Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Віталія ГАЦЕЛЮКА,
членів Комісії: Олега КОЛІУША, Руслана МЕЛЬНИКА (доповідач),
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Ігоря ПАВЕЛЬЧЕНКА,
уповноваженого представника Громадської ради доброчесності Марії ГОРБАНЬ,
розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Павельченка Ігоря Віталійовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Стислий виклад інформації про кар’єру кандидата.
Павельченко Ігор Віталійович, дата народження – _______________ року, громадянин України.
У 2007 році Павельченко І.В. закінчив Одеський національний морський університет, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста-правознавця (диплом спеціаліста СК № 32955868 від 29 червня 2007 року).
Науковий ступінь і звчене вання в кандидата відсутні.
З 2008 до 2014 року працював юристом на приватних підприємствах. З 2014 до 2016 року – головним спеціалістом відділу правового забезпечення в Одеській міській раді.
Павельченко І. В. 16 листопада 2016 року отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (серія ОД № 002907), склав присягу адвоката та з того часу займається адвокатською діяльністю
Інформація про участь кандидата в конкурсі.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся Павельченко І.В. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним частиною третьою статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років.
Рішенням Комісії від 14 березня 2024 року № 199/ас-24 Павельченка І.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Павельченка І.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Павельченка І.В. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складення кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Павельченка І.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Відповідно до рішення Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Закарпатського апеляційного суду в межах Конкурсу. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Мельника Р.І.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Комісія встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій (частина п’ята статті 75 Закону).
За результатами спеціальної перевірки Павельченка І.В. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 30 вересня 2025 року№ 21.2-519/25. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.
З наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Павельченку І.В. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
Комісією 09 грудня 2025 року у складі колегії № 4 проведено співбесіду із кандидатом Павельченком І.В., досліджено матеріали досьє, зокрема, висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), усні та письмові пояснення кандидата, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду – на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (зі змінами) (далі – Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).
Відповідно до частини першої статті 85 Закону та пункту 1.6 розділу 1 Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди.
Пунктами 5.6, 5.8 розділу 5 Положення визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, а саме: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів (з яких: рівень когнітивних здібностей – 60 балів; рівень знань з історії української державності – 40 балів; рівень загальних знань у сфері права – 50 балів; рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів; рівень здатності практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів. Особиста компетентність – 50 балів (рішучість та відповідальність – 25 балів, безперервний розвиток – 25 балів) та соціальна компетентність – 50 балів (ефективна комунікація – 12,5 бала, ефективна взаємодія – 12,5 бала, стійкість мотивації – 12,5 бала, емоційна стійкість – 12,5 бала). Критерії доброчесності та професійної етики – 300 балів.
Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7 розділу 5 Положення).
Результати оцінювання відповідності кандидата за критерієм професійної компетентності.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації.
Пунктом 2.2 розділу 2 вказаного Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація), Павельченко І.В. набрав 128 балів.
За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей, Павельченко І.В. набрав 56,3 бала.
За результатами виконання практичного завдання з цивільної спеціалізації суду Павельченко І.В. набрав 121 бал.
Водночас пунктами 8.1, 8.2 розділу 8 «Перехідні положення» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), визначено, що положення щодо анонімного тестування з історії української державності, передбачені цим положенням, вводяться в дію з 30 грудня 2024 року, якщо інший строк не встановлено законом, та поширюються на іспити, призначені після цієї дати. У разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.
Ураховуючи, що кандидат Павельченко І.В. не складав іспиту на знання історії української державності, ним успішно складено інші тестування та виконано відповідні практичні завдання, Комісія до загального результату іспиту додає 40 балів.
Відповідно до пункту 6.3.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.
Отже, загальний результат складеного Павельченком І.В. кваліфікаційного іспиту становить 345,3 бала, що свідчить про підтвердження ним здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм особистої компетентності.
Згідно з пунктом 2.4 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.
Пунктом 2.5 розділу 2 Положення визначено, що рішучість – це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.
Відповідно до пункту 2.6 розділу 2 Положення відповідальність – це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.
Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо (пункт 2.7 розділу 2 Положення).
Комісією 06 серпня 2025 року надіслано запит Павельченку І.В. щодо надання пояснень та доказів (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують йго відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.
На адресу Комісії 18 серпня 2025 року надійшли пояснення кандидата.
Дослідивши письмові пояснення кандидата та обговоривши під час співбесіди показники особистої компетентності, члени Комісії індивідуально оцінили критерій особистої компетентності такими балами: за показниками рішучість та відповідальність (24, 24, 24), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 24; безперервний розвиток (24, 23, 24), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 23,67; загальний бал за критерій – 47,67.
