої компетентності за показником «рішучість та відповідальність».
118. Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.
119. Надані кандидатом документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

87. Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 36,34 бала із 50 можливих, що нижче 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

V-ІІІ. Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

88. Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.
    90. Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:
    91. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.
    92. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.
    93. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.
    94. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

95. Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
96. Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.
97. Так само, як і в процесі оцінювання особистої компетентності, при оцінюванні відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обовʼязок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.
98. Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.
99. Як і в оцінюванні особистої компетентності, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.
100. Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Ця здатність свідчить про відкритість, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді. 
101. Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
102. Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів колегії, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.
103. Надана кандидатом інформація, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

104. Отже, Комісія вважає, що кандидат під час співбесіди продемонстрував належний рівень соціальної компетентності.
105. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,58 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності. 

V-ІV. Загальні принципи, застосовані Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

106. Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.
107. Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.
108. Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. 
109. І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.
110. Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:
111. Незалежність.
112. Чесність.
113. Неупередженість.
114. Сумлінність.
115. Непідкупність.
116. Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.
117. Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

118. Наповнюють змістом ці показники затверджені Вищою радою правосуддя Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники).
119. Відповідно до пункту 15 Єдиних показників незалежність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) виконувати свої повноваження (обов’язки) та ухвалювати рішення самостійно, без будь-якого незаконного впливу, спонукання, тиску, погрози або втручання, прямого чи опосередкованого, від будь-кого та з будь-яких причин, а також протидіяти незаконному втручанню.
120. Згідно з пунктом 16 Єдиних показників неупередженість – здатність судді (кандидата на посаду судді) ухвалювати рішення незалежно від симпатій / антипатій, прихильності, суспільної думки та не допускати поведінки, яка може викликати обґрунтований сумнів у його безсторонності.
121. Відповідно до пункту 17 Єдиних показників дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – це неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.
122. Згідно з пунктом 18 Єдиних показників чесність – це правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.
123. Відповідно до пункту 19 Єдиних показників сумлінність – це старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.
124. Згідно з пунктом 20 Єдиних показників непідкупність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) протистояти спробам вплинути на ухвалення ним рішення шляхом надання або пропозиції надання неправомірної вигоди чи інших переваг для нього або його близьких осіб.
125. Відповідно до пункту 21 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав, якщо джерела походження прав на об’єкти цивільних прав судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім’ї не викликають обґрунтованого сумніву в їх законності.
126. Згідно з пунктом 22 Єдиних показників рівень життя судді (кандидата на посаду судді) відповідає задекларованим доходам, якщо рівень його майнового стану не викликає у звичайної розсудливої людини обґрунтованого сумніву в можливості правомірного його формування за рахунок задекларованих доходів, отриманих із законних джерел.
127. Відповідно до пункту 21 Єдиних показників спосіб життя судді (кандидата на посаду судді) відповідає статусу займаної посади, якщо його поведінка, на думку звичайної розсудливої людини, не викликає сумніву щодо відповідності рівня життя законним доходам, є гідною, підтримує авторитет статусу та відповідає вимогам, яких необхідно дотримуватися з огляду на статус судді (кандидата на посаду судді).
128. Встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику. 
129. У разі істотної невідповідності показнику кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. У такому разі відповідний критерій оцінюється у 0 балів. Для встановлення істотності обставин використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо. 
130. Пунктом 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення про кваліфікаційне оцінювання.
131. У разі суттєвої невідповідності кандидата на посаду судді показнику знижується на 15 балів оцінка за кожним показником критерію професійної етики чи доброчесності. На цьому етапі ураховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід відповідає принципу превентивності, дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для ухвалення рішень у межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. Водночас з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а застосування такого зниження потребує окремого голосування під час закритого обговорення.

