X
  1. Головна
  2. Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Рівненського апеляційного господарського суду Мамченко Юлії Андріївни на відповідність займаній посаді

Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Рівненського апеляційного господарського суду Мамченко Юлії Андріївни на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України
Рішення
21.05.2025
№
71/ко-25
Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Рівненського апеляційного господарського суду Мамченко Юлії Андріївни на відповідність займаній посаді

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА (доповідач),

членів Комісії: Людмили ВОЛКОВОЇ, Романа КИДИСЮКА,

за участі:

судді Рівненського апеляційного господарського суду Юлії МАМЧЕНКО,

представника Громадської ради доброчесності Ольги ВЕРЕТІЛЬНИК,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Рівненського апеляційного господарського суду Мамченко Юлії Андріївни на відповідність займаній посаді,

встановила:

  1. Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.
  1. Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 655/2007 Мамченко Юлію Андріївну призначено на посаду судді Господарського суду Рівненської області строком на п’ять років.
  2. Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5009-VI Мамченко Ю.А. обрано безстроково на посаду судді Господарського суду Рівненської області.
  3. Постановою Верховної Ради України від 06 червня 2013 року № 327-VII Мамченко Ю.А. обрано на посаду судді Рівненського апеляційного господарського суду.
  4. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
  5. Рішенням Комісії від 02 березня 2018 року № 33/зп-18 визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема призначено іспит для Мамченко Ю.А.
  6. Рішенням Комісії від 07 червня 2018 року № 128/зп-18 визначено результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді. Відповідно до цього рішення Мамченко Ю.А. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрала 70,2 бала, за виконання практичного завдання – 90 балів.

  1. Мамченко Ю.А. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
  2. Рішенням Комісії від 10 липня 2018 року № 1091/ко-18 визначено, що суддя Мамченко Ю.А. за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 625,5 бала, визнано її такою, що не відповідає займаній посаді.
  3. Рішенням Комісії від 18 вересня 2018 року № 1606/ко-18 внесено до Вищої раді правосуддя подання з рекомендацією про звільнення Мамченко Ю.А. з посади судді Рівненського апеляційного господарського суду.
  4. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
  5. Рішенням Вищої ради правосуддя від 09 червня 2020 року № 1759/0/15-20 відмовлено в задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення Мамченко Ю.А. з посади судді Рівненського апеляційного господарського суду на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
  6. Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
  7. Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11 січня 2024 року № 6/зп-24 з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії стосовно, зокрема, суддів, щодо яких Вищою радою правосуддя відмовлено в задоволенні подання Комісії про звільнення у зв’язку з невідповідністю займаній посаді судді.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 18 січня 2024 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Сидоровича Р.М.

  1. Пунктом 201 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, якщо Вищою радою правосуддя відмовлено в задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення судді у зв’язку з його невідповідністю займаній посаді, суддя вважається таким, чию відповідність займаній посаді не оцінено відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

У такому разі оцінювання відповідності судді займаній посаді продовжується Комісією в пленарному складі зі стадії, що визначена Вищою радою правосуддя в рішенні про відмову в задоволенні подання про звільнення судді.

Якщо Вищою радою правосуддя не визначено таку стадію, оцінювання продовжується зі стадії, визначеної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з урахуванням мотивів рішення Вищої ради правосуддя про відмову в задоволенні подання про звільнення такого судді, включаючи рішення, прийняті Вищою радою правосуддя до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри».

  1. Оскільки рішенням Вищої ради правосуддя не визначено стадії (етапу), з якої необхідно продовжити оцінювання судді Мамченко Ю.А. на відповідність займаній посаді, рішенням Комісії від 12 червня 2024 року № 162/зп-24 визначено продовжити таке оцінювання зі стадії (етапу) «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією в складі колегії.
  2. З метою оновлення даних, що містяться в суддівському досьє, Комісією в межах повноважень надіслано запити до таких органів державної влади: Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, Державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної виконавчої служби, Державної митної служби України.

У відповідь на запити отримано інформацію стосовно судді, яку долучено до матеріалів досьє.

  1. На адресу Комісії 14 квітня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД) про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
  2. Комісією у складі колегії 21 травня 2025 року проведено співбесіду із суддею Мамченко Ю.А., досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, усні пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.
  1. Стислий виклад висновку Громадської ради доброчесності.
  1. В основу висновку ГРД про невідповідність судді Мамченко Ю.А. критеріям доброчесності та професійної етики покладено такі аргументи.
  2. Суддя ухилялася від участі в процедурах, необхідних для належного розслідування фактів, що містять ознаки адміністративних правопорушень, або надала завідомо неправдиву чи викривлену інформацію.

20.1. Стосовно судді Мамченко Ю.А. 12 грудня 2018 року головним спеціалістом відділу контролю за своєчасністю подання декларації Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) складено протоколи № 44-03/320/18 та № 44-03/319/18 про вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

20.2. Згідно з протоколом № 44-03/320/18 суддя Мамченко Ю.А., перебуваючи на займаній посаді, будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно повідомила НАЗК про суттєві зміни в майновому стані, шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Реєстр), у зв’язку з придбанням 17 березня 2017 року земельної ділянки вартістю 176 714,96 грн.

20.3. Відповідно до протоколу № 44-03/319/18 суддя несвоєчасно повідомила НАЗК про суттєві зміни в майновому стані шляхом внесення інформації до Реєстру у зв’язку з придбанням 17 березня 2017 року квартири вартістю 2 107 303 грн.

