Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Мартиненко Валерії Сергіївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА,

членів Комісії: Людмили ВОЛКОВОЇ (доповідач), Романа КИДИСЮКА,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Валерії МАРТИНЕНКО,

представника Громадської ради доброчесності Артема ПАНЧЕНКА,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Мартиненко Валерії Сергіївни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Підстави і порядок проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі – Закон № 1402-VIII) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону№ 1402-VIII та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Згідно з частиною другою статті 79³ Закону № 1402-VIII в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону № 1402-VIII. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону № 1402-VIII.

Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).

Кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками (пункти 1.1, 1.3 розділу 1 Положення).

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс), зокрема в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Мартиненко В.С. звернулась до Комісії із заявою про допуск до участі в Конкурсі як особа, що відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону  № 1402-VIII, та має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років.

Мартиненко В.С. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

Загальні відомості про кандидата.

Мартиненко В.С., громадянка України, має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою на рівні вільного володіння.

Заборони для зайняття кандидатом посади судді, визначені частиною другою статті 69 Закону № 1402-VIII, відсутні.

Указом Президента від 29 вересня 2016 року № 425/2016 Мартиненко В.С. призначено на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області строком на п’ять років.

Указом Президента України від 08 травня 2024 року № 291/2024 Мартиненко В.С. призначено на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 березня 2025 року № 644/0/15-25 Мартиненко В.С. переведено на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області з 27 квітня 2025 року строком на один рік.

Стаж роботи Мартиненко В.С. на посаді судді станом на день подання заяви про допуск до участі в Конкурсі становив понад 7 років.

Процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до частин першої та другої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема Мартиненко В.С. (цивільна спеціалізація). Встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший – складання кваліфікаційного іспиту; другий – дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації (цивільна) апеляційного загального суду – кандидат набрала 150 балів та була допущена до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.

За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту кандидат набрала 51,7 бала та була допущена до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду.

За виконання практичного завдання зі спеціалізації (цивільна) апеляційного загального суду кандидат отримала 125,5 бала та була допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 розділу 8 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Ураховуючи, що на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводилося, кандидату, яка успішно склала інші тестування та виконала відповідне практичне завдання, додано 40 балів до загального результату іспиту.

Отже, загалом результат першого етапу кваліфікаційного оцінювання кандидата становить 367,2 бала.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, а саме: Дніпровський апеляційний суд, Київський апеляційний суд, Львівський апеляційний суд, Одеський апеляційний суд, Харківський апеляційний суд, Миколаївський апеляційний суд.

Мартиненко В.С. надіслала до Комісії заяву про намір претендувати на посаду судді Київського апеляційного суду.

Згідно з рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів в межах Конкурсу.

За результатами автоматизованого розподілу справу кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Мартиненко В.С. розподілено члену Комісії Волковій Л.М.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону № 1402-VIII, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Комісією організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Мартиненко В.С.

З метою проведення спеціальної перевірки Комісією надіслано запити стосовно кандидата до: Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.

Відповідно до отриманої з Національного агентства з питань запобігання корупції інформації про результати спеціальної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), поданої Мартиненко В.С. за 2024 рік, фактів відображення недостовірних відомостей, якщо такі відомості стосуються майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації, не виявлено.

Від інших уповноважених державних органів Комісією також не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Мартиненко В.С.  установленим вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.

Комісією також перевірено в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

З огляду на зазначене Комісія дійшла висновку про наявність підстав для встановлення результатів спеціальної перевірки стосовно Мартиненко В.С., які буде враховано під час дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди.

Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Співбесіду з Мартиненко В.С. проведено 03 серпня 2026 року, під час якої  Комісією послідовно обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв професійної етики та доброчесності.

Порядок визначення результатів кваліфікаційного оцінювання регламентовано розділом 5 Положення.

Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінювання відповідності визначеним показникам. Оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Пунктом 5.4 розділу 5 Положення передбачено, що при визначенні результатів кваліфікаційного оцінювання діє принцип автономності, відповідно до якого кваліфікаційне оцінювання може проводитися незалежно від інших проваджень щодо судді (кандидата на посаду судді), а будь-який висновок та/або оцінка національного або міжнародного органу щодо судді (кандидата на посаду судді) не є заздалегідь визначальним та обов’язковим для врахування під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання. Такий висновок та/або оцінка можуть бути враховані під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Пунктом 5.5 розділу 5 Положення визначено, що суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У разі, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає хоча б одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої  компетентності.

Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.

Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні  та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).

У пункті 5.6 розділу 5 Положення вага критерію особистої компетентності та її показників визначена таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Комісія відзначає, що Положення підкреслює принцип особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінюванні особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме під час співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням.

Комісія звернулась до Мартиненко В.С. із запитом, у якому запропонувала надати для оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які підтверджують її відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності (згідно із затвердженим опитувальником).

Мартиненко В.С. надіслала до Комісії інформацію (пояснення), яка, на її думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», а також показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

Згідно з письмовими поясненнями підтвердженням своєї відповідності критерію особистої компетентності за показниками рішучості та відповідальності кандидат зазначила таке. В умовах надмірного навантаження, усвідомлюючи значення справи для сторін, кандидат докладає значних зусиль та приймає, подекуди, непопулярні рішення. Незважаючи на викладене, повсякчас ухвалює рішення, які відповідають обставинам тієї чи іншої справи. Кандидат висвітлила обставини кількох цивільних справ, що перебували у неї на розгляді. У наведених справах вона ухвалювала рішення, які не узгоджувались із усталеною практикою розгляду справ цієї категорії. Водночас кандидат підкреслила, що вказані судові залишено без змін судами вищих інстанцій.   

Також Комісією було досліджено мотиваційний лист Мартиненко В.С. як кандидата на посаду судді, зокрема в частині її мотивації до участі в Конкурсі. У зазначеному документі кандидат висловила переконання про наявність у неї необхідного досвіду та високої кваліфікації для зайняття посади судді апеляційного суду. Підкреслила, що під час розгляду справ повсякчас намагається захистити порушені права громадян з огляду на узятий на себе тягар відповідальності перед людиною та суспільством у цілому.

Під час співбесіди кандидат додатково зауважила, що незважаючи на брак часу намагається щоразу належним чином обґрунтовувати кожен процесуальний документ з метою забезпечення його якості та зрозумілості для учасників процесу.

Комісією під час співбесіди з кандидатом детально та послідовно обговорено показники її особистої компетентності в контексті повідомлених обставин, які висвітлюють її професійну діяльність на посаді судді. 

Зокрема, під час обговорення наведених кандидатом в опитувальнику справ, які перебували у неї на розгляді, та повідомлених обставин, які спонукали її ухвалювати відповідні рішення, Комісію, з-поміж іншого, зацікавило власне розуміння кандидатом основних засад (принципів) цивільного судочинства, ключових завдань суду, її бачення способів захисту  прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Також Комісією поставлено кандидату низку узагальнених запитань щодо трактування нею ключових аспектів інституту доказів та доказування у цивільному судочинстві, передбачених процесуальним законом засобів встановлення доказів під час розгляду тих чи інших категорій справ тощо.