V-V. Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

132. Комісією не встановлено істотних обставин, які свідчать про невідповідність Винара Л.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
133. Водночас Комісією встановлено таке.
134. У пункті 1 висновку ГРД зазначено, що кандидатом було прийнято ухвали, якими у зв’язку із закінченням строків притягнення до відповідальності було закрито значну кількість справ про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 130 та 173-2 КУпАП.
135. Так, у висновку ГРД зазначено, що кандидатом розглянуто 956 справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП (домашнє насильство), з яких 498 справ (45,39%) закрито у зв’язку із закінченням строків притягнення до відповідальності. На думку ГРД, у кандидата була реальна можливість розглянути 81 справу протягом встановленого строку.
136. У своєму висновку ГРД наводить перелік таких справ.
137. Кандидат надав письмові пояснення, у яких звернув увагу на помилку в розрахунках ГРД, зазначивши, що за закінченням строків накладення адміністративного стягнення ним було закрито 489 справ, а не 498, як вказано у висновку.
138. Також кандидат зазначив, що більшість справ надійшла на розгляд судді вже тоді, коли передбачений законом строк притягнення особи до адміністративної відповідальності закінчився, що унеможливлювало ухвалення іншого рішення, окрім закриття справи.
139. Стосовно 81 справи, які, за твердженням ГРД, суддя мав реальну можливість розглянути (1 справа за 2018 рік, 73 справи за 2020 рік, 3 справи за 2021 рік та 4 справи за 2022 рік), кандидат наголосив, що строки були пропущені виключно з поважних та об’єктивних причин, що не залежали від дій чи бездіяльності судді.
140. Так, у 2020 році кандидат був єдиним суддею в суді у всіх категоріях справ. Крім цього, кандидат виконував обов’язки слідчого судді і відповідно до вимог процесуального законодавства був зобов’язаний надавати пріоритет розгляду клопотань органів досудового розслідування та кримінальних проваджень, де до осіб застосовані запобіжні заходи.
141. Протягом 2020 року кандидатом розглянуто 1 191 справу, протягом 2021 року – 1 161 справу, протягом 2022 року – 1 289 справ.
142. Кандидат також зазначив, що в певний час справи за статтею 173-2 КУпАП необхідно було розглянути протягом доби. Належний порядок виклику особи залишився попереднім – надсилання судової повістки. Доставити судову повістку засобами поштового зв’язку до адресата та повернути повідомлення про вручення до суду протягом трьох діб неможливо. Крім того у 2020–2022 роках у суді часто не було можливості відпраляти повістки поштою у зв’язку з відсутністю поштових марок (довідки додаються). Також в активну фазу поширення коронавірусу SARS (2019–2021 роки) виклик осіб та явка осіб до суду ускладнилися, оскільки людей закликали максимально обмежити відвідування будь-яких приміщень. Органи поліції не доставляли до суду осіб, щодо яких складено протоколи, мотивуючи це обмеженими робочими можливостями та коронавірусом. Відсутність належного повідомлення особи унеможливлювало своєчасний розгляд справи.
143. Кандидат також зазначив, що не має можливості надати детальні документальні підтвердження (копії поштових повісток, розписок чи повідомлень про вручення) щодо кожної з цих справ, адже вони були фізично знищені у зв’язку із закінченням встановленого законом строку їх зберігання, що підтверджено доданими кандидатом актами про знищення.
144. Також у пункті 1 висновку ГРД зазначено, що кандидатом розглянуто 1 187  справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані сп’яніння), з яких 75 справ (6,32%) закрито у зв’язку зі спливом строків. Із 75 справ лише в 16 випадках матеріали надходили до суду вже після або близько до спливу строку притягнення до відповідальності. ГРД вважає, що у кандидата була можливість розглянути 59 справ у межах встановленого строку.
145. Кандидат надав письмові пояснення, що ним вчинялись усі необхідні дії для розгляду цих справ у встановлені строки. Однак через поважні причини: стан здоров’я, службові відрядження, відсутність своєчасного повідомлення осіб (наслідок незадовільної роботи поштового зв’язку), відсутність знаків поштової оплати, поширення коронавірусної хвороби та здійснення правосуддя в суді лише одним суддею, унеможливили своєчасний розгляд наведених справ.
146. Кандидат зазначив, що не має можливості  надати детальну інформацію щодо рекомендованих повідомлень, які поверталися, оскільки відповідно до правил діловодства в суді ці справи фізично знищено. Кандидат надав копії відповідних актів.
147. Також кандидат пояснив, що кількість таких справ є незначною порівнянно з кількістю вчасно розглянутих справ цієї категорії. Зокрема, для прикладу, у період з 01 січня 2020 року до 31 серпня 2022 року ним розглянуто 318 справ про адміністративні правопорушення, у яких притягнуто осіб до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП та накладено штрафів на загальну суму понад 5 мільйонів гривень.
148. Водночас Комісія звертає увагу на таке.
149. Насамперед Комісія зазначає, що вона не має повноважень у межах конкурсної процедури надавати оцінку судовим рішенням, прийнятим кандидатом, натомість оцінює поведінку судді з огляду на вимоги Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року.
