Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА (доповідач),
членів Комісії: Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Тамари КОМШЕЛЮК,
уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Лілії СЕКЕЛИК,
розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Комшелюк Тамари Оруджалієвни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.
Комшелюк Тамара Оруджалієвна, дата народження – _________, громадянка України.
У 2005 році Комшелюк Т.О. закінчила Національну академію внутрішніх справ, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста МВ № 10017257 від 31.03.2005).
Вченого звання та наукового ступеня кандидат не має.
Викладацької діяльності Комшелюк Т.О. не здійснювала.
Свою професійну діяльність Комшелюк Т.О. розпочала у 2001 році на посаді помічника голови Маньківського районного суду Черкаської області. З 2008 року до 2010 року працювала на посаді керівника апарату Маньківського районного суду Черкаської області.
Указом Президента України від 30.04.2010 № 590/2010 Комшелюк Т.О. призначено на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду строком на п’ять років.
Указом Президента України від 03.04.2017 № 95/2017 Комшелюк Т.О. призначено на посаду судді цього суду безстроково.
До органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя Комшелюк Т.О. не обиралася, адміністративних посад не займала.
Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 08.05.2019 № 180/ко-19 суддя Рівненського окружного адміністративного суду Комшелюк Т.О. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 796,75 бала. Суддю Рівненського окружного адміністративного суду Комшелюк Т.О. визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Інформація про участь кандидата в конкурсі.
Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулась Комшелюк Т.О. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 04.03.2024 № 1/ас-24 Комшелюк Т.О. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 16.10.2024 № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального (кримінальна спеціалізація) суду в межах Конкурсу. Комшелюк Т.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 13.01.2025 № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Комшелюк Т.О. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Комшелюк Т.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно до рішення Комісії від 22.04.2026 № 46/зп-26 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Рівненського апеляційного суду в межах Конкурсу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу між членами Комісії від 24.04.2026 доповідачем у справі визначено члена Комісії Гацелюка В.О.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Комісія встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій (частина п’ята статті 75 Закону).
За результатами спеціальної перевірки Комшелюк Т.О. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 26.06.2026 № 21.2-476/26.
Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного агентства з питань запобігання корупції, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.
Із наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Комшелюк Т.О. претендувати на посаду, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Комісією у складі колегії № 4 проведено 27.08.2026 співбесіду із кандидатом Комшелюк Т.О., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), затверджений 25.08.2026, усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25 (зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).
Відповідно до частини першої статті 85 Закону та пункту 1.6 розділу 1 Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.
Пунктами 5.6, 5.8 розділу 5 Положення визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів (з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів). Особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). Критерії доброчесності та професійної етики – 300 балів.
Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 розділу 5 Положення).
Результати оцінювання відповідності кандидата за критерієм професійної компетентності.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.
Пунктом 2.2 розділу 2 Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Комісії від 11.09.2024 № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду, Комшелюк Т.О. набрала 148 балів.
За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей, Комшелюк Т.О. набрала 43,4 бала.
За результатами виконання практичного завдання з кримінальної спеціалізації суду Комшелюк Т.О. набрала 125,5 бала.
Водночас пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 «Перехідні положення» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19.06.2024 № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, що положення щодо анонімного тестування з історії української державності, передбачені цим положенням, вводяться в дію з 30.12.2024, якщо інший строк не встановлено законом, та поширюються на іспити, призначені після цієї дати. У разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Ураховуючи, що кандидат Комшелюк Т.О. не складала іспиту на знання історії української державності, нею успішно складено інші тестування та виконано відповідні практичні завдання, Комісія до загального результату іспиту додає 40 балів.
Відповідно до підпункту 6.3.3 пунктк 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
Отже, загальний результат складеного Комшелюк Т.О. кваліфікаційного іспиту становить 356,9 бала, що свідчить про підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.
Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.
Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).
Комісією 01.05.2026 надіслано лист Комшелюк Т.О. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
На адресу Комісії 12.05.2026 надійшли пояснення кандидата щодо її відповідності критеріям особистої та соціальної компетентності.
Дослідивши письмові пояснення кандидата та обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності, члени Комісії індивідуально оцінили критерій особистої компетентності такими балами: за показниками «рішучість та відповідальність» (19, 20, 19) – середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 19,33; «безперервний розвиток» (19, 19, 20) – середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 19,33; загальний бал за критерій – 38,66.
З урахуванням викладеного Комісія зазначає, що кандидатом продемонстровано належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 38,66 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що Комшелюк Т.О. підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.
Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).
Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).
Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).
Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).
Ураховуючи письмові пояснення кандидата та відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що Комшелюк Т.О. продемонструвала належний рівень соціальної компетентності.
Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками «ефективна комунікація» (10, 9,50, 10) – середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 9,83; «ефективна взаємодія» (9,50, 10, 9,50) – середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 9,67; «стійкість мотивації» (9,50, 10, 10) – середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 9,83; «емоційна стійкість» (10, 9,50, 9,50) – середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 9,67; загальний бал за критерій – 39.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 39 балів із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що Комшелюк Т.О. відповідає критерію соціальної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.
Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).
Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 № 3659/0/15-24 (далі – Показники).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».
Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.
Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).
У матеріалах суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді відсутні відомості щодо притягнення Комшелюк Т.О. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя. До дисциплінарної відповідальності Комшелюк Т.О. не притягувалася.
При оцінюванні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, що може свідчити про її невідповідність цим критеріям.
Комісією під час співбесіди для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджено таку інформацію.
У 2012–2025 роках суддею Комшелюк Т.О. розглянуто 13 151 справу та 6 363 матеріали (загалом 19 514 справ та матеріалів).
Із ухвалених суддею Комшелюк Т.О. за вказаний період судових рішень скасовано – 205 рішень (1,05 %), змінено – 25 рішень (0,12%).
Загальні показники середньомісячного навантаження судді в період з 2012 року до 2025 року дорівнюють середньому показнику навантаження інших суддів Рівненського окружного адміністративного суду (101,5%).
Дані щодо судових рішень, постановлених за участі судді, що стали підставою для винесення рішень міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, якими встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов’язань, відсутні.
Комшелюк Т.О. дотримано строки подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацій доброчесності судді та родинних зв’язків судді.
Комшелюк Т.О. виконано вимогу Закону щодо проходження відповідної підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України.
За звітній період суддею Комшелюк Т.О. із порушенням процесуального строку розглянуто 760 справ та 12 матеріалів.
Інформація про порушення суддею Комшелюк Т.О. строків виготовлення повного тексту рішень відсутня.
Також суддею Комшелюк Т.О. із порушенням встановлених процесуальним законодавством строків внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) 15 судових рішень.
Кандидат у своїх письмових поясненнях та під час засідання зазначила, що упродовж 2012–2025 років окремі справи та матеріали дійсно були розглянуті з порушенням процесуальних строків, однак це не було наслідком умисного зволікання чи неналежної організації її роботи. На строки розгляду впливали значне судове навантаження, періоди тимчасової непрацездатності, відпусток, відряджень і підвищення кваліфікації. Крім того, з 30.04.2015 до 03.04.2017 вона не здійснювала судочинство у зв’язку із закінченням строку повноважень судді.
Комшелюк Т.О. також пояснила, що частина справ передавалася їй від інших суддів або надходила за підсудністю вже після спливу встановлених процесуальних строків, у зв’язку з чим порушення строків виникло до їх надходження у її провадження. Водночас, за її словами, статистичні показники свідчать про вжиття заходів для своєчасного розгляду справ: зокрема, у 2022–2025 роках за значного обсягу розглянутих справ кількість справ, розглянутих із порушенням строків, зменшилася з 39 у 2022 році до 6 у 2023 році, 2 у 2024 році та 6 у 2025 році. На її думку, наведені обставини свідчать, що допущені порушення були зумовлені сукупністю об’єктивних чинників і не свідчать про систематичне чи безпідставне зволікання з розглядом справ.
Стосовно порушення строків внесення у ЄДРСР судових рішень Комшелюк Т.О. пояснила, що 15 таких випадків припадають на тривалий період, протягом якого змінювалося нормативне регулювання та визначалися різні відповідальні за надсилання рішень особи, зокрема у 2012–2015 роках таке надсилання здійснювала відповідальна особа апарату суду. Вона також зазначила, що за 2012–2025 роки до ЄДРСР було надіслвно 43 373 процесуальні документи, а за 2021–2025 роки – 30 568, водночас, за наявними в неї деталізованими відомостями, у 2021–2022 роках було лише чотири випадки несвоєчасного надсилання, два з яких у 2021 році із перевищенням строку лише на один день. На її думку, зазначені обставини свідчать про необхідність оцінювати окремі випадки з урахуванням чинного на відповідний час нормативного регулювання, значного обсягу судової роботи та загальної кількості надісланих до ЄДРСР документів.
Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Показників сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінність, якщо, зокрема, але не виключно, під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів.
Комісія критично оцінює пояснення Комшелюк Т.О. та вважає, що допущення порушень процесуальних строків розгляду справ та строків внесення судових рішень до ЄДРСР свідчать про невжиття достатніх заходів щодо дотримання вказаних строків. Водночас, урахувавши кількість судових рішень, внесених до ЄДРСР із порушенням процесуальних строків, показники середньомісячного навантаження судді, пояснення Комшелюк Т.О., відсутність негативних наслідків для учасників справ, Комісія вважає, що наведені факти не є достатніми для визнання кандидата такою, що не відповідає критерію доброчесності, однак вказані порушення несуть характер одного менш суттєвого за показником «сумлінність» та можуть бути враховані при визначенні балів за критеріями професійної етики та доброчесності.
Крім того, під час співбесіди з’ясовано питання, що виникли під час дослідження інформації з відповідних реєстрів, дослідження суддівського досьє Комшелюк Т.О. та документів, поданих кандидатом для участі в Конкурсі.