Комісією запропоновано кандидату висвітлити її бачення ролі судді як своєрідного арбітра у процесі, його завдань та функціональних обов’яків. Комісію також цікавило усвідомлення кандидатом збільшення її функціональних обов’язків у разі призначення її на посаду судді апеляційного суду.

Оцінюючи рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності Комісія висновує, що кандидатом під час співбесіди не сформовано стійкого та беззаперечного уявлення про відповідність вказаному критерію. Кандидатом не переконано Комісію у здатності самостійно приймати рішення у складних обставинах, готовності нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також у достатності рівня її усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Комісія підкреслює, що, намагаючись підтвердити свою відповідність встановленим показникам критерію особистої компетентності, кандидатом надано узагальнені відповіді без належного обґрунтування та наповнення фаховим змістом.

Мартиненко В.С. у мотиваційному листі, в опитувальнику, а також під час співбесіди повсякчас намагалась переконати Комісію в тому, що вона намагається якісно виконувати покладені на неї функціональні обов’язки, спрямовані на захист прав громадян, якісне мотивування судових рішень, і з цією метою постійно вимушена докладати необхідних зусиль (таймкод https://www.youtube.com/live/8U8ffSnQlgI?si=h5oznqar7nyWvCez&t=9087). Водночас подібні твердження кандидата ставлять під сумнів не лише її здатність обіймати посаду судді апеляційного суду за критерієм особистої компетентності, але й її розуміння та усвідомлення покладеної на неї відповідальності на нинішній посаді та необхідність володіти певним рівнем рішучості.

Так, відповідаючи на запитання членів Комісії в аспекті загального розуміння фундаментальних засад цивільного судочинства, основних завдань суду, кандидат не змогла впевнено та переконливо надати такі відповіді, які б продемонстрували наявність у неї ґрунтовних знань в окресленій сфері, а також уміння їх застосовувати у практичній діяльності (таймкод https://www.youtube.com/live/8U8ffSnQlgI?si=8E1pL86zGSqMaugn&t=9177).

Подекуди відповіді кандидата вказували на брак чіткого розуміння нею базових принципів, закріплених у Цивільному процесуальному кодексі України, або ж на її  неспроможність надати конкретні та чіткі пояснення щодо їх власного бачення.

Зокрема, кандидат не змогла переконати Комісію в наявності всебічного розуміння змісту принципу диспозитивності в цивільному процесі та положень, через які він розкривається, а також зрозуміло та переконливо висвітлити, яким чином забезпечується об’єктивність ведення судового засідання та рівноправність сторін у ньому, здійснюється дослідження поданих учасниками справи доказів тощо (таймкод https://www.youtube.com/live/8U8ffSnQlgI?si=qBD8NER1HDREuvhk&t=9270).

Комісія відзначає, що, незважаючи на прагнення кандидата продемонструвати під час співбесіди здатність належним чином організовувати власну діяльність, професійність та повсякчасне прагнення до досконалості при виконанні своїх професійних обов’язків, у тому числі прийняття рішень у складних умовах, її відповіді на запитання членів Комісії були непереконливими (таймкод https://www.youtube.com/live/8U8ffSnQlgI?si=Do5jjEc4YmyrLaqn&t=9360).

Кандидатом не продемонстровано вміння оцінювати наслідки своїх дій та приймати усвідомлені рішення, брати повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки. Зрештою, Комісія так і не почула від кандидата пояснень щодо її власного бачення ключових завдань та ролі судді апеляційного суду, кола його функціональних обов’язків тощо.

Кандидат не змогла детально, повно та аргументовано пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення під час співбесіди, чому вона відповідає показникам особистої компетентності.

Відповіді Мартиненко В.С. подекуди не відповідали змісту поставлених їй членами Комісії запитань, на чому неодноразово було зауважено під час співбесіди. Вона не змогла спростувати наявність логічних неузгодженостей у її мотиваційному листі, які були предметом обговорення під час співбесіди.

З огляду на викладене в Комісії виник сумнів щодо відповідності кандидата  показникам рішучості та відповідальності, який не був усунутий під час співбесіди.

Комісія підтримує атмосферу взаємної поваги під час проведення співбесід із кандидатами та бере до уваги їх неспроможність подекуди чітко сформулювати та донести свою думку, до прикладу, через хвилювання, а також у ситуаціях високого розумового навантаження чи емоційної напруги.

Водночас Комісія підкреслює, що відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється, з-поміж іншого, за показником рішучості та відповідальності, й саме кандидат повинен забезпечити формування стійкого уявлення членів Комісії про рівень його відповідності цьому критерію.

На підтвердження відповідності показнику безперервного розвитку кандидат у письмових поясненнях зазначила, що постійно підвищує свій рівень професійної підготовки, проходить періодичні навчання в Національній школі суддів України, вивчає актуальну судову практику Верховного Суду, аналізує новели законодавства. Наведене, на думку кандидата, підкреслює її наміри перманентного професійного та особистісного розвитку.

Отже, Комісією під час співбесіди з кандидатом детально та послідовно обговорено показники її особистої компетентності в контексті повідомлених обставин та фактів, які мали місце впродовж її професійного життя.

Дослідивши письмові пояснення кандидата, послідовно та детально обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності  Мартиненко В.С., члени Комісії індивідуально оцінили критерій такими балами: «рішучість та відповідальність» (19, 17, 19), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 18,33; «безперервний розвиток» (19, 17, 19), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 18,33; загальний бал за критерій – 36,66.

З урахуванням викладеного Комісія висновує, що кандидатом не продемонстровано достатнього рівня рішучості та відповідальності.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить      36,66 бала із 50 можливих, що менше 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.

Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.

Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).

Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).

Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).

Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.

Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).

У пункті 5.6 розділу 5 Положення вага критерію соціальної компетентності та його показників визначена таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість  мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Комісія підкреслює, що як і в оцінюванні особистої компетенції, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді показникам критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Комісією детально досліджено письмові пояснення кандидата щодо її відповідності показникам критерію соціальної компетентності, під час співбесіди заслухано також її усні пояснення щодо кожного показника.

Комісія дійшла висновку, що кандидат продемонструвала достатній рівень соціальної компетенції.

Критерій соціальної компетентності індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками «ефективна комунікація» (9, 9, 9), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 9; «ефективна взаємодія» (10, 9,5, 9), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 9,5; «стійкість мотивації» (9, 10, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 9,67; «емоційна стійкість» (9, 9, 10), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення, становить 9,33; загальний бал за критерій – 37,5.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,5 бала із 50 можливих, що дорівнює 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.

Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.

Пунктами 5.8, 5.9 розділу 5 Положення передбачено, що вага критеріїв доброчесності та професійної етики становить 300 балів. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Згідно з пунктом 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Пунктом 5.12 розділу 5 Положення визначено, що кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

Відповідно до частин першої та шостої статті 87 Закону Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. ГРД збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав – висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.

ГРД, проаналізувавши інформацію про кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Мартиненко В.С., 23 червня 2026 року затвердила висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

1. Так, ГРД стверджує, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «чесність» та «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав».

1.1. Відповідно до декларацій за 2021–2025 роки чоловік кандидата ОСОБА_1 користується автомобілем «SEAT Ateca» 2020 року випуску, що належить свекрусі кандидата ОСОБА_2; кандидат та її родина проживає у квартирі, власником якої є свекруха.