150. У Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що метою судочинства є вирішення спорів, і, ухвалюючи рішення, суд виконує як «нормативну», так і «виховну» роль, надаючи громадянам відповідне керівництво, інформацію та гарантуючи дотримання закону і його практичне застосування.
151. Ефективна система правосуддя функціонує на благо широкого загалу суспільства, а не тільки тих осіб, справи яких розглядаються в суді.
152. Відповідно до статей 6, 7 вказаного кодексу суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
153. Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства, та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
154. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
155. Породження у потенційних правопорушників сумніву в невідворотності покарання може свідчити про невиконання завдань адміністративної відповідальності щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
156. Згідно з частиною першою статті 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
157. Відповідно до статті 126-1 Кримінального кодексу України домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, – карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.
158. Основна відмінність між адміністративною та кримінальною відповідальністю за домашнє насильство полягає в систематичності дій правопорушника та тяжкості наслідків для потерпілого.
159. На думку Комісії, уникнення адміністративної відповідальності за перші факти домашнього насильства може призвести до неможливості притягнення правопорушника до кримінальної відповідальності за повторне вчинення домашнього насильства.
160. Характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність, порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущим та має значний суспільний інтерес.
161. Не менш суспільно значущими є справи про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
162. Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями), визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 цих правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
163. Згідно з частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
164. Характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущими та має значний суспільний інтерес.
165. Проте, на думку Комісії, мета юридичної відповідальності не буде досягнута, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягуватимуться до адміністративної відповідальності.
166. Зазначені обставини можуть свідчити про невиконання завдань КУпАП щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
167. Водночас, як наголошує в рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки. У рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
168. На думку поінформованого спостерігача, невмотивоване порушення строків розгляду цих справ та закриття проваджень сприяє безкарності порушників, породжує сумніви суспільства в чесності та непідкупності судових органів, негативно впливає на авторитет суду та є одним з найпоширеніших способів ухилення правопорушників від покарання за допомогою саме судді, що є ламанням принципу невідворотності покарання. Такі дії судді можуть видаватись навмисними і такими, що підривають довіру до суду.
169. Не надаючи оцінки судовим рішенням, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.
170. Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства, та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
171. Комісія наголошує, що мети юридичної відповідальності не буде досягнуто, якщо особи, які вчинили адміністративні правопорушення, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.
172. Комісія також звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть враховувати пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, відповідно до якого суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і, якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
173. За таких обставин суддя фактично поставлений перед вибором – забезпечити досягнення в таких випадках мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав чи порушити право особи на ефективну участь у процесі стосовно неї, яке, як правило, включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, та інформувати про будь-які факти, що повинні бути висунуті на її захист.
174. Розглядаючи справи, де національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини в пункті 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. №RWAY» (заяви № 18885/04, № 21166/04) відзначив: якби співобвинувачений міг би бути поставлений у положення, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, то це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Комісія додатково зазначає, що за усталеною практикою Страсбурського суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією, у контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (пункт 32 постанови у справі «STOYA№V v. BULGARIA», заява № 39206/07).
175. Комісія наголошує, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість здійснення прав, гарантованих КУпАП у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї, та щодо самого провадження.
