Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду Зайця Тараса Олександровича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі Першої палати:

головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,

членів Комісії: Ярослава ДУХА (доповідач), Романа КИДИСЮКА, Олега КОЛІУША, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду Тараса ЗАЙЦЯ,

представника Громадської ради доброчесності Людмили ЯНКІНОЇ

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду Зайця Тараса Олександровича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

І. Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних адміністративних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).

Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об’єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс). Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79³ Закону (пункт 1.5 Положення про конкурс).

Згідно з частиною другою статті 79³ Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частиною другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Визначено критерії кваліфікаційного оцінювання: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення про кваліфікаційне оцінювання). Відповідно до пунктів 1.1‒1.6 Положення про кваліфікаційне оцінювання завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання ‒ це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

Комісія відзначає, що необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд є належне функціонування судів всіх інстанцій і юрисдикцій. Забезпечення кадрової спроможності є необхідною умовою для реалізації конституційного права кожного на доступ до правосуддя. З огляду на значну кількість вакансій та надмірне навантаження в апеляційних судах, у тому числі адміністративної юрисдикції, виникла об’єктивна потреба у проведенні конкурсу на вакантні посади суддів в апеляційних судах.

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних адміністративних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону установлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.

У грудні 2024 року Заєць Тарас Олександрович звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному адміністративному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 04 березня 2023 року 1/ас-24 Зайця Т.О. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.

ІІ. Основні відомості про кандидата.

Заєць Т.О., дата народження – __ ______ ____ року, громадянин України, на момент подання заяви мав повних __ роки. Володіння державною мовою підтверджено сертифікатом УМД № 00208501 від 02 листопада 2023 року на рівні вільного володіння (другий ступінь). Відповідно до довідки/витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наданої в межах спеціальної перевірки, станом на дату проведення співбесіди кандидат  несудимий.

Повну вищу юридичну освіту Заєць Т.О. здобув у 2007 році в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «Правознавство». У 2010 році закінчив Одеську національну юридичну академію та отримав диплом магістра за спеціальністю «Правознавство».

Стаж професійної діяльності у сфері права перевищує 18 років. Після здобуття вищої юридичної освіти Заєць Т.О. обіймав такі посади: з 2007 року до 2011 року – помічник судді, радник голови Київського апеляційного адміністративного суду; з 2011 року до 2012 року – юрисконсульт ТОВ «Юридична компанія «Фінанси та кредит Лекс».

Відповідно до указу Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 кандидата призначено на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва. Присягу судді Заєць Т.О. склав 14 лютого 2012 року, з 20 лютого 2012 року зарахований до штату суду.

Заєць Т.О. припинив здійснювати правосуддя з 23 січня 2017 року після завершення п’ятирічного строку обрання на посаду.

Упродовж 2016–2018 років до Вищої ради правосуддя надійшло три скарги на дії судді Святошинського районного суду міста Києва Зайця Т.О., які залишено без розгляду.

ІІІ. Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Заєць Т.О. 18 жовтня 2024 року склав тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду.

Рішенням Комісії від 23 жовтня 2024 року № 333/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду. Зайця Т.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.

Тестування когнітивних здібностей Заєць Т.О. склав 16 січня 2025 року.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 19/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Зайця Т.О. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду.

Практичне завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду Заєць Т.О.  виконав 24 лютого 2025 року.

Рішеннями Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року№ 94/зп-23 (зі змінами), а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Згідно із пунктом 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

З огляду на зазначене вище Заєць Т.О. за результатами першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії
від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, отримав:

Критерій	Показник	Бал	Бал за критерій
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	46,8	341,3
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	136
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	118,5

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальна кількість балів, отриманих Зайцем Т.О. за кваліфікаційний іспит, становить 341,3 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження ним здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм професійної компетентності.

ІV. Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно Зайця Т.О.

Запити про надання відомостей стосовно Зайця Т.О. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.

На запити Комісією одержано інформацію від Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України. Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

У рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12 травня 2025 року№ 4/ас-25 зазначено, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Зайця Т.О. вимогам до кандидата на посаду судді. Визначено, що результати спеціальної перевірки мають бути враховані при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

V. Дослідження досьє та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

 V-І. Стислий опис проходження другого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 67 кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Зайця Т.О. Цим же рішенням установлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі Першої палати.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 13 березня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів стосовно кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду Зайця Т.О. визначено члена Комісії Духа Я.М.

Комісія 11 квітня 2025 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного адміністративного суду (лист № 21-2602/25), у якому запропоновано надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. При цьому увагу кандидатів було акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, в якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання. Зокрема, особиста компетентність ‒ 50 балів (рішучість та відповідальність ‒ 25 балів, безперервний розвиток ‒ 25 балів) і соціальна компетентність ‒ 50 балів (ефективна комунікація ‒ 12,5 бала, ефективна взаємодія ‒ 12,5 бала, стійкість мотивації ‒ 12,5 бала, емоційна стійкість ‒ 12,5 бала).

До Комісії 28 квітня 2025 року надійшли пояснення та докази від кандидата Зайця Т.О. на виконання листа Комісії від 11 квітня 2025 року № 21-2602/25. Кандидат надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує його відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

Кандидату надано можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

Співбесіду з кандидатом проведено 03 червня 2025 року.

До початку співбесіди кандидат на посаду судді Заєця Т.О. заявив, що, на його думку, склад Першої палати Комісії не відповідає положенням, які викладено в пункті 1.3 Європейської хартії про статус суддів (підписаної 10 липня 1998 року в м. Лісабон, Португалія учасниками багатосторонньої наради, організованої Радою Європи), а саме «щодо кожного рішення стосовно відбору та призначення судді на посаду, підвищення по службі або припинення його повноважень законом має бути передбачено втручання органу, незалежного від виконавчої та законодавчої влади, у складі якого щонайменше половина членів – судді, обрані їх колегами, і в якому було б гарантовано якнайширше представництво суддівського корпусу».

Крім того, на думку кандидата, склад Першої палати Комісії очевидно  відповідає положенням національного законодавства, а саме Закону.

Водночас кандидат зазначив, що озвучена ним інформаціє не є самостійним приводом для відводу членам Першої палати Комісії, але є вираженням його певної суб’єктивної думки, у тому числі для можливого оскарження рішення Комісії щодо результатів кваліфікаційного оцінювання його як кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) у майбутньому.

Оцінюючи зазначений довод кандидата, Комісія зазначає, що Європейська хартія про статус суддів, прийнята представниками європейських країн та учасниками зустрічі двох міжнарожних асоціацій судів у м. Страсбурзі 8–10 липня 1998 року – підтримана на зустрічі голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи у м. Києві 12–14 жовтня 1998 року, а також суддями й представниками міністерств юстиції з 25 європейських країн у засіданні в м. Лісабон 8–10 квітня 1999 року, відповідно до висновку Консультативної ради європейських судів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судової влади та незмінюваності суддів (рекомендація № (94) 12) визначила загальний напрям, який Консультативна рада європейських суддів хотіла б рекомендувати.

Водночас у цьому висновку наголошується, що в різних європейських державах існують кардинально різні концепції формування органів, до повноважень яких віднесено добір, прийом на роботу, призначення, підвищення суддів на посаді, або звільнення їх з посад. Одним з особливо важливих докуменетів, який визначає гарантії незалежності судових органів, є Основні принципи незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/33 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та від 13 грудня 1985 року).

Згідно з Основними принципами незалежності судових органів визначено, як особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну підбору і кваліфікацію в галузі права. Будь-який метод підбирання суддів мусить  гарантувати від призначення суддів за неправомірними мотивами.  При підборі суддів не повинно бути дискримінації щодо даної особи за  ознаками  раси, кольору шкіри,  статі, релігії, політичних  та інших  переконань, національного чи соціального походження, майнового стану та інших; однак вимога про те, щоб кандидат на юридичну посаду був громадянином відповідної країни, не повинна розглядатися як дискримінаційна.

Консультативна рада європейських суддів вважає, що будь–яке рішення, пов’язане з призначенням судді чи з просуванням судді по службі, повинно ґрунтуватися на об’єктивних критеріях і прийматися незалежним органом, або має виходити з гарантій, що воно приймається виключно на підставі цих критеріїв.

Отже, за результатами ґрунтовного аналізу доводів кандидата щодо належності формування складу Першої палати Комісії, перешкод у проведенні співбесіди не встановлено.

Кандидату запропоновано під час співбесіди надавати уточнювальну інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

V-ІІ. Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він обʼєктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний звʼязок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди»

Вага критерію особистої компетентності та її показників визначена таким чином: особиста компетентність ‒ 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність ‒ 25 балів; безперервний розвиток ‒ 25 балів.

Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення про кваліфікаційне оцінювання обґрунтовано на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Надані кандидатом Зайцем Т.О. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками						Розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання, середній бал	Бал за критерій
Особиста компетентність	Рішучість	18	13	17	15	15	15	15,50	29,25
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	15	13	15	16	12	12	13,75

Надана кандидатом інформація в письмових поясненнях та під час співбесіди не продемонструвала належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку кандидата з огляду на таке.

У листі кандидата щодо надання Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснень та доказів, що підтверджують його відповідність критерію особистої компетентності, зазначено, що за час здійснення правосуддя з 2012 року і до моменту завершення його повноважень він постійно демонстрував рішучість та відповідальність у професійній сфері.

Водночас, під час співбесіди кандидат не назвав конкретних прикладів рішучості та відповідальності у своєму професійному та особистому житті, обмеживсь загальними фразами щодо розуміння і сприйняття вказаних понять. Єдиним винятком щодо демонстрації рішучості в цьому контексті є приклад участі кандидата в судових процесах як сторони щодо захисту свої прав.

У згаданому листі кандидат також зазначив, що протягом всієї суддівської кар’єри систематично докладає зусиль для професійного самовдосконалення та підвищення кваліфікації. Регулярно відвідує заходи з підвищення кваліфікації, зокрема тренінги та курси, організовані Національною школою суддів України, тренінги для суддів-наставників (коучів) стажувань кандидатів на посаду судді. Крім того, активно вивчає та аналізує судову практику Верховного Суду, Конституційного Суду України, а також практику Європейського суду з прав людини. Він має чітко сформульовані плани розвитку, які полягають у подальшому підвищенні кваліфікації, саморозвитку, участі у професійних заходах, прагненні до кар’єрного зростання. 

У світлі розкриття  аспекту безперервного розвитку під час співбесіди кандидат фактично озвучив, що він виконує вимоги статті 89 Закону щодо підготовки судді для підтримання кваліфікації. Доводи кандидата, що він відстежує судову практику та практику Європейського суду з прав людини також враховано Комісією, але вказана діяльність є обов’язковим елементом підтримання суддею своєї кваліфікації та належного рівня знань як суддею загального місцевого суду та не є чинником, який переконує в докладанні додаткових зусиль у контексті безперервного розвитку як кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду.

У цьому аспекті кандидат не озвучив інформації щодо участі в навчально-просвітницьких чи інших заходах, щодо опанування сучасних інструментів та навчальних платформ його безперервного розвитку як судді та особистості. Стосовно цього важливо зазначити, що повноваження судді Зайця Т.О. припинилися у січні 2017 року відповідно, впродовж останніх восьми років він не здійснює правосуддя, тому можна припустити, що Заєць Т.О. мав можливість досягти осяжних результатів у питанні саморозвитку.

Як наглядний приклад певних прогалин у розумінні базових понять, що очевидно повинні входити до сфери розуміння юриста загалом, є незнання Зайцем Т.О. понять, що використовуються для опису різниці між юридичними нормами та принципами «Хард Ло» (hard law) та «Софт Ло» (soft law), що було продемонстровано під час співбесіди. 

Беручи до уваги, що кваліфікаційне оцінювання кандидата проводиться не у процедурі відповідності займаній посаді (де очевидно достатньо підтвердити належний рівень кваліфікації, зокрема щодо саморозвитку), а в процедурі конкурсу, що за своєю природою передбачає відображення конкурентних переваг перед іншими кандидатами, що не було продемонстровано Зайцем Т.О.

Аналогічну позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року, яку прийнято за адміністративним позовом Зайця Т.О. до Комісії про визнання дій протиправними, визнання незаконним і скасування рішення у справі № 9901/88/19. Верховний Суд зазначив, що конкурсна процедура, у межах якої прийнято спірне рішення, у частині встановлення відповідності кандидата певним критеріям на основі суб’єктивної оцінки, на відміну від процедури притягнення особи до дисциплінарної або інших видів відповідальності чи кваліфікаційного оцінювання працюючих суддів, не передбачає обов’язковості доведення вини особи або певних фактів. Достатнім є наявність конкретної інформації, яка з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприйняті як переконливі) не спростовує уяву (сприйняття) визначених законом осіб щодо його достатньої відповідності цим критеріям.

Згідно із шостим показником Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, «компетентність та старанність є необхідними умовами для виконання суддею своїх обов’язків».

Законом про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна повністю визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування вказаної Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Комісія відзначає, що під час співбесіди суддя, хоча не одноразово заявляв, що відстежує практику Європейського суду з прав людини, не продемонстрував  (або ж ухилився від демонстрації) знань достатньої релевантної практики вказаного міжнародного суду, зокрема рішень Європейського суду з прав людини щодо адміністративної практики (за винятком рішення вказаного міжнародного суду в справі «Волков проти України», яке фактично стосується лише одного з сегменту публічної служби – суддівської кар’єри, а не широкого кола правовідносин).

Водночас під час співбесіди встановлено, що кандидат не володіє достатнім рівнем знань однієї з офіційних мов Європейського суду з прав людини, зокрема англійської, і не може використовувати оригінального тексту рішень без перекладу. 

На запитання у члена Комісії щодо чітко сформульованого плану розвитку Заєць Т.О. обмежився загальновживаними узагальненими фразами та не окреслив жодного пункту вказаного плану, не навів прикладів вже реалізованих пунктів плану, що б могло переконати членів Комісії в його неілюзорності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 29,25 бала із 50 можливих, що є меншим за 75% (37,5 бала), тому Комісія виснує, що кандидат не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм особистої компетентності.

V-ІІІ. Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення про кваліфікаційне оцінювання, соціальна компетентність ‒ це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

Ефективна комунікація ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

Ефективна взаємодія ‒ це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

Стійкість мотивації ‒ це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

Емоційна стійкість ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі на складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності).

Пунктом 5.5 Положення про кваліфікаційне оцінювання визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Вага критерію соціальної компетентності та його показників визначена таким чином: соціальна компетентність ‒ 50 балів, з яких: ефективна комунікація ‒ 12,5 бала; ефективна взаємодія ‒ 12,5 бала; стійкість мотивації ‒ 12,5 бала; емоційна стійкість ‒ 12,5 бала.

Під час оцінювання відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обовʼязок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність критерію соціальної компетентності. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальних компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за його активної участі в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією у складі палати шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

 

Надані кандидатом Зайцем Т.О. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками						Розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення про кваліфікаційне оцінювання, середній бал	Бал за критерій
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	8	6	7	8	6	8	7,25	26,25
	Ефективна взаємодія	6	6	7	9	7	9	7,25
	Стійкість мотивації	7	6	6	5	5	5	5,50
	Емоційна стійкість	6	6	8	7	6	6	6,25

Надана інформація та участь у співбесіді не продемонстрували належний рівень соціальної компетентності з огляду на таке.

У листі кандидата щодо надання Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснень та доказів, що підтверджують його відповідність критеріям, зокрема, соціальної компетентності Заєць Т.О.  зазначив, що він впевнений, що чітко та структуровано доводить свою точку зору, забезпечуючи розуміння своїх рішень та аргументуючи їх логічно, цілісно й послідовно.

З метою оцінки відповідності кандидата показнику ефективна взаємодія йому ставилися питання про його обізнаність з результатами розгляду звернення Комісії до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної скарги чи відмову в її відкритті, що прийнято за результатами кваліфікаційного оцінювання та відображено в рішенні Комісії від 20 березня 2019 року № 43/ко-19. Зі змісту вказаного рішення випливає, що «Комісія зауважує, що не ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, однак вбачає ознаки дисциплінарного проступку, визначені пунктом 19 частини першої статті 106 Закону, згідно з яким однією з підстав дисциплінарної відповідальності судді є декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних тверджень у декларації доброчесності судді». Йшлося про відомості, зазначені в пункті 17 декларації доброчесності судді за 2016 рік щодо прийняття/неприйняття рішень суддею, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади», з підстав ухвалення рішення у справі № 759/2804/14-к.

Під час співбесіди Заєць Т.О. заявив, що «наскільки мені відомо скарги немає» (1:40:25 засідання).

Доречно зауважити, що в резолютивній частині рішення Комісії  від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 про результати кваліфікаційного оцінювання судді Святошинського районного суду міста Києва Зайця Т.О. на відповідність займаній посаді вказано, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних суддів на відповідність займаній посаді він набрав 700 балів; визнано суддю Зайця Т.О. таким, що відповідає займаній посаді; про те, що рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; про звернення Комісії до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної скарги чи відмову в її відкритті (з обставин, зазначених вище).