Так, з матеріалів суддівського досьє кандидата ГРД виявила, що в період 2013–2021 років свекрухою кандидата набуто у власність низку транспортних засобів та об’єктів нерухомого майна, вартість яких у сукупності перевищує її підтверджені офіційні доходи за відповідний період. Наведене, на думку ГРД, ставить під сумнів достовірність поданих кандидатом відомостей.

Автомобіль «SEAT Ateca» свекруха кандидата придбала 27 лютого 2021 року за 782 000 грн (еквівалент 27 999 дол. США). Для оплати цього транспортного засобу свекруха кандидата 12 березня 2021 року отримала кредит у розмірі 312 800 грн (еквівалент 11 276 дол. США).

У декларації за 2025 рік кандидат зазначила з 22 березня 2025 року право користування квартирою свекрухи в місті Києві загальною площею 42,4 м². Кандидат не декларує вартість цієї квартири.

ГРД встановила, що вартість квартири, яку свекруха кандидата придбала в місті Києві, становить 1 653 146 грн (еквівалент 60 778 дол. США): 1) договір про передання прав та обов’язків від 22 липня 2021 року – 1 322 186 грн (еквівалент 48 610 дол. США); 2) перерахування 22 липня 2021 року коштів ТОВ «Фінансова компанія «Сістемінвест» за договором про участь у фонді фінансування будівництва – 330 960 грн (еквівалент 12 168 дол. США).

Кандидат надала ГРД письмові пояснення. Повідомила, що рівень доходів свекрухи дозволяв їй придбати автомобіль та квартиру. Так, з 20 квітня 2013 року свекруха була власником автомобіля «Toyota Auris», який був відчужений 06 березня 2021 року за 330 000 грн, що підтверджується відповідним договором. 12 березня  2021 року свекруха уклала кредитний договір з АТ «Державний ощадний банк», відповідно до якого банк надав кредитні кошти в розмірі 312 800 грн на виконання договору купівлі-продажу від 27 лютого 2021 року з придбання нею автомобіля «SEAT Ateca» 2020 року випуску. Крім цього, кандидат пояснила, що квартиру в місті Києві свекруха придбала за рахунок коштів, отриманих від продажу будинку в місті Донецьку 28 січня 2014 року та квартири в місті Макіївка Донецької області 18 жовтня 2016 року. Свекруха також отримувала заробітну плату та пенсію.

Проаналізувавши інформацію із суддівського досьє кандидата та її пояснення, ГРД дійшла таких висновків. 19 квітня 2013 року свекруха кандидата придбала автомобіль «Toyota Auris» 2013 року випуску, інформація про ціну придбання якого відсутня в матеріалах досьє. Цей транспортний засіб був проданий 06 березня 2021 року за 330 000 грн (еквівалент 12 092 дол. США). Під час проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді кандидат на співбесіді та в письмових поясненнях повідомила, що зареєстрований у власності її чоловіка автомобіль «Suzuki SX4» вартістю 204 900 грн (еквівалент 23 579 дол. США) був придбаний у лютому 2014 року фактично за кошти свекрухи. Зі слів кандидата, вартість відчуження цього автомобіля склала 50 000 грн (еквівалент 2 273 дол. США) і кошти від продажу отримала саме свекруха. 28 січня 2014 року свекруха кандидата відчужила будинок в місті Донецьку за 148 760 грн (еквівалент 18 611 дол. США). Наступного дня 29 січня 2014 року свекруха разом із сином (чоловіком кандидата) придбала квартиру у місті Донецьку за 582 000 грн (еквівалент 72 814 дол. США). Відповідно до платіжного доручення платником є саме свекруха кандидата. Співвласниками цієї квартири є свекруха та чоловік кандидата, кожен з яких володіє 50% частки у праві власності. Вартість продажу свекрухою 18 жовтня 2016 року квартири в місті Макіївці встановити не вдалося, як і сам факт вчинення відповідного правочину, адже, зі слів кандидата, у неї відсутня можливість надати документи про відчуження нею квартири в місті Макіївці.

Окрім викладеного, ГРД взяла до уваги й те, що відповідно до інформації щодо витрат населення за рік у розрахунку на одну особу в Донецькій області, наведену в статистичному збірнику «Доходи та витрати населення» Державної служби статистики України, витрати свекрухи кандидата за 2010–2021 роки могли становили 333 330 грн (еквівалент за середньорічними курсами Національного банку України 23 088 дол. США). Таким чином, у підсумку витрати свекрухи на придбання транспортних засобів та нерухомості, а також повсякденне проживання впродовж 2013–2021 років склали приблизно 139 691 дол. США (без урахування купівлі автомобіля «Toyota Auris» у 2013 році).

Водночас, аналіз даних Державного реєстру фізичних осіб – платників податків свідчить про те, що в період з 1998 року до 2021 року включно сумарний задекларований дохід свекрухи кандидата склав 1 583 103 грн, що в еквіваленті за середньорічними курсами Національного банку України становить 131 620 дол. США (з яких 2 661 дол. США – дохід від продажу нерухомого майна у 2016 році і 12 092 дол. США – дохід від продажу рухомого майна у 2021 році).

Отже, за підрахунками ГРД, різниця між загальним обсягом документально підтверджених доходів свекрухи кандидата є меншою за вартість придбаного нею майна та її витрат у відповідний період на 8 071 дол. США.

ГРД дійшла висновку, що кандидатом не надано достовірної та відомої їй інформації в деклараціях, про яку вона має бути обізнана, а право на деякі об’єкти цивільних прав оформлено з ознаками приховування особи кандидата як власника.

1.2. Відповідно до декларації за 2016 рік кандидат 21 червня 2016 року набула у власність квартиру в місті Краматорську Донецької області загальною площею 30,4 м². Відповідно до інформації, розміщеної в суддівському досьє кандидата, та її пояснень 21 березня 2017 року нею відчужено зазначену квартиру за 47 900 грн (еквівалент 1 784 дол. США).

 ГРД виявила, що вказана квартира розташована в багатоквартирному житловому будинку у центральній частині міста Краматорська, відтак, для стороннього спостерігача вартість відчуження квартири може здаватися заниженою та об’єктивно викликати питання щодо відповідності договірної ціни ринковій вартості на момент продажу.

У письмових поясненнях, наданих ГРД, кандидат повідомила, що квартиру вона отримала 21 червня 2016 року внаслідок спадкування після смерті її троюрідного діда. Зі слів кандидата, квартира перебувала в нежилому стані. На підтвердження своїх пояснень вона надала копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 червня 2016 року та договору купівлі-продажу квартири від 21 березня 2017 року. Відповідно до архівних оголошень вартість однокімнатних квартир у тому ж районі міста Краматорська у 2017 році становила від 3 000 до 8 000 дол. США, а в будинку, де розташована квартира, – 6 500 дол. США.

ГРД враховує, що об’єкти житлової нерухомості, які тривалий час не використовувалися та потребують значних капіталовкладень, можуть реалізовуватися за цінами, істотно нижчими від середньоринкових показників. Водночас надані кандидатом пояснення не містять об’єктивних даних, які б дозволяли перевірити відповідність договірної ціни ринковій вартості квартири на момент її відчуження.