З урахуванням викладеного Комісія зазначає, що кандидатом продемонстровано належний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 47,67 бала із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критерієм соціальної компетентності.
Згідно з пунктом 2.8 розділу 2 Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість.
Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією (пункт 2.9 розділу 2 Положення).
Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок (пункт 2.10 розділу 2 Положення).
Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави (пункт 2.11 розділу 2 Положення).
Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами.
Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо) (пункт 2.12 розділу 2 Положення).
Ураховуючи письмові пояснення кандидата та відповіді, надані під час співбесіди, Комісія встановила, що кандидат продемонстрував належний рівень соціальної компетенції.
Критерій соціальної компетенції індивідуально оцінено членами Комісії такими балами: за показниками ефективна комунікація (12, 12, 12), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 12; ефективна взаємодія (12, 12, 11), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 11,67; стійкість мотивації (12, 12, 12), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 12; емоційна стійкість (12, 12, 12), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 12; загальний бал за критерій – 47,67.
Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 47,67 балів із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.
Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.
Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.
Під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо (пункт 5.11 Положення).
Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі – Показники).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Показників під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) Показникам використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата), та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».
Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.
Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).
У матеріалах досьє кандидата на посаду судді відсутні відомості щодо притягнення Павельченка І.В. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя. До дисциплінарної відповідальності Павельченко І.В. не притягувався.
При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям.
На адресу Комісії 08 грудня 2025 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 07 грудня 2025 року.
Указаний висновок ГРД з усіма додатками до нього надіслано кандидату 08 грудня 2025 року.
ГРД у висновку зазначила таке.
Батько кандидата ОСОБА_1 15 січня 2010 року отримав у позику від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 132 400,00 доларів США. У зв’язку з відмовою позичальника повернути кошти, позикодавець звернувся до суду з позовом про стягнення боргу. Водночас батько кандидата звернувся із зустрічним позовом, у якому просив у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, визнати удаваним правочином договір позики про отримання грошових коштів у борг від 15 січня 2010 року, визнати, що насправді сторони вчинили договір про пайову участь в будівництві житла, який сторонами виконаний, та скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 20 травня 2014 року у справі № 520/13476/13- ц зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 травня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову батька кандидата, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визначено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1 057 876,00 грн.
Постановою головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби від 17 жовтня 2014 року накладено арешт на майно боржника (батька кандидата) та оголошено заборону на його відчуження.
ГРД зазначає, що 25 квітня 2013 року кандидат Павельченко І.В. подарував своєму батькові квартиру загальною площею 48,3 кв.м, на яку державний виконавець наклав арешт. У зв’язку з цим, на переконання ГРД, кандидат, будучи обізнаним про наявність судового рішення стосовно батька та накладення арешту на майно, вживав заходів, спрямованих на збереження нерухомого майна та недопущення примусового звернення стягнення за борговими зобов’язаннями батька, а саме ініціював позов про визнання договору дарування недійсним та застосування реституції до об’єкта нерухомого майна. Такі дії кандидата потенційно свідчать про умисне намагання ухилитися від виконання судового рішення під час виконавчих дій.
Так, кандидат звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири від 25 квітня 2013 року, застосування реституції та визнання за ним права власності на квартиру загальною площею 48,3 кв.м. Позовні вимоги він обґрунтовував тим, що договір дарування вказаної квартири від 25 квітня 2013 року є удаваним правочином, яким приховано договір купівлі-продажу, за яким відповідач (батько кандидата) не виконав своїх обов’язків. На підтвердження цих доводів, кандидат надав розписку, з якої вбачається, що за квартиру, право власності на яку набуто його батьком на підставі спірного договору дарування, останній має сплатити грошові кошти в сумі 60 000,00 доларів США у строк до 25 квітня 2014 року. ОСОБА_1 позов визнав.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2015 року позов Павельченка І.В. задоволено, визнано договір дарування квартири від 25 квітня 2013 року недійсним, визнано за Павельченком І.В. право власності на квартиру загальною площею 48,3 кв.м.
Після реєстрації права власності на спірну квартиру кандидат звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про визнання дій Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції щодо накладення арешту на усе майно ОСОБА_1 незаконними та скасування постанови Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 17 січня 2014 року про накладення арешту на усе майно ОСОБА_1.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року позовні вимоги задоволено частково, зобов’язано Другий Приморський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції винести в межах виконавчого провадження постанову про зняття арешту з квартири площею 48,3 кв.м.