Вища рада правосуддя повідомила Комісію (лист від 27 грудня 2024 року № 34244/01/9-24), що член Вищої ради правосуддя Шелест С.Б. у висновку від 09 грудня 2020 року зауважила, що за результатами розгляду питання про недостовірність або неповноту відомостей або тверджень, вказаних суддею у декларації доброчесності, Комісія у складі колегії може ухвалити рішення, зокрема, про підтвердження інформації про недостовірність (у тому числі неповноту тверджень, вказаних суддею в декларації доброчесності судді, та звернення до Вищої ради правосуддя стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Однак під час попереднього розгляду матеріалів щодо призначення Зайця Т.О. на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва, дослідження його суддівського досьє встановлено, що Комісія таку перевірку не проводила та у встановленому порядку не зверталася до Вищої ради правосуддя про відкриття дисциплінарної справи. Отже, вказане питання не було предметом перевірки в межах дисциплінарної процедури.

Рішення Комісії від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 стосується етапів суддівської кар’єри судді Зайця Т.О. та було предметом судового позову кандидата до Комісії (справа № 9901/20/25).

Кандидат також звертався до Комісії із заявою від 23 січня 2025 року (№ 31кп-5014/17-3/5) про виправлення описки в рішенні Комісії від 20 березня 2019 року № 43/ко-19, яка, на його думку, мала полягати у виключенні абзацу третього його резолютивної частини щодо набрання чинності рішення відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Згідно з рішенням Комісії від 11 лютого 2025 року № 18/ко-25 заява Зайця Т.О. зводиться до незгоди з проходженням кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, а його прохання про виправлення описки шляхом виключення третього абзацу резолютивної частини рішення матиме наслідком зміну порядку набрання чинності ухваленим Комісією рішенням. 

З огляду на викладене Комісія відзначає активні дії кандидата щодо абзацу третього резолютивної  частини рішення Комісії від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 і повну відсутність будь–яких комунікативних дій щодо з’ясування інформації про наявність чи відсутність дисциплінарної скарги із зазначених вище підстав, а також результатів її розгляду.

Під час аналізу будь–яких дій кандидата Комісія бере до уваги положення пункту 10 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року№ 3659/0/15-24, на які покликається і сам кандидат у своїх поясненнях та під час співбесіди.

Згідно із вказаним документом будь-який висновок чи оцінка національного або міжнародного органу: 1) не є заздалегідь визначальним та обов’язковим для врахування під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам; 2) не спростовує обґрунтованого сумніву у відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Такі висновки та оцінки можуть бути враховані під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

Не підлягають перегляду під час оцінювання факти й обставини, яким у встановленому законом порядку була надана належна оцінка інституціями за участю представників міжнародних та іноземних організацій, які в конкурсних процедурах сприяють державним органам у встановленні відповідності осіб критеріям професійної етики та доброчесності, і особу було визнано такою, що відповідає або не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, крім випадків виявлення нової інформації, яка має істотне значення.

Комісія не переглядає фактів та обставин стосовно кандидата, які були предметом обговорення, у зокрема, у спільному засіданні Комісії та Громадської ради міжнародних експертів 18 січня 2019 року  № 49/вс-19 під час його участі в конкурсі на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Водночас Комісія не позбавлена можливості щодо врахування висновків чи оцінок національного або міжнародного органу, у тому числі тих, які не спростовують обґрунтованого сумніву у відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.

У цьому контексті важливо зазначити, що кандидат скористався своїм правом на оскарження рішення Комісії від 18 січня 2019 року  № 49/вс-19, у справі № 9901/88/19 ухвалено рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (залишено без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року) про відмову в задоволенні позову.

Важливо зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 27 травня 2020 року вказала, що вирішення питання відповідності кандидата критеріям є дискреційним та перебуває в межах виключної компетенції Комісії за участю Громадської ради міжнародних експертів (у межах конкурсної процедури на посаду судді Вищого антикорупційного суду).

З огляду на викладене Комісія вважає за доцільне враховувати висновки стосовно кандидата, зроблені в межах повноважень відповідних органів та у спосіб, що передбачені законодавством.

У контексті викладених позицій щодо логічності й послідовності дій та рішень судді на прикладі ухваленого кандидатом як суддею рішення, яке набуло суспільного резонансу у справі № 759/2804/14 щодо обрання запобіжного заходу учаснику подій Революції Гідності ОСОБА_1 та його скасування через чотири дні із зазначенням різних анкетно-соціальних даних стосовно особи підозрюваного як мотивуючих підстав його прийняття.

Не переглядаючи фактів та обставин вказаних подій з мотивів зазначених вище, Комісія відзначає, що є обґрунтованим сумнів щодо відповідності дій кандидата в контексті чіткого і структурованого доведення своєї точки зору (у розумінні позиції як судді, вкладених у судових рішеннях) щодо забезпечення розуміння своїх рішень, особливо в контексті аргументації, логічності та послідовності.

Стосовно цього під час співбесіди Заєць Т.О. зазначив, що швидка зміна його позиції щодо обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 зумовлена надходженням нового клопотання слідчого про зміну раніше обраного щодо підозрюваного запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов’язання, тому він не міг ухвалити іншого процесуального рішення, виходячи з норм матеріального та процесуального права.

Водночас, не перевіряючи рішення суду, ухвалене Зайцем Т.О. у цій справі, Комісія відзначає, що послідовність та логічність дій судді оцінюється не в момент скасування вказаного запобіжного заходу, а саме під час обрання, з урахуванням вимог кримінально-процесуального закону щодо пропорційності обрання найбільш суворого запобіжного заходу в момент затримання особи, що і викликало вказаний суспільний резонанс та обґрунтований сумнів з точки зору стороннього спостерігача щодо самостійності та політичної доцільності ухваленого рішення суддею. Вказаний сумнів став більш обґрунтованим через призму скасування запобіжного заходу через чотири дні, з урахуванням того, що загальновідомим є факт про зміну політичної ситуації в Україні в той період.   

Відповідно до другого показника Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

Під час співбесіди Заєць Т.О. визнав, що, зокрема, його комунікація з Громадською радою міжнародних експертів (далі – ГРМЕ) була неефективною, але він зробив висновки. Провину в неналежній комунікації кандидат фактично поклав на представника секретаріату ГРМЕ, не визнавши жодних власних прорахунків.

Факт неефективної комунікації кандидата з ГРМЕ відображено в рішенні Комісії від 18 січня 2019 року № 49/вс-19, де зазначено, що кандидат активно обмінювався кореспонденцією з ГРМЕ і Комісією в агресивному і конфронтаційному стилі. Це свідчить про істотно низький рівень розсудливості, стриманості та непрофесійні манери поведінки кандидата, що ставить під обґрунтований сумнів наявність у нього професійних якостей, необхідних для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.

На противагу наведеним фактам, які свідчать про неефективну (недостатню) комунікацію, під час співбесіди кандидату неодноразово запропоновано навести приклади ефективної (вдалої) комунікації з особистого чи професійного життя, на що Заєць Т.О. відповіді не надав.

Наведені кандидатом під час оцінки критерію стійкості мотивації обставини не переконали членів Комісії в тому, що вони мають безпосереднє відношення та свідчать про те, що кандидатом вживались активні та послідовні дії, спрямовані на досягнення мети – визнання кандидата особою, яка підтвердида здатність здійснювати правосуддя в  апеляційному адміністративному суді.

Спільним рішенням Комісії та ГРМЕ від 18 січня 2019 року № 49/вс-19 констатовано, що кандидат проявив істотно низький рівень розсудливості, стриманості та непрофесійність манери поведінки. Ці ж якості кандидат підтвердив під час співбесіди 03 червня 2025 року.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів палати за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 26,25 бала із 50 можливих, що не дорівнює 75% (37,5 бала), тому Комісія виснує, що кандидат не  відповідає критерію соціальної компетентності.

V-ІV. Загальні принципи, застосовні Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає  з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:

• незалежність;
• чесність;
• неупередженість;
• сумлінність;
• непідкупність;
• дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті;
• законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють зміст цих показників затверджені Вищою радою правосуддя Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді).

Встановлення невідповідності показникам відбувається через призму істотності та суттєвості невідповідності тому чи іншому показнику.