20.4. Встановлено, що 17 березня 2017 року суддя Мамченко Ю.А. була стороною двох цивільно-правових угод. За договором дарування суддя відчужила на користь своєї матері нежитлове приміщення площею 85,6 м2. За іншою угодою, договором міни нерухомого майна, Мамченко Ю.А. передала своїй матері квартиру площею 67 м2 та набула від неї у власність земельну ділянку площею 0,0389 га вартістю 176 714,96 грн та квартиру площею 187 м2 вартістю 2 107 303 грн. На підставі зазначеного договору міни того ж дня проведено державну реєстрацію права приватної власності Мамченко Ю.А. на два вказані об’єкти нерухомості.

20.5. Частиною четвертою статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це НАЗК. Зазначена інформація вноситься до Реєстру та оприлюднюється на офіційному вебсайті НАЗК.

Указані норми застосовуються до суб’єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків.

Згідно з приміткою до статті 513 Закону України «Про запобігання корупції» до цієї категорії суб’єктів декларування належать, зокрема, судді.

20.6. Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2017 року становив 1 600 грн, отже суб’єкти декларування мали повідомляти НАЗК про суттєві зміни в майновому стані в разі отримання доходу, придбання майна на суму, що перевищує 80 000 грн.

20.7. З огляду на викладене, суддя Мамченко Ю.А. була зобов’язана подати до Реєстру повідомлення про суттєві зміни в майновому стані до 24 год 00 хв 27 березня 2017 року.

20.8. Відповідно до даних Реєстру суб’єкт декларування Мамченко Ю.А. зареєструвалася 28 жовтня 2016 року о 16 год 10 хв та в період з 17 березня 2017 року до 28 березня 2017 року жодних дій в особистому кабінеті не виконувала, перешкод у доступі до Реєстру не встановлено. Суддя 29 березня 2017 року розпочала заповнення щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яку подала 31 березня 2017 року.

20.9. Повідомлення про суттєві зміни в майновому стані у зв’язку з придбанням земельної ділянки та квартири суддя подала лише 23 березня 2018 року.

20.10. НАЗК листами від 10 жовтня 2018 року № 44-01/46579/18 та № 44-01/46581/18 запрошувало Мамченко Ю.А. для надання пояснень та в разі наявності підстав складення протоколів про адміністративне правопорушення.

20.11. Після ознайомлення з матеріалами суддя 16 жовтня 2018 року звернулась до НАЗК із клопотанням про надання їй можливості подати додаткові пояснення, яке було задоволено, їй було надано час до 30 жовтня 2018 року.

У визначений день суддя до НАЗК не з’явилась, додаткових пояснень не надала.

20.12. Надалі НАЗК запрошувало Мамченко Ю.А. прибути 14 листопада 2018 року, у період з 20 листопада до 22 листопада 2018 року, 12 грудня 2018 року. Суддя у вказані дати не з’являлась, повідомляючи про неможливість прибути у зв’язку з зайнятістю її адвоката, перебуванням на лікарняному тощо. Мамченко Ю.А. також неодноразово надсилала до НАЗК клопотання про закриття проваджень.

20.13. Постановою Рівненського міського суду від 16 січня 2019 року № 569/24072/18 провадження у справі про притягнення Мамченко Ю.А. до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 1726 КУпАП закрито у зв’язку з закінченням строків притягнення.

  1. На думку ГРД, викладені обставини свідчать про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» та «чесність».
  2. ГРД також зазначає у висновку, що в досьє та/або поясненнях судді відсутня переконлива інформація про джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ (судді, членів сім’ї чи близьких осіб) і/або легальні доходи, на думку розсудливого спостерігача, викликають сумніви щодо їх достатності для набуття такого майна, здійснення витрат, отримання благ.

    22.1. Так, у власності судді перебували квартира загальною площею 67 м2 (вартістю 1 592 900 грн) та нежитлове приміщення загальною площею 85,6 м2 (вартістю 1 166 000 грн), розташовані у місті Рівному. Крім того, у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, Мамченко Ю.А. декларує готівкові кошти в сумі 300 000 грн.

    22.2. Указане майно на підставі угод, укладених 17 березня 2017 року між суддею та її матір’ю, обміняно на квартиру площею 187 м2 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування частини житлового будинку площею 0,0389 га.

    22.3. ГРД висловила сумнів у законності джерел походження прав на зазначені вище об’єкти цивільних прав.

  3. Суддя допускала академічну недоброчесність, наприклад, від свого імені використала результати чужої наукової чи творчої праці.

23.1. Відповідно до автореферату дисертації Мамченко Ю.А. «Особливості правового регулювання господарського договору поставки» (спеціальність 12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право) суддя опублікувала шість наукових статей у фахових виданнях, а саме:

  • Мамченко Ю.А. Визначення умови про перехід права власності у договорі купівлі-продажу. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2011. № 1(3);
  • Мамченко Ю.А. Умова договору купівлі-продажу про передачу товару покупцю. Актуальні проблеми правознавства. Науковий збірник ЮФ ТНЕУ. Тернопіль, 2011. С. 289–295;
  • Мамченко Ю.А. Особливості предмету договору купівлі-продажу нерухомості. Закон и жизнь (Республика Молдова). 2016. № 18 (2). С. 97–101;
  • Мамченко Ю. Особливості сучасного договору поставки. KELM. 2020. № 6. С. 234–238 (Республіка Польща);
  • Мамченко Ю.А. Деякі особливості змісту договору поставки. Юридична наука. 2019. № 10. С. 117–124;
  • Мамченко Ю.А. Якість продукції як істотна умова господарського договору поставки. Юридична наука. 2020. № 2. С. 100–108.