Комісією також проаналізовано відомості, наведені у висновку ГРД.
1. ГРД у пункті 1 висновку зазначає, що Комшелюк Т.О. не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «чесність», «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» та «відповідність рівня життя задекларованим доходам» (підпункт 2 пункту 18, підпункт 5 пункту 21, підпункт 1 пункт 22 Показників).
На думку ГРД, кандидат не надала достовірну та відому їй інформацію в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаною, а задекларована вартість майна не відповідає реальній вартості набуття. Право на об’єкт цивільних прав за оплатним договором набуто кандидатом за ціною, що істотно відрізняється від ринкової вартості.
Підставою для такого висновку стало придбання кандидатом 15.11.2014 автомобіля «Honda CR-V» 2013 року випуску, вартість якого в декларації за 2015 рік зазначено в розмірі 100 000 грн, що на дату набуття відповідало близько 6 240 дол. США.
ГРД зазначає, що така вартість істотно відрізняється від ринкової вартості аналогічних автомобілів у відповідний період. Зокрема, архівні оголошення свідчать, що у червні 2014 року «Honda CR-V» 2013 року пропонувалася за 32 000 дол. США, у листопаді 2015 року – 35 000 дол. США, а у січні 2018 року – за 809 781 грн (близько 29 770 дол. США). На думку ГРД, така суттєва різниця не може бути пояснена звичайними коливаннями цін, технічним станом чи винятковими умовами угоди без належного документального підтвердження.
ГРД вважає, що декларування вартості автомобіля, яка істотно не відповідає його орієнтовній ринковій вартості, свідчить про надання недостовірної інформації щодо власних активів та створює обґрунтовані сумніви щодо фінансової спроможності кандидата набути такий транспортний засіб і джерел походження коштів. Така поведінка, на переконання ГРД, не відповідає вимогам чесності, відкритості та прозорості, встановленим для судді, зокрема стандартам, передбаченим статтею 3 Кодексу суддівської етики та Бангалорськими принципами поведінки судді.
За таких обставин ГРД дійшла висновку, що факт придбання автомобіля за суттєво заниженою порівняно з ринковою ціною та відображення такої вартості в декларації формує обґрунтовані сумніви щодо доброчесності кандидата, відповідності її поведінки стандартам професійної етики та є підставою для негативної оцінки за критерієм доброчесності.
Комшелюк Т.О. у своїх письмових поясненнях та під час засідання зазначила, що в декларації за 2015 рік відобразила фактичну вартість придбання автомобіля «Honda CR-V» 2013 року випуску в розмірі 100 000 грн, а не його орієнтовну ринкову вартість. Зазначена сума підтверджується довідкою-рахунком серії ВІА № 9886553 від 15.11.2014 та нотаріально засвідченою заявою продавця від 23.04.2019, у якій останній підтвердив продаж автомобіля саме за 100 000 грн. Кандидат також наголосила, що аналогічні пояснення та підтверджувальні документи надавала Комісії під час кваліфікаційного оцінювання у 2019 році, зазначаючи, що автомобіль придбано за рахунок її власних заощаджень, що, на її думку, свідчить про послідовність її позиції щодо ціни придбання та джерела коштів.
Стосовно наведених ГРД архівних оголошень кандидат повідомила, що вони стосуються інших транспортних засобів, а зазначені в них суми є цінами пропозиції продавців, а не підтвердженою вартістю фактично укладених правочинів. На її думку, саме порівняння ціни конкретного придбання з цінами пропозицій щодо інших автомобілів не дає підстав стверджувати, що фактично за придбаний нею автомобіль було сплачено іншу суму. Кандидат наголосила, що їй не відомо про будь-яку іншу вартість придбання автомобіля та вона не сплачувала продавцю іншої суми, тому вважає, що задекларувала саме ту вартість, яку фактично було сплачено за договором.
Під час засідання кандидат додатково пояснила, що низька вартість придбання автомобіля «Honda CR-V» була зумовлена його технічним станом та наявністю пошкоджень внаслідок ДТП. Перед придбанням вона залучила спеціаліста зі спеціальним обладнанням для перевірки автомобіля, після чого продавець повідомив про його участь у ДТП. Зокрема, були пошкоджені задня частина автомобіля, кришка багажника та бампери; після придбання багажник було відремонтовано та перефарбовано за її рахунок.
Кандидат вказала, що автомобіль мав базову комплектацію та фактичний пробіг близько 70 000 км, що, на її думку, також впливало на його вартість. Ціна у 100 000 грн відповідала сумі, яку вона планувала витратити на придбання автомобіля, а продавець погодився на неї у межах конкретного правочину. На підтвердження фактичної ціни придбання кандидат послалася на довідку-рахунок та нотаріально засвідчену заяву продавця, а також зазначила, що на момент придбання мала достатні власні заощадження для придбання автомобіля дорожчого класу.