На думку ГРД, у такий спосіб кандидат домігся зняття арешту з квартири та набув можливість розпоряджатись зазначеним об’єктом нерухомості.
Натомість, ОСОБА_2, дізнавшись про рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2015 року, оскаржив його в апеляційному порядку.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року рішення Приморського районного суду міста Одеси скасовано, у задоволенні позову Павельченка І.В. відмовлено. Надалі 05 жовтня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2015 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 12 червня 2017 року в задоволені позову кандидата до його батька, за участю третьої особи ОСОБА_2, відмовлено повністю.
Павельченко І.В. подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року прийнято відмову кандидата від апеляційної скарги, апеляційне провадження у справі закрито.
З урахуванням зазначеного кандидат, на переконання ГРД, навмисно ініціював судові процеси з метою приховання нерухомого майна від виконання в майбутньому судового рішення про стягнення грошових коштів шляхом звернення стягнення на це майно. Дії кандидата свідчать про свідоме маніпулювання судовими процесами, зловживання процесуальними правами та спробу уникнути виконання законних зобов’язань, що прямо суперечить, зокрема, принципу добросовісності.
За таких умов, на думку ГРД, наявний обґрунтований сумнів у доброчесності Павельченка І.В.
Стосовно цього кандидат Павельченко І.В. надав пояснення, у яких зазначив, що 25 квітня 2013 року дійсно право власності на вказану у висновку ГРД квартиру було відчужено на користь його батька ОСОБА_1 на підставі договору дарування. Водночас, батьком було надано розписку, у якій зазначено, що за отримане майно за договором дарування від 25 квітня 2013 року він зобов’язується сплатити грошові кошти в розмірі 60 000 доларів США або еквівалент у гривні за ринковим курсом на день продажу. Указані грошові кошти мали бути використані для придбання більшої квартири, адже кандидат планував одружитися.
Згодом у батька почались фінансові труднощі, пов’язані з тим, що ОСОБА_2, який є братом ОСОБА_3 (мачухи кандидата), у 2013 році звернувся до суду з позовом до про стягнення боргу, посилаючись на те, що нібито він позичив ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 132 400 доларів США на підставі розписки від 15 січня 2010 року.
Натомість, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини, які є відмінними від правовідносин за договором позики. ОСОБА_1 не позичав грошей у ОСОБА_2, розпискою від 15 січня 2010 року між сторонами спору були оформлені правовідносини за інвестуванням у будівництво малоквартирного житлового будинку та пайової участі ОСОБА_2 у цьому будівництві.
Проте у день переоформлення квартири розписка не була повернута, що стало помилкою батька, допущеною через те, що ОСОБА_2 фактично є родичем.
Павельченко І.В. зазначає, що батько не зміг передати йому обумовлені грошові кошти за отримане майно за договором дарування від 25 квітня 2013 року, а тому звернення до суду було єдиним способом захистити свої права на квартиру.
Водночас зауважує, що вказана квартира не була єдиним майном, за рахунок якого здійснювалось задоволення вимог ОСОБА_2. Так, державним виконавцем було накладено арешти на два автомобілі, які належали його батьку, моторний човен із мотором, квартиру, земельну ділянку з будинком на ній. У межах виконавчого провадження 11 лютого 2016 року ОСОБА_2 було передано автомобіль «Volvo 760» 1990 року випуску в рахунок часткового погашення заборгованості в сумі 82 177,00 грн. Арештованого майна, окрім спірної квартири, цілком вистачало для стягнення суми, визначеної рішенням суду.
Павельченко І.В. вказує, що подання ним позову про визнання договору дарування недійсним було спрямоване на захист його прав та законних інтересів, оскільки в його батька дійсно були фінансові зобов’язання перед ним. Окрім цього, заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 була врегульована, що свідчить про відсутність будь-яких недобросовісних дій чи уникнення законних зобов’язань.
Згідно з пунктом 18 розділу ІІІ Показників «чесність» – правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно: надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв’язків судді (декларації родинних зв’язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний; докладає зусиль для того, щоб члени його сім’ї діяли відповідно до законодавства та утримувалися від поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.