23.2. Водночас, на думку ГРД, три перші статті не стосуються предмета дисертаційного дослідження та фактично виходять за межі наукової спеціальності 12.00.04.

23.3. Згідно з інформацією, наявною в мережі «Інтернет» 15 травня 2021 року о 9 год 00 хв у засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.142.01 Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» (далі – МАУП) було заплановано захист дисертації Мамченко Ю.А. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.

23.4. Абзацом другим пункту 13 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567 встановлено, що автореферат дисертації видається друкарським способом з обов’язковим зазначенням вихідних відомостей видання у кількості, визначеній спеціалізованою вченою радою, і надсилається членам спеціалізованої вченої ради та заінтересованим організаціям не пізніше ніж за місяць до захисту дисертації. Список адресатів визначає спеціалізована вчена рада, яка прийняла дисертацію до захисту. Перелік установ та організацій, яким обов’язково надсилається автореферат, визначає Міністерство освіти і науки України.

23.5. Водночас, окрім сайту МАУП, у вільному доступі відсутні матеріали автореферату дисертації Мамченко Ю.А., що, на думку ГРД, може викликати обґрунтований сумнів у дійсності самостійного проведення наукового дослідження, а отже, дійсності диплома судді.

  1. Додатково ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді.
  2. Так, Мамченко Ю.А. здобула вищу юридичну освіту заочно у 2002 році. До 2007 року Мамченко Ю.А. працювала на підприємствах своєї матері – Малому підприємстві «Брокер» та Приватному підприємстві «Україна-Сервіс». Основний КВЕД – 71.12 «Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах», додаткові КВЕД – 63.99 «Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у» та 66.22 «Діяльність страхових агентів і брокерів». А вже у 2007 році її було призначено на посаду судді господарського суду.
  1. Джерела права та їх застосування.
  1. Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
  2. Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
  3. У Пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», за результатами розгляду якого було внесено зміни до Конституції України і запроваджено процедуру кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми» оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення.
  4. Так само, ухвалюючи Закон, законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету нормативно-правового акта – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів.
  5. Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеціанською Комісією (пункти 98–99).
  6. Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
  7. Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак на відміну від дисциплінарного провадження процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.
  8. Процедура кваліфікаційного оцінювання здійснюється виключно за вказаними критеріями та в порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та є тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеційської комісії в Остаточному висновку від 26 жовтня 2015 року (документ CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».
  9. Відповідно до частини другої статті 83 Закону критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
  • компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
  • професійна етика;
  • доброчесність.
  1. Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
  2. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено главою 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону.
  3. З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями Комісією затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення).
  4. Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення встановлено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.
  5. За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).
  6. Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
  7. Главою 2 розділу ІІ Положення встановлено, що відповідність судді кожному з критеріїв оцінюється за відповідними показниками, а саме:

41.1. Відповідність критерію професійної компетентності визначається за показниками: рівень знань у сфері права (оцінюється на підставі результатів складання анонімного письмового тестування під час іспиту), рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту), ефективність здійснення правосуддя (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди), діяльність щодо підвищення фахового рівня (оцінюється за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди).

41.2. Відповідність критерію особистої компетентності визначається за показниками особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості (оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди).

41.3. Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння та дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість (оцінюється на підставі висновку про підсумки тестувань та за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди).

41.4. Відповідність судді критерію професійної етики визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5–8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.

41.5. Відповідність судді критерію доброчесності визначається за показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім’ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9–12, 15–19 частини першої статті 106 Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.

  1. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
  2. І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
  3. Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
  4. Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
  5. Пунктом 120 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженому рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23, зі змінами), встановлено, що висновок або інформація ГРД розглядаються Комісією під час проведення співбесіди та дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) на відповідному засіданні з метою встановлення наявності або спростування обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики.
  6. Як зазначено в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року (справа № 9901/355/21), «доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23 цього рішення).

  1. Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначаються щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є ще й морально-етичною категорією, обставини, які свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
  2. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (Кодекс є релевантним для оцінки минулої поведінки судді), передбачалося, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.

Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

  1. Норми подібного змісту містить Кодекс суддівської етики, затверджений рішенням XХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року: суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді (частина перша статті 1 цього Кодексу); суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 цього кодексу).
  2. Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
  3. У сукупності з положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, у тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема у формі активної реалізації права бути заслуханим в контексті змісту сумнівів Комісії, які можуть виникнути під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди, у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання.
  4. Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також наданням Комісії під час дослідження досьє та проведення співбесіди переконливої інформації з метою спростувати такий сумнів.
  5. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 підкреслила, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею (пункт 18 цього рішення).
  6. Згідно з пунктами 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності (зазначений підхід викладено в пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 9901/623/18).
  7. Водночас пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення передбачено, що рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, а за наявності висновку ГРД про непідтвердження відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності – також мотиви його прийняття або відхилення.
  8. З огляду на викладене звільнення судді з посади за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді можливе за таких умов: 1) результати оцінювання мають відповідати критерію об’єктивності; 2) ці результати, на переконання Комісії, мають свідчити про нездатність або небажання судді виконувати свої обов’язки; 3) межа допустимості поведінки судді як такого, що відповідає займаній посаді, визначена як «мінімально прийнятний рівень», з урахуванням правил кваліфікаційного оцінювання, вимог до поведінки судді, визначених законом та зазначеними вище правилами професійної етики.
  9. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
  10. Таким чином, запропоновані механізми дають змогу якісно оновити судову систему без ризику зупинення її функціонування, не створюючи істотних перешкод, які могли б спричинити порушення права особи на доступ до правосуддя.
  1. Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної компетентності.
  1. Пунктом 1 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.
  2. Згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 2 розділу II Положення рівень знань у сфері права оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту.
  3. Абзацом тринадцятим пункту 3 глави 2 розділу II Положення передбачено, що рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.
  4. За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрала 70,2 бала, за виконання практичного завдання – 90 балів.