Згідно з пунктом 21 розділу ІІІ Показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав», якщо джерела походження прав на об’єкти цивільних прав судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім’ї не викликають обґрунтованого сумніву в їх законності.
Законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав не викликає обґрунтованого сумніву, якщо, зокрема, але не виключно право на об’єкт цивільних прав за оплатним договором набуте суддею (кандидатом на посаду судді) або членами його сім’ї за ціною, що істотно не відрізняється від ринкової вартості.
Комісія враховує надані Комшелюк Т.О. пояснення та документи щодо фактичної вартості придбання автомобіля «Honda CR-V» у розмірі 100 000 грн. Водночас Комісія вважає, що наведена кандидатом різниця між фактичною ціною придбання та ринковою вартістю аналогічних автомобілів є настільки істотною, що сама собою викликає обґрунтовані сумніви щодо відповідності вартості набуття автомобіля його ринковій вартості. Посилання Комшелюк Т.О. на пошкодження автомобіля внаслідок ДТП також не усуває таких сумнівів, оскільки на підтвердження зазначених обставин не надано достатніх об’єктивних доказів, які б давали можливість встановити ступінь пошкодження та його вплив на вартість автомобіля. Зокрема, твердження про те, що вартість заміни пошкодженого багажника становила близько половини вартості придбаного автомобіля, викликає сумнів з огляду на те, що автомобіль і надалі перебуває у власності кандидата, а його відновлення, за її словами, обмежилося рихтуванням та фарбуванням без заміни багажника.
Крім того, кандидат не навела переконливих відомостей щодо того, чим саме придбаний нею автомобіль істотно відрізнявся від транспортних засобів, наведених ГРД в архівних оголошеннях, крім посилання на відсутність шкіряного салону, а також не надала інших оголошень чи об’єктивних даних, які б свідчили про можливість придбання аналогічного автомобіля марки «Honda CR-V» 2013 року випуску у відповідний період за ціною, близькою до 100 000 грн. Водночас Комісія погоджується з тим, що наведені ГРД оголошення відображають ціни пропозиції щодо інших автомобілів і не доводять фактичну ринкову вартість саме автомобіля кандидата.
За таких обставин Комісія не вбачає беззаперечних доказів, які б давали підстави стверджувати, що Комшелюк Т.О. фактично придбала автомобіль за іншою, ніж задекларована ціною або умисно зазначила недостовірні відомості в декларації. Водночас сукупність встановлених обставин – істотна різниця між задекларованою ціною та наведеними ринковими показниками, недостатнє документальне підтвердження впливу технічного стану автомобіля на його вартість та відсутність об’єктивних даних щодо можливості придбання аналогічного автомобіля за 100 000 грн не усуває обґрунтовані сумніви щодо відповідності ціни набуття ринковій вартості.
Комісія також наголошує, що від судді як носія високого статусу та представника судової влади очікується не лише формальне дотримання вимог законодавства, а й поведінка, яка є бездоганною в очах обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача. Суддя має бути прикладом доброчесності та прозорості, а тому повинна уникати правочинів та інших дій, які за своїми обставинами можуть об’єктивно викликати сумніви щодо законності походження набутого майна, навіть якщо формальних порушень законодавства не встановлено.
Комісія вважає, що наведені обставини не є достатніми для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності, однак свідчать про наявність обґрунтованого сумніву за показником «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав».
Таким чином, Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за показником «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» критеріїв доброчесності та професійної етики на 15 балів.
2. ГРД у пункті 2 висновку зазначає, що Комшелюк Т.О. не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» та «сумлінність» (підпунк 4 пункту 19, підпункт 2 пункту 17 Показників).
На думку ГРД, кандидат не дотримувалась етичних норм, допускаючи поведінку, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що вона здатна виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно. Кандидат не утрималась від діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов’язків та інших повноважень.
ГРД зазначає, що за результатами аналізу інформації Рівненського окружного адміністративного суду та матеріалів суддівського досьє встановлено випадки ухвалення Комшелюк Т.О. судових рішень у періоди її тимчасової непрацездатності, відпустки та навчання.
Зокрема, 11.02.2011 – у справах № 2а/1770/606/2011, № 2а/1770/612/2011, № 2а/1770/574/2011 (два рішення), № 2а/1770/602/2011, № 2а/1770/604/2011, коли кандидат була тимчасово непрацездатною з 11.02.2011 до 15.02.2011; 10–17.11.2014 – у справах № 817/2955/14, № 817/3207/14, № 817/2958/14, № 817/3288/14, № 817/3286/14, № 817/3276/14, № 817/2965/14, № 817/2971/14, № 817/3489/14, № 817/3487/14, № 817/3480/14 – у період тимчасової непрацездатності судді 10.11.2014–20.11.2014 та навчання 26–27.11.2014; 01.12.2014 – у справі № 817/3392/14 під час навчання 01–12.12.2014; 29.12.2014 – у справах № 817/3491/14, № 817/3392/14, № 817/3712/14, № 817/3439/14, № 817/3070/14 під час щорічної відпустки 29–31.12.2014; 16.01.2015 – у справі № 817/52/15 під час навчання; 04.08.2017 – у справі № 817/1162/17 під час тимчасової непрацездатності 04–11.08.2017; 10.06.2020 – у справах № 460/2761/20, № 817/1383/18, № 460/3475/19, № 460/2820/20, № 460/2683/20, № 460/2761/20 під час навчання; 05.07.2022 – у справі № 460/15670/22 під час підвищення кваліфікації; 13.06.2023 – у справах № 460/40345/22 та № 460/35941/22 під час щорічної відпустки 12–16.06.2023.