Комісією у складі колегії проаналізовано хронологію подій, викладених у висновку ГРД та поясненнях кандидата, досліджено низку судових рішень, що стосуються батька кандидата, його кредитора, а також самого кандидата. Комісія зауважує, що не наділена повноваженнями надавати оцінку ухваленим судовим рішенням, зокрема тим, у яких кандидат не є стороною спору. Щодо правовідносин, які склалися між Павельченком І.В. та його батьком ОСОБА_1, а саме щодо укладення між ними договору дарування квартири та подальше його оскарження в судовому порядку, слід зазначити, що під час співбесіди кандидат фактично визнав укладення між ними договору купівлі-продажу, оскільки батько кандидата мав передати йому грошові кошти за вказаний об’єкт нерухомості.
Ураховуючи викладене, Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність».
У висновку ГРД зазначає, що відповідно до інформації, зазначеної в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – майнова декларація), за 2022 рік Павельченком І.В. 16 квітня 2021 року набуто право власності на легковий автомобіль «TOYOTA VENZA» 2010 року випуску. Вартість на дату набуття, тобто станом на 2021 рік з – 149 000,00 грн, що еквівалентно 5 500,00 доларів США.
Також згідно з майновою декларацією за 2022 рік 20 серпня 2021 року кандидат набув право власності на легковий автомобіль «AUDI Q3» 2020 року випуску. Вартість на дату набуття, тобто станом на 2021 рік, з – 503 802,00 грн, що еквівалентно 18 500,00 доларів США.
У ГРД наявний обґрунтований сумнів, що вказана Павельченком І.В. вартість придбання автомобілів відповідає ринковій вартості, а доходи кандидата у вказаний період були достатніми, щоб їх придбати.
Павельченко І.В. надав пояснення, у яких зазначив, що автомобіль «TOYOTA VENZA» 2010 року випуску був придбаний 16 квітня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу. Ним була задекларована вартість автомобіля на дату набуття права власності – 149 000,00 грн, у зв’язку із зазначенням цієї суми в договорі купівлі-продажу автомобіля. Указаний договір складено продавцем, проти суми, зазначеної в договорі, він не заперечував.
Автомобіль «AUDI Q3» 2020 року випуску був ввезений із-за кордону, а саме з Кореї, у 2021 році. Вартість автомобіля в майновій декларації вказано з урахуванням його придбання за кордоном за даними митної декларації – 503 801,25 грн.
Під час співбесіди кандидат зазначив, що вартість вказаних вище автомобілів дійсно була вищою, а відомості в майнову декларацію внесено ним відповідно до сум, зазначених у договорі купівлі-продажу та митній декларації. Стверджує, що, зазначаючи в майновій декларації вартість придбаного рухомого майна, посилався виключно на пункт 107 роз’яснень Національного агенства з питань запобігання корупції щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 29 грудня
2021 року № 11, у якому зазначено, що у вартість транспортного засобу не включаються витрати, пов’язані з його митним оформленням, реєстрацією, ремонтом.
Стосовно коштів, витрачених на придбання автомобілів, кандидат вказав, що такі автомобілі придбавалися за рахунок коштів, отриманих ним у 2021 році у подарунок від батька ОСОБА_1, які останній отримав від продажу нерухомого майна.
Комісія критично оцінює пояснення кандидата, оскільки він під час співбесіди підтвердив той факт, що вартість автомобіля «TOYOTA VENZA» 2010 року випуску була вищою, ніж зазначена в договорі купівлі-продажу.
За результатами оцінки вказаної обставини Комісія дійшла висновку, що допущене кандидатом порушення при декларуванні не є таким, що несумісне із зайняттям посади судді, однак впливає на оцінку кандидата в бальному еквіваленті за критеріями професійної етики та доброчесності, а саме за показником «сумлінність». Тому, Комісія у складі колегії вирішила зменшити бали за вказаний показник на 15 балів.
Також ГРД у висновку зазначає, що в декларації доброчесності, поданій 30 березня 2025 року, кандидат у розділі ІІІ «Додаткові пояснення» вказав, що в червні 2018 року він відвідував тимчасово окуповану російською федерацією територію Криму, а у серпні 2018 року – територію російської федерації. Крім того, у серпні 2018 року територію російської федерації разом із ним відвідували члени його сім’ї.
Кандидат пояснив, що його молодший брат ОСОБА_4 у 2016 році ІНФОРМАЦІЯ_1 вступив до вищого навчального закладу у м. москва для здобуття професії актора. У зв’язку з цим, його батько та мачуха часто відвідували територію російської федерації. Зазначає, що його брат та інші родичі в жодній формі не підтримують війну рф проти України. Водночас наразі з братом він не спілкується, оскільки останній продовжує проживати на території рф.
Окрім цього, кандидат звертає увагу, що в серпні 2018 року відвідував територію рф разом із дружиною ОСОБА_5 та пасинком ОСОБА_6 у зв’язку з хворобою батька.