Отже, за вказаними показниками суддя набрала 160,2 бала.

  1. Ефективність здійснення правосуддя Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та проведеної співбесіди шляхом дослідження загальної кількості розглянутих суддею справ, кількості скасованих та змінених судових рішень, підстав скасування та/або зміни судових рішень, дотримання строків розгляду справ, судового навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, а також інших передбачених пунктом 4 глави 2 розділу II Положення релевантних засобів встановлення цього показника.
  2. У підсумку Комісія дійшла висновку, що ефективність здійснення правосуддя суддею Мамченко Ю.А. необхідно оцінити в 58 балів.
  3. Діяльність судді щодо підвищення фахового рівня Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди шляхом дослідження даних про підготовку та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді, участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо), а також інших передбачених пунктом 5 глави 2 розділу II Положення засобів встановлення цього показника, що можуть бути застосовні в конкретному випадку.
  4. Комісія дійшла висновку, що показник діяльності судді щодо підвищення фахового рівня оцінюється в 3 бали.
  1. Оцінювання відповідності судді за критерієм особистої компетентності.
  1. Згідно з пунктом 6 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.
  2. Комісією встановлено, що Мамченко Ю.А. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників за критеріями особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. На підставі аналізу висновку, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність судді за критерієм особистої компетентності оцінено в 58 балів.
  1. Оцінювання відповідності судді за критерієм соціальної компетентності.
  1. Згідно з пунктом 7 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.
  2. На підставі дослідження інформації, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, та співбесіди із суддею, ураховуючи вказані показники, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності суддя набрала 80 балів.
  3. У підсумку за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Мамченко Ю.А. набрала 359,2 бала.
  1. Оцінювання відповідності судді за критерієм професійної етики та доброчесності.
  1. Пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
  2. Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, зокрема:

1) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;

2) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);

4) декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;

5) результатів регулярного оцінювання;

6) результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);

7) висновків або інформації ГРД (за наявності);

8) іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

  1. У матеріалах суддівського досьє відсутні відомості щодо наявності незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення Мамченко Ю.А. правосуддя. До дисциплінарної відповідальності суддя не притягувалася.
  2. При оцінюванні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.
  3. Ураховуючи наведене, Комісія зауважує, що під час кваліфікаційного оцінювання Мамченко Ю.А. було досліджено висновок ГРД від 14 квітня 2025 року, письмові пояснення судді, надіслані на адресу Комісії, усні пояснення, надані під час співбесіди, подані суддею декларації, а також інформація, надана державними органами на запити Комісії стосовно судді.
  4. У межах процедури кваліфікаційного оцінювання з урахуванням мети і завдань його проведення може виникнути обґрунтований сумнів, який для обізнаного та розсудливого спостерігача вказує на наявність показника, що свідчить про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед звичайних людей у нашому суспільстві.
  5. У разі виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики (пункт 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).
  6. І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів для перевірки обставин, які стали підставою для виникнення обґрунтованого сумніву, суддя повинен брати активну участь у його спростуванні. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що свідчить про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під стандартом доказування – «чіткі та переконливі докази», Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.
  7. Якщо суддя не в змозі спростувати наявність обставин, що можуть свідчити про його невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, то факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути надалі оцінені Комісією, оскільки вони мають вплив на авторитет судової влади, і суддя усвідомлює необхідність його підтримання за тих чи інших обставин.
  8. Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з погляду вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).
  9. Суддя Мамченко Ю.А., ознайомившись із висновком ГРД, надала такі письмові пояснення щодо ухилення від участі у процедурах, необхідних для належного розслідування фактів, що містять ознаки адміністративних правопорушень.
  10. У висновку ГРД наведено цитату з описової частини постанови Рівненського міського суду від 16 січня 2019 року в справі № 569/24072/18. Загальновідомо, що в описовій частині судового рішення узагальнено викладаються позиції сторін і основний зміст досліджених судом доказів. У зазначеній частині рішення суд не має права давати оцінку ані позиції сторін, ані доказам.
  11. Водночас у мотивувальній частині рішення викладаються встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлено відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
  12. У мотивувальні частині вказаної вище постанови Рівненського міського суду зазначено: «суд, заслухавши учасників судового провадження, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв’язку з закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності з наступних підстав.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу.

Частиною третьою статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 16414, 21215, 21221 Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження можливе за одночасної наявності таких умов:

  • вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення;
  • закінчення встановленого законом тримісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов’язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб’єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв’язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, необхідно враховувати положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України».