У разі істотної невідповідності показнику кандидат на посаду судді визнається таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, і у такому разі відповідний критерій оцінюється у 0 балів. Для встановлення істотності обставин використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Пунктом 5.10 Положення про кваліфікаційне оцінювання визначено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

Натомість у разі суттєвої невідповідності кандидата на посаду судді показнику на 15 балів знижується оцінка за кожним показником критеріїв доброчесності та професійної етики. На цьому етапі враховуються ознаки, що створюють ймовірність відхилення від очікуваних стандартів, навіть якщо фактичні дані не є повними чи остаточними. На переконання Комісії, такий підхід дозволяє фокусувати увагу на потенційно проблемних випадках і є прийнятним для прийняття рішень в межах конкурсної процедури з мінімальними негативними наслідками для кандидата. При цьому з метою обмеження дискреції Комісії сума балів є фіксованою, а зниження оцінки потребує окремого голосування під час закритого обговорення.

Таким чином, поєднання оцінки ризику як попереднього фільтру та обґрунтованого сумніву як фінального критерію дозволяє забезпечити баланс між ефективністю процедури та захистом прав і репутації кандидатів.

V-V. Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

До Комісії 27 травня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді Святошинського районного суду міста Києва критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 26 травня 2025 року.

Комісією кандидату надіслано електронну копію вказаного висновку ГРД для своєчасного ознайомлення і надання пояснень та копій підтверджувальних документів (за наявності).

На адресу Комісії 02 червня 2025 року надійшли пояснення Зайця Т.О. щодо обставин, викладених у висновку ГРД, та копії підтверджувальних документів.

Підставою для Висновку слугували такі виявлені ГРД обставини.

Кандидат на посаду судді ухвалював рішення, обумовлені політичними мотивами, маніпулюючи обставинами чи законодавством, або мав іншу особисту зацікавленість в ухваленні певного рішення.

Ухвалою від 19 лютого 2014 року у справі № 759/2804/14-к суддя надав дозвіл на тримання під вартою учасника подій Революції Гідності громадянина ОСОБА_1  Клопотання про надання згоди на тримання під вартою надійшло до Святошинського районного суду м. Києва 18 лютого 2014 року в межах кримінального провадження НОМЕР_1.

Суддя 22 лютого 2014  року змінив  застосований  раніше  до  ОСОБА_1   запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов’язання. Підставою для цього стало клопотання слідчого від 22 лютого 2014 року. За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень у межах цього кримінального провадження інші судді Святошинського районного суду м. Києва того ж дня ухвалили ще 8 рішень, якими змінили застосовані до протестувальників запобіжні заходи з тримання під вартою на особисте зобов’язання.

Прокурор Святошинського району м. Києва 24 лютого 2014 року закрив кримінальне провадження НОМЕР_1. Зміст ухваленого суддею рішення, його подальша зміна та синхронність дій інших суддів Святошинського районного суду м. Києва дають підстави для обґрунтованого припущення, що суддя ухвалював рішення під тиском, керуючись не засадами кримінального судочинства, а політичними мотивами.

ГРМЕ також дала свою оцінку таким діям судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад у Вищому антикорупційному судді, у якому брав участь суддя. Як зазначив член ГРМЕ під час спеціального спільного засідання 18 січня 2019 року, факт ухвалення рішення щодо учасника протестних акцій та пояснення, які надав суддя, викликають сумніви щодо його відповідності критерію доброчесності.

Кандидат повідомив у декларації доброчесності судді недостовірні (у тому числі неповні) відомості, наприклад, приховав відомості про правопорушення, прояв недоброчесної поведінки за наявності підстав вважати, що така інформація йому була відома.

Уперше подаючи декларацію доброчесності судді за 2016 рік Заєць Т.О. підтвердив, що не приймав рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади». Він також підтвердив, що не приймав рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» і в деклараціях доброчесності судді за 2018, 2019, 2019 (кандидат на посаду), 2020, 2021, 2022 роки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» одним із видів рішень, що є підставою для перевірки суддів судів загальної юрисдикції, є рішення про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим законом.

Ухвалою від 19 лютого 2014 року суддя застосував запобіжний захід у виді тримання під вартою до учасника масових акцій протесту. Таким чином, Заєць Т.О. повідомив неправдиву інформацію в поданій ним декларації доброчесності судді за 2016 рік.

На цей факт також звернула увагу ГРМЕ під час спеціального спільного засідання 18 січня 2019 року.

Суддя заперечував, наполягаючи на тому, що застосовував запобіжний захід не до учасника масових акцій протесту, а до особи, яка підозрювалась у вчиненні злочину.

Стосовно обставин, викладених у висновку ГРД, кандидат пояснив таке:

Пункти 1, 2 висновку ГРД стосуються постановлення ухвали від 19 лютого 2014 року у справі № 759/2804/14-к про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідного відображення/невідображення інформації про наведене рішення в декларації доброчесності судді.

Наведені в пунктах 1, 2 висновку ГРД обставини не свідчать про його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики судді, що встановлено в рішеннях Комісії від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 та Вищої ради правосуддя від 22 грудня 2020 року № 3567/0/15-20 «Про внесення Президентові України подання про призначення Зайця Т.О. на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва».

Кандидат наголосив, що вказані обставини були предметом розгляду на спеціальному спільному засіданні ГРМЕ та Комісії 18 січня 2019 року, про що ГРД зазначила у висновку.

За результатами вказаного засідання, на його думку, було констатовано, що постановлення ухвали від 19 лютого 2014 року у справі № 759/2804/14-к, а також відображення/невідображення інформації про наведене рішення в декларації доброчесності судді не свідчать про його невідповідність критерію доброчесності, про що зазначено у спільному рішенні Комісії та ГРМЕ від 18 січня 2019 року № 49/вс-19.

Суддя або пов’язана з ним особа отримала майно, дохід або вигоду, легальність походження яких, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви. Відповідно до майнових декларацій судді.

Суддя 23 вересня 2011 року набув право власності на транспортний засіб «Audi Q7» 2011 року випуску за 715 100 грн (89 723 долари США за офіційним курсом Національного банку України станом на 23 вересня 2011 року). 13 вересня 2008 року кандидат на посаду судді придбав автомобіль «Toyota Avensis», 2008 року випуску за 182 086 грн (або 36 400 доларів США).  Згідно з матеріалами суддівського досьє у період з квітня 2007 року до вересеня 2011 року Заєць Т.О. працював на посадах помічника судді та радника голови суду в Київському апеляційному адміністративному суді та не отримував значного доходу. З 05 вересня 2011 року до 17 лютого 2012 року (до призначення на посаду судді) він обіймав посаду юрисконсульта у ТОВ «Юридична компанія «Фінанси та Кредит Лекс».

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків дохід судді за період з 2002 до 2011 року становив 277 494 грн 73 коп., з яких 38 870 грн 78 коп. це сума податку на доходи фізичних осіб.          

З огляду на викладене очевидно, що доходів судді за 10 років не вистачало на придбання зазначеного транспортного засобу.

ГРМЕ під час спеціального спільного засідання 18 січня 2019 року поставила під сумнів відповідність способу життя судді його задекларованим доходам. Під час засідання суддя повідомив, що автомобіль купував разом з батьками за спільні кошти.

Водночас представниця ГРМЕ зазначила, що, за офіційними даними, у період з 2006 року до 2011 року мати судді, яка тоді перебувала на посаді судді Вищого адміністративного суду України, отримала загальний дохід у сумі, еквівалентній 188 000 доларів США, а дохід батька судді за цей же період становив 77 500 доларів США. Таким чином, сукупно їх дохід становив 265 500 доларів США. За даними досьє, у 2010 році мати судді придбала квартиру в м. Київ загальною площею 121,6 кв. м вартістю 1 120 845 грн (орієнтовно 140 000 доларів США за курсом на момент купівлі) та два машиномісця за тією ж адресою. Згідно з даними декларації з 01 січня 2015 року в цій квартирі проживає сам суддя. Крім того, 28 грудня 2008 року мати судді придбала автомобіль «Acura RDX» 2008 року випуску, вартістю 189 000 грн (орієнтовно 23 000,00 доларів США). Таким чином, витрати на придбання квартири та двох автомобілів лише у 2009–2011 роках склали щонайменше 253 000 доларів США, що майже дорівнює сукупному доходу батьків судді за 2006–2011 роки.

На підставі цих фактів ГРМЕ дійшла висновку про істотну невідповідність між доходами та витратами судді та членів його родини. Водночас суддя не надав ГРМЕ інформації, яка могла б розвіяти сумніви в його відповідності критерію доброчесності.