ГРД вважає, що наведені розбіжності між офіційними даними про відсутність кандидата на робочому місці та датами ухвалення нею судових рішень породжують обґрунтовані сумніви щодо реального здійснення нею правосуддя у зазначені періоди. Оскільки ухвалення судових рішень є складовою здійснення правосуддя, суддя особисто несе відповідальність за кожне прийняте рішення. У зв’язку з цим ухвалення рішень у періоди відпустки, тимчасової непрацездатності чи навчання може свідчити про неналежну організацію професійної діяльності та недотримання стандартів особистої участі й відповідальності судді, що, на думку ГРД, створює сумніви щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
Комшелюк Т.О. у своїх письмових поясненнях та під час засідання зазначила, що після додаткової перевірки наведеного ГРД переліку встановила невідповідність частини вказаних дат фактичним датам ухвалення судових рішень, а окремі справи наведено двічі. Зокрема, щодо справ № 2а/1770/606/2011, № 2а/1770/612/2011, № 2а/1770/574/2011, № 2а/1770/602/2011 та № 2а/1770/604/2011 рішення фактично ухвалено після періоду її тимчасової непрацездатності (11.02.2011–15.02.2011). Також не підтверджується наведений ГРД збіг щодо справ № 817/3392/14, № 817/52/15, № 817/1162/17 та № 817/1383/18, оскільки рішення у них ухвалено в інші дати. Щодо справ № 460/40345/22 та № 460/35941/22 кандидат зазначила, що вони взагалі не стосуються її щорічної відпустки 12.06.2023–16.06.2023, оскільки рішення у них ухвалено ще у 2022 році.
Водночас кандидат підтвердила, що рішення у справах № 817/2955/14, № 817/3207/14, № 817/2958/14, № 817/3288/14, № 817/3286/14, № 817/3276/14, № 817/2965/14 та № 817/2971/14 датовані періодом її тимчасової непрацездатності 10.11.2014–20.11.2014, а рішення у справах № 817/3489/14, № 817/3487/14 та № 817/3480/14 періодом навчання 26.11.2014–27.11.2014. З огляду на давність подій Комшелюк Т.О. не може достовірно відтворити технічні обставини підготовки та оформлення цих рішень, припустивши, що проєкти могли бути підготовлені завчасно. Щодо рішень у справах № 817/3491/14, № 817/3392/14, № 817/3712/14, № 817/3439/14 та № 817/3070/14, датованих 29.12.2014, кандидат також зазначила, що, ймовірно, відповідні справи були опрацьовані до початку щорічної відпустки.
Крім того, кандидат пояснила, що 10.06.2020 проходила семигодинне навчання, однак наказу про її увільнення від виконання обов’язків судді чи іншу відсутність на роботі не видавалося, тому вона могла поєднувати навчання з виконанням суддівських повноважень. У зв’язку з цим рішення у справах № 460/2761/20, № 460/3475/19, № 460/2820/20 та № 460/2683/20, на її думку, не свідчать про здійснення правосуддя в період відсутності на роботі. Рішення у справі № 460/15670/22, датоване 05.07.2022, кандидат також пояснила можливістю роботи з процесуальними документами після завершення навчання. Загалом кандидат просила врахувати давність подій, наявність помилково визначених ГРД дат та повторного зазначення окремих справ.
Надаючи оцінку наведеним у пункті 2 висновку ГРД обставинам, Комісією встановлено таке.
Відповідно до інформації суддівського досьє Комшелюк Т.О. не здійснювала правосуддя у періоди: 11.02.2011–15.02.2011 ( тимчасова непрацездатність); 10.11.2014–20.11.2014 (тимчасова непрацездатність); 26.11.2014–27.11.2014 (навчання); 01.12.2014–12.12.2014 (навчання); 29.12.2014–31.12.2014 (щорічна відпустка); 16.01.2015 (навчання); 04.08.2017 (тимчасова непрацездатність); 10.06.2020 (навчання); 05.07.2022 (підвищення кваліфікації); 12.06.2023–16.06.2023 (щорічна відпустка).