  1. Отже, Мамченко Ю.А. вказує, що в цьому випадку судом встановлено одночасну наявність факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1726 КУпАП, та спливу встановленого законом тримісячного строку, а тому провадження у справі підлягало закриттю.
  2. Суддя в письмових поясненнях зазначила, що згідно з положеннями розділів IV та V КУпАП (глави 18–33) провадження у справах про адміністративні правопорушення (проступки) починається без складання якого-небудь спеціального документа. Початковим моментом порушення справи можна вважати час, коли інформація (привід) про проступок надійшла до компетентного органу, стала відома компетентній посадовій особі.
  3. Пунктом 1 частини першої статті 255 КУпАП встановлено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218–221 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції), зокрема щодо правопорушень, передбачених статтями 1724–1729 КУпАП.
  4. Розділом ІІІ «Реєстрація заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події» Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (далі – Інструкція), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1377, визначено, що датою подання заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події до органів поліції вважається дата реєстрації такої заяви чи повідомлення в журналі єдиного обліку органу поліції.

Інструкцією також передбачено реєстрацію в журналі єдиного обліку рапортів працівників органів поліції про виявлення ними з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію.

  1. Начальником сектору Управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі – УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ НП України) 08 червня 2018 року подано рапорт про те, що за результатом аналізу декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено факт порушення вимог частини другої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» суддею Рівненського апеляційного господарського суду Мамченко Ю.А., а саме нею не подано повідомлення про суттєві зміни в майновому стані у зв’язку з набуттям права власності на майно за договором міни від 17 березня 2017 року.
  2. Зазначений рапорт скеровано до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі – ГУ НП в Рівненській області) та 14 червня 2018 року зареєстровано в єдиному обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події відповідно до вимог Інструкції.
  3. Таким чином, суддя зауважує, що указаний рапорт містить інформацію про виявлення факту вчинення нею адміністративних правопорушень, пов’язаних із корупцією, а днем виявлення правопорушення є 14 червня 2018 року.
  4. Після проведення реєстрації рапорту в єдиному обліку ГУ НП в Рівненській області вказані матеріали направлено до УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ НП України.
  5. Мамченко Ю.А. зауважила, що поліцейським УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ НП України як посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, такого протоколу складено не було ані після складення рапорту, ані після проведення реєстрації цього рапорту, ані після отримання зареєстрованих в єдиному обліку матеріалів.
  6. Надалі матеріали щодо порушення суддею Мамченко Ю.А. вимог частини другої статті 1726 КУпАП надіслано для прийняття рішення до НАЗК, де їх було зареєстровано 17 вересня 2018 року.
  7. Суддя в письмових поясненнях підкреслила, що на момент надходження матеріалів до НАЗК (17 вересня 2018 року) та на день складання стосовно неї уповноваженим працівником НАЗК протоколів про адміністративне правопорушення (12 грудня 2018 року) тримісячний строк, встановлений частиною третьою статті 38 КУпАП, у межах якого може бути накладено адміністративне стягнення, сплив.
  8. Мамченко Ю.А. зазначила, що в мотивувальній частині постанови Рівненського міського суду від 16 січня 2019 року в справі № 569/24072/18 викладено встановлені судом фактичні обставини порушення визначеного законодавством порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення як працівниками УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ НП України, так і уповноваженою особою НАЗК.
  9. У протоколах про вчинення адміністративного правопорушення від 12 грудня 2018 року № 44-03/320/18 та № 44-03/319/18, складених НАЗК, з невідомих судді причин зазначено лише її клопотання про надання можливості подати додаткові пояснення, але не відображено зміст клопотання про повернення матеріалів до ДЗЕ НП України, а також клопотань про закриття провадження у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
  10. Мамченко Ю.А. 29 жовтня 2018 року до НАЗК було надіслано клопотання, у якому повідомлено про тимчасову непрацездатність та надано письмові пояснення з обґрунтуванням відсутності у НАЗК правових підстав для вчинення будь-яких дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно неї.

Указане клопотання містило прохання повернути отримані матеріали до ДЗЕ НП України для прийняття процесуального рішення, а саме закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням процесуальних строків накладення адміністративного стягнення.

  1. Мамченко Ю.А. також надіслано клопотання від 30 жовтня 2018 року про закриття провадження у справі в порядку пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Крім того, у клопотанні нею зазначено, що оскільки вказані вище матеріали вже зареєстровано в журналі єдиного обліку ГУ НП в Рівненській області на підставі повідомлення УЗЕ в Рівненській області, їх не може бути зареєстровано в НАЗК як нове повідомлення про порушення.

  1. Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
  2. Положеннями статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