Стосовно придбання у власність автомобіля «Audi Q7» 2011 року випуску, вартістю 715 100,00 грн кандидат повідомив, що вказана обставина була предметом дослідження і розгляду під час його оцінювання на відповідність займаній посаді судді у 2019 році, за результатами якого в рішенні Комісії від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 та рішенні Вищої ради правосуддя 22 грудня 2020 року  № 3567/0/15-20 було підтверджено законність і легальність набуття наведеного майна, а також констатовано, що вказвані у висновку ГРД обставини не свідчать про його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

Наголосив, що Національне агентство з питань запобігання корупції здійснило повну перевірку його декларацій за 2015–2016 роки і за результатами якої не встановлено ознак незаконного збагачення та підтверджено законність джерел набуття майна.

Кандидат також просив врахувати, що сукупна вартість майна, про яке зазначається у висновку ГРД, становить (автомобіль «Audi Q7»  (715 000 грн); квартира (1 120 845 грн); автомобіль «Acura RDX»  (189 000 грн); автомобіль «Toyota Avensis» (182 086 грн) – 2 206 931 грн.

Водночас сукупний дохід його сім’ї лише в частині отриманої заробітної плати становив 2 983 996,09 грн тобто ці доходи перевищували видатки на суму 777 065,09 грн (близько 97 000 – 100 000 доларів США) без враховання тієї обставини, що придбання квартири фінансувалося з коштів, отриманих від продажу іншої квартири (докази надавалися Комісії раніше і надаються до цих пояснень), що була приватизована батьками. Приватизована квартира була відчужена за ціною 140 000 доларів США. За наведених обставин, доходи сім’ї кандидата перевищували видатки у вказаний період у понад 240 000,00 доларів США.

Відповідно до виправленої декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави оба місцевого самовнядування, за 2015, кандидат на посаду судді вказав наявність  у дружини ОСОБА_2 годинника «Hublot», найдешевша модель якого коштувала 14 000,00 доларів США.

Зважаючи на те, що сукупний дохід кандидата та його дружини становив 212 562,00 грн (до вирахування податків та витрат на звичайну життєдіяльність його та членів його сім’ї, яка складалася з кандидата на посаду судді, його дружини та двох малолітніх дітей), у ГРД є обґрунтовані сумніви щодо відповідності доходів кандидата його витратам.

Кандидат, скориставшись правом на відповідь, зазначив, що інформація про годинник «Hublot» міститься в наведеній декларації: «Майно набуто до початку періоду здійснення суб’єктом декларування діяльності із виконання функцій держави або місцевого самоврядування». Вказаний годинник дружині кандидата подарувала її мати ще до їхнього знайомства.

Крім того, кандидат на посаду судді має у власності 2 рушниці: «Fabarm martial ultra short» 12 калібру, середня ринкова вартість якої становить 800,00 доларів США. та «Caesar guerini gladius» 12 калібру, середня ринкова вартість якої становить 1 500,00 доларів США.

Стосовно рушниць кандидат повідомив, що на момент набуття вказаного майна його вартість була значно меншою від вказаної у висновку ГРД. Придбавалося це майно за національну валюту – гривню. Вартості майна він не пам’ятає, оскільки минуло вже понад десять років. Орієнтовна вартість на час придбання вказаних рушниць становила в еквіваленті 500,00 і 700,00 доларів США відповідно.

Кандидат також просив врахувати, що Національним агентством з питань запобігання корупції здійснено повну перевірку майнової декларації за 2015 рік, за результатами якої не було встановлено ознак незаконного збагачення.

Суддя (кандидат на посаду судді) безпідставно не задекларував повну інформацію, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон.

У щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядуванння за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2023 роки кандидат на посаду судді не декларує доходів дружини та інформації щодо грошових активів, наявних у неї. У декларації за 2020 також не вказано банківської установи, у якій у дружини судді відкрито рахунок.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків дружині судді ОСОБА_2 в період з 2018 року до 2021 року нараховувано таку суму доходу:

За 2018 рік – 171 841 грн 90 коп.; за 2019 рік – 195 878 грн 13 коп.; за 2020 рік – 169 072 грн 51 коп.; за 2021 рік – 78 471 грн 69 коп.

За 2022–2023 роки відомості про нарахований дохід ОСОБА_2 відсутні у Державному реєстрі фізичних осіб–платників податків. Положеннями абзацу 16 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що членами сім’ї є, зокрема, особа, яка перебуває у шлюбі із суб’єктом декларування, діти суб’єкта декларування до досягнення ними повноліття – незалежно від спільного проживання із суб’єктом декларування.

Кандидат категорично не погодився з твердженням про «безпідставне недекларування», оскільки в деклараціях він зазначав, що «Член сім’ї не надав інформації», тобто відповідна інформація не відображалась у декларації не тому, що він безпідставно вирішив її не декларувати, а тому, що дружина не надала інформації про доходи і грошові активи.

Кандидат свою позицію обґрунтовує, зокрема, рішенням Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень законів України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів)» від 06 жовтня 2010 року № 21-рп/2010 (справа № 1-27/2010). Єдиний орган конституційної юрисдикції зазначив, що проведення спеціальної перевірки стосовно близьких та інших осіб суперечить положенням статті 32, частини першої статті 64 Конституції України.

У наведеному рішенні Конституційний  Суд України зазначив, що положення антикорупційного законодавства надавало можливість державним органам втручатися в особисте та сімейне життя членів сім’ї (близьких осіб) «декларанта», безпідставно отримувати відомості особистого характеру, що суперечить статті 32 Конституції України. Крім того, на переконання Конституційного Суду України, слід враховувати й те, що близькі особи не претендують на зайняття зазначених посад, а лише опосередковано (родинними чи іншими зв’язками) пов’язані з особами, які претендують на це або займають вказані посади. Надання інформації про близьких та інших осіб без їх згоди особою, яка претендує на зайняття відповідної посади, може призвести до отримання недостовірних даних, внаслідок чого вона буде нести відповідальність згідно зі статтею 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Врешті-решт єдиний орган конституційної юрисдикції констатував, що отримання відомостей особистого характеру, надання інформації про близьких та інших осіб без їх згоди суперечить положенням статті 32, частини першої статті 64 Конституції України.

Згідно з частиною сьомою статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у разі відмови члена сім’ї суб’єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб’єкт декларування зобов’язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про такого члена сім’ї, визначену пунктами 1 – 12 частини першої цієї статті.

Наведене свідчить, що зазначення будь-якої інформації в декларації щодо дружини можливе виключно за її згоди, а у протилежному випадку буде порушувати її конституційне право (втручання в особисте життя).

У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік кандидат на посаду судді також декларує право власності дружини на 1/3 частки квартири в м.Одесі. Це право власності в неї виникло у 1993 році, але у деклараціях за 2012–2016 роки інформації про цю квартиру кандидат на посаду судді не декларує.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено обов’язок суб’єкта декларування зазначати про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві.

Стосовно незазначення в деклараціях до 2017 року інформації про право власності дружини на 1/3 частки квартири в м. Одеса кандидат пояснив, що під час проведення його кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді (у 2017 році) виявлено, що його дружина є власником 1/3 частини квартири в місті Одеса. До ознайомлення із суддівським досьє йому та його дружині нічого не було відомо щодо перебування вказаної квартири на праві часткової власності дружини. Право власності на квартиру було набуто шляхом приватизації у 1993 році, на момент набуття права власності на квартиру їй було лише ___ роки, приватизація здійснювалася її законним представником (матір’ю) і вона нічого їй не повідомляла про це.

Все своє свідоме життя дружина вважала, що власником квартири є її мати, у чому була переконана і його теща, яка попередньо надала їм інформацію про одноособове володіння квартирою. Після з’ясування вказаних обставин в декларації за 2017 рік він зазначив про вказану квартиру.

Кандидат просив урахувати, що він не мав наміру надавати недостовірні відомості та не приховував майна, оскільки йому об’єктивно нічого не було відомо з цього питання. Стосовно надання недостовірної інформації теща надала нотаріально засвідчені письмові пояснення (які надавалися Комісії під час кваліфікаційного оцінювання Зайця Т.О. на відповідність займаній посаді судді), які підтверджують викладене вище. Ані умислу, ані необережності у своїх діях кандидат не вбачає.

Стосовно недекларування вказаної квартири йому ставилися питання ГРМЕ, проте наведені вище пояснення виключили у них будь-які сумніви з цього питання і воно навіть не виносилося на спеціальне спільне засідання ГРМЕ та Комісії.