Крім того, ГРД зауважує, що згідно з договором купівлі-продажу квартири від 21 березня 2017 року продавець свідчить та гарантує, а покупець підтверджує той факт, що самовільних переобладнань, перепланувань, добудов, перебудов, реконструкцій щодо квартири не здійснювалось, а технічні характеристики квартири відповідають тим, що зазначені в технічному паспорті; недоліків, які перешкоджають використанню квартири за призначенням та значно знижують ціну квартири на момент огляду не виявлено; претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваної квартири покупець не має.

Більше того, ГРД звертає увагу на іншу важливу обставину. На момент укладення договору купівлі-продажу квартири діяла Постанова Правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» від 06 червня 2013 року № 210, відповідно до якої фізичні особи мали право здійснювати готівкові розрахунки між собою за договорами купівлі-продажу, що підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 000 грн включно. У разі перевищення зазначеної суми розрахунки повинні були здійснюватися виключно у безготівковій формі через банківські установи. Укладення договору на суму 47 900 грн, тобто лише на 2 100 грн менше від встановленого законодавством порогу, теоретично могло дозволити сторонам правочину уникнути проведення безготівкових розрахунків через банківську систему, сплати пов’язаних із цим банківських комісій, а також процедур фінансового моніторингу, які застосовуються до відповідних операцій. За відсутності незалежної оцінки майна, інформації про ринкову вартість квартири на момент продажу та інших об’єктивних даних неможливо достеменно встановити, чи відповідала зазначена в договорі сума фактичній домовленості сторін. Отже, сукупність встановлених обставин об’єктивно породжує сумніви щодо відповідності договірної ціни ринковій вартості майна на момент його відчуження.

Наведені відомості, на думку ГРД, свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів щодо повноти та прозорості умов відчуження зазначеного нерухомого майна, які не були усунуті наданими поясненнями. Такі дії створюють обґрунтовані сумніви у доброчесності кандидата на посаду судді, оскільки свідчать про викривлення інформації щодо власних активів, можуть бути спрямовані на приховування незаконного збагачення або ухилення від обов’язкових податків чи інших платежів. Заниження вартості відчуженого майна у декларації є проявом недоброчесної поведінки, що підриває авторитет правосуддя.

З урахуванням викладених обставин, на переконання ГРД, кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама собою не стала підставою для висновку, але потребує пояснення з боку кандидата.

 1. Згідно з інформацією, яка міститься в суддівському досьє, кандидат разом із чоловіком у червні 2014 року відвідували тимчасово окуповану територію (далі – ТОТ) Автономної Республіки Крим.

У письмових поясненнях та під час співбесіди під час проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді кандидат повідомила, що у 2014 році відвідувала Крим разом із чоловіком з метою вивезення ІНФОРМАЦІЯ_1 племінниці та її подруги на прохання рідної сестри кандидата.

ГРД зауважує, що на момент поїздки кандидата агресія російської федерації проти України уже тривалий час перебувала в гострій фазі, трансформувалася у військову та призвела до значних жертв. На той момент було анексовано Крим, значну частину Луганської та Донецької областей, зокрема міста Донецьк і Луганськ було окуповано. Резолюцією Генеральної асамблеї OOH A/RES/68/262 від 27 березня 2014 року «Про підтримку територіальної цілісності України» підтверджено факт окупації російською федерацією території Автономної Республіки Крим. Безумовно, кандидат була обізнана про ці обставини.

Зважаючи на те, що невдовзі кандидат набула статусу судді, а також небезпечність поїздок громадян України на ТОТ, ГРД переконана, що вказані обставини мають бути детально досліджені.

 2. ГРД стверджує, що близькі родичі кандидата регулярно відвідували ТОТ України та російську федерацію після початку у 2014 році військової агресії проти України. Так, згідно із відомостями, наявними в системі «АРКАН», члени родини кандидата неодноразово перетинали адміністративну межу з ТОТ та декілька разів державний кордон з російською федерацією: рідна сестра – ТОТ 40 раз (строк перебування – від 6 до 203 днів); рф – 3 рази (строк перебування – від 11 до 70 днів); батько – ТОТ 1 раз (тривалість перебування – 52 дні); свекруха – ТОТ 42 рази (строк перебування – від 1,5 до 44 днів); рф – 3 рази (строк перебування – від 6 днів до 2 тижнів); свекор – ТОТ 12 разів (строк перебування – від 34 до 252 днів).

Кандидат пояснила ГРД такі поїздки необхідністю догляду та збереження нерухомості в місті Донецьку та місті Луганську, вирішення побутових питань, а також вивезення свого майна з ТОТ. Також кандидат зазначила, що свекруха ніколи не відвідувала територію рф. Уточнила, що через територію рф свекруха їздила в місто Донецьк в період, коли не працювали пункти пропуску на адміністративній межі з ТОТ.

Крім того, за наявною інформацією свекор кандидата, виїхавши 05 листопада 2019 року на ТОТ через пункт пропуску «Мар’їнка», назад в Україну не повертався. Тому питання щодо місця проживання свекра, можливого отримання ним громадянства держави-агресора або документів окупаційної адміністрації російської федерації та терористичної структури ДНР потребують окремого дослідження.

3. ГРД зазначає, що в декларації за 2025 рік кандидат задекларувала належні її батьку з 06 листопада 1991 року корпоративні права в Колективному підприємстві «Інженерно-технічний центр». Водночас у деклараціях за попередні звітні періоди інформація про ці корпоративні права відсутня. Згідно з інформацією з державних реєстрів зазначена юридична особа перебуває у стані припинення з 27 січня 2005 року.

Стосовно цього кандидат надала ГРД пояснення, у яких зазначила, що не декларувала інформацію про корпоративні права в деклараціях за попередні звітні періоди, оскільки їй не було відомо про їх наявність. Лише під час формування декларації за 2025 рік, скориставшись функціоналом «Дані для декларації», кандидат вперше дізналася про ці обставини. Кандидат зауважила, що її батько не поінформував її про наявність корпоративних прав, оскільки вказане колективне підприємство створювалося його друзями, проте не розпочало діяльності, і з того часу перебуває в стані припинення. Батько жодного разу не отримував доходу від діяльності підприємства, фактичної участі в його роботі не брав.

4. Окрім викладеного під час аналізу суддівського досьє кандидата ГРД виявила, що нею порушувалися строки розгляду справ. Зокрема, у 2017 році строки розгляду були порушені у 49 справах, у 2018 році – у 101 справі, у 2019 році – у 120 справах, у 2020 році – у 49 справах, у 2021 році – у 45 справах. Кандидат пояснила ГРД, що порушення строків у цих справах було зазвичай зумовлене такими обставинами, як: відсутність інформації про належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи; ненадходження витребуваних судом доказів; поведінка сторін (зокрема, подання ними в день проведення засідань клопотань про відкладення судового засідання / оголошення перерви у справі); надходження частини справ з інших суддів (як новому складу суду); розгляд справ, які були підсудні судам, розташованим на ТОТ; перебування на розгляді в кандидата значної кількості справ. Кандидат також зауважила, що впродовж 2017–2021 років у неї було значне навантаження щодо розгляду справ.