Згідно з відомостями ЄДРСР:
- 11.02.2011 у справах № 2а/1770/606/2011, № 2а/1770/612/2011, № 2а/1770/602/2011 та № 2а/1770/604/2011 постановлено ухвали про відкриття провадження, у справі № 2а/1770/574/2011 постановлено ухвали про відкриття провадження у справі та про закриття підготовчого провадження;
- 10.11.2014 у справах № 817/2955/14, № 817/3207/14 № 817/2958/14 винесено постанови;
- 12.11.2014 у справах № 817/3288/14, № 817/3286/14, № 817/3276/14 винесено постанови;
- 17.11.2014 у справах № 817/3288/14, № 817/3286/14, № 817/3276/14 винесено постанови;
- 26.11.2014 у справах № 817/3288/14, № 817/3286/14, № 817/3276/14 винесено постанови;
- 01.12.2014 у справі № 817/3392/14 винесено постанову;
- 29.12.2014 у справах № 817/3491/14, № 817/3392/14, № 817/3712/14, № 817/3439/14, № 817/3070/14 винесено постанови;
- 16.01.2015 у справі №817/521/15 постановлено ухвалу про відкриття провадження;
- 04.08.2017 у справі №817/1162/17 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху;
- 10.06.2020 у справах № 460/2761/20, № 460/3475/19, № 460/2820/20, № 460/2683/20 ухвалено рішення, у справі № 817/1383/18 постановлено ухвалу про виправлення описки;
- 05.07.2022 у справі 460/15670/22 ухвалено рішення.
Комісією проаналізовано вказані рішення та встановлено, що всі вони ухвалювалися без учасників справи.
Стосовно справ № 460/40345/22 та № 460/35941/22 Комісією встановлено, що в ЄДРСР наявні у цих справах окремі ухвали, які датовані 13.06.2023. Проте у вказаних процесуальних документах були виправлені описки в даті їх ухвалення.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення це рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції.
Таким чином, Комісією встановлено, що в період перебування Комшелюк Т.О. у щорічній відпустці та в період тимчасової непрацездатності нею ухвалювалися судові рішення.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону передбачено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Приписами частини першої статті 7 Закону передбачено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) встановлено право кожного на справедливий розгляд справи, що є однією з ознак принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вважає, що поняття справедливого судового розгляду, про яке йдеться в пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає необхідність розгляду справ незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У практиці ЄСПЛ під поняттям «суд» розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції, на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом. Зокрема, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Гуров проти Молдови» від 11.07.2006 № 3645502, «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 № 21722/11 наголосив, що поняття «суд, встановлений законом» стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування суду, а й дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Таким чином, слід вважати, що «суд, встановлений законом» у практиці ЄСПЛ повинен відповідати критеріям щодо дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності, автоматичного розподілу справ, наявності повноважень у судді, належного складу суду, наявності достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.
Частиною першою статті 57 Закону встановлено вимогу від судді об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, – колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
Частиною п’ятою статті 15 Закону визначено, що до випадків, коли суддя не може здійснювати правосуддя та брати участь у розгляді судових справ, віднесено перебування судді у відпустці, відсутності у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
Виходячи із положень частини п’ятої статті 15 Закону, ухвалення суддею Комшелюк Т.О. судових рішень у дні, в які вона перебувала на заходах, тренінгах, навчаннях, відрядженні, відпустці та в яких була відсутньою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, може бути розцінено як дії, що призвели до порушення правил щодо складу суду.
Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику «сумлінність», якщо, зокрема, але не виключно, ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим.
Комісія, урахувавши зазначені обставини та пояснення кандидата Комшелюк Т.О., а також беручи до уваги, що відповідні судові рішення постановлялися без безпосередньої присутності учасників справи, вважає, що наведені обставини не є достатніми для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності. Водночас Комісія вважає, що виявлені випадки свідчать про неналежну організацію кандидатом виконання своїх професійних обов’язків та мають ознаки менш суттєвого порушення за показником «сумлінність».
Таким чином, ураховуючи наявність декілька менш суттєвих порушень за показником «сумлінність», Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за вказаним показником.
Додатково ГРД надано інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребує пояснень кандидата.
Так, ГРД, зокрема, вказує (пункт 2 інформації), що Комшелюк Т.О. у своїх письмових майнових деклараціях за 2012–2015 роки не задекларувала жодного об’єкта нерухомого майна, де б вона та члени її сім’ї могли б проживати та яким би могли користуватись.
Водночас кандидат у своїй електронній майновій декларації за 2015 рік задекларувала квартиру загальною площею 45 кв.м, розташовану в місті Рівне, яка перебувала в її користуванні з 2011 року на підставі позики.
Таким чином, у користуванні кандидата з 2011 року перебувала квартира, яку остання не відображала у своїх письмових майнових деклараціях до 2015 року. У зв’язку з чим вказані обставини потребують пояснення з боку останньої, зокрема щодо причин не відображення відповідної інформації в майнових деклараціях та умов користування квартирою.