  1. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 1724–1729 КУпАП, мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).
  2. Таким чином, зазначила суддя, поліцейський ДЗЕ НП України, якому було доручено здійснити розгляд матеріалів про порушення додаткових вимог фінансового контролю суддею Мамченко Ю.А., зареєстрованих у журналі єдиного обліку, був зобов’язаний не пізніше наступного дня з дня реєстрації матеріалів, тобто не пізніше 15 червня 2018 року, скласти відповідний протокол, чого зроблено не було.
  3. Попри те, що з дня виявлення правопорушення, яким вважається день реєстрації матеріалів в єдиному обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ГУ НП в Рівненській області, сплинуло понад три місяці, рішення про закриття провадження у справі працівниками ДЗЕ НП України всупереч вимогам пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП прийнято не було.
  4. Викладене вище згідно з поясненнями Мамченко Ю.А. свідчить про навмисне та неправомірне створення умов для фактичного продовження строку провадження у справі про адміністративне правопорушення поза межами строку, встановленого частиною другою статті 38 КУпАП.
  5. З метою звітування про факт виявлення правопорушення, пов’язаного з корупцією, у спосіб подвійної реєстрації повідомлення про те саме правопорушення в іншому органі, уповноваженому на провадження в справах про адміністративні правопорушення, працівниками поліції було надіслано матеріали стосовно судді до НАЗК.
  6. Мамченко Ю.А. зазначила, що жодною нормою КУпАП як закону, що регламентує порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення, не передбачено права або підстав, за яких посадова особа одного державного органу, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, може передати такі матеріали для складання протоколу уповноваженій посадовій особі іншого державного органу.
  7. Суддею 11 грудня 2018 року повторно надіслано до НАЗК клопотання про закриття провадження у справі в порядку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 38 КУпАП.
  8. Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
  9. З огляду на викладене Мамченко Ю.А. зауважила, що під час розгляду НАЗК матеріалів щодо порушення нею вимог частини другої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції», зібраних поліцейськими ДЗЕ НП України, вона не ухилялась від участі у процедурах, необхідних для належного розслідування фактів, що містять ознаки адміністративних правопорушень, натомість нею реалізовувались права, передбачені статтею 268 КУпАП. Проте посадовими особами НАЗК у порушення норм чинного законодавства вчинялись дії щодо притягнення судді до адміністративної відповідальності, що встановлено в мотивувальній частині постанови Рівненського міського суду від 16 січня 2019 року № 569/24072/18.
  10. Під час засідання суддя повідомила, що, оскільки строк притягнення її до адміністративної відповідальності сплинув 14 вересня 2017 року, подальше закриття справи не є наслідком її процесуальної поведінки.
  11. Суддя в письмових поясненнях також зазначила, що в мотивувальній частині вказаної вище постанови Рівненського міського суду встановлено факт несвоєчасного повідомлення НАЗК суб’єктом декларування про істотні зміни в майновому стані. Проте встановлення такого факту не доводить наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
  12. Оцінка доказів винуватості є виключною компетенцією суду. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівну суду.
  13. Складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення – це процесуальні дії суб’єкта владних повноважень, спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
  14. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість.

  1. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 виснував, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, у тому числі і закріпленій у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
  2. Згідно з правовою позицією Верховного Суду в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
  3. Мамченко Ю.А. у поясненнях також послалась на рішення Вищої ради правосуддя від 09 червня 2020 року № 1759/0/15-20 «Про відмову в задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення Мамченко Ю.А. з посади судді Рівненського апеляційного господарського суду на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України». Зокрема, у вказаному рішенні зазначено таке:

«Саме по собі несвоєчасне подання декларації про суттєві зміни у майновому стані не є достатньою підставою для звільнення судді із займаної посади за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Пунктами 29 і 44 Висновку № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади (Страсбург, 24 жовтня 2014 року) визначено, що незадовільні результати оцінювання не повинні (окрім виняткових обставин) мати можливість призвести до звільнення з посади. Це може відбутися лише в разі серйозного порушення дисциплінарних правил або кримінального законодавства, або якщо об’єктивний висновок, отриманий в результаті оцінювання однозначно підтверджує нездатність чи небажання судді виконувати свої обов’язки на мінімально прийнятному рівні. Ці об’єктивні висновки повинні надаватися за належною процедурою і ґрунтуватися на достовірних доказах».

  1. Суддя вказала, що відповідно до положень статті 39 КУпАП якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
  2. У листі НАЗК від 12 вересня 2023 року № 16-03/20885-23 «Зауваження і пропозиції щодо доцільності застосування Президентом України права вето до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України щодо удосконалення порядку притягнення до відповідальності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (Закон України від 05 вересня 2023 року № 3373-ІХ)», надісланому Президенту України, зазначено про таке:

«Законом запропоновано доповнити статтю 39 КУпАП новою частиною 2 такого змісту: «Якщо особа, піддана адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі, передбаченого частиною першою статті 1726 цього Кодексу, або за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 1726 цього Кодексу, сплатила відповідний штраф, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню» У цьому контексті Національне агентство відзначає, що визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення тягне за собою низку несприятливих наслідків, з-поміж яких безпосередньо адміністративне стягнення є лише одним, далеко не єдиним і подекуди не найтяжчим для особи.

Враховуючи викладене, ця норма Закону запроваджує підхід, згідно з яким у разі сплати особою адміністративного стягнення у виді штрафу інші із зазначених вище наслідків не можуть бути застосовані до неї. Варто звернути увагу, що Національне агентство підтримує такий підхід у контексті несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зважаючи на те, що зазначене адміністративне правопорушення має найнижчий ступінь суспільної шкідливості з-поміж правопорушень, пов’язаних з корупцією, адже, вчиняючи його, особа все ж виконує передбачений законом обов’язок на подання декларації, і тому унеможливлюється настання будь-яких суспільно шкідливих наслідків».