Обставина недекларування вказаної вище квартири стала підставою для повної перевірки декларацій судді Зайця Т.О. за 2015–2016 роки, за результатами перевірки Національне агентство з питань запобігання корупції надало можливість подати виправлені декларації за 2015–2016 роки, а тому його електронні декларації не містять недостовірних відомостей на сьогодні.

Кандидат звернув увагу Комісії, що вказана обставина була предметом дослідження і розгляду під час його оцінювання на відповідність займаній посаді судді, за результатами якого в рішенні Комісії від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 та рішенні Вищої ради правосуддя від 22 грудня 2020 року № 3567/0/15-20 констатовано, що зазначене не свідчить про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

Суддя, не перебуваючи на робочому місці (був за кордоном, на навчанні, на тимчасово окупованій території тощо), ухвалював судові рішення.

Відповідно до інформації з суддівського досьє, у період з 10 червня 2013 року до
21 червня 2013 року суддя проходив періодичне навчання суддів місцевих загальних судів з метою підвищення рівня кваліфікації. Водночас відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень: 10 червня 2013 року суддя ухвалив 5 рішень у справах: №№ 759/6952/13-ц, 759/7561/13-ц,  759/7204/13-ц, 759/7204/13-ц,   759/7210/13-ц; 11 червня 2013 року – 6 рішень у справах: №№ 759/4684/13-ц, 759/4698/13-ц, 759/7761/13-ц, 759/4689/13-ц, 759/7761/13-ц, 759/5233/13-а; 12 червня 2013 року – 7 рішень у справах: №№ 759/4884/13-ц, 759/5216/13-ц, 759/6317/13-ц, 759/4244/13-ц, 2608/6639/12, 759/7761/13-ц, 759/4648/13-ц; 13 червня 2013 року – 7 рішень у справах: №№ 759/7401/13-ц, 759/7566/13-ц, 759/8205/13-ц, 759/7399/13-ц, 759/6589/13-ц, 759/7260/13-ц, 759/7655/13-ц, 759/7856/13-ц; 14 червня 2013 року – 3 рішення у справах: №№ 759/6858/13-ц, 759/8052/13-ц, 759/8052/13-ц.

Згідно з інформацією з суддівського досьє в період з 14 жовтня 2013 року по 25 жовтня 2013 року, суддя проходив підготовку суддів місцевих загальних судів, призначених на посаду суддів вперше (3, 4, 5 рік роботи). Водночас, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень 14 жовтня 2013 року суддя ухвалив 3 рішення у справах №№ 759/11321/13-ц, 759/13439/13-п, 759/10508/13-ц; 15 жовтня 2013 року – 9 рішень у справах №№ 759/10165/13-ц, 759/15198/13-а, 759/6831/13-ц, 759/16050/13-к, 759/16015/13-к, 759/16018/13-к, 759/16007/13-к, 759/16022/13-к, 759/16056/13-к; 16 жовтня 2013 року – 4 рішення у справах №№ 759/11750/13-ц, 759/12272/13-ц, 759/16284/13-к, 759/16260/13-к; 17 жовтня 2013 року – 12 рішень у справах №№ 759/12430/13-ц, 759/16034/13-ц, 759/16066/13-ц, 759/16002/13-ц, 759/16071/13-ц, 759/16071/13-ц, 759/16013/13-ц, 759/11588/13-ц, 759/10036/13-ц, 759/15552/13-к, 759/16254/13-к, 759/16272/13-к; 18 жовтня  2013 року  – 18 рішень у справах №№ 759/16013/13-ц, 759/15990/13-ц, 759/16034/13-ц, 759/16008/13-ц, 759/16002/13-ц, 759/16071/13-ц, 759/15999/13-ц, 759/16020/13-ц, 759/16066/13-ц, 759/15223/13-ц, 759/16218/13-ц, 759/15993/13-ц, 759/16012/13-ц, 759/16359/13-ц, 759/16045/13-ц, 759/16340/13-ц, 759/15588/13-ц, 759/16377/13-к; 21 жовтня 2013 року – 6 рішень у справах №№ 759/15329/13-п, 759/11769/13-ц, 759/15180/13-ц, 759/15476/13-ц, 759/15476/13-ц, 759/16403/13-к. 22 жовтня 2013 року – 9 рішень у справах №№ 759/13558/13-а, 759/10840/13-ц, 759/10855/13-ц, 759/7972/13-ц, 759/11388/13-ц, 759/7972/13-ц, 759/16467/13-ц, 759/16543/13-к, 759/16529/13-к; 23 жовтня  2013 року – 7 рішень у справах №№ 759/10597/13-ц, 759/12766/13-ц, 759/10877/13-ц, 759/16695/13-к, 759/16552/13-к, 759/16703/13-к, 759/16699/13-к; 24 жовтня 2013 року – 8 рішень у справах: 759/16678/13-ц, 759/15257/13-ц, 759/9885/13-ц, 759/14192/13-ц, 759/15228/13-ц, 759/16678/13-ц, 759/15470/13-ц, 759/15241/13-ц; 25 жовтня 2013 року – у справах
№№ 759/2667/13-ц, 759/10013/13-ц, 759/16607/13-ц, 759/14192/13-ц, 759/16735/13-ц, 759/16701/13-ц, 759/16779/13-к, 759/16786/13-к, 759/16873/13-к.

Відповідно до інформації з досьє Національного антикорупційного бюро України (с.16) суддя в період з 29 березня 2016 року до 06 квітня 2016 року перебував за кордоном. Водночас, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень
06 квітня 2016 року суддя ухвалив 20 рішень у справах №№ 759/3039/16-ц, 759/2957/16-ц,  759/3619/16-ц, 759/3049/16-ц,  759/3996/16-ц,  759/2305/16-ц, 759/3694/16-ц, 759/3988/16-ц,  759/3754/16-ц, 759/3762/16-ц, 759/3763/16-ц, 759/3023/16-ц, 759/11375/15-ц, 759/3917/16-ц, 759/3597/16-ц, 759/3013/16-ц,  759/3051/16-ц,  759/15433/15-ц, 759/3726/16-ц.

Стосовно цього питання Заєць Т.О. пояснив, що ГРД стверджує, що в період з 10 червня 2013 року по 21 червня 2013 року він проходив періодичне навчання суддів місцевих загальних судів з метою підвищення рівня кваліфікації, а в період з 14 жовтня 2013 року по 25 жовтня 2013 року, проходив підготовку суддів місцевих загальних судів призначених на посаду суддів вперше (3, 4, 5 рік роботи). Водночас, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, він в цей період ухвалював рішення.

Наведена інформація не відповідає дійсності з огляду на таке.

Оскільки твердження ГРД стосуються періоду, від якого минуло понад 11 (одинадцять) років, кандидат звернувся до Святошинського районного суду міста Києва, де він здійснював правосуддя, для з’ясування наведених обставин.

У листі Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року № 01/1515/24-Вих зазначено, що згідно з інформацією, яка перебуває у розпорядженні суду, навчання у 2013 році він проходив з 16 вересня 2024 року до 27 вересня 2024 року відповідно до наказу від 06 вересня 2013 року № 36/аг «Про навчання Зайця Т.О.». Згідно з інформацією, зазначеною в табелі автоматизованої системи документообігу суду «Комп’ютерна програма «Д3», у період з 10 червня 2013 року до 21 червня 2013 року та з 11 жовтня 2013 року до 25 жовтня 2013 року суддя Заєць Т.О. на навчанні не перебував.

У зв’язку із зазначеним вважає безпідставними та необґрунтованими твердження ГРД щодо ухвалення ним рішень у період проходження навчання.

Стосовно тверджень ГРД з щодо «інформації з досьє НАБУ» про перебування в період з 29 березня 2016 року по 06 квітня 2016 року за кордоном і ухвалення 06 квітня 2016 року рішень кандидат повідомив:

По-перше, він не має доступу до «досьє НАБУ», а тому не зміг спростувати чи підтвердити зазначені у висновку обставини з посиланням на «досьє НАБУ».

По-друге, він дійсно у період з 29 березня 2016 року до 05 квітня 2016 року перебував за кордоном і 05 квітня 2016 року о 20:00 вилітав із-за кордону до Києва (копія квитка додається). Прибуття рейсу до Києва дійсно могло відбутися вночі 06 квітня 2016 року, проте в робочий час того ж дня він вже перебував на робочому місці.

Інформація, яка на думку ГРД має враховуватись під час оцінки відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики:

1. Відповідно до виправленої декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік кандидат на посаду судді декларує у дружини, ОСОБА_2, годинник «Hublot», найдешевша модель якого становить 14 000,00 доларів США. Однак в деклараціях за 2016–2024 року відомості про цей годинник відсутні, як і про дохід від його відчуження.