176. Таким чином, постаючи перед зазначеним вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішенні подібних справ та насамперед вжити всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав), забезпечивши в такий спосіб ефективне відправлення судочинства.
177. Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою», самі собою не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак  всі випадки, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики з огляду на системність таких дій судді, навантаження судді, наявність фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також на процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).
178. Не можна вважати допустимим порушення таких строків через зайнятість та відпустки судді, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, невжиття заходів з метою забезпечення належного повідомлення осіб, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.
179. Отже, формальні та ненаполегливі дії судді щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення призвели до звільнення осіб від відповідальності.
180. За таких обставин Комісія визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за критеріями доброчесності та професійної етики на 15 балів за показником «сумлінність».
181. Крім того, Комісія встановила таке.
182. У пункті 1 інформації зазначено, що в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2013–2019 роки кандидатом не було зазначено жодного об’єкта нерухомого майна на праві власності, оренди чи іншого права користування в місті Олевськ Житомирської області або поблизу нього.
183. Кандидат надав письмові пояснення, що у 2013–2019 роках (майже сім років) на постійній основі проживав у готелі «Едем», розташованому у місті Олевську, на умовах, запропонованих готелем.
184. Кандидат також пояснив, що, оскільки, станом на останній день звітного періоду кожного року у нього були відсутні об’єкти нерухомості на праві оренди чи іншого користування у готелі «Едем», то вказана інформація не зазначалася ним при поданні щорічних декларацій.
185. Комісія врахувала, що до 01 січня 2020 року в законодавстві була відсутня вимога декларувати відомості про об’єкт, який перебував у користуванні декларанта протягом не менше половини днів звітного періоду.
186. Проте частину другу статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» було доповнено абзацом третім згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції» № 140-IX від 02 жовтня 2019 року –  зміни введені в дію з 01 січня 2020 року.
187. Згідно з цією нормою дані про об’єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначаються в декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.
188. Кандидат подав щорічну майнову декларацію за 2019 рік 16 березня 2020 року.
189. Також відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на дату подання декларації за 2019 рік) у декларації, зокрема, зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
190. Відповідно до пункту 83 Роз’яснень НАЗК на запитання: «Як відобразити в декларації відомості про вартість кімнати, в тому числі у будинку відпочинку, готелі, гуртожитку, яку суб’єкт декларування орендує (використовує)?» надана відповідь: «Суб’єкт декларування зобов’язаний зазначити у декларації інформацію про об’єкт нерухомості, який перебуває у його володінні, користуванні, у тому числі про його вартість, якщо вона відома або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину, наприклад, вартість об’єкта вказана в договорі оренди».
191. Водночас Комісія враховує, що на момент подання кандидатом майнової декларації за 2019 рік роз’яснення НАЗК у такій редакції були відсутні.
192. Незважаючи на зміни законодавства, кандидат не декларував об’єкт нерухомості, яким користувався.
193. Проте кандидат визнав, що припустився помилки, не зазначаючи в декларації відомостей про проживання в готелі.
194. Зважаючи на позицію кандидата а також на відсутність роз’яснень НАЗК щодо зазначеного питання на момент подання ним відповідної декларації, Комісія не вважає таке порушення істотним.
195. Все ж, на переконання Комісії, Винар Л.В. під час заповнення майнових декларацій продемонстрував неуважність і недостатню сумлінність. Хоча Комісія не знайшла підстав вважати таку поведінку умисною, все ж виявлення кандидатом недбалості під час заповнення декларацій суттєво дисонує із вимогами, що ставляться до судді.
196. Такий прояв недбалості Комісія розцінює як підставу для зменшення балів кандидата за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність».
197. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 270 балів, тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

VІ. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

198. Таким чином, Винар Л.В. підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
199. Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Винар Любомир Вікторович набрав 710,72 бала.

2. Визнати Винара Любомира Вікторовича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Головуючий                                                                                                    Сергій ЧУМАК

Члени Комісії:                                                                                                 Андрій ПАСІЧНИК

                                                                                                                           Роман САБОДАШ