На переконання Комісії, відвідування території держави-агресора чи окупованих нею територій в умовах агресії російської федерації проти України є допустимим тільки в разі нагальної потреби й коли така потреба переважує усі ризики, пов’язані з відвідуванням зазначених територій. Нагальна потреба характеризується терміновістю, задоволення її неможливо відкласти через незворотність та критичність наслідків для особи. Нагальна потреба відвідування тимчасово окупованих територій та/або території держави-агресора – виключна ситуація / життєва необхідність, коли особа має вагомі причини для перебування в цих регіонах, незважаючи на загрозу власній безпеці, близьким особам та національній безпеці України. Вказану потребу неможливо задовольнити в інший спосіб без особистого відвідування цих територій.
Натомість, оцінюючи відвідування кандидатом тимчасово окупованої території АР Крим в контексті нагальної потреби, тобто відсутність критичних та/або невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу власній безпеці, близьких осіб та національній безпеці України (підпункт 6 пункту 17 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), Комісія бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 20 червня 2024 року у справі № 990/2/24. Зокрема, поняття «нагальна потреба» є оціночним, тобто чітко не визначеним. Тому нагальна потреба має оцінюватись з урахуванням права на повагу до сімейного життя, яке гарантується статтею 8 Конвенції та практики Європейського суду з прав людини щодо цього питання (пункти 162 – 163 постанови). Зміст права на повагу до сімейного життя охоплює право людини вимагати від держави виконання негативних (утримання від дій) і позитивних (вчинення дій) обов’язків зі створення умов, необхідних для безперешкодної реалізації її потреб та інтересів у сфері сімейного життя. Поняття «повага» передбачає визнання державою цінності конкретних сімейних відносин. Водночас повага з боку держави до гарантованих статтею 8 Конвенції прав людини є невід’ємною передумовою впевненості суспільства у верховенстві права (пункт 166 постанови). Сімейні цінності можуть мати різні форми прояву, але поважатися і захищатися повинні однаково. Демократичне суспільство характеризується плюралізмом і терпимістю. Однак держава повинна демонструвати однакове ставлення до людей незалежно від того, як організоване їх сімейне життя і яких традицій вони дотримуються (пункт 171 постанови).
Комісія не ставить під сумнів достовірність пояснень кандидата, з яких вбачається, що відвідування ним та членами його сім’ї території рф було пов’язано виключно з життєвими обставинами. Водночас враховує короткотривалий характер поїздок. Період перебування на території російської федерації може відповідати повідомленій кандидатом меті перетину кордону.
Також кандидат пояснив, що не приховує того факту, що 16 червня 2018 року відвідував АР Крим у зв’язку з наданням правничої допомоги клієнту, у якого на тимчасово окупованій території залишився значний обсяг документації, пов’язаної зі здійсненням його господарської діяльності. З огляду на це необхідно було провести юридичний аналіз та визначити обсяг документації, який необхідно було вивезти з тимчасово окупованого Криму. Павельченко І.В. стверджує, що на території АР Крим він перебував менше доби, після виконання доручення клієнта повернувся до м. Одеси.
Стосовно цього Комісія зауважує про відсутність прямої заборони закону на відвідування пересічними громадянами окупованих територій. Водночас Комісією не встановлено фактів відвідування кандидатом тимчасово окупованої території України, які були б пов’язані з порушенням правил перетину лінії розмежування.
На переконання колегії Комісії, короткострокові поїздки Павельченка І.В. на територію рф та окуповану територію АР Крим у 2018 році пов’язані з нагальними потребами. Кандидат керувався тим, що на законодавчому рівні питання щодо заборони відвідування окупованих територій пересічними громадянами не було чітко врегульовано, а Правила адвокатської етики не містили жодних застережень щодо заборони адвокатам перетинати лінію розмежування.
Отже, за результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 270 балів із 300 можливих, що є вищим за 75% (225 балів) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата.
Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Положення кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо кандидат на посаду судді не відповідає одному показнику, такий кандидат на посаду судді не відповідає критерію. Кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
За результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Павельченко І.В. набрав 710,64 бала, що є підставою для визнання його таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно
вирішила:
Встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Павельченка Ігоря Віталійовича вимогам до кандидата на посаду судді.
Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Павельченко Ігор Віталійович набрав 710,64 бала.
Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання про підтвердження здатності Павельченка Ігоря Віталійовича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Віталій ГАЦЕЛЮК
Члени Комісії: Олег КОЛІУШ
Руслан МЕЛЬНИК