  1. Під час засідання Мамченко Ю.А. повідомила, що у 2017 році ще не було опубліковано роз’яснення НАЗК щодо подання повідомлень про істотні зміни в майновому стані. На той час вона вважала, що після укладення договору міни суттєвої зміни в її майновому стані не відбулося, оскільки вартість відчуженого майна (2 758 900 грн) перевищувала вартість набутого (2 284 017 грн).
  2. За таких обставин, у зв’язку із сумнівами щодо обов’язку подавати повідомлення  про істотні зміни в майновому стані Мамченко Ю.А. звернулась до НАЗК за роз’ясненнями.
  3. Листом від 27 листопада 2017 року НАЗК надало відповідь на звернення судді. Оскільки НАЗК не надсилало листи рекомендованою кореспонденцією або засобами електронної пошти, конверт з відповіддю НАЗК було скеровано простим листом, який помилково опинився в скриньці сусідів. Мамченко Ю.А. за таким збігом обставин отримала роз’яснення лише у 2018 році, після чого подала повідомлення про істотні зміни в майновому стані.
  4. Таким чином, Комісією виявлено факт недотримання суддею у 2017 році правил декларування. Оцінюючи поведінку судді та кваліфікуючи викладені вище порушення, Комісія застосовує принцип істотності та доходить висновку, що виявлені помилки свідчать про несумлінність при поданні повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, проте не можуть вважатись самостійною підставою для висновку про невідповідність судді займаній посаді. Встановлені помилки враховуватимуться Комісією шляхом зменшення кількості балів, визначених за результатами кваліфікаційного оцінювання судді за критеріями професійної етики та доброчесності.
  5. Стосовно законності джерел походження прав на об’єкти цивільних прав Мамченко Ю.А. повідомила, що ГРД у висновку навела цитату з рішення Комісії від 10 липня 2018 року № 1091/ко-18 «Про результати кваліфікаційного оцінювання судді Рівненського апеляційного господарського суду Мамченко Юлії Андріївни на відповідність займаній посаді».
  6. Водночас у рішенні Вищої ради правосуддя від 09 червня 2020 року № 1759/0/15-20 щодо цього питання зазначено таке:

«Під час розгляду подання ВККС Мамченко Ю.А. надала до Вищої ради правосуддя письмові пояснення, до яких, з-поміж іншого, додала копії договорів купівлі-продажу квартири від 22 липня 2003 року та договору дарування від 05 травня 2004 року, якими підтверджено підстави виникнення у неї права власності на відчужене 17 березня 2017 року майно.

Зокрема, із копії договору купівлі-продажу квартири загальною площею 67 кв.м. вбачається, що Мамченко Ю.А. купила вказану квартиру за чотири роки до призначення на посаду судді, а саме 22 липня 2003 року за 24 200 гривень.

Із копії договору дарування нежитлового приміщення площею 85.6 кв.м. вбачається, що Мамченко Ю.А. отримала це приміщення в дар безоплатно за три роки до призначення на посаду судді, а саме 05 травня 2004 року.

З наявної в матеріалах суддівського досьє інформації вбачається, що дохід судді Мамченко Ю.А. за 2013–2018 роки становить 2 726 273 грн, дохід її матері за вказаний період – 3 710 765 гривень».

  1. У рішенні Вищої ради правосуддя також вказано, що «суддю не було повідомлено про наявність у членів комісії сумніву щодо законності джерел походження коштів, необхідних для придбання майна, та у чому конкретно полягає цей сумнів. З огляду на зазначене є безпідставним та необ’єктивним висновок колегії ВККС. що суддею не спростовано сумнів, що виник. Також не підтверджується висновок Комісії про те. що суддя не надала повних, обґрунтованих та достатніх пояснень щодо джерел походження її майна.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що рішення ВККС від 10 липня 2018 року № 1091/ко-18 не містить мотивів щодо того, у чому саме полягають сумніви членів Комісії у законності джерел походження коштів, необхідних для придбання майна. Натомість, наданими суддею Мамченко Ю.А. копіями документів підтверджено факт володіння нею на законних підставах зазначеним майном, а саме квартирою та нежитловим приміщенням».

  1. Під час засідання суддя повідомила, що кошти для придбання у  2003 році квартири площею 67 м2 вона отримала в дар від своєї матері, яка займалась підприємницькою діяльністю, зокрема обіймала керівникі посади у приватних підприємствах.
  2. Мамченко Ю.А. послалась на висновок Державної податкової інспекції в місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 13 лютого 2015 року № 17-16-17-03-09/3203 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», що міститься в її суддівському досьє.
  3. Згідно з указаним висновком за результатами проведеної перевірки з урахуванням письмових пояснень Мамченко Ю.А. та підтвердних документів також встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного нею в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1–10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які відповідають наявній податковій інформації про доходи, отримані Мамченко Ю.А. із законних джерел.
  4. Стосовно твердження ГРД про академічну недоброчесність, зокрема про невідповідність трьох з опублікованих суддею наукових статей предмету її наукового дослідження, Мамченко Ю.А. пояснила таке.
  5. Дисертація присвячена концептуалізації та аналізу правового регулювання договору поставки за законодавством України. У роботі надано комплексну характеристику господарського договору поставки та визначено стан забезпеченості правового регулювання окремих елементів його змісту відповідно до сучасних умов розвитку законодавства. Встановлено сутність та особливості предмету договору поставки, його основних елементів, а також особливості виконання, зміни та розірвання договорів поставки.

Аргументовано, що договір поставки виступає видовим поняттям щодо його окремих підвидів. Встановлено, що такі договори, як договір енергопостачання та договір контрактації, є підвидами договору поставки, який своєю чергою є видом договору купівлі-продажу.

У підрозділі 1.2. «Правове регулювання договору поставки в Україні» дисертації зазначено, що з отриманням Україною незалежності правове регулювання договору поставки ще довгий період здійснювалось Цивільним кодексом 1963 року з численними змінами, що діяв аж до прийняття у 2003 році Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Відносини поставки перш за все врегульовані главою 54 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Крім того, глава 30 Господарського кодексу України містить §1, в якому розміщено вимоги до господарського договору поставки.