У письмових поясненнях Комшелюк Т.О. зазначила, що власницею квартири є ОСОБА_1, з якою вона тривалий час перебувала у дружніх стосунках. У 2011 році у зв’язку з виїздом власниці за кордон остання дозволила кандидату безоплатно проживати та користуватися належною їй квартирою. Родинних відносин між ними не було, письмовий договір оренди, позички чи інший документ щодо користування квартирою не укладався.
Кандидат пояснила, що саме відсутність письмового документа стала причиною невідображення квартири в паперових деклараціях як об’єкта користування. Водночас у деклараціях за 2013–2015 роки вона зазначала адресу цієї квартири як місце фактичного проживання, а після запровадження електронного декларування відобразила квартиру в декларації за 2015 рік як об’єкт користування із зазначенням дати початку користування – 29.09.2011. Також кандидат повідомила, що аналогічні пояснення надавала Комісії під час кваліфікаційного оцінювання у 2019 році.
Під час засідання Комшелюк Т.О. підтвердила, що з 2011 року користувалася квартирою, власницею якої була її знайома ОСОБА_1. У зв’язку з виїздом власниці за кордон кандидат безоплатно проживала у квартирі та сплачувала комунальні платежі. Письмовий договір позички чи оренди не укладався, оскільки власниця не вбачала в цьому необхідності. Кандидат зазначила, що припинила користування квартирою після придбання власного житла.
Стосовно невідображення квартири в паперових деклараціях кандидат пояснила, що на той час виходила з положень методичних рекомендацій, відповідно до яких відомості про нерухоме майно зазначалися за наявності правовстановлювального документа. Оскільки домовленість із власницею була усною, квартиру у розділі щодо нерухомого майна вона не зазначала. Водночас у деклараціях за 2013–2015 роки кандидат вказувала адресу цієї квартири як місце фактичного проживання, а після запровадження електронного декларування відобразила її як об’єкт користування.
Стосовно правової природи користування квартирою Комшелюк Т.О. пояснила, що розглядала відповідні відносини саме як позичку, оскільки користування квартирою було безоплатним, а сплата комунальних платежів, на її думку, не є орендною платою. Вона не вважала таке користування подарунком, оскільки квартира залишалася у власності ОСОБА_1, а після припинення користування була їй повернута. Кандидат також зазначила, що близькі дружні стосунки з власницею квартири та відсутність у останньої наміру отримувати прибуток від здавання квартири зумовили сприйняття цих відносин як звичайного безоплатного користування майном між знайомими.
На запитання щодо можливого порушення обмежень, встановлених антикорупційним законодавством, Комшелюк Т.О. зазначила, що не сприймала безоплатне користування квартирою як отримання подарунка чи неправомірної переваги, оскільки не набула права власності на майно, та вважала такі відносини особистими дружніми домовленостями.
Комісія критично оцінює вказані пояснення з огляду на таке.
У пункті 2 розділу І декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2012–2014 роки Комшелюк Т.О. зазначала фактичне місце проживання: Рівненська область, місто Рівне, АДРЕСА_1. У розділі ІІІ зазначених декларацій відомості про вказаний об’єкт нерухомого майна відсутні.
Водночас у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015–2020 роки Комшелюк Т.О. задекларувала право користування квартирою загальною площею 45 кв.м, розташованою у місті Рівному. Дата початку користування – 29.09.2011. У графі «Інформація щодо прав на об’єкт» кандидат зазначила: «Інше право користування. Інший тип: позичка».
Отже, сама Комшелюк Т.О. у наступних деклараціях визначила правову природу своїх відносин із власницею квартири як позичку та вказала дату початку відповідного права користування – 29.09.2011.
Відповідно до частини першої статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні річ для користування протягом встановленого строку. Частиною другою цієї статті передбачено, що користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Відповідно до статті 828 Цивільного кодексу України договір позички між фізичними особами укладається у письмовій формі, якщо його предметом є будівля, інша капітальна споруда або їх окрема частина на строк, визначений договором, а також в інших випадках, встановлених законом.
Частиною третьою статті 827 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу, якою врегульовано відносини найму (оренди).
Відповідно до роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), опублікованого 13.11.2023, до інших прав користування, відомості про які підлягають відображенню у декларації, належить, зокрема, позичка – безоплатна передача майна.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» подарунок – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають або одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено коло осіб, на яких поширюється дія цього Закону, до яких належать, зокрема, судді.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.
Частиною другою статті 23 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено можливість прийняття подарунків, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо їх вартість не перевищує встановлених законом обмежень. Обмеження щодо вартості подарунків не поширюється, зокрема, на подарунки, які даруються близькими особами.
Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості, зокрема, про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності, а також про об’єкти нерухомості, якими вони користуються.
У своїх матеріалах щодо проведення повної перевірки декларацій НАЗК зазначає, що безоплатне користування майном або користування майном за оплату, нижчу за мінімальну ринкову, може бути кваліфіковане як подарунок у грошовій чи негрошовій формі та становити порушення статті 23 Закону України «Про запобігання корупції». При цьому НАЗК зазначає, що такий підхід не стосується, зокрема, випадків користування майном, яке належить близьким особам.