Такі обставини, на переконання ГРД, мають значення для оцінки професійної старанності кандидата, оскільки забезпечення своєчасного розгляду справ є однією з основних гарантій права особи на справедливий суд.

5. ГРД звертає увагу на те, що кандидат у деклараціях за 2015–2025 роки в розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» декларує у власності свого батька житловий будинок загальною площею 37,1 м² (дата набуття права – 27 серпня 1991 року) та земельну ділянку площею 5 900 м² (дата набуття права – 30 вересня 2012 року). У деклараціях за 2015 та 2016 роки, крім зазначених об’єктів нерухомості, в розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» кандидат також декларувала 25% спільної власності батька на квартиру загальною площею 49 м² у місті Краматорську. Кандидат у розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» декларацій здійснила відмітки «Об’єкт, право власності на який не зареєстроване в установленому законом порядку» та «Об’єкт належить суб’єкту декларування чи члену його сім'ї на праві власності відповідно до Цивільного кодексу України».

Кандидат надала пояснення ГРД, у яких зазначила, що житловий будинок не є об’єктом незавершеного будівництва, а право власності на нього було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації. Декларування будинку та земельної ділянки як об’єктів незавершеного будівництва кандидат пояснила тим, що власником цих об’єктів була її мати. Після її смерті спадщину прийняв батько кандидата. Проте, оскільки документ про право власності на будинок було втрачено, він не зміг отримати свідоцтво про право на спадщину за законом. Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку батько також не отримав у зв’язку з неможливістю за станом здоров’я оформити технічну документацію на землю. Саме з цих причин кандидат у декларації обрала відповідний розділ та позначки.

6. Окремо ГРД звертає увагу на те, що кандидата призначено на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області. Однак у деклараціях за 2022–2025 роки кандидат декларує оренду з 12 березня 2022 року житлового будинку у місті Ланівці Тернопільської області і до 2024 року включно місце фактичного проживання в цьому населеному пункті.

Кандидат пояснила ГРД, що з 29 вересня 2021 року до 08 травня 2024 року вона не здійснювала повноваження у зв’язку із закінченням п’ятирічного строку призначення на посаду судді. Після призначення Указом Президента України від 08 травня 2024 року № 291/2024 на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області безстроково у вказаному суді було запроваджено дистанційну роботу з метою забезпечення життя та здоров’я працівників. На підставі відповідної заяви кандидата головою суду прийнято наказ про дозвіл здійснювати правосуддя дистанційно. Судові засідання здійснювалися за допомогою відеоконференцзв’язку. З початку повномасштабного вторгнення російської федерації усі пенітенціарні установи, слідчий ізолятор, прокуратура Донецької області були релоковані в інші області. Представники прокуратури, обвинувачені, підозрювані, сторони у цивільних справах брали участь в судових засіданнях лише в режимі відеоконференції. Документообіг справ  здійснювався в електронній, паперовій або змішаній формі.

ГРД зауважує, що кандидат не надала відповідних наказів голови суду про дистанційну роботу, а тому ці обставини потребують додаткового з’ясування.

7. Наостанок ГРД звертає увагу на те, що кандидат у декларації за 2015 рік не задекларувала продаж її чоловіком 26 вересня 2015 року автомобіля «Suzuki SX4» 2014 року випуску, який був ним придбаний у лютому 2014 року. На співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді кандидат пояснила недекларування доходів та правочину з відчуження чоловіком цього автомобіля тим, що вартість продажу становила 50 000 грн, тобто менше суми, яка підлягала декларуванню.

ГРД зауважує, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи.

Отже, згідно з вимогами антикорупційного законодавства дохід від відчуження транспортного засобу чоловіком кандидата мав бути відображений у її деклараціях.

Кандидат надала письмові пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД, які усно доповнила під час співбесіди.

Насамперед Комісією обговорено під час співбесіди обставини придбання свекрухою кандидата ОСОБА_2 у період 2021–2023 років автомобіля «SEAT Ateca» 2020 року випуску за 782 000 грн (еквівалент 27 999 дол. США) та квартири в місті Києві площею 42,4 м².

Кандидат під час співбесіди звернула увагу на те, що ГРД помилково розрахувала вартість вказаної квартири в сумі 1 653 146 грн. Так, ГРД до суми коштів, виплачених свекрухою в рахунок майнових прав на квартиру, було помилково включено квитанцію від 22 липня 2021 року про оплату первісним власником ОСОБА_3 майнових прав на користь ТОВ «ФК СістемІнвест» у розмірі 330 960 грн (еквівалентно 12 168 дол. США) за договором про участь у фонді фінансування будівництва. Цей платіж було вчинено не свекрухою кандидата, а іншою особою, яка після викупу майнових прав у фонді фінансування будівництва здійснила перепродаж майнових прав свекрусі в кілька разів дорожче. 

Кандидат також зазначила, що не була присутньою під час придбання свекрухою майнових прав на квартиру в місті Києві та не брала участі під час укладення правочину. На час придбання майнових прав на квартиру кандидат проживала в місті Краматорську Донецької області й намірів змінювати місце проживання не мала.

Стосовно зазначення в декларації за 2025 рік відомостей про вартість квартири як «не відомо» кандидат повідомила таке. Під час реєстрації права власності на квартиру в місті Києві її оцінка не проводилась. Після введення будинку в експлуатацію у 2023 році вартість квартири очевидно збільшилась. Під час заповнення декларації кандидат керувалася роз’ясненнями Національного агентства з питань запобігання корупції, відповідно до яких, у разі коли у договорі вартість об’єкта не вказана та вона не відома суб’єкту декларування з іншого джерела, у полі щодо вартості майна слід обрати позначку «не відомо». Кандидат також виходила з того, що чинне законодавство не зобов’язувало її проводити оцінку майна, яке перебувало в її користуванні, з метою заповнення декларації. Саме з цих міркувань кандидат не зазначила у декларації вартість вказаної квартири.

Стосовно обставин відчуження 21 червня 2016 року у власність квартири в місті Краматорську загальною площею 30,4 м² за 47 900 грн (еквівалент 1784 дол. США) кандидат надала пояснення, аналогічні наданим ГРД. Кандидат під час співбесіди додатково зазначила, що квартира отримана у спадщину за законом після смерті її троюрідного діда, з яким вона не підтримувала відносин. Квартира була в нежилому стані, після смерті діда там проживали декілька років невстановлені особи, у квартирі були зруйновані міжкімнатні перекриття. Будь-які докази, які б підтвердили описаний стан квартири, не збереглися. Кандидат у цій квартирі не мешкала. З 2013 року та до часу отримання квартири у власність кандидата комунальні платежі за неї не сплачувались, внаслідок чого накопичився чималий борг. Однією з умов під час продажу вказаної квартири була оплата боргу, на що погодився покупець. З метою отримання інформації щодо стану квартири кандидат звернулася до її покупця, однак останній повідомив, що у нього не збереглися світлини квартири на час її придбання. Кандидат підкреслила, що згідно зі звітом про визначення вартості майна від 13 березня 2017 року, складеним ТОВ «Євгенія Сервіс», вартість квартири становила 47 900 грн.