  1. Договір поставки є одним з різновидів договору купівлі-продажу і аналогічний йому за формою, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Укладання цього договору вбачається надзвичайно зручним як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб – підприємців та часто використовуються в підприємницькій діяльності.
  2. Мамченко Ю.А. зазначила, що відповідно до пункту 1 наказу Міністерства освіти і науки України від 23 вересня 2019 року № 1220 «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук» наукові публікації зараховуються за темою дисертації в разі дотримання таких умов:
  • обґрунтування отриманих наукових результатів відповідно до мети статті (поставленого завдання) та висновків;
  • опублікування статей у наукових фахових виданнях, які на дату їх опублікування внесено до Переліку наукових фахових видань України, затвердженого в установленому законодавством порядку;
  • опублікування не більше ніж однієї статті в одному випуску (номері) наукового видання;
  • опублікування статей у наукових періодичних виданнях інших держав з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здобувача, за умови повноти викладу матеріалів дисертації, що визначає спеціалізована вчена рада.
  1. Пунктом 2 вказаного наказу встановлено, що зарахування статей, опублікованих у наукових періодичних виданнях інших держав з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здобувача, покладається на спеціалізовану вчену раду за умови відповідності такого видання тематичній спрямованості з певної галузі науки (знань), спеціалізації видання, наявності у складі редколегії фахівців з відповідної галузі науки (знань), за якою планується захист дисертації; наявності активного ISSN-номера видання; наявності процедури рецензування публікацій та дотримання виданням редакційної етики.
  2. Отже, обов’язки щодо перевірки та зарахування публікацій у фахових виданнях покладаються на спеціалізовану вчену раду.
  3. Згідно з пунктом 3.7 Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року № 1059, (чинного на момент захисту Мамченко Ю.А. дисертації), автореферат із зазначенням адреси, дати і часу захисту розсилають не пізніше ніж за місяць до захисту за переліком установ і організацій, до яких обов’язково надсилаються автореферати дисертацій, затвердженим МОНмолодьспортом в установленому порядку, і за додатковим списком, затвердженим радою, який включає ради, наукові установи, вищі навчальні заклади за профілем дисертації та відомих фахівців у цій галузі науки.
  4. Згідно зі списком установ та осіб, яким надіслано автореферат дисертації Мамченко Ю.А., з відміткою Укрпошти про надсилання від 15 квітня 2021 року секретарем спеціалізованої вченої ради розіслано автореферат 62 адресатам, включаючи установи та організації, до яких автореферати надсилаються обов’язково.
  5. Крім того, автореферат дисертації було надіслано членам спеціалізованої вченої ради К 26.142.01, науковим установам та організаціям, у яких функціонують вчені ради за спеціальністю 12.00.04, зокрема Інституту економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова Національної академії наук України, Київському національному університету імені Тараса Шевченка, Науково-дослідному інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака, Національному університету «Одеська юридична академія», Національному юридичному університету імені Ярослава Мудрого, Донецькому національному університету імені Василя Стуса.
  6. Мамченко Ю.А. зазначила, що має дві вищі освіти – економічну та юридичну, здобуті в Національному університеті «Острозька академія», відтак має достатній рівень знань та здібностей для написання дисертації.
  7. Комісія вважає надані суддею пояснення переконливими та достатніми.
  8. Стосовно призначення у 2007 році на посаду судді Мамченко Ю.А. пояснила, що відповідно до вимог чинного на той момент законодавства, а саме частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів», на посаду судді міг бути рекомендований громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою. На момент призначення Мамченко Ю.А. відповідала зазначеним вимогам, склала кваліфікаційний іспит, тому була рекомендована для призначення на посаду судді.
  9. Як наслідок, досліджені матеріали суддівського досьє, висновок ГРД, співбесіда із суддею Мамченко Ю.А., надані нею пояснення, а також висновок про тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей дали підстави Комісії оцінити відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності у 321 бал.
  1. Висновок Комісії за результатами розгляду справи.
  1. За результатами дослідження суддівського досьє та проведеної співбесіди суддя Мамченко Ю.А. у сукупності набрала 680,2 бала, що становить більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

Критерії

Показники

Бал за показник

Бал за критерій

Професійна компетентність

Рівень знань у сфері права

70,2

221,2

Рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні

90

Ефективність здійснення правосуддя

58

Діяльність щодо підвищення фахового рівня

3

Особиста компетентність

Когнітивні, емотивні, мотиваційно-вольові якості особистості

58

58

Соціальна компетентність

Комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості та моральні риси особистості

80

80

Професійна етика

Показники професійної етики

110

160

Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності

50

Доброчесність

Показники доброчесності

108,5

161

Особисті морально-психологічні якості та загальні здібності

52,5

Всього

680,2
  1. Ураховуючи викладене та керуючись нормами Конституції України, статтями 83–85, 93 та 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Визначити, що суддя Рівненського апеляційного господарського суду Мамченко Юлія Андріївна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 680,2 бала.

Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання щодо відповідності судді Рівненського апеляційного господарського суду Мамченко Юлії Андріївни займаній посаді.

Головуючий                                                                                                  Руслан СИДОРОВИЧ

Члени Комісії:                                                                                              Людмила ВОЛКОВА

                                                                                                                        Роман КИДИСЮК

Файл no_71ko-25_vid_21.05.2025.docx

 

Повернутись до розділу Рішення