Підхід до кваліфікації майнової вигоди, отриманої внаслідок користування майном на умовах, істотно вигідніших за ринкові, як подарунка застосовувався також судами.
Так, постановою Печерського районного суду міста Києва від 26.12.2023 у справі № 757/50993/23-п ОСОБУ-1, яка на момент відповідних подій була суддею, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суд установив, що ОСОБА-1 користувалася квартирою площею 133 кв. м за плату 1 000 грн на місяць, яка була істотно нижчою за мінімальну ринкову вартість оренди. Різницю між фактично сплаченою та мінімальною ринковою вартістю користування квартирою суд визначив як подарунок у розмірі 906 600 грн. Відповідно до постанови суду до ОСОБА-1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу з конфіскацією подарунка.
Постановою Київського апеляційного суду від 11.03.2024 у справі № 757/50993/23-п зазначене судове рішення залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що користування квартирою за ціною, нижчою від мінімальної ринкової, призвело до збереження особою власних коштів, що становило отримання подарунка в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Водночас обставини користування Комшелюк Т.О. квартирою виникли у 2011 році, тобто до набрання чинності Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII.
На момент виникнення відповідних правовідносин питання обмежень щодо одержання подарунків регулювалося Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, заборонялося одержувати дарунки (пожертви), за винятком випадків, передбачених цим Законом та іншими законами. Зокрема, заборонялося одержувати дарунки за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, а також від підлеглої особи.
Отже, правова оцінка обставин користування Комшелюк Т.О. квартирою у 2011–2014 роках має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, чинного у відповідний період. Водночас наведені положення чинного Закону України «Про запобігання корупції» та сучасні роз’яснення НАЗК можуть бути враховані при оцінюванні правової природи безоплатного користування майном та підходів до його кваліфікації як майнової вигоди.
Оцінюючи наведені обставини, Комісія враховує, що кандидат визнає факт користування квартирою без сплати орендної плати, водночас зазначає, що сплачувала комунальні послуги та несла інші витрати, пов’язані з користуванням майном. Отже, Комшелюк Т.О. розглядала відносини з власницею квартири як позичку, тобто як правовідносини, характерною ознакою яких є безоплатне користування. Однак наявні матеріали не дають можливості однозначно встановити економічний зміст домовленості між сторонами, зокрема обсяг отриманої кандидатом майнової вигоди та характер витрат, які вона здійснювала у зв’язку з користуванням квартирою.
За таких обставин Комісія не має достатніх та беззаперечних підстав для висновку про те, що користування Комшелюк Т.О. квартирою було саме подарунком у розумінні антикорупційного законодавства, а відтак, що нею було порушено встановлені законом обмеження щодо одержання подарунків.
Комісія вважає, що кандидат, здійснюючи правосуддя та претендуючи на посаду судді апеляційного суду, має не лише формально дотримуватися вимог законодавства, а й своєю поведінкою підтримувати високий рівень довіри до судової влади. З огляду на тривале користування квартирою, яка належала особі, що не є близькою особою кандидата, відсутність орендної плати, а також невідображення права користування квартирою у деклараціях за 2012–2014 роки у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви щодо характеру та правових підстав такого користування.
Водночас наведені обставини не є достатніми для висновку про невідповідність Комшелюк Т.О. критеріям доброчесності та професійної етики. Однак у сукупності з невідображенням права користування квартирою в деклараціях за 2012–2014 роки вони свідчать про наявність обґрунтованого сумніву за показником «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав».
Таким чином, Комісія одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за показником «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав» критеріїв доброчесності та професійної етики на 15 балів.
Комісією під час кваліфікаційного оцінювання також перевірено інші обставини, зокрема низку скарг та звернень, що надійшли до Комісії, інформацію, викладену у висновку ГРД, та враховано пояснення Комшелюк Т.О. Комісія вважає такі пояснення кандидата прийнятними та достатніми. Фактів, які б свідчили про невідповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності й впливали б на їх оцінку, Комісією не встановлено.
Отже, за результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень, співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за вказаними критеріями, становить 255 балів із 300 можливих, що вище 75% (225 балів) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що Комшелюк Т.О. відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Комшелюк Т.О. набрала 689,56 бала.
З огляду на наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата Комшелюк Т.О. критеріям доброчесності та професійної етики питання про підтвердження здатності Комшелюк Т.О. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді слід внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України двома голосами «ЗА» та одним «ПРОТИ»
вирішила:
1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Комшелюк Тамари Оруджалієвни вимогам до кандидата на посаду судді.
2. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Комшелюк Тамара Оруджалієвна набрала 689,56 бала.
3. Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання про підтвердження здатності Комшелюк Тамари Оруджалієвни здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Віталій ГАЦЕЛЮК (ЗА)
Члени Комісії: Олег КОЛІУШ (ЗА)
Руслан МЕЛЬНИК (ПРОТИ)