Крім того, під час співбесіди з кандидатом обговорено решту інформації, зібраної ГРД щодо неї, зокрема стосовно: недекларування до 2025 року належних її батьку з 06 листопада 1991 року корпоративних прав у Колективному підприємстві «Інженерно-технічний центр»; порушення строків розгляду справ впродовж 2017–2021 років; декларування в деклараціях за 2015–2025 роки у власності свого батька житлового будинку та земельної ділянки; здійснення правосуддя в Костянтинівському міськрайонному суді Донецької області дистанційно; недекларування у 2015 році продажу чоловіком автомобіля за заниженою вартістю.

Під час співбесіди з кандидатом розглянуто обставини відвідування близькими родичами кандидата ТОТ України та російської федерації після початку у 2014 році військової агресії проти України.

Надані кандидатом під час співбесіди пояснення з описаних вище питань є аналогічними тим, що були відібрані в процесі письмової комунікації з ГРД.

Окремо під час співбесіди Комісією обговорено обставини відвідування кандидатом та її чоловіком території тимчасово окупованого Криму після початку військової агресії російської федерації проти України.

Так, згідно з інформацією, яка міститься в суддівському досьє, кандидат разом із чоловіком у червні 2014 року відвідували ТОТ Автономної Республіки Крим.

ГРД під час співбесіди зауважила, що на момент поїздки кандидата агресія російської федерації проти України уже тривалий час перебувала в гострій фазі, трансформувалася у військову та призвела до значних жертв. Кандидат, поза сумнівом, була обізнана про ці обставини. Зважаючи на те, що невдовзі кандидат набула статусу судді, а також небезпечність поїздок громадян України на тимчасово окуповані території, ГРД наполягала на необхідності детального дослідження вказаних обставин.

Вивчаючи вказані обставини й надаючи їм правову оцінку, Комісія виходить з такого.

У 2014 році відбулися трагічні події в історії Українського народу. Йдеться про анексію Автономної Республіки Крим, збройну агресію росії на сході України із захопленням територій та створенням штучних терористичних формувань під керівництвом окупаційної адміністрації російської федерації, що надалі переросло в повномасштабну війну, яка має на меті повне знищення України як держави, а українців як нації.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН A/RES/68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України» підтверджено факт окупації росією території Автономної Республіки Крим.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року; Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) із 07 квітня 2014 року.

Отже, починаючи з лютого 2014 року, російська федерація здійснює неспровоковану загарбницьку збройну агресію проти України з метою повного захоплення її території та геноциду українського народу. Цей факт загальновідомий кожному українцеві, усій світовій спільноті та не потребує доведення.

Дії агресора викликали героїчний спротив українського народу та поставили кожного громадянина України перед необхідністю зробити усвідомлений вибір, проявити громадянську позицію і виконати конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни.

Визначений статтею 65 Конституції України обов’язок кожного громадянина України щодо захисту Вітчизни не обмежується лише військовим обов’язком, а є значно ширшим та передбачає виконання інших суспільно важливих завдань, які не пов’язані з проходженням військової служби, але необхідні для допомоги державі вистояти та дати відсіч ворогу. Такі завдання полягають як у виконанні певних дій, спрямованих на посилення обороноздатності держави, так і в утриманні від дій, які її послаблюють чи посилюють ворога. Це кореспондує зі статтею 23 Конституції України, відповідно до якої кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Після окупації частини території України та встановлення на ній окупаційної влади виникло питання щодо можливості відвідування громадянами України цих територій, що передбачало тимчасове, але все ж таки підпорядкування окупаційній владі та встановлених нею правилам. Не викликає сумніву, що добровільні поїздки на ТОТ з метою, що суперечила конституційному обов’язку або ж була проявом байдужості до його виконання чи можливих негативних наслідків для авторитету судової влади, в очах суспільства свідчать про вади у доброчесності осіб, які допускають такі дії.

Тому з моменту запровадження процедури перевірки суддів та кандидатів на посаду судді критерію доброчесності причини та мета відвідування цих територій стали складовою такої перевірки. Важливим є й те, яке враження в суспільства викликають такі візити і як це впливає на авторитет правосуддя. Численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

З 2014 року та до сьогодні не встановлено відповідальності за факт відвідування громадянами України тимчасово окупованої російською федерацією території України. Водночас кожному громадянину України, а особливо особі, яка претендує на високе звання судді України, який здійснює правосуддя в інтересах її громадян, потрібно усвідомлювати, що в межах окупованих територій збройні формування російської федерації та створені нею окупаційні адміністрації встановили власні контроль і правила. Відвідування окупованої території передбачає, що весь строк перебування на ній особа фактично вимушена жити за правилами окупанта та бути йому підконтрольною.

Водночас окупаційна влада різними методами намагається завоювати підтримку та довіру місцевого населення, підкорити та залякати незгідних. До того ж окупація зазвичай супроводжується інтенсивною пропагандою, підбуренням до зрадницьких вчинків і насильства щодо співвітчизників.

Рішенням від 16 грудня 2020 року ГРД затвердила Індикатори визначення невідповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Згідно з пунктом 1.5 вказаних Індикаторів одним із індикаторів, що вказує на невідповідність судді чи кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, є таке: суддя (кандидат на посаду судді або члени його сім’ї, близькі родичі) допускав поведінку, що свідчить про підтримку агресивних дій інших держав проти України, колаборацію з представниками таких держав, окупаційної адміністрації або їх пособниками (наприклад, без нагальної потреби відвідував рф після початку збройної агресії, тимчасово окуповані території). Водночас зауважено, що поїздки в рф, Автономну Республіку Крим чи на іншу тимчасово окуповану територію України з нагальної потреби до близьких родичів, для владнання майнових питань самі собою не свідчать про наявність порушення цього індикатора.

Відповідно до Конституції України та законів України суддя має особливий (спеціальний) статус, який характеризується наявністю певних вимог і обмежень щодо зайняття цієї посади та гарантій його діяльності.

Унормовані на сьогодні такі вимоги і обмеження стосуються переважно корупційної складової та умовних етичних принципів, але не враховують реальних і прогнозованих чинників вербувальної уразливості діючих суддів і кандидатів на посаду судді, а також національної самосвідомості та громадянської позиції.

Водночас, виходячи з виявлених форм і методів діяльності спецслужб російської федерації, можливо стверджувати, що ризики вербування спецслужбами держави-агресора громадян України, насамперед із так званої категорії ризику, які відвідували або відвідують тимчасово окуповані території України, територію держави-агресора або її сателітів, є об’єктивно реальними.

В умовах збройної агресії російської федерації проти України, що триває, будь-яка так звана «нагальність потреби» такого виїзду не співідноситься із прогнозованими ризиками і загрозами, насамперед безпосередньо життю і здоров’ю особи (судді / кандидата), а також державній безпеці та національним інтересам України в разі затримання такої особи, її вербування тощо.

Як неодноразово зазначало Головне управління розвідки Міністерства оборони України, спецслужби держави-агресора постійно проводять заходи, направлені на збір інформації, а також створення (документування) компрометуючих матеріалів стосовно громадян України з метою подальшого їх вербування. Ризики вербування громадян, які відвідували територію російської федерації чи тимчасово окуповані території України, значно зростають у зв’язку з високою активністю там спецслужб держави-агресора та достатньо широкими їх можливостями.