Стосовно відсутності інформації в деклараціях за 2016–2024 роки щодо годинника «Hublot» кандидат повідомив, що зазначена ГРД інформація про найдешевшу модель годинника наведеної марки в розмірі 14 000 доларів США, на його переконання, є перебільшенням. За інформацією, отриманою від тещі, вказаний годинник було нею придбано у знайомих за значно менші кошти, у розмірі, що не сягає порогу декларування.

Кандидат повідомив, що в мережі Інтернет годинник вказаної марки (б/в) він відшукав за ціною до 1 000,00 євро (https://www.chrono24.com.ru/hublot/hublot-classic-mdm-black-dial--id3986..., https://www.chrono24.com.ru/hublot/hublot-big-bang-ferrari-desk-table-cl... =7), а на сайті https://tsiferblat.ua/brands/hublot/ їх вартість становить 2 000 доларів США.

За наведених обставин твердження про найдешевшу модель годинника марки «Hublot» за ціною 14 000,00 доларів США не відповідають дійсності.

Відсутність інформації відповідно про годинник у декларації обумовлена тим, що вартість його придбання не досягає порогу декларування.

2. Згідно з журналістським розслідуванням «НАШІ ГРОШІ», НАБУ почало кримінальне розслідування щодо неправосудного рішення, винесеного суддею ОСОБА_3  (ст. 375 Кримінального Кодексу України). У рамках цього розслідування НАБУ просило надати доступ до автоматизованої системи документообігу Солом’янського районного суду Києва – комп’ютерної програмі «Д-3»; зняття інформації, що стосується етапів руху судової справи; надати доступ до оригіналів електронних судових рішень (про повернення телефона власнику). Паралельно просили про доступ до паперових версій цих документів.

Однак 11 травня судді Ключник А. і Заєць Т. відмовили детективам у доступі, пояснюючи, що розгляд цих клопотань належить до юрисдикції Солом’янського районного суду Києва. Оскільки, саме в Солом’янському районі міста Києва розташований головний офіс НАБУ.

Як зазначили журналісти: «Така позиція є дивною, оскільки у квітні цього року Апеляційний суд міста Києва змінив підсудність «справи ОСОБА_3», передавши її в Святошинський суд Києва».

Рішення було прийнято за особистим клопотанням в.о. голови Солом’янського районного суду міста Києва, який пояснював це прагненням «уникнути сумнівів у неупередженості суддів Солом’янського районного суду міста Києва».

Більше того, через місяць – 6 червня – інший суддя Святошинського районного суду міста Києва Морозов О.І. на відміну від своїх колег – Зайця Т. і Ключника А. – не побачив проблем у клопотанні НАБУ і надав детективам доступ до паперових документів.

Слід зазначити, що ОСОБА_3 входить до списку суддів, які виносили сумнівні рішення щодо активістів Євромайдану взимку 2014 року. Тоді він відправив на два місяці заґрати (у СІЗО) двох учасників Революції Гідності: одного – за участь у масових акціях 22 січня 2014 року, другого – за участь у протестах 19 січня 2014 року.”

Стосовно посилання у висновку ГРД на журналістське розслідування «НАШІ ГРОШІ» та ухвалення кандидатом рішення про відмову детективам НАБУ в доступі до системи документообігу Солом’янського районного суду міста Києва кандидатом надано наступне пояснення.

Він не зміг нічого повідомити з наведеного у висновку, оскільки йому нічого не відомо про журналістське розслідування «НАШІ ГРОШІ», а також ним не ухвалювалось рішень про відмову детективам НАБУ в доступі до системи документообігу Солом’янського судурайонного суду міста Києва.

3. Кандидат на посаду судді звертався до суду зі скаргою про визнання протиправними дій щодо проведення 18 січня 2019 року спеціального спільного засідання ГРМЕ та Комісії; визнання незаконним і скасування рішення, прийнятого за результатами спеціального спільного засідання ГРМЕ та Комісії від 18 січня 2019 року, яким припинено його участь у конкурсі на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. У задоволені скарги відмовлено. Справа № 9901/88/19.

Стосовно звернення до суду щодо скасування рішення Комісії від 18 січня 2019 року № 49/вс-19, прийнятого у спеціальному спільному засіданні ГРМЕ та Комісії (справа №9901/88/19), кандидат не зміг надати пояснень, оскільки ГРД не формулює жодного запитання чи твердження.

Він лише підтвердив ту обставину, що Верховним Судом розглядалася справа № 9901/88/19 за позовом Зайця Т.О. до Комісії про оскарження рішення від 18 січня 2019 року № 49/вс-19, прийнятого на спеціальному спільному засіданні ГРМЕ та Комісії. У задоволенні позову відмовлено. На сьогодні кандидатом подано скаргу до Конституційного Суду України.

4. Кандидат на посаду судді 22 вересня 2011 року видав довіреність на ТЗ марки «AUDI A6» 2010 року випуску. Інформація про право власності на цей автомобіль у деклараціях кандидата на посаду судді відсутня.

Стосовно відсутності інформації про право власності на автомобіль «AUDI A6»  в деклараціях кандидат повідомив, що декларуванню підлягає лише майно, що перебуває у власності чи користуванні декларанта. Оскільки на час декларування я не мав відповідного майна у власності чи користуванні, тому відповідна інформація відсутня в декларації.

Водночас у  поясненнях кандидат зазначив, що Комісія не має правових підстав для розгляду висновку ГРД від 26 травня 2025 року з огляду на таке.

Згідно з частиною п’ятою статті 87 Закону ГРД здійснює свою діяльність у чотирьох колегіях, до кожної з яких входить п’ять членів ГРД. Колегія ГРД діє від імені ГРД.

Тобто Закон передбачає єдину організаційну форму діяльності ГРД – колегія ГРД, а тому лише колегія ГРД має право надавати висновки чи інформацію Комісії.

Натомість зазначений висновок ГРД затверджено 12 голосами з 17 членів ГРД, тобто не колегією ГРД, а іншою не передбаченою законодавством організаційною формою діяльності ГРД.

Наведене свідчить, що висновок ГРД надано неналежним органом у неналежний спосіб, а тому не може розглядатися Комісією як висновок у розумінні Закону.

Під час співбесіди кандидат не навів правових норм, якими, на його думку (як кандидата на посаду судді апеляційного адміністратвиного суду), Комісія має керуватись при відхиленні висновку ГРД. 

Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя.

Для встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними Положенням показниками також може бути досліджено загальновідому і загальнодоступну інформацію.

Як зазначалось вище, ГРД затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду Зайця Т.О. критеріям доброчесності та професійної етики.

Під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Комісією під час співбесіди 03 червня 2025 року з кандидатом обговорено обставини, викладені в інформації ГРД, а також інформацію, яка викликала запитання у членів Комісії, та встановлено таке.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.

Чесність – правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Згідно із  підпунктом 1 пункту 18 Єдиних показників кандидат на посаду судді відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно, завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов’язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності.

Відповідно до четвертого та шостого показників Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, «суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності», «компетентність та старанність є необхідними умовами для виконання суддею своїх обов’язків».

У своїх поясненнях та під час співбесіди суддя критично оцінював пункти один і два висновку ГРД щодо постановлення ухвали від 19 лютого 2014 року у справі № 759/2804/14-к про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідного відображення/невідображення інформації про наведене рішення в декларації доброчесності, вважаючи їх такими, що не підлягають розгляду в силу пункту 10 Критеріїв.

Детальний аналіз вказаного судового рішення викладено в оцінці Соціальної компетенції цього рішення Комісії.

Стосовно оцінки критерію чесність Комісія зазначає, що кандидат надав Комісії заяву громадянина ОСОБА_1, щодо якого суддя обирав запобіжний захід у 2014 році, де вказано про відсутність будь-яких претензій до судді щодо зазначеного судового розгляду. Вказана заява вже була предметом розгляду Комісії у 2019 році. Не ставлячи під сумнів відсутність претензій громадянина ОСОБА_1 до судді, Комісія відзначає, що у заяві відсутній адресат (якому компетентному органу чи особі вона адресувалася). Ще важливою обставиною у цьому аспекті є дата написання заяви ОСОБА_1. 03 січня 2019 року, тобто в період ознайомлення Зайця Т.О. з досьє кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду та підготовки до співбесіди, а також оперативність передачі цієї заяви в розпорядження Комісії (18 січня 2019 року).

Тобто йдеться про обґрунтований сумнів щодо того, що ОСОБА_1 самостійно ініціював її подання до Комісії, а не Заєць Т.О. чи за його дорученням інші особи ініціювали чи зверталися з проханням про її надання.