Водночас у зв’язку зі значно нижчими контррозвідувальними можливостями національних спецслужб на цих територіях ускладнюється виявлення осіб, які дали згоду на співпрацю з державою-агресором.

Громадяни України, які відвідували тимчасово окуповані території України та/або територію російської федерації, підлягали обов’язковим «фільтраційним заходам» спецслужб держави-агресора.

Попередньо також проводиться опитування щодо готовності до конфіденційної співпраці.

Представники органів державної влади (зокрема судової), зважаючи на специфіку їхньої діяльності та доступ до чутливої інформації, а також особи, з якими вони спілкуються чи перебувають у родинних та дружніх стосунках, становлять особливий інтерес для спецслужб держави-агресора.

Отже, перебування вказаних осіб на тимчасово окупованих територіях України та/або території російської федерації з високою ймовірністю може призвести до ризиків виникнення загроз їхньому життю та здоров’ю, здійснення підходів та вербувальних пропозицій з боку спецслужб держави-агресора під різними приводами, у тому числі з використанням засобів впливу у вигляді шантажу.

Призначення таких громадян України на посади, зокрема суддів, суттєво підвищує їхні агентурні можливості та зацікавленість ними спецслужб держави-агресора, а також створює загрозу національній безпеці України.

З огляду на наведені аргументи, а також після проведення консультацій із Радою суддів України, ГРД та Комісією, рішенням від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Вища рада правосуддя затвердила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (далі – Єдині показники), у яких нормативно визначено консолідовану позицію щодо цього питання.

Згідно з пунктом 14 Єдиних показників оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Відповідно до пункту 17 Єдиних показників «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно:

виявляв громадянську самосвідомість, патріотизм, повагу до української державності та конституційного ладу, не вчиняв дій, що свідчать про підтримку (виправдовування) агресивних дій інших держав проти України;

не відвідував тимчасово держави / держав, яка / які перебуває / перебувають у збройному конфлікті (війні) з Україною чи сприяла / сприяли (сприяє / сприяють) вчиненню збройної агресії проти України або не визнає / визнають територіальної цілісності України або тимчасово окуповані території України та / чи території держави-агресора без нагальної потреби, тобто за відсутності критичних та / або невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.

Важливо, що цей документ чітко розкрив поняття нагальної потреби та критерії її визначення.

Отже, на момент проведення співбесіди із кандидатом є чинним та обов’язковим для застосування нормативний акт, відповідно до якого саме нагальність потреби відвідування ТОТ є єдиною ознакою, за якою у цих випадках встановлюється відповідність кандидата критерію доброчесності та чітко передбачає критерії, за якими визначається нагальність такої потреби.

Членами Комісії та уповноваженим представником ГРД під час співбесіди поставлено кандидату низку запитань щодо мети відвідування нею та її чоловіком ТОТ  Автономної Республіки Крим у червні 2014 року, а також нагальність потреби в таких діях.

Кандидат під час співбесіди зазначила, що до неї звернулася сестра ОСОБА_4 та її знайома ОСОБА_5, у яких в червні 2014 року на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим перебували ІНФОРМАЦІЯ_2 діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Сестра кандидата та її знайома не мали можливості самостійно здійснити поїздку та забрати дітей з безпекових міркувань, оскільки обидві перебували в місті Луганську, який у той час зазнавав збройних атак з боку російської федерації. Кандидат погодилась на здійснення поїздки. На тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим кандидат дісталася за допомогою залізничного сполучення. Діти в цей час мешкали в знайомих матері другої ІНФОРМАЦІЯ_3 дитини. Кандидат прибула до помешкання цих знайомих та залишилась в них на кілька днів, допоки займалась вирішенням питання вивезення дітей. Кандидат запевнила, що з цією метою намагалася придбати квитки одразу після прибуття. Згодом кандидат звернулась до свого чоловіка із проханням приїхати до неї та дітей з безпекових міркувань. Чоловік кандидата приїхав на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим залізничним сполученням. Зрештою кандидат придбала квитки і разом з чоловіком супроводила дітей додому залізничним сполученням.

Заради розуміння нагальності мети відвідування нею тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим у червні 2014 року Комісія усіляко намагалась з’ясувати деталі згаданої поїздки. З цією метою кандидату послідовно поставлено низку уточнювальних запитань членами Комісії та уповноваженим представником ГРД. Проте, впродовж усієї співбесіди кандидат не змогла надати чітких та узгоджених між собою відповідей на поставлені їй запитання.

Зокрема, кандидат не змогла пояснити, яким чином ІНФОРМАЦІЯ_4 діти дісталися тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, в який проміжок часу це відбулось та ким, власне, здійснювалось їх перевезення (сестрою кандидата, матір’ю іншої дитини, за допомогою послуг регулярних перевезень тощо).

На припущення членів Комісії, що діти дісталися тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим під супроводом сестри кандидата, вона відповіла, що ця обставина їй невідома. Водночас, як слушно зауважив уповноважений представник ГРД, згідно з відомостями суддівського досьє кандидата, її сестра 07 червня 2014 року виїхала з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим залізничним сполученням. Наведене зумовлює логічний висновок, що попередньо сестрою кандидата було здійснено в’їзд на цю територію.

Продовжуючи відповідати на уточнювальні запитання членів Комісії та уповноваженого представника ГРД, кандидат припустила, що, ймовірно, її сестра привезла дітей на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим з метою оздоровлення в юнацькому таборі, однак не змогла забезпечити їх повернення додому, тому і звернулась до кандидата.

Крім того, кандидат під час співбесіди не змогла надати чітку відповідь стосовно того, коли саме нею здійснено виїзд на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим, хто придбав для неї квиток на потяг та у який спосіб це було здійснено (зі слів кандидата, вона прямувала потягом), чи це було здійснено за допомогою онлайн-застосунку АТ «Укралізниця», чи квиток було придбано в залізничній касі. Кандидат не змогла ствердно відповісти на запитання, між якими містами здійснювалось залізничне сполучення потягом, за допомогою якого вона дісталася до місця призначення (з її слів, ймовірно, з міста Донецька), та де було місце її висадки (з її слів, з міста Сімферополя чи Севастополя).

Незрозумілими залишились для Комісії такі обставини, як: характер особистісних стосунків та соціальний зв’язок між особами, в яких мешкали діти на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, з батьками цих дітей та з кандидатом (родинний, дружній, рекреаційний, комерційний); наявність попередніх домовленостей щодо проживання дітей у вказаному місці під наглядом саме цих людей; підстави та мета перебування ІНФОРМАЦІЯ_5 дітей у сторонніх осіб; проміжок часу, впродовж якого діти там перебували, тощо. 

Кандидат навіть не змогла пригадати конкретний населений пункт тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, до якого вона, вочевидь, обізнано та цілеспрямовано прямувала, та де залишилась перебувати з дітьми, спираючись на давність події (зі слів кандидата, їх місце перебування було розташоване десь у передмісті Севастополя, можливо в Орлівці).

Зрештою, кандидат не могла чітко надати відповідь, впродовж якого періоду часу вона перебувала на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. Зрештою на пряме запитання члена Комісії, чи кандидат мешкала у знайомих з дітьми  впродовж двох тижнів, вона відповіла ствердно.

Кандидат не змогла переконливо пояснити, які причин унеможливили придбання квитків одразу після відшукання місця знаходження дітей, та що спонукало її затриматися на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим впродовж такого тривалого часу. Кандидат не змогла надати відповідь, з яких причин вона не розглядала та не скористалась іншими (альтернативними) варіантами вивезення дітей з окупованої території, незважаючи на безпекову ситуацію, яка там склалася.

Також викликає питання така поведінка кандидата: спершу вона вирушила самостійно до тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим; згодом ініціювала приїзд свого чоловіка та була вимушена його очікувати. Незрозуміло і те, коли саме кандидат розпочала пошук квитків: до того часу, коли очікувала на приїзд чоловіка, у цей період чи після його приїзду.

На запитання членів Комісії щодо наявності в кандидата юридичних підстав для супроводження ІНФОРМАЦІЯ_6 дітей з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, вона повідомила, що матері дітей надали їй нотаріально завірену згоду, оскільки були стурбовані можливими діями окупаційної влади. Водночас наразі вказаний документ перебуває в місті Краматорськ Донецької області. Під час співбесіди кандидат не змогла пригадати місце, де було укладено документ (з її слів, ймовірно, Луганськ).

Кандидат зберегла скриншоти зворотних залізничних квитків та надала їх Комісії для ознайомлення. Проте будь-яких документів, які б підтверджували дату та спосіб перетину тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим дітьми та кандидатом, останньою Комісії не надано.

Підсумовуючи викладене, Комісія констатує, що кандидатом не надано конкретних, повних та вичерпних відповідей на запитання членів Комісії та уповноваженого представника ГРД, які виникли під час співбесіди. 

На думку Комісії, незважаючи на усвідомлення можливих наслідків відвідування території Автономної Республіки Крим після її окупації, кандидат не змогла пригадати важливих деталей цієї поїздки, як і не змогла забезпечити хронологічної точності цієї поїздки.

Подекуди пояснення кандидата суперечили попередньо озвученим або логічно не узгоджувалися з ними. Це повсякчас зумовлювало необхідність повторного з’ясування членами Комісії та уповноваженим представником ГРД одних і тих же фактів з метою встановлення їх істинності та достовірності.

Незважаючи на намагання членів Комісії та уповноваженого представника ГРД під час співбесіди певною мірою відобразити поїздку кандидата на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим, кандидат фактично самоусунулася від надання відповідей на поставлені їй запитання, здебільшого спираючись на давність події та необізнаність у всіх обставинах поїздки.

Вочевидь така поведінка кандидата не демонструє її намагання забезпечити прозорість обставин згаданої поїздки, а, навпаки, ставить під обґрунтований сумнів її правдивість.

У процедурі оцінювання доброчесності після встановлення суб’єктом оцінювання достатніх фактичних даних, які породжують обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата встановленим критеріям, та надання кандидату можливості надати пояснення і документи на їх спростування, тягар спростування відповідних застережень покладається на кандидата.

Такий підхід відповідає природі процедури оцінювання доброчесності, у межах якої Комісія оцінює не лише надані кандидатом пояснення, а й їх достатність для усунення обґрунтованих сумнівів, сформованих на підставі встановлених фактичних даних.

Згідно з пунктом 18 Єдиних показників «чесність» – правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов’язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності;

2) надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв’язків судді (декларації родинних зв’язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;

3) надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації;

4) під час досягнення професійних цілей та успіхів дотримувався етичних принципів щодо себе чи членів своєї сім’ї;

5) під час набуття права на об’єкти цивільних прав, отримання інших благ, переваг, пільг чи статусу, виконання обов’язків, вирішення спорів не допускав поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду;

6) в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки;

7) докладає зусиль для того, щоб члени його сім’ї діяли відповідно до законодавства та утримувалися від поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.

Підсумовуючи викладене, у Комісії виник обґрунтований сумнів у тому, що кандидат під часті в Конкурсі надала правдиві відомості. Незважаючи на надану Комісією можливість кандидатом не докладено достатніх зусиль, аби спростувати породжений сумнів.

Окрім того, під час оцінки обставин відвідування кандидатом тимчасово  окупованих територій Комісія зобов’язана використовувати Єдині показники, а отже, встановити, чи була потреба в такому відвідуванні нагальною.

Показники визначають, що потреба є нагальною, якщо наявні критичні та/або невідкладні життєво необхідні обставини, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.

Єдині показники виділяють два критерії нагальності потреби: 1) наявність критичних та/або невідкладних життєво необхідних обставин; 2) неможливість їх усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на тимчасово окупованих територіях.

Кандидат під час співбесіди не продемонструвала належної ініціативи під час намагання членів Комісії та уповноваженого представника ГРД з’ясувати дійсну мету відвідування нею тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим у червні 2014 року та нагальної потреби в цьому.

Натомість повідомлені кандидатом обставини, за яких вона відвідувала окупований Крим, з погляду звичайної розсудливої людини явно не були ані критичними, ані життєво необхідними. Очевидно, що таке відвідування було поєднано з відпочинком. Так само не прослідковується в цьому випадку неможливість усунення таких критичних та/або невідкладних життєво необхідних обставин в інший спосіб, ніж особистою присутністю на тимчасово окупованих територіях.

Важливо, що в цей час Мартиненко (ІНФОРМАЦІЯ_7) B.C. обіймала посаду помічника судді Апеляційного суду Донецької області та була представником органу судової влади. Більше того, вона вже два роки перебувала в статусі кандидата на посаду судді (йдеться про добір кандидатів на посаду судді, оголошений рішенням Комісії від 05 листопада 2012 року № 1317/пп-12), тобто, безумовно знала, що такі дії є індикатором невідповідності критерію доброчесності. Її поведінка свідчила, щонайменше, про свідоме ігнорування або байдуже ставлення до таких вимог до кандидата на посаду судді. Така позиція в умовах збройної агресії, яка вже тривала з 2014 року, не викликає сприйняття в суспільстві та негативно впливає на авторитет судової влади.

Наведені обставини викликають обґрунтований сумнів у тому, що Мартиненко В.С. як кандидат на посаду судді апеляційного суду забезпечила дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті.

Згідно з пунктом 5.10 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді), припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Із наведеного Комісія висновує, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

За результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення сумарний бал, отриманий Мартиненко В.С. за критерієм професійної етики та доброчесності, становить 0 балів із 300 можливих.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Отже, за результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Мартиненко В.С. набрала 441,36 бала.

Таким чином, Мартиненко В.С. не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності, а також за критеріями професійної етики та доброчесності.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Мартиненко Валерії Сергіївни вимогам до кандидата на посаду судді.

2. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Мартиненко Валерія Сергіївна набрала 441,36 бала.

3. Визнати Мартиненко Валерію Сергіївну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                        Руслан СИДОРОВИЧ

Члени Комісії:                                                                                     Людмила ВОЛКОВА

                                                                                                               Роман КИДИСЮК