З матеріалів кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду Зайця Т.О. вбачається, що вказана заява надійшла до Комісії разом із копією паспорта ОСОБА_1  18січня 2019 року о 21.19 з електронної пошти АДРЕСА_1 на електронну пошту АДРЕСА_2. Слід зазначити, що електронна пошта з розширенням @vkksu.gov.ua створюється для надсилання електронних листів на офіційну електронну адресу Комісії чи окремим її співробітникам з використанням у першій частині прізвища члена Комісії чи співробітника секретаріату Комісії, який здійснює листування. 

Під час спеціального спільного засідання Комісії і ГРМЕ 18 січня 2019 року член Комісії Василенко А.В. (1:51:07 трансляції) зазначив щодо вказаної заяви такі слова «я не запитував заяви щодо Вас, Ви самі її надали, я Вам запиту з цього приводу не надсилав». Щодо поштової скриньки з ім’ям АДРЕСА_2, то вона створювалася для колишнього працівника секретаріату Комісії (інспектора, призначеного за поданням члена Комісії Василенка А.В.), відповідно, ця особа могла надсилати запити кандидату та отримувати від нього відповіді. Вказані обставини створюють обґрунтований сумнів, що Заєць Т.О. тією чи іншою мірою не сприяв тому, що вказана заява була написана та надійшла до Комісії, про що фактично прямо заявив член Комісії Василенко А.В., який здійснював попередній розгляд матеріалів стосовно кандидата на той час до Вищого антикорупційного суду Зайця Т.О.  

З огляду на викладене, члени Комісії висловили обґрунтований сумнів у відповідності кандидата показнику чесність.

Кандидат, як у письмових поясненнях так і під час співбесіди наполягав, що оцінка обставин, зазначених у питаннях 1, 2 висновку ГРД (постановлення ухвали від 19 лютого 2014 року у справі № 759/2804/14-к про надання дозволу на тримання під вартою учасника подій Революції Гідності громадянина ОСОБА_1 та приховування цього факту при поданні декларації доброчесності судді за відповідний період, надана у рішеннях Комісії № 43/ко-19 від 20 березня 2019 року та Вищої ради правосуддя від 22 грудня 2020 року № 3567/0/15-20 «Про внесення Президентові України подання про призначення Зайця Т.О. на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва».

Водночас пунктом 4 рішення від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 Комісія ініціює звернення до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Зайця Т.О.

Окрім того, у вказаному рішенні Комісії зазначено, що суддею Зайцем Т.О. 20 січня 2017 року вперше подано декларацію доброчесності судді за 2016 рік.

Відповідно до пункту 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді в разі заповнення декларації вперше в ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце впродовж усього життя особи, яка її заповнює.

У своїх повідомленнях заявники Маселко Р.А. та Смалюк Р.В. зазначають, що у пункті 17 поданої до Комісії декларації доброчесності судді за 2016 рік Заєць Т.О. підтвердив, що ним не приймалися одноособово або в колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

На думку заявників, зазначене твердження є недостовірним, оскільки ухвалою суду від 19 лютого 2014 року у справі № 759/2804/14-к суддя Заєць Т.О. застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до учасника подій Революції Гідності. Клопотання слідчого, подане до суду, обґрунтовувалось тим, що ОСОБА_1 входив до складу натовпу, організованого для вчинення масових заворушень на вулиці Грушевського у місті Києві. При собі ОСОБА_1 мав предмети, «заздалегідь підготовлені для нападу на працівників правоохоронних органів», а саме «захисні щити та інші засоби індивідуального захисту». У клопотанні йшлося, що ОСОБА_1 здійснив напад на представників правоохоронних органів, однак, крім рапорту працівників правоохоронних органів, факт нападу не  підтверджено іншими доказами. Необхідність тримання під вартою слідчий обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 не киянин та не працює, через що слідчий зробив висновок, що він переховуватиметься від слідства.

Водночас ухвалою суду від 22 лютого 2014 року застосований раніше до ОСОБА_1 запобіжний захід змінено з тримання під вартою на особисте зобов’язання у зв’язку з новим клопотанням слідчого, а 24 лютого 2014 року прокурор Святошинського району міста Києва закрив вказане кримінальне провадження.

Дослідивши подану декларацію доброчесності судді Зайця Т.О. за 2016 рік, встановлено, що в пункті 17 суддя підтвердив, що він не ухвалював одноособово або у колегії суддів рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Комісія зауважує, що не ставить під сумнів законність та обґрунтованість постановленого суддею Зайцем Т.О. судового рішення, однак вбачає ознаки дисциплінарного проступку, визначені пунктом 19 частини першої статті 106 Закону, а саме декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.

Під час співбесіди 03 червня 2025 року кандидатом повідомлено, що дисциплінарна процедура за зазначеними повідомленнями щодо нього не проводилась.

На момент ухвалення Вищою радою правосуддя рішення від 22 грудня 2020 року № 3567/0/15-20 повідомлення заявників Маселка Р.А. та Смалюка Р.В. про декларування в декларації доброчесності судді за 2016 рік Заєцем Т.О. завідомо недостовірної інформації надіслано Вищій раді правосуддя листом Комісії від 06 листопада 2020 року № 21-1597/20 (отримано 09.11.2020 та долучено до матеріалів про призначення Зайця Т.О. на посаду судді, що викликає у членів Комісії сумнів у правдивості пояснень кандидата про надання правової оцінки цим фактам у попередніх процедурах його судової карьєри.

Ці обставини також викликали у членів Комісії обгрунтований сумнів у  відповідності кандидата показнику чесність.

Окрім того, Заєць Т.О. під час співбесіди та в раніше наданих поясненнях наголошував, що Національне агентство з питань запобігання корупції здійснило повну перевірку його декларацій за 2015–2016 роки, за результатами якої не встановлено ознак незаконного збагачення та підтверджено законність джерел набуття майна, зокрема придбання транспортних засіб: «Audi Q7» у 2011 році за 715 100 грн (89 723 доларів США); 13 вересня 2008 року автомобіля «Toyota Avensis», за 182 086 гривень (36 400 доларів США) та низки інших об’єктів рухомого та нерухомого майна, придбаних кандидатом, та його батьками до 26 жовтня 2014 року (дати набуття чинності Законом України «Про запобігання корупції»).

Зазначене твердження також є надуманим, оскільки Національне агентство з питань запобігання корупції створене на виконання Закону України «Про запобігання корупії», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Національного агентства з питань запобігання корупції» від 18 березня 2015 року № 118. Національне агентство не було правонаступником жодного органу, відповідно до пункту 4 Принкінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Таким чином, повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції  не розповсюджувались на правовідносини, які передували набуттю чинності Законом України «Про запобігання корупії».

Таким чином, зазначені факти дають підстави дійти висновок про невідповідність кандидата показнику чесність.

Як зазначено вище, спільним рішенням Комісії та ГРМЕ від 18 січня 2019 року№ 49/вс-19 констатовано, що кандидат не спростував обґрунтованого сумніву щодо відповідності критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»: доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Це свідчить про істотно низький рівень розсудливості, стриманості та непрофесійність манери поведінки кандидата, що ставить під обґрунтований сумнів наявність у кандидата професійних якостей, необхідних для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Аналогічні якості кандидат проявив під час співбесіди 03 червня  2025 року, не спростувавши обґрунтовані сумніви членів Комісії у його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.

З огляду на вказане критерії доброчесності та професійної етики оцінено у 0 балів.

V. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Загальні знання у сфері права та знання зі спеціалізації суду відповідного рівня	136	341,3
	Когнітивні здібності	46,8
	Знання історії української державності	40
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	118,5
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	15,50	29,25
	Безперервний розвиток	13,75
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	7,25	26,25
	Ефективна взаємодія	7,25
	Стійкість мотивації	5,50
	Емоційна стійкість	6,25
Доброчесність та професійна етика	Незалежність	0	0
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сімʼї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу
Всього			396,8

Таким чином, кандидат не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями особистої, соціальної компетентностей, доброчесності та професійної етики.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду Заєць Тарас Олександрович набрав 396,8 бала.

2. Визнати Зайця Тараса Олександровича таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

Головуючий                                                                                   Андрій ПАСІЧНИК

Члени Комісії          ‘                                                                     Ярослав ДУХ

                                                                                                         Роман КИДИСЮК

                                                                                                         Олег КОЛІУШ

                                                                                                         Роман САБОДАШ

                                                                                                         Руслан СИДОРОВИЧ